Рішення

від 02.05.2023 по справі 914/3320/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2023 Справа № 914/3320/22

За позовом: Львівської міської ради, м.Львів,

до відповідача: Гаражно-будівельного кооперативу «Галич», м.Львів,

про: стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: Д.Трофимчук представник.

Від відповідача: не з`явився.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до Гаражно-будівельного кооперативу «Галич» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 28.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 31.01.2023. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. 18.04.2023 закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 02.05.2023.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 02.05.2023 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач використовує земельну ділянку без належних правових підстав, орендну плату не сплачує, хоча земельна ділянка використовується для розміщення гаражів. За цей період 20.04.2021 01.10.2022 позивач нарахував відповідачу 590516,18 грн недоотриманих коштів з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без належної правової підстави. З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельних ділянок, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. У заяві про зменшення позовних вимог (вх.№1263/23 від 29.03.2023) позивач зменшив заявлені позовні вимоги до 192645,54 грн. Також просив повернути міській раді 5967,32 грн зайво сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

·5857,74 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 02.05.2023 не з`явився, у відзиві на позов (вх. №4887/23 від 27.02.2023) проти позову заперечив з таких мотивів:

1 кооператив користується земельною ділянкою площею 0,32 га на праві постійного користування, що не враховано міською радою;

2 - відповідач сплачує земельний податок, що визнається позивачем;

3 кооператив виготовив проект землеустрою та разом з відповідною заявою звернувся до ЛМР про передачу у власність/користування спірної ділянки (реєстраційний номер заяви №2-151836/АП-24 від 23.12.2021), однак станом на зараз заява міською радою не розглянута;

4- кооператив є фактичним користувачем земельної ділянки площею 1,6528га;

01.05.2023 подав клопотання (вх.№10617/23) про проведення розгляду цієї справи без участі представника відповідача, оскільки останній перебуває на стаціонарному лікуванні.

У відповіді на відзив (вх.№5019/23 від 28.02.2023) позивач повністю заперечив проти аргументів відповідача.

У додаткових пояснення відповідач надав свій контррозрахунок суми позовних вимог, де визнав позовні вимоги в розмірі 199128,72 грн.

Обставини справи.

Земельна ділянка на вул. Пирогівці, 42 у м.Львові (кадастровий номер 4610136800:04:003:0175 площею 1,9728 га) належать Львівській міській територіальній громаді, є комунальною власністю.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.08.2022, дата державної реєстрації земельної ділянки - 20.04.2021.

Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради 01.09.2021 року було проведено обстеження земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 та суміжних з ними земельних ділянок та встановлено, що відповідач фактично використовує земельну ділянку за кадастровим номером 4610136800:04:003:0175 площею 1,9728 га за адресою вул. Пирогівці, 42 для будівництва та обслуговування гаражів за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За результатами зазначеного обстеження позивачем складено акт обстеження земельних ділянок від 01.09.2021 року №79 та вимогу від 21.01.2022 року №79/5 (копія додається), які скеровувались на адресу Відповідача листами від 28.01.2022 №24-вих- 8053 (рекомендоване поштове відправлення №7900603205606 від 31.01.2022 - копія додається), копія відповіді ГБОК «Галич» від 25.02.2022 № 2-3651-006.

Ухвалою Львівської міської ради від 25.04.2019 №5025 «Про надання ГБОК Галич дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Пирогівці, 42» було прийнято рішення надати гаражно-будівельному обслуговуючому кооперативу Галич дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,9816 га (у тому числі площею 0,0088 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Пирогівці, 42 для будівництва та обслуговування гаражів за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до акту обстеження земельних ділянок від 01.09.2021 року №79, встановлено, що відповідач фактично використовує земельну ділянку № 2 площею 1,9728 га (в тому числі в межах червоних ліній площею 0,0088 га) кадастровий номер: 4610136800:04:003:0175 на вул.Пирогівці,42 у м.Львові для обслуговування гаражів. Крім того на території гаражного кооперативу в окремих гаражах розташовані об`єкти дорожнього сервісу (СТО).

Згідно з інформацією з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.07.2022 № 32-13-0.91-1629/15-22, виданого відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, нормативно грошова оцінка 1 м.кв земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:04:003:0175) становить 729,40 грн.

Позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 20.04.2021 року по 01.10.2022 року.

Відповідно до інформації управління адміністрування місцевих та залучених фінансів, наданої листом від 12.12.2022 за № 4-2201-11983, від ГБОК «Галич» (код ЄДРПОУ 22337504) протягом 20.04.2021 року - 01.10.2022 року надійшли кошти у розмірі 6 870 грн (призначення - «земельний податок»).

У заяві про зменшення позовних вимог ЛМР визначила суму недоотриманих коштів від відповідача за спірну земельну ділянку за період 20.04.2021 року - 01.10.2022 у розмірі 199515,54. При цьому, відмінусувавши суму сплаченого відповідачем земельного податку, сума заявлених позовних вимог становить 192645,54 грн.

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів сплати спірної суми.

Оцінка суду.

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; визначення площі земельної ділянки; визначення суми, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативної грошової оцінки); користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. (Правовий висновок стосовно того, що входить до предмета доказування у справі про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статей 1212-1214 ЦК України зроблено Верховним Судом у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20)

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Львівська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель, які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону в редакції на час розгляду спору судом витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

За змістом глави 15 ЗК України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі ст.125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на нерухоме майно не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Аналізуючи заперечення відповідача та поданий ним контррозрахунок суми позовних вимог, суд зазначає, що кооперативом визнається сума заборгованості 199128,72грн, що підтверджується відповідним поданим розрахунком.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові», затверджено порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові (ухвала № 1995 від 25.05.2017 розміщена на сайті Львівської міської ради).

Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018 року. Пунктом 7.3 Розділу 7 вказаного Порядку визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх цільового (функціонального) використання у розрізі економіко-планувальних зон м. Львова згідно з цим Порядком, за винятком випадку, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або результатами земельних торгів (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах).

Відповідно до п. 7.5 Розділу 7 Порядку, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.

Відповідно до п.7.12. Порядку орендна плата за земельні ділянки, надані гаражним, автогаражним, гаражно-будівельним, обслуговуючим кооперативам чи товариствам для будівництва та/чи обслуговування гаражів, встановлюється у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

До відповідача як до гаражно-будівельного обслуговуючого кооперативу необхідно застосувати річний розмір орендної плати в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно розрахунку суми збитків в період з 20.04.2021р.-31.12.2021р. та 01.01.2022р. - 01.10.2022р. сума недоотриманих коштів внаслідок використання земельної ділянки без правових підстав становить 199 515,54 грн.

Відповідно до інформації управління адміністрування місцевих та залучених фінансів, надано листом від 12.12.2022 за № 4-2201-11983, від ГБОК «Галич» (код ЄДРПОУ 22337504) протягом 20.04.2021 року - 01.10.2022 року надійшли кошти у розмірі 6 870,00 грн (призначення - «земельний податок»).

У заяві про зменшення позовних вимог від 29.03.2023 вх.31263/23 позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 192645,54 грн за спірний період 20.04.2021-01.10.2022.

Підсумовуючи наведене, заявлені позивачем зменшені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору може бути повернута з Державного бюджету особі, яка його сплатила ухвалою суду за умови звернення до суду з відповідним клопотанням.

У заяві про зменшення позовних вимог позивач подав клопотання про повернення частини зайво сплаченого судового збору з Держбюджету України в розмірі 5967,32 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з матеріалами справи, а саме відповідно до платіжної інструкції № 370 від 21.12.2022, при поданні позову позивачем сплачено 8857,74 грн.

Враховуючи подане позивачем клопотання, прийняття судом заяви про зменшення ціни позову до 192645,54 грн, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 5968,06 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Зменшені позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Галич» (79066, м.Львів, вул.Пирогівка, б.42, ідентифікаційний код 22337504) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) 192645,54 грн суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, 2889,68 грн понесених витрат на сплату судового збору.

3.Повернути Львівській міській раді (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) з Державного бюджету України 5968,06 грн зайво сплаченого судового збору.

4.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 09.05.2023.

Суддя Козак І.Б.