Рішення

від 09.05.2023 по справі 718/1209/23

КІЦМАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №718/1209/23

Провадження №2/718/226/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2023 року м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Мінів О.І.

секретаря судових засідань Анучкіній О.З..

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу № 718/1209/23 за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), інтереси якої представляє ОСОБА_2 до Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (місце знаходження: с.Ставчани Чернівецький район Чернівецька область) про визнання права власності на спадкове майно, -

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат АндроникБ.В. звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області із позовом до Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті залишилося спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 . Єдиною спадкоємицею майна за заповітом є вона ОСОБА_1 , інших спадкоємців та утриманців, передбачених законом, у померлої немає.

Вказує, що за життя ОСОБА_3 не зареєструвала право власності на вказаний будинок та земельну ділянку, оскільки відсутні правовстановлюючі документи.

Крім цього, вказує на те, що у встановлений законом строк прийняла спадкове майно, однак через відсутність правовстановлюючих документів на будівлі, оформити спадщину в нотаріальній конторі не вдалося.

За таких обставин, з посиланням на норми закону, просить визнати за ним право власності на спадкове майно (а.с.2-33).

Відзив на позовну заяву відповідачами у встановлений судом термін не подано.

Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20.04.2023 прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.05.2023 (а.с.37).

У підготовче судове засідання 09.05.2023 сторони не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання даної справи.

У підготовче засідання представник позивача 09.05.2023 скерував заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити позов, крім того просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, однак на адресу суду 26.04.2023 скерував письмову заяву у якій зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі. Крім того, просив розглянути справу за його відсутності.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1. ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Крім того, ч.3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи подані до суду заяви, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.06.2005, виданого виконкомом Южинецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 07 (а.с.11)

Відповідно до довідок №53, 54 виданих Южинецьким Старостинським округом №4 Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області 22.03.2023, згідно архівних погосподарських книг за 2001-2005 р.р. особовий рахунок № НОМЕР_2 книги №3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно перебувала на реєстраційному обліку за місцем реєстрації у АДРЕСА_2 з 22.05.1997р. по 31.05.2005р. та являлася головою домогосподарства, тобто по день її смерті. (а.с.12-13)

У відповідності до копії (дублікату) заповіту складеного у виконкомі Южинецької сільської ради 30.01.2004 року та засвідчено секретарем с/ради ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що мені буде належати на день смерті заповіла, ОСОБА_1 (а.с.14)

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 20.01.2023, житловий будинок, загальною площею 36,90 кв.м., житловою площею 18,30 кв.м. оціночна вартість становить 43765,38 грн. та земельна ділянка, розмір частки 36,90 кв.м., кадастровий номер: 7322589700:01:001:0001 оціночна вартість становить 37947,76 грн. (а.с.15-16)

Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами та витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації за адресою: АДРЕСА_2 , виготовлений станом на 20.01.2023, характеристики на будинок, встановлено, що житловий будинок побудований в 1957 році та складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 36,90 кв.м., сарай літ. «Б, В, Г, Д, огорожа літ. «№1», (а.с.17-31).

У відповідності до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої державним нотаріусом А.М. Беженар, вбачається що представнику спадкоємця ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 , що належав померлій ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що нею не подано державній нотаріальній конторі правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок (а.с.32-33)

Згідно копії спадкової справи №319/2005 до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 прийняла у спадщину за заповітом земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 0,9486 га, що розташована на території Южинецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Южинецьке» с.Южинець, Кіцманського району Чернівецької області, яке залишила ОСОБА_3 на її користь по заповіту посвідченому Южинецькою сільською радою 24.12.2004 року, а представнику спадкоємця ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 , що належав померлій ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що нею не подано державній нотаріальній конторі правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок (а.с.39-64).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, у відповідності до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст.49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як передбачено ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

В силу п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Виходячи із змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Зважаючи на вимоги ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його .

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1ст. 1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1ст. 1221 ЦК України).

Згідно ч.ч.1,2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Крім того, згідно із положеннями ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 ЦК України.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що діти спадкодавця та той з подружжя, що його пережив та батьки, відносяться до першої черги спадкоємців за законом.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства яке діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Пунктом 1.3 Тимчасового Положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (втратило чинність 01 січня 2013 року) було передбачено, що Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах встановлених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними д Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно пункту 1.8 цього Положення реєстр прав власності на нерухоме майно є єдиною державної інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі об`єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлюючі документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Так, на час будівництва спірного будинку діяла постанова Ради Міністрів УРСР від 12 березня 1981 року № 125 «Про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (втратила чинність згідно з постановою КМУ від 15 жовтня 1992 року №587 у зв`язку з прийняттям постанови КМУ від 5 серпня 1992 р. №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення»).

Відповідно до п.п. «к» п.2 Постанови передбачалось прийняття в експлуатацію державними приймальними комісіями (призначеними виконкомами районних, міських або районних у містах Рад народних депутатів) жилих будинків, гуртожитків, будинків дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, незалежно від їх відомчої належності, а також усіх інших об`єктів житлово-цивільного призначення, які збудовані на кошти міжгосподарських підприємств/організацій у сільському господарстві, а також колгоспів, інших кооперативних та інших організацій або замовниками/забудовниками яких є виконкоми районних, міських або районних у містах Рад народних депутатів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Зазначеною Постановою було встановлено, що порядок прийняття в експлуатацію об`єктів недержавного замовлення визначається Радою Міністрів АРК, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями та погодженням з Держбудом.

Крім того, суд зважає і на те, що у відповідності до п.3.1 роз`яснення ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України у п.9 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 року, право власності на житловий будинок, збудований громадянами на відведеній в установленому порядку на земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Листом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999р. № 12/5-126 роз`яснюється, що по об`єктах, які збудовані до 05.08.1992р., при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку, що складається БТІ.

Тобто громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992р., могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно на земельній ділянці яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

Беручи до уваги зазначені нормативно правові акти, ВССУ у вищезгаданому листі № 24-753/0/4-13 робить висновок, що за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності, в порядку спадкування, на спірні будинки, збудовані до 05.08.92р., на які спадкоємець не отримав правовстановлюючі документи.

Таким чином по об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Крім того, згідно роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Мотиви з яких виходив суд та оцінка суду.

Враховуючи вищезазначені норми Закону, беручи до уваги те, що спадкове майно житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 побудований у 1957 році, тобто до 05.08.1992 року, та відповідно до даних, які містяться в матеріалах справи, належав померлій ОСОБА_3 , за наявності на такий будинок відповідної технічної документації БТІ, суд вважає за можливе, за наявності відповідних доказів, визнати право власності, в порядку спадкування, на такий будинок та земельну ділянку, на який спадкодавець не отримав правовстановлюючі документи.

Оскільки прийняття в експлуатацію таких будівель на час збудування житлового будинку (1955р.) час не вимагалося, а записи в погосподарських книгах визнавалися як такі, що підтверджують право власності особи на майно.

При цьому, позивач, будучи спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв, оскільки у визначений ЦК України строк подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, однак позбавлений можливості оформити право власності на спадкове майно через відсутність правовстановлюючого документа на будівлі.

Суд бере до уваги те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості визнати право власності на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що входить до складу спадщини, у позасудовому порядку, керуючись відповідними нормами законодавства, суд вважає, що вимоги позивача є доведеними та обґрунтованими, такими, що гуртуються на законі, та за умови їх визнання відповідачем, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Тому, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у зв`язку з визнанням заявлених вимог відповідачем, за наявності законних на те підстав, беручи наявність відповідні положення Цивільного кодексу України, та відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, що позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на спадкування в іншому порядку, а також враховуючи при цьому те, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб.

На підставі ст.ст. 328, 346, 392, 1216-1218, 1220-1221, 1223, 1258-1261, 1269 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 16, 49, 82, 200, 206, 211, 247, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 до Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканкою АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: житловий будинок літ. «А», загальною площею 36,90 кв.м., сарай літ. «Б, В, Г, Д, огорожа літ. «№1», загальною вартістю 43765,38 гривень та земельну ділянку, кадастровий номер: 7322589700:01:001:0001, загальною вартістю 37947,76 грн., в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Ставчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, місце знаходження: с.Ставчани Чернівецький район Чернівецька область.

Суддя: О.І.Мінів