Рішення

від 04.05.2023 по справі 309/770/23

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/770/23

Провадження № 2/309/165/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2023 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Орос Я.В.

секретаря судового засідання Гаклик Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст цивільну справу за позовом органу опіки і піклування Хустської РВА до ОСОБА_1 , третя особа без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів ,-

В С Т А Н О В И В:

Орган опіки і піклування Хустської РВА звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа виконавчий комітет Довжанської сільської ради про відібрання малолітніх дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 27.04.2010 між громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб. ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу прийняла прізвище ОСОБА_4 . Від спільного подружнього життя у них народилося двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Про народження дітей відділом реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідні актові записи №151 від 27.04.2010 ( ОСОБА_5 ), та №26 від 20.05.2013 ( ОСОБА_6 ). Діти зареєстровані в АДРЕСА_1 .

Відповідачка фактично постійно мешкала без реєстрації в АДРЕСА_1 разом з чоловіком та дітьми. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_5 чоловік відповідачки ОСОБА_2 помер, жінка і надалі проживала з дітьми у селі Л. Поляна. ОСОБА_1 забезпечити відповідні умови для проживання дітей не могла, внаслідок чого 10.09.2018 малолітніх ОСОБА_7 , 2010 р.н. та ОСОБА_8 , 2013 р.н. було влаштовано до Нижньобистрівської школи - інтернату. Після реорганізації даної школи дітей було переведено до Н. Бистрівського пансіону, де вони перебували до вересня 2021 року.

За час перебування дітей у закладі, мати поступово припиняла будь-які стосунки з дітьми, їх долею не цікавилась, участі у вихованні та утриманні не брала.

Літні канікули 2021 року ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , провели в с. Липецька Поляна у їх хрещеної матері ОСОБА_9 , що мешкає в АДРЕСА_2 . Зі слів ОСОБА_9 стало відомо, що діти проживали у неї, бо мати малолітніх поїхала на заробітки, так як хотіла заробити кошти на утримання сім`ї.

Разом з тим така версія є неправдивою, адже ОСОБА_1 вже на цей час самоусунулася від утримання та виховання обох дітей ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , внаслідок чого вони залишилися без відповідного догляду та опіки. Зі слів сусідів, жінка залишала дітей без засобів для існування, не бажала займатись їх вихованням та утриманням.

Факт неналежного виконання ОСОБА_1 обов`язків щодо дітей підтверджено листом ОСОБА_10 гімназії. За час навчання дітей у школі мати приходила в нетверезому стані, зрідка забирала їх додому і вчасно не приводила. Надалі повністю припинила займатись вихованням своїх дітей, безвідповідально ставилася до виконання своїх материнських обов`язків. Педагоги школи декілька разів відвідували сім`ю за місцем їх проживання у селі ОСОБА_11 , але відповідачки ніколи не було вдома. Зі слів хрещеної матері дітей ОСОБА_9 відповідачка виїжджала на сезонні роботи, тому хрещена сама відправляє малолітніх до школи. Пізніше ОСОБА_1 взагалі припинила відповідати на телефонні дзвінки і жодних відомостей про місце перебування нікому не надавала, постійно змінювала місце проживання, аргументуючи тим, що нібито шукає кращу роботу.

27.09.2021 року службою у справах дітей Довжанської сільської ради проведено обстеження умов проживання дітей, які на той час мешкали у ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 . Актом обстеження умов проживання сім`ї підтверджено незадовільні умови проживання, антисанітарні умови проживання, діти мали зовнішні ознаки недогляду та занедбаності. На час перевірки в будинку перебували дорослі з ознаками алкогольного сп`яніння. На запитання, де знаходиться мати дітей, та чому вони проживають не у власному будинку, ні вони, ні дорослі члени родини ОСОБА_12 відповіді дати не могли.

Саме тому 30.09.2021 року малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 службою у справах дітей Довжанської сільської ради, було взято на облік дітей, як таких, що опинились у складних життєвих обставинах. За клопотанням служби у справах дітей їх було влаштовано до притулку для дітей ССД Закарпатської обласної державної адміністрації, де вони перебували 90 днів. Однак, і до притулку мати жодного разу до дітей не навідалась. Термін перебування в притулку завершувався, але ні мати, ні члени родини не виявили бажання поцікавитись подальшою долею дітей.

12.01.2021року відповідно до направлень №2 та №3 служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації, малолітні ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були зараховані до складу вихованців Закарпатського центру соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Свалява, де діти перебували дев`ять місяців.

В середині червня 2022 року за ініціативи ССД Хустської РВА із залученням правоохоронних органів вдалося зв`язатися з відповідачкою, яка у присутності працівників ССД Хустської РВА та ССД Довжанської сільської ради зобов`язалась піклуватися про власних дітей і виконувати батьківські обов`язки, переконувала присутніх, що їй потрібно ще трохи попрацювати, виготовити паспорт та зробити хоча б косметичний ремонт будинку. Жінка переконливо просила і представників органу опіки та піклування Довжанської сільської ради, і органу опіки та піклування Хустської районної військової адміністрації надати їй термін для виправлення. Працівники служб у справах дітей з розумінням підійшли до прохання жінки, надавши їй можливість виконати те, про що просила. Однак, пройшло вісім місяців, ОСОБА_1 до ССД Хустської РВА не приходила, не телефонувала, не давала про себе жодної звістки, хоча мала номери контактних телефонів працівників обох ОСОБА_15 .

Поведінка відповідачки викликає обґрунтоване занепокоєння, бо за весь цей час вона лише одного разу виявила бажання побачити своїх дітей, але жодного разу з ними так і не поспілкувалася, навіть телефонного зв`язку зі своїми малолітніми дітьми не підтримувала і наразі не підтримує.

Відповідно до пункту 78 Постанови КМУ від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини, дітей, залишених батьківського піклування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наказом ССД Хустської РВА від _28.10.2022р. № 2/в_та № 3/в було влаштовано на період діївоєнного стану до сім`ї ОСОБА_16 ( АДРЕСА_3 ) у межах граничної чисельності вихованців до набуття дітьми соціально - правового статусу дітей, позбавлених батьківського піклування. Наразі малолітні ОСОБА_4 перебувають на повному матеріальному забезпеченні батьків-вихователів, так як не мають відповідного соціально - правового статусу. Відповідно до акту обстеження, складеного ССД Хустської РВА, діти добре почуваються в даному ДБСТ, навчаються у Яблунівській ЗОШ 1-ІІІ ступенів, мають багато друзів, бажають залишитись у дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_16 на правах вихованців. Під час розмови з дітьми також з`ясовано, що вони не бажають повертатися на виховання до матері.

Всі вищенаведені факти є свідченням того, що громадянка ОСОБА_1 самоусунулась від виховання дітей, не цікавиться їх долею, не забезпечує їх матеріально, не проявляє до них батьківської уваги та зовсім не бажає створювати належних умов для розвитку здібностей. Відповідачка свідомо ухиляється від виконання обов`язків матері щодо сина та доньки.

17.02.2023 року відбулось засідання Комісії з питань захисту прав дитини Хустської РВА, де членами Комісії було прийнято рішення про відібрання вищевказаних дітей від їх матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів.

У зв`язку з чим орган опіки та піклування Хустської РВА звертається з відповідними позовом до Хустського районного суду.

Представник органу опіки і піклування Хустської РВА Вайнраух Л.Й. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомляла.

Представник третьої особи виконавчого комітету Довжанської сільської ради подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги просить задоволити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.

Судом належними доказами встановлено, що 27.04.2010 між громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя у них народилося двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Про народження дітей відділом реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідні актові записи №151 від 27.04.2010 ( ОСОБА_5 ), та №26 від 20.05.2013 ( ОСОБА_6 ). Діти зареєстровані в АДРЕСА_1 .

Відповідачка фактично постійно мешкала без реєстрації в АДРЕСА_1 разом зі своїм з чоловіком та дітьми. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_5 чоловік відповідачки ОСОБА_2 помер, жінка і надалі проживала з дітьми у селі Л. Поляна. ОСОБА_1 забезпечити відповідні умови для проживання дітей не могла, внаслідок чого 10.09.2018 малолітніх ОСОБА_7 , 2010 р.н. та ОСОБА_8 , 2013 р.н. було влаштовано до Нижньобистрівської школи - інтернату. Після реорганізації даної школи дітей було переведено до Н. Бистрівського пансіону, де вони перебували до вересня 2021 року.

Відповідно до пункту 78 Постанови КМУ від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», дітей, залишених батьківського піклування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наказом ССД Хустської РВА від _28.10.2022 р. № 2/в_та № 3/в було влаштовано на період дії воєнного стану до сім`ї ОСОБА_16 у межах граничної чисельності вихованців до набуття дітьми соціально - правового статусу дітей, позбавлених батьківського піклування. Наразі малолітні ОСОБА_4 перебувають на повному матеріальному забезпеченні батьків-вихователів, так як не мають відповідного соціально - правового статусу. Відповідно до акту обстеження, складеного ССД Хустської РВА, діти добре почуваються в даному ДБСТ, навчаються у Яблунівській ЗОШ 1-111 ступенів, мають багато друзів, бажають залишитись у дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_16 на правах вихованців. Під час розмови з дітьми також з`ясовано, що вони не бажають повертатися на виховання до матері.

Згідно статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. У відповідності частини 2 статті 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Згідно до висновку органу опіки та піклування Хустської РВА від 23.02.2023 року №01-27/409, останній вважає за доцільне відібрати від ОСОБА_1 її дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без позбавлення батьківських прав.

З статті 9 Конвенції про права дитини ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 року вбачається, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 20 Конвенції про права дитини ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 року - дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Так, держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною. Такий догляд може включати, зокрема, за необхідності, направлення до відповідних установ по догляду за дітьми.

У статті 4 Закону України Про охорону дитинства встановлено, що до системи заходів щодо охорони дитинства в Україні входить забезпечення належних умов для охорони здоров`я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності.

Відповідно до статті 11 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків, а частиною 1 статті 12 цього Закону встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Частиною 1 статті 14 Закону України Про охорону дитинства встановлено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Також слід звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі Савіни проти України (Заява N 39948/06), Страсбург, 18 грудня 2008 року відповідно до якого ... якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу Хазе проти Німеччини (Haase v. Germany), N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. ... У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів (див. згадані вище рішення у справах К. і Т., п. 166; Кутцнера, п. 67, та Мозера, п. 70) і має оцінюватися в контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.

Закон України «Про охорону дитинства» у ст. 11 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Крім того, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст. 14 Закону). Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно з ст. 9 Конвенції, Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Враховуючи викладене, а також те, що мати дитини ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не займається вихованням та матеріальним утриманням, не проявляє батьківської уваги та турботи, то суд приходить до висновку, що необхідно відібрати дітей без позбавлення батьківських прав від ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дітей суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У статті 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Декларацією прав дитини від 1959 року закріплено принцип №4, зі змісту якого дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Відповідно до ст. 8 ЗУ Про охорону дитинства батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відтак, обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків. Обов`язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.

Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі), а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.

Будь-які відомості щодо працевлаштування та середньомісячного заробітку (доходу), перебування на обліку лікарів відповідачки сторонами не надані.

З урахуванням вищевказаного, даних, які могли вказувати на неможливість або істотність обмеження надавати відповідачем матеріальну підтримку позивачу судом не встановлено.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище відповідачки та неповнолітніх дітей та реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дітей. З врахуванням принципу співмірності, розумності аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів її заробітку, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку щомісячно, відповідатимуть інтересам дітей і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.

Згідно статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, ЦПК України ст. ст. 150, 155, 164 170 СК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги органу опіки і піклування Хустської РВА -задоволити.

Відібрати від ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 та доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 - без позбавлення їх батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_17 мешканця АДРЕСА_3 аліменти на утримання та виховання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 1/4 частки всіх видів її заробітку, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення ними повноліття починаючи з 24 лютого 2023 р.

Роз`яснити відповідачу ОСОБА_1 що, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дітей, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дітей (частина 3 статті 170 Сімейного кодексу України).

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 10 травня 2023 р.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.