Рішення

від 25.04.2023 по справі 917/1142/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2023 Справа № 917/1142/22

Суддя Господарського суд Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 917/1142/22

за позовною заявою Приватного підприємства фірми "Мрія-94", вул. Гольдбергівська, б. 63, м. Харків, 61010; код ЄДРПОУ 22650371

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рондо", вул. Чураївни, б. 2В, офіс 6, м. Полтава, 36004; код ЄДРПОУ 38023485

про стягнення 915 770,70грн

За участю представників:

від позивача - Корнієнко О.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2518 від 17.01.2019, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1112255 від 14.11.202 (в режимі відеоконференції)

від відповідача - Живиця О.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2826 від 22.02.2007, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1250464 від 10.11.2022 (в режимі відеконференції)

В судовому засіданні суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємства фірма "Мрія-94" (ПП фірма "Мрія-94", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1240/22 від 19.09.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рондо" (далі - ТОВ "Торговий дім "Рондо", відповідач) про стягнення 915 770,70 грн., з яких 824 845,00грн - заборгованість за Договором поставки № 29/06 від 29.06.2022, 80 010,02грн - інфляційних втрат, 10 915,08грн - 3% річних. Позивач також заявив до відшкодування 13 736,56грн витрат на сплату судового збору.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов"язань в частині своєчасної оплати отриманої від позивача продукції, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яка на момент звернення позивачем до суду не погашена.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022 позов переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.09.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.11.2022) вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (без виклику) учасників справи, встановлено строки подання сторонами заяв по суті справи.

У зв"язку з тимчасовим припиненням Господарським судом Полтавської області відправки поштової кореспонденції ( акт від 23.09.2022 ) ухвала суду від 23.09.2022 направлена сторонам на електронні адреси ( а.с. 62), пізніше - на поштові адреси ( а.с. 120).

У межах встановленого судом строку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7528, від 17.10.2022), відповідно до якого відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Також, відповідачем подано до суду клопотання (за вх. №7527 від 17.10.2022) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.10.2022 клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін - задоволено, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 17.11.2022.

В межах встановленого судом строку від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 8035 від 28.10.2022), в якій позивач спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов. Також від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. № 8036 від 28.10.2022).

17.11.2022 судове засідання не відбулось з зв`язку з оголошенням на території Полтавської області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 17.11.2022 визначено нові дата та час проведення підготовчого засідання у справі - 22.12.2022.

Згідно ухвали Господарського суду Полтавської області від 22.12.2022 закрито підготовче провадження у справі № 917/1142/22, справу призначено до судового розгляду по суті на 14.02.2023.

В судовому засіданні 14.02.2023 оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 23.03.2023.

В судовому засіданні 23.03.2023 оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 23.04.2023.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає. В обґрунтування позовних вимог посилається на обставини, наведені в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

Представник позивача проти позову заперечує, просить суд у задоволенні позову відмовити за мотивами, наведеними у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Під час розгляду справи судом досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

29.06.2021 між ПП фірмою "Мрія-94" (позивач, за умовами договору - Продавець) та ТОВ "Тороговий дім "РОНДО" (відповідач, за умовами договору - Покупець) укладено Договір поставки №29/06 (далі - Договір) (а.с. 7-10 т. 1).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Продукцію в порядку та за умовами, передбаченими цим Договором, а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити за Продукцію в порядку та згідно умов, передбачених цим Договором (п. 1.1. Договору);

- Найменування, кількість і асортимент, ціна і вартість Продукції вказується у Накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору);

- Загальна сума Договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, здійснених упродовж всього терміну дії цього Договору (п. 1.3. Договору);

- Постачальник зобов"язаний упродовж 10 робочих днів з моменту отримання офіційного замовлення від Покупця передати Продукцію Покупцю у відповідній кількості та належної якості. Постачальник зобов"язаний відправити з Продукцією наступні документи: - накладна, - електронна податкова накладна, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відповідно до норм Податкового кодексу; рахунок -фактутра; - товарно - транспортна накладна, - сертифікат якості та санітарно - гігієнічний висновок (за вимогою Покупця) (п. 2.1., 2.2. Договору);

- Датою приймання партії продукції вважається дата підписання відповідної Накладної уповноваженим представником Покупця (п. 2.5. Договору);

- Продукція вважається прийнятою за кількістю - згідно з кількістю, вказаною у накладній, за якістю - згідно з сертифікатом якості або санітарно-гігієнічним висновком (3.1. Договору);

- Покупець сплачує за Продукцію за договірною ціною, яка вказана в рахунку-фактурі і Накладній (п. 5.1. Договору);

- Розрахунок за отриману продукцію здійснюється Покупцем на умовах відстрочення платежу на 21 (двадцять один) календарний день по безготівковому розрахунку. При здійсненні платежу Покупець зобов"язаний зазначити у платіжному дорученні номер і дату цього Договору , а також номер і дату рахунку на оплату партії Продукції (п. 5.2., 5.3 Договору);

- За невиконання або неналежне виконання зобов"язань, передбачених умовами Договору, винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 6.1. Договору);

- Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов"язань (п. 8.1. Договору);

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач 23.02.2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 1 456 264,80грн, а саме:

- відповідно до видаткової накладної № 540 від 23.02.2022 позивачем поставлено на адресу відповідачу плівку п/е термозбіжну, полотно (550x0,100) у кількості 10067,30 кг на загальну суму 724 845,60 грн; транспортування товару здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної № 540 від 23.02.2022; приймання товару здійснювалося директором відповідача Басовим Д.Ю. на підставі довіреності № 23 від 23.02.2022; для оплати товару відповідачу виставлено рахунок-фактуру № 557 від 23.02.2022 (а.с. 11-14 т. 1);

- відповідно до видаткової накладної № 544 від 23.02.2022 позивачем поставлено на адресу відповідача плівку п/е термозбіжну, полотно (550x0,100) у кількості 10158,60 кг на загальну суму 731 419,20 грн; транспортування товару здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної № 544 від 23.02.2022; приймання товару здійснювалося директором відповідача Басовим Д.Ю. на підставі довіреності № 24 від 23.02.2022; для оплати товару відповідачу виставлено рахунок-фактуру № 561 від 23.02.2022 (а.с. 15-18 т. 1).

Відповідач, в порушення договірних зобов`язань, розрахунок за отриману продукцію згідно видаткових накладних № 540 від 23.02.2022 та № 544 від 23.02.2022 здійснив не у повному обсязі, сплативши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 731 419,20грн (згідно рахунку - фактури № 561 від 23.02.2022 (видаткова накладна № 544 від 23.02.2022)), про що свідчить заключна банківська виписка по рахунку позивача за період з 29.03.2022 по 29.03.2022 (а.с. 22 т. 1).

Відтак, заборгованість відповідача за поставлений товар від 23.02.2022 становить 724 845,60грн.

При цьому, позивач зазначає, що поставку товару від 08.02.2022 на суму 717 228,00 грн (попередня поставка) відповідачем сплачено у повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 101 від 04.03.2022 (призначення - оплата за плівку згідно рахунку №364 від 08.02.2022 на суму 250 000,00 грн) та № 100 від 04.03.2022 (призначення - оплата за плівку згідно рахунку №364 від 08.02.2022 на суму 367 228,00 грн.), що разом складає 617 228,00 грн (заключна виписка по рахунку за період 04.03.2022-04.03.2022 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" - а.с. 23 т. 1). Тобто, як зазначає позивач, залишок грошових коштів в сумі 100 000,00 грн за поставку продукції 08.02.2022 був доплачений лише із оплатою за поставки за 23.02.2022 .

Згідно розрахунку позивача, станом на момент звернення позивача з позовом до суду різниця між вартістю поставленої продукції та сумою сплачених коштів за нього складає 824 845,60грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 11.08.2022 про сплату боргу на суму 824 845,60грн (а.с. 24-25), яка була залишена відповідачем без виконання.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № 29/06 від 29.06.2022 в сумі 824 845,00грн. Крім цього, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 80 010,02грн інфляційних втрат та 10 915,08грн 3% річних.

Відповідач у відзиві на позов здійснення позивачем поставки товару по Договору поставки № 29/06 від 29.06.2022 не заперечує. При цьому зазначає, що товар по Договору поставки придбавався ним у позивача для його подальшої його поставки контрагенту - ДП "Артемсіль", а так як контрагент за отриманий товар не розрахувався і у зв"язку з військовою агресією російської федерації та постійними обстрілами громади, в якій знаходиться підприємство, зупинив роботу, відповідач тимчасово не оплачує вартість товару отриманого від позивача.

Крім цього відповідача зазначає, що в силу обставин агресії російської федерації проти України та проведенням обстрілів з початком агресії м. Слов"янська Донецької області, де відповідач має виробництво та складські приміщення, відповідач був змушений зупинити (призупинити) виробництво. Зазначені обставини унеможливлюють здійснення відповідачем господарської діяльності, у тому числі й своєчасного виконання договірних зобов"язань та є обставинами непереборної сили, які не залежать від відповідача.

Водночас відповідач у відзиві на позов вважає недоречним посилання позивача при обрахуванні інфляційних втрат та 3% річних на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про порушення грошових зобов"язань" № 14 від 17.12.2013, оскільки , як зазначає, вказана Постанова була видана ще у 2013 році, тобто до військової агресії російської федерації, а відтак, на думку позивача, постає питання про актуальність її застосування в період дії правового режиму воєнного стану.

Позивач у відповіді на відзив на позов(вх. № 8035 від 28.10.2022) заперечує аргументи відповідача, викладені у відзиві та зазначає, що умовами договору поставки не зазначено жодних умов щодо залежності оплати відповідачем отриманого товару від здійснення оплат контрагентами відповідача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 ст. 265 ГК України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором поставки Договором поставки № 29/06 від 29.06.2022. Факт поставки позивачем товару по Договору підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 540 від 23.02.2022 на суму 724 845,60 грн та № 544 від 23.02.2022 на суму 731 419,20 грн (а.с. 12, 16 т. 1), підписаними представниками сторін та скріплених їх печатками, а також довіреностями № 23 та № 24 на отримання цінностей, виданих на ім"я Басова Д.Ю. Загальна вартість поставленого відповідачу товару становить в сумі 1 456 264,80грн

Відповідно до п. 5.2 Договору розрахунок за отриману продукцію здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу на 21 (двадцять один) календарний день по безготівковому розрахунку.

Товар, несплата якого є підставою позовних вимог, поставлено відповідачу 23.02.2022. Відповідно строк виконання зобов`язання є таким, що настав згідно з п. 5.2. Договору поставки.

Відповідач, в порушення своїх зобов`язань за Договором, оплату поставленого товару здійснив частково, різниця між вартістю поставленої продукції та сумою сплачених коштів за нього складає 824 845,60грн.

Судом не приймається до уваги наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період 01.01.2021 по 07.09.2022 оскільки цей акт не підписаний відповідачем (а.с. 26-27 т. 1).

Доказів того, що відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару матеріали справи на момент прийняття рішення не містять.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позов на неможливість здійснення оплати товару на даний час у зв"язку з непроведенням розрахунку за отриманий товар контрагентом відповідача суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи Договір поставки, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з оплати товару та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, суд вважає, що у даному випадку наявні підстави стверджувати про невиконання належним чином відповідачем своїх зобов`язань згідно з умовами Договору та про порушення у зв`язку з цим прав та інтересів позивача.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 824 845,00грн.

За неналежне виконання відповідачем договірних зобов"язань позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 80 010,02грн інфляційних втрат та 10 915,08грн 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Визначені ч. 2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Відповідна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21.

Суд встановив, що дії відповідача є порушенням умов Договору поставки № 29/06 від 29.06.2021, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних встановив, що заявлені суми нарахувань відповідають вимогам ЦК України, ГК України та умовам Договору, не перевищують розрахункових, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Перевірка правильності розрахунку інфляційних витрат та 3% річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон".

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 824 845,00грн основного боргу, 80 010,02грн інфляційних втрат та 10 915,08грн 3% річних обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову позивач сплатив 13 736,56 грн судового збору за платіжним дорученням №1055 від 08.09.2022. Факт надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 09.09.2022.

У зв"язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судовий збір, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рондо" (вул. Чураївни, б. 2В, офіс 6, м. Полтава, 36004; код ЄДРПОУ 38023485) на користь Приватного підприємства фірми "Мрія-94" (вул. Гольдбергівська, б. 63, м. Харків, 61010; код ЄДРПОУ 22650371) 824 845,00грн основного боргу, 80 010,02грн інфляційних втрат, 10 915,08грн 3% річних, а також 13 736,56 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 05.05.2023

Суддя О.О. Ореховська