Рішення

від 09.05.2023 по справі 916/857/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/857/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу

за позовом: Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 20988545, 67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, буд. 12)

до відповідача: Міського центру "Благоустрій" (код ЄДРПОУ 26015743, 67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 178-А)

про стягнення 49853,67 грн.

Позивач Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Міського центру "Благоустрій" про стягнення 49853,67 грн. витрат по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у зв`язку з поновленням працівника ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Міського центру "Благоустрій" на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.01.2021 по справі №495/4647/20, у позивача виникло право на стягнення з відповідача 49853,67 грн. суми нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) ОСОБА_1 у період з 07.08.2020 по 25.01.2021.

Ухвалою від 06.03.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано сторонам надати заяви по суті справи.

13.03.2023 копія вищевказаної ухвали суду була направлена Міському центру "Благоустрій" на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вище вказана ухвала господарського суду від 13.03.2023 про відкриття провадження у справі отримана уповноваженою особою відповідача, що підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №6511914126661 (поштове повідомлення від 27.03.2023 за вх. ГСОО №8102/23).

За наведеного суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст.161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.1 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Так правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за змістом пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 1 якого загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття є система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; суб`єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик, де страховиком є Фонд. Відповідно до частини 2 статті 1 цього Закону, терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються у ньому в значенні, наведеному в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Частинами першою, другою статті 8 та частиною шостою статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Він є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, які здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону.

Відповідно до п.п. 1, 18, 19 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" вказаного Закону, функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2019 № 945 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), завдання з реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття покладено на Державну службу зайнятості (далі - Служба).

За змістом пунктів 1-3 розділу ІІІ цього Положення, Державний центр зайнятості, який є головною державною установою у централізованій системі державних установ Служби, виконує повноваження безпосередньо та через регіональні центри зайнятості та їхні філії, базові центри зайнятості, забезпечуючи, зокрема, надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення", а також стягнення відповідно до закону коштів Фонду, виплачених особам, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачених на надання соціальних послуг безробітним.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 6 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.

Статтею 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" передбачено такий вид забезпечення безробітного як допомога по безробіттю.

Також за змістом статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою в разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Так, 03.08.2020 в Білгород-Дністровському міськрайонному центрі зайнятості зареєструвалась ОСОБА_1 , яка звільнена 06.07.2020 з останнього місця роботи - Міського центру "Благоустрій" відповідно до наказу №97-К від 01.07.2020 з займаної посади - головного бухгалтера Міського центру "Благоустрій".

Як вбачається із витягу з наказу Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості від 03.08.2020 № НТ200803, безробітній ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 03.08.2020 по 28.07.2021 відповідно до ч.ч. 1,3,4 ст. 22, ч.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.01.2021 у справі №495/4647/20 було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до директора міського центру "Благоустрій" ОСОБА_2 та Міського центру "Благоустрій" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; визнано протиправним та скасовано наказ директора Міського центру "Благоустрій" про припинення трудового договору № 97-К від 01.07.2020 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Міського центру "Благоустрій"; стягнуто з Міського центру "Благоустрій" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.07.2020 по день ухвалення рішення 25.01.2021, з урахуванням виплаченої вихідної допомоги при звільненні (19409,91 грн.) у розмірі 120938,67 грн.; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Міського центру "Благоустрій".

Наказом начальника Міського центру "Благоустрій" №6-К від 26.01.2021 на виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 495/4647/20 від 25.01.2021 скасовано наказ "Про звільнення ОСОБА_1 від 01.07.2020 № 97-К"; забезпечено допуск до роботи ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера з 06.07.2020; вирішено питання щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 120938,67 грн.

Наказом Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості від 27.01.2021 №НТ210127 припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду.

Як вбачається з наданих позивачем нарахувань допомоги по безробіттю та платежів, від Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю на загальну суму 49853,67 грн.

15.02.2021 за вих. №264/01-41/06 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому наголосив щодо необхідності сплати протягом 15 календарних днів 49853,67 грн. видатків на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за період 07.08.2020 по 25.01.2021.

Оскільки відповідач на лист від 15.02.2021 не відреагував, позивач 15.02.2023 повторно звернувся з листом, в якому знову наголосив щодо необхідності повернення коштів.

29.03.2023 відповідач листом повідомив позивача, що у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану всі виплати, окрім заробітної плати, заборонені.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

У відповідності до ч.1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 31 Закону "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного, зокрема, виданням відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

Згідно зі ст. 235 Кодексу законів про працю України, зокрема, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За приписами ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Положення абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачають, що фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

У відповідності до ч.4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Таким чином, відповідно до статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а роботодавець - зобов`язаний відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду (наведений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 902/291/17).

Така ж правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 року у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 року у справі № 914/1875/17, від 06.07.2018 року у справі № 921/220/17-г/16, згідно із якою за положеннями ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Також, у постанові від 06.07.2018 року №921/220/17-г/16 Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов`язкового державного страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Аналіз зазначених вище положень законодавства та судової практики дає підстави для висновку, що набуття позивачем права стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів і вартість наданих безробітному соціальних послуг та покладення на роботодавця обов`язку відшкодувати зазначені витрати пов`язані з поновленням такої особи на роботі за рішенням суду.

Так, після звільнення ОСОБА_1 із займаної посади головного бухгалтера МЦ "Благоустрій" та отримання нею у встановленому законодавством порядку статусу безробітного, позивачем було виплачено 49853,67 грн. допомоги по безробіттю, що підтверджується наданими позивачем доказами та не заперечено відповідачем.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №495/4647/20, що набрало законної сили, було встановлено обставину незаконності звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, що і створило підстави для поновлення останньої на роботі та стягнення з відповідача на її користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Оскільки відповідно до норм законодавства саме із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, сума виплаченого позивачем забезпечення у розмірі 49853,67 грн., як для безробітного, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості, заявлені до Міського центру "Благоустрій", підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача слід стягнути на користь позивача 49853,67 грн. витрат на допомогу по безробіттю.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги задоволення судом в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 2684,00 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Міського центру "Благоустрій" (код ЄДРПОУ 26015743, 67701, Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, вул.Ізмаїльська, 178-А) до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р UА 928201720355409300700706397, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 20988545, одержувач Одеський ОЦЗ) - 49853 (сорок дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят три) грн. 67 коп. витрат на допомогу по безробіттю.

3. Стягнути з Міського центру "Благоустрій" (код ЄДРПОУ 26015743, 67701, Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, вул.Ізмаїльська, 178-А) до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р UА 928201720355409300700706397, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 20988545, одержувач Одеський ОЦЗ) - 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 09 травня 2023 р.