Постанова

від 09.05.2023 по справі 824/59/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року

м. Київ

справа № 824/59/17-а

касаційне провадження № К/9901/36602/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМЕКС» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 (суддя: Левицький В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя: Сапальова Т.В., судді - Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.) у справі № 824/59/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМЕКС» (далі у тексті - Товариство, ТОВ «ТЕРМЕКС») до Головного управління ДФС України у Чернівецькій області (далі у тексті - Управління, ГУ ДФС у Чернівецькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ТОВ «ТЕРМЕКС» звернулося до адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом із порушенням встановленого податковим законодавством порядку, без урахування наданих документів та дійсних обставин, а тому вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Позивач зокрема, посилався на те, що ряд тверджень щодо встановлених порушень, про які зазначено в акті перевірки викладено необ`єктивно, не у повній мірі, без належних посилань на відповідні первинні або інші документи, які надані Товариством та спростовують наявність зазначених у акті перевірки фактів. На підставі наведеного позов просив задовольнити.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 24.04.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Товариство не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення судів про відмову в повному обсязі у задоволенні позову Товариства та прийняти нове рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.01.2017 №0001342200 (прийняте на заміну податкового повідомлення - рішення від 10.10.2016 №0000821402) в частині збільшення податкових зобов`язань в сумі 200789,00 грн, від 10.10.2016 №0000811402 в частині збільшення податкових зобов`язань в сумі 34477,63 грн та штрафу 17238,81 грн, а також від 10.10.2016 №0000831402 про накладення штрафу у сумі 365400,00 грн, прийнятих Головним управлінням ДФС України у Чернівецькій області.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та незаконність їх висновків щодо оспорюваних податкових повідомлень - рішень (далі у тексті - ППР), оскільки судами не враховано позиції та аргументи Товариства, викладені в позовній заяві й апеляційній скарзі, на думку скаржника, суди односторонньо підійшли до вирішення спору, повторюючи окремі положення заперечення відповідача на позовну заяву, включаючи ряд очевидних помилок, на які неодноразово вказувалось Товариством безпосередньо в судових засіданнях. Скаржник зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 10.10.2016 №0000831402 про нарахування штрафних санкцій у сумі 365 400, 00 грн за неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік підлягає скасуванню, оскільки судами не надано оцінку доводам позивача щодо протиправного втручання відповідача у бухгалтерський облік Товариства, а саме: здійсненню одночасної зміни об`ємів доходів і витрат на суму 1 587 013, 35 грн, без впливу на фінансовий результат та об`єкт оподаткування, що свідчить про штучне створення підстав для нарахування штрафної санкції. При цьому, ні відповідач, ні суди в оскаржуваних рішеннях не навели жодних розрахунків, за якими саме операціями і в якій період Товариство могло би отримати такий більш ніж значний дохід від курсових різниць, в умовах фактичного зменшення курсу національної валюти по відношенні до валюти договору. Оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 12.01.2017 № 0001342200 (прийняте за результатами розгляду скарги ДФС України на заміну ППР від 10.10.2016 № 0000821402) про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1 005 991, 00 грн у частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування в сумі 200 789, 00 грн прийняте внаслідок необґрунтованих та хибних тверджень, оскільки судами проігноровано факт надання документів з повернення товарів за всіма контрагентами та кінцевими споживачами і місяцями періоду перевірки, на які посилався відповідач та не дослідженням документів, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали були в наявності під час судових засідань; крім того, судами не витребувано у відповідача обґрунтування даних (розбивка сум з загальної суми помісячного переліку спірних операцій), на які останній посилається у акті перевірки та у своїх запереченнях, оскільки наведені загальні суми операцій помісячно взагалі не співпадають з первинною документацією позивача (а саме: як з сумами операцій здійсненими в ці місяці з наведеними у акті перевірки контрагентами, так і з сумами накладних на повернення у ці дати). Податкове повідомлення-рішення від 10.10.2016 № 0000811402 на загальну суму 131 511, 00 грн про збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 87 674, 00 та сплату штрафних санкцій на суму 43 837, 00 грн є безпідставним в частині збільшення податкових зобов`язань на суму 34 477, 63 грн та штрафу на суму 17 238, 81 грн, оскільки судами проігноровано невідповідність суми донарахування, наведеної в розрахунку до акту перевірки та у повідомленні - рішенні, також не надано судами оцінки доводам відповідача щодо відсутності первинних документів за операціями, перелік яких самим відповідачем не вказано. Просить Суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 про відмову в повному обсязі в задоволенні адміністративного Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМЕКС» та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 - без задоволення та прийняти нове рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2016 № 0000831402, № 0000811402 та від 12.01.2017 № 0001342200, прийнятих Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначив, що не погоджується із викладеними у ній твердженнями, оскільки матеріалами справи підтверджується, що по бухгалтерському обліку по субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» суму різниці 1 587 013, 35 грн віднесено на витратний субрахунок 945 «витрати від операційної курсової різниці» з від`ємним значенням ДТ 945 КТ 714 (-1 587 013, 35 грн), відповідно до правил бухгалтерського обліку Товариство дохід від операційної курсової різниці при здійсненні операцій з іноземною валютою за 2015 рік відобразило з порушеннями, зважаючи на що зазначає, що фактично доходи підприємства за 2015 рік, з урахуванням зазначених порушень складають 50 870 446, 00 грн, а не 49 283 433, 00 грн як задекларовано Товариством. Крім того, для перевірки позивачем не надані документи, які б підтверджували фактичне повернення товарів від покупців та на підставі яких здійснено вирахування з доходу всього на суму 99 358, 00 грн, в тому числі за 2015 рік 92 645, 00 грн та за півріччя 2016 року на 6 713, 00 грн, а також які б підтверджували використання товарів та послуг у господарській діяльності підприємства, а також б підтверджували реальність здійснення цих операцій. Враховуючи наведене, просило залишити касаційну скаргу ТОВ «ТЕРМЕКС» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.10.2018 касаційну скаргу Інспекції прийняв до провадження.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.05.2023 закінчив підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 09.05.2023.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ «ТЕРМЕКС», код ЄДРПОУ 32652485, місцезнаходження: вул. Головна, 246, м. Чернівці, Чернівецька область, 58003, зареєстроване як юридична особа 08.10.2003 та взяте на облік як платник податків 30.10.2003.

Відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, посадовими особами відповідача проведено документальну виїзну планову перевірку ТОВ «ТЕРМЕКС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2016 р., за результатами якої 23.09.2016 р. складено Акт перевірки №33/24-13-14-02/32652485.

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), п. 5, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п. 5, п. 7, п. 9, п. 17, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, у результаті чого встановлено заниження від`ємного значення об`єкта оподаткування (рядок 04 Декларації) всього в сумі 1 167 133, 00 грн, в тому числі за півріччя 2016 року на 1 167 133, 00 грн; п. 44.1 ст. 44, п. 192.1 ст. 192, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 87 674, 00 грн, в тому числі за січень 2016 року у сумі 7 957, 00 грн, за березень 2016 року у сумі 79 661, 00 грн, за травень 2016 року в сумі 56,00 грн; п. 51.1 ст. 51, п.п. «б» 176.2 п. 176.2 ст. 176 ПК України ТОВ «ТЕРМЕКС» не включено підприємством в повному обсязі виплачені суми доходів фізичним особам-підприємцям та фізичним особам при нарахуванні та виплаті доходів від надання рухомого та нерухомого майна в оренду в поданих податкових розрахунках сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за І квартал 2015 р. - II квартал 2016 р.; п. 103.9 ст. 103 ПК України - не надано звіт про виплачені доходи нерезидентам за І півріччя 2016 року, при наявності таких виплат ТзОВ «Карго 911», ПП ОСОБА_1 . Республіки Білорусь в сумі 1100, 00 доларів США та 1 000, 00 доларів США відповідно;

п. 2.11, п. 2.12, п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 №40/10320, а саме: порушення встановлених строків використання готівкових коштів та повернення невитраченого залишку готівки отриманих з каси підприємства на загальну суму 11 990, 11 грн; видача готівкових коштів під звіт або на відрядження без повного звітування у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми на загальну суму 5 791, 98 грн; проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів належно оформлених, згідно із законодавством України, платіжних документів (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який був би підтвердним документом про витрачені кошти (підтверджував сплату покупцем готівкових коштів при проведенні розрахункової операції) на загальну суму 2 084, 79 грн; порушення встановлених строків подання звіту про використання коштів та повернення невитрачених готівкових коштів одержаних з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу на загальну суму 4 870, 00 грн;

- п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, в результаті чого не подано звіт про контрольовані операції за 2015р. до 01.05.2016 р.

Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки, позивач подав заперечення до акту, за результатами розгляду заперечення на акт перевірки, 07.10.2016 відповідач надав відповідь проте, що наведені заперечення не спростовують порушення встановлені за результатами перевірки, а отже висновки акту перевірки є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки від 23.09.2016 №33/24-13-14-02/32652485, відповідачем винесені наступні податкові повідомлення - рішення від 10.10.2016: № 0000821402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 167 133, 00 грн; № 0000811402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 131 511, 00 грн, у тому числі 876 740, 00 грн за основним платежем та 43 837, 00 грн за штрафними санкціями; № 0000831402, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 365 400, 00 грн.

20.10.2016 не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, яка відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 21.12.2016 №27565/6/99-99-11-01-01-25 скасувала податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 10.10.2016 №0000821402 в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по операціях за період 2015 р., перше півріччя 2016 р., щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником по послугах оренди від фізичних осіб і не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 р., перше півріччя 2016 р. При цьому, залишено без змін указане рішення у іншій частині та податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 10.10.2016 р. №0000811402, №0000831402, а скаргу - частково задоволено.

За наслідками розгляду скарги позивача, Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2017 №0001342200 (на заміну податкового повідомлення - рішення від 10.10.2016 №0000821402), яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 005 991, 00 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями податкового органу Товариство звернулось до суду.

Як вже зазначалось, рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, відмовлено в задоволені позовних вимог з підстав, що встановлені документальною виїзною плановою перевіркою ТОВ «ТЕРМЕКС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок оцінки доказів в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої та другої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частинами четвертою - п`ятою вказаної статті встановлено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

За приписами частин першої - третьої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною дев`ятою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Так, Суд вважає за необхідне зазначити, що дотримання податкової дисципліни позивача можливо встановити, в рамках виявлених правопорушень відповідачем в акті перевірки, за умови належної оцінки реальності (завершеності) вказаних правовідносин позивача з вказаними контрагентами, що може бути підтверджено належно сформованими, дійсними документами первинного та бухгалтерського обліку, обов`язковість ведення яких прямо покладено на суб`єктів господарювання.

Такий висновок, зумовлений приписами ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оцінка таким вимогам надавалась судами попередніх інстанцій поверхнево, без належної оцінки таких взаємовідносин, вирішуючи спір суди надавали оцінку документам бухгалтерського обліку лише на підставі акту перевірки без фактичного їх дослідження за конкретними операціями та не надали оцінки доводам Товариства, проігнорувавши їх. А документи первинного обліку, на підставі яких саме і здійснюється бухгалтерський облік, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не оцінювались в судовому порядку.

Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що предметом судового аналізу під час розгляду подібних спорів мали бути правильність відображення доходу Товариства у перевіряємий період, а також наступні документи первинного обліку, зокрема: видаткові/податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання виконаних робіт (послуг), накладні на повернення товару, заявки, акти дефектації,, акти зміни ціни, товарні чеки на продукцію позивача, рахунки-фактури (інвойси), бухгалтерські довідки, та інші документи, що підтверджували здійснення кожної оспорюваної господарської операції.

Касаційний суд вважає, що суди, мотивуючи рішення ненаданням позивачем під час перевірки відповідачеві та відсутністю під час судового розгляду належних первинних документів щодо здійснення господарських операцій позивача зробили висновки без з`ясування факту наявності цих документів (витребування їх у позивача чи надання оригіналів для ознайомлення) та їх фактичного дослідження, що дає підстави стверджувати про неповноту встановлення всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення даної справи.

Таким чином, судами не надана повна та належна юридична оцінка, в тому числі, наявним у справі первинним документам бухгалтерського та податкового обліку з приводу достовірності даних вказаних в них, їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства, наявності обов`язкових реквізитів.

Відповідно не з`ясовано в повному обсязі наявність недоліків в оформленні первинних документів, відповідно, у разі їх наявності, не встановлено чи такі недоліки є істотними та такими, що нівелюють правове значення первинного документу та реальність господарської операції.

Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ТОВ ЖБОТО «КОМПАНЬОЙОН», ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», ПАТ «НОВА ЛІНІЯ», не з`ясовано умов відповідних взаємовідносин, специфіки кожної господарської операції позивача з контрагентом.

Також, суди попередніх інстанцій неодноразово посилаються на договори оренди автомобілів у фізичних осіб (працівників підприємства), оренди офісних приміщень, послуг перевезень від фізичних осіб - підприємців, технічного обслуговування, той же час, в матеріалах справи такі договори відсутні. У жодній ухвалі судів не витребовувались ці договори та документи про їх виконання. У справі ніде не міститься посилання на те, що їх неможливо подати до суду.

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує позицію щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, суди повинні були дослідити реальне виконання умов договорів та відповідно правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за відповідними операціями, надавши відповідну оцінку як доводам відповідача так і позивача.

Все вищевказане свідчить про те, що бездіяльність судів попередніх інстанцій, яка полягає у недосліджені документів, які є предметом спору, є порушенням принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій під час розгляду справи порушено норми процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

Правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені судом як першої так і апеляційної інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМЕКС» задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 у справі № 824/59/17-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова