Рішення

від 05.05.2023 по справі 922/194/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2023м. ХарківСправа № 922/194/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Шевченко А.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Голубничий О.І., адвокат, довіреність № 4769 від 13.12.2011 р.,

відповідача: не з`явився,

першої третьої особи: не з`явився,

другої третьої особи: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», місто Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Івера», місто Харків, перша третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , місто Харків, друга третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Машкова Світлана Леонідівна, місто Харків, провизнання прав іпотекодержателя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Івера», з вимогою про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» права іпотекодержателя за іпотечним договором № 15.48-35/08-ДІ01 від 10 червня 2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 1622 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., стосовно нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 179,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 374081163101, власником та іпотекодавцем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Івера», яке належить йому на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, виданий 18.01.2016, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Івера» та ОСОБА_2 . Також. Позивач прохає визначити порядок виконання судового рішення шляхом звернення до будь-якого державного реєстратора з метою внесення відомостей до Державного реєстру речових право на нерухоме майно про Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» як іпотекодержателя нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 179,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 374081163101.

18 січня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/194/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/194/23 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. Запропоновано позивачу, в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України, подати до суду протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали додаткові пояснення щодо визначення статусу третіх осіб, а також на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Також, 18 січня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні заяви (вх. № 194/23 від 16 січня 2023 року) позивача про забезпечення позову. Відмова обґрунтована тим, що заявником в установленому законом порядку не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. 03 лютого 2023 року, ухвалою Східного апеляційного господарського суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (вх.№ 225Х від 02.02.2023) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.01.2023 у справі № 922/194/23. Станом на день ухвалення цього рішення в Єдиному державному реєстрі судовий рішень відсутня інформація з приводу публікації постанови Східного апеляційного господарського суду з приводу оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 18.01.2023 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 лютого 2023 року продовжено до 09 лютого 2023 року, за ініціативою суду, позивачу строк на подання додаткових пояснень, в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України (клопотання вх. № 2904 від 07 лютого 2023 року). Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Машкову Світлану Леонідівну. Зобов`язано позивача протягом трьох днів, з дня отримання цієї ухвали, надіслати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , за належною адресою копію позовної заяви та всі додані до неї документи, а докази скерування надати до суду протягом двох днів з дня скерування означених документів. Встановлено третім особам п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення даної ухвали, для подання пояснень щодо позовної заяви.

20 березня 2023 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

27 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні заяви позивача про повернення до стадії підготовчого провадження та залишено без розгляду заяву позивача про зміну предмету позову (вх. № № 10086, 10084 від 25 квітня 2023 року). Також, 27 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (вх. № 10081 від 25 квітня 2023 року).

02 травня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, задоволено заяву позивача (вх. № 10828 від 01 травня 2023 року) про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову у справі № 922/194/23 шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення 1-го пов. № 1, 2, 3, 5 в літ. «А-1» з реєстраційним номером 2720956263120, площею 95,8 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлові приміщення 1-го пов. № 4, 6, 6а, 7, 8 в літ. «А-1» з реєстраційним номером 2720947963120, площею 81,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Учасниками справи не було реалізовано свого права на подання заяв по суті справи, хоча вони належним чином були повідомлені про розгляд справи.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегулювані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі.Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64//2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2263-іХ від 22 травня 2022 року затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про затвердження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом України №2500-IX від 15 серпня 2022 року затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Законом України №2738-IX від 16 листопада 2022 року затверджено Указ Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Законом України №2915-IX від 07 лютого 2023 року затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року№ 58/2023"Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя та працює у дистанційному режимі. За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи. Відповідно до частини 1 та 2 статті Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-яким іншим міркуванням в судовому процесі. Крім того, в період з 25 січня 2023 року по 08 лютого 2023 року суддя-доповідач по справі Калініченко Н.В. перебувала у щорічній відпустці.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст. 195 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

У пунктах 2, 4 частини 3статті 129 Конституції Українизакріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях7,13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.Закон України "Про судоустрій та статус суддів"(пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно зстаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

Суд констатує про те, що під час розгляду справи, судом були створені належні умови для реалізації учасниками справи своїх прав, що передбачені ГПК України.

АРГУМЕНТИ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

У позовній заяві зазначається, що 10 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» (надалі «Банк») та ОСОБА_1 (надалі «Позичальник»/«Іпотекодавець»/«Боржник») була укладена Генеральна угода № 35. Цього ж дня між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 15.48-35/08-КІ від 10 червня 2008 року (надалі «Кредитний договір»). Згідно вказаного правочину ОСОБА_1 отримав від Банку грошові кошти у розмірі 280000,00 доларів США 00 центів. Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору: «Цільове призначення Кредиту за даним Договором оплата частини вартості нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 179,0 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що буде придбане згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 10.06.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. за реєстровим номером 1659, між Позичальником та ОСОБА_3 …». 10 червня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 15.48-35/08-ДІ01, який зареєстрований в реєстрі за № 1622 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. (надалі «Договір іпотеки»). Згідно із п. 1.3. зазначеного Договору іпотеки предметом іпотеки є нежитлова будівля літ. «А-1», загальною площею 179,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі «Предмет іпотеки»/«Нерухоме майно»). Цього ж дня на підставі Договору іпотеки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна була зареєстрована заборона на нерухоме майно від 10 червня 2008 року за реєстраційним номером обтяження 5855729 (відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: реєстраційний номер обтяження: 7364857, 10.06.2008 17:25:32). Як зазначає позивач, ОСОБА_1 не виконував належним чином зобов`язання, передбачені Кредитним договором.

23 грудня 2008 року, ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Швидкін А.О.), у справі № Б-39/206-08 заяву ФОП Кострікін А.В. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та накладено арешт на все майно. 30 грудня 2008 року, постановою господарського суду Харківської області, ФОП Кострікіна А.В. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 17 квітня 2009 року, постановою Харківського апеляційного господарського суду, залишеною в силі постановою ВГСУ від 08 липня 2009 року, постанову господарського суду Харківської області від 30 грудня 2008 року по справі № Б-39/206-08 скасовано, провадження у справі про банкрутство припинено.

21 червня 2013 року виконавчим комітетом Харківської міської ради проведено державну реєстрацію змін до засновницького договору Повного товариства «Батура і Компанія», затвердженого рішенням загальних зборів учасників, протокол від 17 червня 2013 року № 3, з якого вбачається, що учасником товариства є, зокрема, ФОП Кострікін А.В.

11 грудня 2013 року, ухвалою господарського суду Харківської області, у справі № 922/4956/13 порушено провадження у справі про банкрутство Повного товариства «Батура О.В. і Компанія» за його заявою, в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». 24 грудня 2013 року, постановою господарського суду Харківської області, у справі № 922/4956/13 визнано ПТ «Батура О.В. і Компанія» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

30 травня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В., відповідно до ст. 75 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 30 травня 2014 року і протоколу № 7 від 30 травня 2014 року, видано свідоцтво (зареєстровано в реєстрі за № 868), яким посвідчується право власності ОСОБА_2 (податковий номер - НОМЕР_1 ) на нерухоме майно, що складається з: нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 179,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яке було придбане ОСОБА_2 за 121503,00 грн., що раніше належало ОСОБА_1 . Цього ж дня, 30 травня 2014 року приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В. на підставі вищевказаного свідоцтва, вчинено запис про право власності № 5855738, зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вищевказані приміщення та видано ОСОБА_2 витяг № 22410806 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Тобто, на думку позивача, іпотечне майно відчужено арбітражним керуючим без припинення іпотеки, без згоди іпотекодержателя з посиланням на здійснення процедури банкрутства.

30 жовтня 2015 року, ухвалою господарського суду Харківської області, у справі № 922/4956/13 скасовано арешти, накладені на майно та інші обмеження щодо розпорядження майном (в тому числі, але не виключно, усі податкові застави, застави рухомого та нерухомого майна, інші обтяження) учасників ПТ «Батура О.В. і Компанія», в тому числі, накладені на майно, яке належить або раніше належало учаснику ПТ «Батура О.В. і Компанія» ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: номер запису про іпотеку № 5855736, номер запису про обтяження 5855729, реєстраційний № 7364857, зареєстровано 10 червня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Машковою С.Л. на підставі Іпотечного договору № 15.48-35/08-ДЮ1, 1662, 10 червня 2008 року. Об`єкт обтяження нежитлова будівля, літ. «А-1», загальною площею 179,0 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 23130646.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 набув права власності на вказане іпотечне майно незважаючи а ні на наявність в реєстрі записів про іпотеку та обтяження, а ні на наявність інших обтяжень, перелік яких міститься на 3 аркуші позову.

10 грудня 2015 року державним реєстратором Харківського районного управління юстиції Михайловою Я.О., на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2015 року у справі № 922/4956/13, припинено обтяження № 5855729, що було зареєстровано 10 червня 2008 року на підставі іпотечного договору №15.48-35/08-ДІ01, а також два інших обтяження № 5855730 та № 5855735 щодо арешту нерухомого майна, які були накладені на підставі ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня 2010 року у справі № 2-4909/10. 24 грудня 2015 року державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Хаткевич І.І. припинено іпотеку (запис № 5855736) на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2015 року та постанови від 24 грудня 2013 року у справі № 922/4956/13.

27 січня 2016 року право власності на Предмет іпотеки зареєстровано, як внесок до статутного капіталу ТОВ «ІВЕРА» (код ЄДРПОУ - 39029320) на підставі акту приймання-передачі та оцінки майна до статутного капіталу від 18 січня 2016 року (запис про право власності № 13074264).

04 квітня 2016 року, постановою Харківського апеляційного господарського суду, у справі № 922/4956/13 ухвала господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2015 року у справі № 922/4956/13 скасована. Провадження у справі № 922/4956/13 припинено.

Позивач зазначає про те, що 28 січня 2015 року, в рамках справи про банкрутство № 922/4956/13 ПАТ «ВТБ Банк» подано заяву (вх. № 3214 від 28 січня 2015 року) з грошовими вимогами до ПТ «Батура О.В. і Компанія» у розмірі 1968266,50 грн. Проте, ухвалою суду від 13 травня 2015 року відмовлено в задоволенні заяви у зв`язку з тим, що ПАТ «ВТБ Банк» має грошові вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 , проте не до ПТ «Батура О.В. і Компанія», а тому не може бути кредитором у справі про банкрутство.

Як зазначено у позові, 18 листопада 2015 року між Банком та позивачем був укладений Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21МБ. Окрім того, також була укладена додаткова угода № 4 від 26 грудня 2016 року до вказаного договору про відступлення. На підставі зазначених документів, позивач став новим кредитором у зобов`язанні, яке виникло на підставі Кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 12 травня 2016 року між Банком та позивачем був укладений Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 861. Відповідно до зазначеного договору, Банком були відступлені на користь позивача права вимоги до ОСОБА_1 за Договором іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, позивач, з урахуванням норм статті 23 Закону України «Про іпотеку» вважає, що до ТОВ «ІВЕРА» - особи, яка стала набувачем іпотечного майна внаслідок ліквідаційної процедури та акту приймання-передачі, перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця за договором іпотеки у тому обсязі і на умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки. Враховуючи викладені обставини, позивач змушений здійснити захист своїх порушених та невизнаних майнових прав, як нового кредитора та іпотекодержателя, в судовому порядку, адже фактично позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 за рахунок Предмета іпотеки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО АНАЛІЗУ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ВИЗНАННЯ ПРАВ ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЯ.

Стаття 11 Цивільного кодексу Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Встатті 174 Господарського кодексу Українивизначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 18 листопада 2015 року між позивачем (новий кредитор за договором) та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (первісний кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21МБ. Відповідно до п. 2.1. цього Договору у відповідності до умов цього Договору первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорам та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Сторонами також укладено додаткову угоду № 4 від 26 лютого 2016 року до Договору. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 26 лютого 2016 року до Додаткової угоди № 4 від 26 лютого 2016 року до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21МБ від 18 листопада 2015 року передано право вимоги за Кредитним договором. 20 травня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (первісний кредитор за договором) та позивачем (новий кредитор за договором) укладений договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, відповідно до п. 1.1. якого відступлено на користь нового кредитора (позивача) права вимоги за Іпотечним договором.

Надалі суд в послідновності здійснює аналіз правовідносин, що виникли на підставі укладеного Кредитного договору та Договору іпотеки. Так, 10 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (Банк за Кредитним договором) та громадянином України ОСОБА_1 (Позичальник за Кредитним договором, перша третя особа по справі) укладений кредитний договір № 15.48-35/08-КІ. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, його предметом є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах: - сума кредиту 280000,00 доларів США 00 центів; - строк користування по 09 червня 2015 року; - плата за користування кредитом 18,5% процентів річних. Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору цільове призначення Кредиту за даним договором оплата частини вартості нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 179,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що буде придбане згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 10.06.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. за реєстровим номером 1659, між Позичальником (першою третьою особою) та ОСОБА_3 . 10 червня 2008 року між ОСОБА_3 (продавцем за відповідним договором) та ОСОБА_1 (покупець за відповідним договором) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі. Відповідно до п. 1 цього договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, нежитлову будівлю, літ. «А-1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цього ж дня підписано акт прийому-передачі нежитлової будівлі за договором купівлі-продажу від 10.06.2008 року. Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19156425 від 11.06.2008, право власності на означений об`єкт було зареєстровано за ОСОБА_1 .

З метою забезпечення виконання зобов`язання, 10 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (іпотекодержатель за Договором іпотеки) та громадянином України ОСОБА_1 (іпотекодавець за Договором іпотеки) укладено іпотечний договір № 15.48-35/08-ДІ01. Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки, предметом цього договору є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 1.3. цього договору, для забезпечення виконання своїх зобов`язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, терміни та умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього (у т.ч., які збільшують основне зобов`язання). Відповідно до п. 1.3. Договору іпотеки іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 179,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 8.1. Договору іпотеки іпотека зберігає силу у випадках уступки (відступу) іпотекодержателем забезпеченою іпотекою вимоги іншій особи або переведення іпотекодавцем за письмовою згодою іпотекодержателя боргу за кредитними договорами на іншу особу. Відповідно до п. 8.2. Договору іпотеки у разі переходу права власності на Предмет іпотеки за письмовою згодою іпотекодержателя від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування, іпотека є дійсною для набувача Предмету іпотеки, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження нежитлової будівлі іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на Предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за цим Договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Цього ж дня на підставі Договору іпотеки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстрована заборона на нерухоме майно від 10 червня 2008 року за реєстраційним номером обтяження 5855729 (відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: реєстраційний номер обтяження: 7364857, 10.06.2008, що вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеку, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 січня 2023 року за № 319832455).

24 грудня 2013 року, постановою господарського суду Харківської області, у справі № 922/4956/13 Повне товариство «Батура О.В. і Компанія» (код ЄДРПОУ: 38632548) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Як вбачається із засновницького договору, представленого до суду, одним із учасників ПТ є фізична особа-підприємець Кострікін А.В. Відповідно до ч. 1 ст. 119 ЦК України повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов`язаннями усім майном, що їм належить. Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками. Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЦК України у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов`язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЦК України учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

30 травня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В., відповідно до статті 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 30 травня 2014 року і протоколу № 7 про проведення відкритих торгів у формі аукціону, складеного Товарною Біржею «РЕСУРС-ІНФОРМ» від 30 травня 2014 року посвідчено, що ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 179,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22410806 від 30 травня 2014 року, право власності на Предмет іпотеки було зареєстровано за ОСОБА_2

30 жовтня 2015 року, ухвалою господарського суду Харківської області, у справі № 922/4956/13 скасовано арешти, накладені на майно та інші обмеження щодо розпорядження майном (в тому числі, але не виключно, усі податкові застави, застави рухомого та нерухомого майна, інші обтяження) учасників Повного Товариства «Батура О.В. і Компанія», а саме: обтяження, накладені на майно, яке належить або раніше належало учаснику Повного Товариства «Батура О.В. і Компанія» ФОП Кострікіну А.В., які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: реєстраційний № 7364857, зареєстровано 10.06.2008 приватним нотаріусом ХМНО Машковою С.Л. на підставі Іпотечного договору №15.48-35/08-ДЮ1, 1662, 10.06.2008. Об`єкт обтяження нежитлова будівля, літ. «А-1», загальною площею 179,0 кв.м, адреса АДРЕСА_1 , номер РПВН: 23130646; номер запису про іпотеку 5855736, зареєстровано на підставі іпотечного договору № 15.48-35/08-ДІ01 від 10.06.2008, р. № 1662, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Машковою С.Л.; номер запису про обтяження 5855729, зареєстровано на підставі іпотечного договору № 15.48-35/08-ДІ01 від 10.06.2008, реєстр. № 1662, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Машковою С.Л.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеку, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 січня 2023 року за № 319832455, 10 грудня 2015 року державним реєстратором Харківського районного управління юстиції Михайловою Яною Олександрівною, на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2015 року по справі № 922/4956/13, припинено обтяження № 5855729, а 24 грудня 2015 року державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Хаткевич І.І. припинено запис про іпотеку № 5855736 на підставі цієї ж ухвали.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеку, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 січня 2023 року за № 319832556, право власності на Предмет іпотеки зареєстровано за відповідачем на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, дата державної реєстрації: 27 січня 2016 року. До суду представлено означений акт від 18 січня 2016 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 здійснює передачу, серед іншого, і Предмета іпотеки до статутного капіталу відповідача.

В подальшому, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2016 по справі № 922/4956/13, скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2015 року по справі № 922/4956/13, якою були скасовані всі обтяження та заборони. Також, вирішено припинити провадження у справі № 922/4956/13.

Здійснюючи аналіз встановлених та належним чином підтверджених обставин справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ГПК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Відповідно до ч. 1 ст. 575 ГПК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом. При цьому, Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо регулювання правовідносин з приводу іпотечного майна. Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено виключний перелік підстав для припинення іпотеки. Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до п. 8.5. Договору іпотеки цей договір вступає в дію з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором. При частковому виконання забезпечених іпотекою зобов`язань іпотека та її предмет зберігаються в повному обсязі.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що основне зобов`язання, що виникло на підставі Кредитного договору, є виконаним в повному обсязі. Позивачем представлено до суду інформацію про те, що 24 грудня 2015 року державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Хаткевич І.І. припинено запис про іпотеку № 5855736 на підставі господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2015 року по справі № 922/4956/13. Натомість, суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що припинення запису про іпотеку на підставі ухвали суду не припиняє чинність самої іпотеки за Договором іпотеки. Виключний перелік підстав припинення іпотеки передбачений Законом України «Про іпотеку». У п. 7.3., 7.22. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року по справі № 922/2416/17 зазначено наступне: «7.3. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 593 ЦК Українизастава (іпотека) припиняється у разі реалізації предмета застави (іпотеки), а не у зв`язку зі скасуванням обтяження, зокрема обмеження щодо розпорядження майном боржника. При цьому виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку не є підставою для припинення іпотеки, оскільки така підстава не передбачена законом. 7.22. Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі».

Крім того, судом враховується, що в подальшому постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2016 по справі № 922/4956/13 скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2015 року у справі № 922/4956/13, якою були скасовані заборони, записи про іпотеку та обтяження. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) сформульовано висновки про те, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення; у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду; це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек; договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек. Близькі за змістом висновки сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц. У п. 7.22. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року по справі № 922/2416/17 зазначено наступне: «Скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення».

Отже, на підставі вищевикладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що забезпечення виконання основного зобов`язання за Кредитним договором у вигляді іпотеки за Договором іпотеки є чинним.

Також, судом детально було проаналізовано наявність підстав для збереження чинності іпотеки, враховуючи, що Предмет іпотеки був реалізований у процедурі банкрутства ПТ «Батура О.В. і Компанія». Станом на день визнання ПТ «Батура О.В. і Компанія», а також відкриття ліквідаційної процедури, тобто 24 грудня 2013 року, був чинний Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до ч. 1 ст. 42 якого вказано, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Відповідно до ч. 4 ст. 42 цього закону вказано, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує. У п. 7.6.-7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року по справі № 922/2416/17 зазначено наступне: «7.6.Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою реалізації майна, зокрема предмета іпотеки, на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців. Саме з цією метоюзакономпередбачене припинення іпотеки в разі реалізації предмета іпотеки, бо за відсутності такого правила одержати дійсну вартість майна на прилюдних торгах неможливо через непривабливість обтяженого майна для покупців. Для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені у тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб. Тому подальша доля виручки, отриманої на прилюдних торгах за продане майно, не може впливати на момент припинення іпотеки, бо покупці не впливають на такі розрахунки. 7.7. Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право іпотеки припиняється у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, крім випадків придбання предмета іпотеки з порушенням установленого порядку реалізації недобросовісним набувачем. 7.8.Водночас неприпустимими є випадки, коли предмет іпотеки реалізований, але виручка перерахована боржнику, а не іпотекодержателю, який уже втратив іпотеку у зв`язку з продажем майна. Така ситуація є явно несправедливою, адже кредитор втратив іпотеку, а задоволення своїх вимог не отримав, що не відповідаєстатті 572 ЦК України, згідно з якою в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави), та частині другійстатті 589 ЦК України, відповідно до якої за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором».

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок продажу Предмета іпотеки шляхом проведення відкритих торгів у формі аукціону, Іпотекодержатель, яким на той час було Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», не отримано задоволення своїх вимог за Кредитним договором, виконання якого забезпечено Договором іпотеки. Тобто, фактично Предмет іпотеки був реалізований, однак Іпотекодержатель не отримав задоволення своїх вимог. При цьому, судом враховується, що ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2015 року у справі № 922/4956/13 було відмовлено ПАТ «ВТБ Банк» в задоволенні заяви з грошовими вимогами до боржника.

При цьому, враховуючи, що протокол № 7 про проведення відкритих торгів у формі аукціону був складений 30 травня 2014 року, а припинення запису про іпотеку в реєстрі було зареєстровано 24 грудня 2015 року, то ОСОБА_2 міг бути обізнаний про наявність іпотеки.

Отже, судом встановлено, що відчуження Предмета іпотеки шляхом проведення відкритих торгів у формі аукціону, у даному конкретному випадку, враховуючи обставини справи, не припиняє дію іпотеки.

Таким чином, враховуючи, що іпотека позивача є чинною та судом не встановлені підстави її припинення, те, що первісний кредитор не отримав задоволення своїх вимог у зв`язку із продажем на аукціоні Предмета іпотеки, а також те, що запис про іпотеку був припинений на підставі ухвалу суду, що в подальшому була скасована, на підставі практики Верховного Суду, зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року по справі № 922/2416/17, господарський суд Харківської області прийшов до висновку про задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Таким чином, позов підлягає повному задоволенню.

ВІДНОСНО ДІЙ ВІДПОВІДАЧА, ЩО БУЛИ ВЧИНЕНІ ПІСЛЯ ЗАКРИТТЯ ПІДГОТОВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

20 березня 2023 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

04 квітня 2023 року до суду відповідачем через систему «Електронний суд» було подано заяву (вх. № 8169) про ознайомлення з матеріалами справи. Тобто, відповідач в повному обсязі був обізнаний про всі процесуальні дії як учасників справи так і суду, що відбувалися в межах справи, про прийняті судом ухвали, а також про позицію позивача, що має місце.

Водночас, позивачем заявою про зміну предмету позову (вх. № 10084 від 25 квітня 2023 року) було повідомлено, що 10.04.2023 року з ДРРП на нерухоме майно зник об`єкт: нежитлова будівля літ. А-1, загальною площею 179,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна 374081163101. Натомість, з`являється 2 окремих об`єкта: нежитлові приміщення 1-го пов. № 1, 2, 3, 5 в літ. А-1 з реєстраційним номером 2720956263120, площею 95,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлові приміщення 1-го пов. № 4, 6, 6а, 7, 8 в літ. А-1 з реєстраційним номером 2720947963120, площею 81,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 43-А. Як вбачається з доданих до заяви документів, технічний паспорт виготовлений станом на 08 квітня 2023 року. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеку, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 квітня 2023 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 374081163101 здійснено поділ об`єкта нерухомого майна, дата та час державної реєстрації 10.04.2023 року.

Тобто, після ознайомлення з матеріалами справи, відповідач розпочав або не зупинив здійснювати дії, що фактично, серед іншого, спрямовані на створення позивачу перепон у реалізації свого права як іпотекодержателя.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року по справі № 390/34/17 зазначено наступне: «Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності».

Отже, відповідач повинен утримуватися від дій, що вчинюються недобросовісно з метою перешкоджання позивачу у захисті своїх прав. При цьому, суд констатує, що такі дії відповідач є цілеспрямованими з урахуванням обізнаності з перебігом справи у господарському суді Харківської області. У даному випадку, відповідач здійснив дії, що не відповідають принципу добросовісності.

01 травня 2023 року, під час судового засідання, на стадії розгляду справи по суті, а саме в межах «З`ясування обставин справи та дослідження доказів», судом, шляхом здійснення безпосереднього дослідження та аналізу представлених доказів на підставі ст. 210 ГПК України, було встановлено, що об`єкт - нежитлова будівля літ. А-1, загальною площею 179,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 374081163101 було поділено, дата державної реєстрації 10.04.2023 року о 15:23:56, індексний номер рішення: 67216901, а відомості внесені до ДРРП на нерухоме майно державним реєстратором Зоткіним С.В. 14.04.2023 о 13:44:23. При цьому, до ДРРП на нерухоме майно відносно об`єкту, реєстраційний номер 374081163101, внесено відомості «Об`єкт нерухомого майна закрито», що вбачається з Інформації № 330010962 від 24.04.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до довідки про можливість поділу (реєстраційний номер документа: DT01:8669-0319-5209-0404) № 1/23 від 11 квітня 2023 року визначено, що об`єкт, над яким проводиться операція нежитлова будівля літ «А-1», Харківська обл., м. Харків, проспект Гагаріна, 43-А, а об`єктами, що створюються за результатами операції є: приміщення «2» за адресою: Харківська область, Харківський район та приміщення «1» за адресою: Харківська область, Харківський район. Тобто, створюються певних 2 (два) окремих об`єкти.

Відповідно до Інформації № 330789100 від 01.05.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2720956263120, площею 95,8 кв.м., за типом об`єкту нежитлові приміщення 1-го пов. № 1, 2, 3, 5 в літ. «А-1», що розташований за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 43-А внесено запис про право власності відповідача на цей об`єкт. При цьому, реквізит рішення про державну реєстрацію, а саме індексний номер 67216901, повністю співпадає з індексним номером рішення щодо «Закриття об`єкта нерухомого майна» реєстраційний номер 374081163101, нежитлова будівля літ. А-1, загальною площею 179,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 43А (сорок три А). Так само, повністю співпадає і дата та час державної реєстрації, а саме: 10.04.2023 о 15:23:56. Документом, що поданий для державної реєстрації є, зокрема, довідка про можливість поділу (реєстраційний номер документа: DT01:8669-0319-5209-0404). Також, щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2720947963120, площею 81,4 кв.м., за типом об`єкту нежитлові приміщення 1-го пов. № 4, 6, 6а, 7, 8 в літ. «А-1», що розташований за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 43-А внесено запис про право власності відповідача на цей об`єкт. Документом, що поданий для державної реєстрації є, зокрема, довідка про можливість поділу (реєстраційний номер документи: DT01:8669-0319-5209-0404), що повністю співпадає з попередньо описаним об`єктом з реєстраційним номером 2720956263120.

Отже, враховуючи вищевикладене, судом на стадії розгляду справи по суті, а саме «Дослідження доказів», було встановлено, що наразі об`єкт «Нежитлова будівля літ. А-1, загальною площею 179,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 43А (сорок три А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 374081163101» поділений за замовленням відповідача на 2 (два) окремих об`єкти «Нежитлові приміщення 1-го пов. № 1, 2, 3, 5 в літ. «А-1» з реєстраційним номером 2720956263120, площею 95,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 43-А» та «Нежитлові приміщення 1-го пов. № 4, 6, 6а, 7, 8 в літ. «А-1» з реєстраційним номером 2720947963120, площею 81,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 43-А».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року по справі № 459/844/20 та у постанові від 29 червня 2022 року по справі № 639/6261/13-ц зазначено наступне:

«Застосування критеріїв добросовісності і зловживання правом під час судового розгляду перебувало предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц (провадження № 61-30536св18). Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загально соціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу. Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін "зловживання правом" свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права. Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, співмірності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків.Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав. Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття "добросовісність" ототожнюється із поняттям "безвинність" і навпаки, "недобросовісність" із "виною". Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними. Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності».

З огляду на вищевикладене та висновки Верховного Суду, суд зазначає, що відповідач не утримався від здійснення маніпуляційних дій, однією з метою яких є перешкоджання позивачу реалізувати своє право щодо Предмета іпотеки. Вкотре суд зазначає, що відповідач вчинив ці дії цілеспрямовано, будучи обізнаним про цю справу. Відповідач мав усвідомлювати, що позивач має право реалізувати свої права за Кредитним договором та Договором іпотеки лише за наявності запису про іпотеку в Державному реєстрі. Відповідно до вищезазначеного, а також враховуючи ч. 3 ст. 13 ЦК України, означені дії відповідача не допускаються. Очевидним є те, що відповідач не міг не знати, що здійснюючи такі дії, він порушить права позивача, адже відповідач обізнаний про судовий процес та наявні між сторонами відносини.

ВІДНОСНО ВСТАНОВЛЕННЯ ПОРЯДКУ ВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ.

У позовній заяві позивач зазначає про необхідність визначення порядку виконання судового рішення шляхом звернення до будь-якого державного реєстратора з метою внесення відомостей до Державного реєстру речових право на нерухоме майно про Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» як іпотекодержателя нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 179,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 374081163101.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

З означеної норми вбачається, що застосування механізму встановлення порядку виконання судового рішення є правом суду, а не обов`язком. При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: обов`язковість судового рішення. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Отже, незалежно від виду судочинства та предмету позову, судове рішення є обов`язковим до виконання, а його невиконання тягне передбачену законом відповідальність. У зв`язку з цим, підставою для встановлення порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Позивач не надав доказів того, що виконання рішення буде ускладнене або виконати його буде не можливо, не навів обставин, що можуть ускладнити виконання рішення суду. За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення порядку виконання рішення суду, як того просить позивач.

Крім цього, у п. 7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року по справі № 922/2416/17 зазначено наступне: «Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбаченихзаконом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя». Тобто, державний реєстратор має пересвідчитися, що для вчинення повторного запису наявні підстави, передбачені законом, а також представлено судове рішення. Суд не має право втручатися у дискреційні повноваження державного реєстратора.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати (сплачений судовій збір), понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями124,129-1 Конституції України, статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 42-44, офіс 13-В; код ЄДРПОУ: 38994463) права іпотекодержателя за іпотечним договором № 15.48-35/08-ДІ01 від 10 червня 2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 1622 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., стосовно нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 179,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 374081163101 (майно поділено на нежитлові приміщення 1-го пов. № 1, 2, 3, 5 в літ. А-1 з реєстраційним номером 2720956263120, площею 95,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 43-А та нежитлові приміщення 1-го пов. № 4, 6, 6а, 7, 8 в літ. А-1 з реєстраційним номером 2720947963120, площею 81,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 43-А), власником та іпотекодавцем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Івера» (61045, місто Харків, провулок Отакара Яроша, будинок 20, корпус 2, квартира 25; код ЄДРПОУ: 39029320), яке належить йому на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, виданий 18.01.2016, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Івера» та ОСОБА_2 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івера» (61045, місто Харків, провулок Отакара Яроша, будинок 20, корпус 2, квартира 25; код ЄДРПОУ: 39029320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 42-44, офіс 13-В; код ЄДРПОУ: 38994463) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2684 грн. за подання позовної заяви та 1342 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "09" травня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко