Вирок

від 10.05.2023 по справі 188/540/23

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/540/23

Провадження № 1-кп/188/114/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретарі: ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в cмт. Петропавлівка обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12023041530000003 від 02.01.2023р. та угоду про визнання винуватості відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець

с. Петрівка Синельниківського району

Дніпропетровської області, зареєстрований по

АДРЕСА_1 , фактично проживає по

АДРЕСА_2 ,

громадянин України, освіта середня-технічна, не працює,

розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має,

раніше судимий 21.02.2023 року Петропавлівським

районним судом Дніпропетровської області за

ч. 2 ст. 197-1 КК України до покарання у виді обмеження

волі строком на 2 роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України

звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, -

за участю прокурора: ОСОБА_4

за участю захисника: ОСОБА_5

за участю обвинуваченого: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 05.04.2013 № Р-102-13 «Про визначення категорії земель історико-культурного призначення» визначено, що земельні ділянки, зайняті пам`ятками археології за межами населених пунктів, відносяться до категорії земель історико-культурного призначення.

Крім того, відповідно до Переліку пам`яток археології по Петропавлівському району Дніпропетровської області за обліковим № 7970 курган, який розташований в с. Осадче Осадченської сільської ради, 1 км на південь від центру села, 0,5 км. на північ від б.Водяна, 0,2 км. на південь від південної околиці села, датований IІ тис. до н.е. місцевого значення, виявлений (відкритий) у 2009 р. археологом ОСОБА_6 .

У ході судового слідства встановлено, що згідно даних Національної кадастрової системи земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером № 1223884000:02:001:0329 площею 3,803 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Брагинівської сільської ради Синельниківського (колишнього Петропавлівського) району Дніпропетровської області на праві приватної власності належить ОСОБА_7 (на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку: І-ДП №050324).

Згідно технічної документації «По визначенню меж територій пам`яток археології на землях Осадченської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області» на земельній ділянці з кадастровим номером № 1223884000:02:001:0329, обробітком якої займається ОСОБА_7 , знаходиться об`єкт культурної спадщини нерухома пам`ятка археології курган № 7970 разом з охоронною зоною, в межах земельної частки (паю) загальною площею 0,00029 га.

Натомість, за результатами обстеження встановлено, що курган № 7970 з охоронною зоною в межах земельної частки (паю) площею 0,0029 га використовується ОСОБА_7 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто оброблена сільськогосподарською технікою та засіяна соняшником одним масивом із земельною ділянкою з кадастровим номером 1223884000:02:001:0329.

В ході проведення судового слідства встановлено, що в травні-червні 2021 року в денний час доби (точний час та дата в ході судового розгляду не встановлено), ОСОБА_7 для проведення сільськогосподарських робіт було залучено найманого робітника ОСОБА_3 , котрий згідно усної домовленості виконував роботи щодо висадження посівного матеріалу в ґрунт земельної ділянки з кадастровим номером № 1223884000:02:001:0329 загальною площею 3,803 га. Отримавши від ОСОБА_7 завдання на проведення сільськогосподарських робіт, під час якого ОСОБА_3 був ознайомлений з тим, що в межах вищевказаної земельної ділянки знаходиться курган № 7970 разом з охоронною зоною, а також з тим, що Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Земельним кодексом України встановлено, що землі, на яких розташовані кургани є державною власністю і будь яка діяльність на них забороняється, ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання не руйнувати та не розорювати вказаний курган, включаючи його охоронну зону.

В порушення вищевказаних вимог законодавства, ОСОБА_3 в травні-

червні 2021 року в денний час доби (точний день та час в ході судового розгляду не встановлено), незважаючи на попередження з боку ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність на території земельної ділянки з кадастровим номером №1223884000:02:001:0329 об`єкту археології кургану № 7970 разом з охоронною зоною, в межах земельної частки (паю) загальною площею 0,0029 га, а також про заборону ведення земельних робіт на території земельної ділянки в межах охоронної зони та насипу кургану об`єкта культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, особисто, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, порушивши в процесі висадження посівного матеріалу, шляхом засівання земельної ділянки охоронної зони кургану та насипу кургану, самовільно зайняв землі в охоронних зонах загальною площею 0,0029 га державної форми власності.

Між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 укладено угоду від 05 квітня 2023 року по кримінальному провадженню № 12023041530000003 про визнання винуватості, за умовами якої ОСОБА_3 погоджується на призначення йому покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді двох років обмеження волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначеного покарання за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. у виді двох років 3 місяців обмеження волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Обвинуваченому ОСОБА_3 роз`яснені наслідки укладення угоди відповідно до ст. 473 КПК України.

Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження та угоду про визнання винуватості, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 повністю відповідає вимогам законодавства, оскільки її умови не суперечать вимогам КПК України та іншим Законам.

Слідчими органами правильно визначена правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 197-1 КК України, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненому щодо земель в охоронних зонах.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства та принципам гуманізму, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, є всі обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди було добровільним, обвинувачений має можливість виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, є всі фактичні підстави для визнання винуватості, узгодженні сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, при призначені покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім того, ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч.ч. 4,5 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 472, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 5 квітня 2023 року у кримінальному провадженні № 12023041530000003, укладену між прокурором Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі строком на два роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за попереднім вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 року остаточно визначити покарання у виді обмеження волі строком на два роки три місяця.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язків не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази та судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Захід забезпечення кримінального провадження не обирався.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку, звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя ОСОБА_1