Вирок

від 10.05.2023 по справі 152/591/23

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

10 травня 2023 року м. Шаргород

Справа №152/591/23

Провадження №1-кп/152/72/23

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020150000089 27.04.2023 року, за обвинувальним актом від 28.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівка Шаргородського району Вінницької області, українця, громадянина України, особа якого встановлена за паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданим органом 0540, жителя АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, працюючого водієм у ПП «Золотий Колос» с. Михайлівка, одруженого, військовозобов`язаного, раніше не судимого, не є особою з інвалідністю, не є пенсіонером,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, та угоду про визнання винуватості від 28.04.2023 року, укладену між прокурором Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 , якій надані повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні на підставі ст.37 КПК України, з однієї сторони та підозрюваним ОСОБА_3 з другої сторони, у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 ,

з участю сторін кримінального

провадження

зі сторони обвинувачення:

прокурора Шаргородського

відділу Жмеринської

окружної прокуратури ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3 27.04.2023 року приблизно о 01 годині 32 хвилини, перебуваючи на задньому сидінні службового автомобіля поліції марки «Renault» моделі «Duster» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , що знаходився в с. Михайлівка Жмеринського району Вінницької області, на вул. Ветеранів Праці, діючи з прямим умислом надання неправомірної вигоди службовій особі, із особистих мотивів, зокрема, переслідуючи мету уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки цих дій та бажаючи їх настання, висловив пропозицію про надання неправомірної вигоди у розмірі 5000 грн. інспектору СРПП ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області капітану поліції ОСОБА_6 та поліцейській СРПП ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області сержанту поліції ОСОБА_7 , які є службовими особами у розумінні п.1 примітки до ст.364 КК України.

Так, відповідно до дислокації сил та засобів ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, на службовому автомобілі поліції марки «Renault» моделі «Duster» з реєстраційним номером НОМЕР_2 інспектор СРПП ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 та поліцейська СРПП ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 здійснювали патрулювання по визначеному маршруту у с. Михайлівка Жмеринського району Вінницької області, в ході якого на вул. Ветеранів Праці, поблизу будинку №16, згідно з вимогами ст.ст.31, 35 ЗУ «Про Національну поліцію», зупинили автомобіль марки «ВАЗ 2108» з державним номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , котрий поводив себе підозріло, і під час перевірки документів у котрого було встановлено наявність ознак алкогольного сп`яніння, зокрема, запаху алкоголю з порожнини рота та порушення мови (нечіткість мови). В подальшому ОСОБА_3 повідомив поліцейським, що не має при собі посвідчення водія та перебуває у стані сп`яніння, але відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння, у зв`язку із чим поліцейськими складено відносно нього протоколи за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП «Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», та адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП «Невиконання водіями вимог поліцейського … про зупинку транспортного засобу».

Після цього, продовжуючи свої кримінально-протиправні дії, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись на задньому сидінні службового автомобіля поліції марки «Renault» моделі «Duster» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , 27.04.2023 року о 01 годині 32 хвилини, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, після пропозиції надати неправомірну вигоду у розмірі 5000 грн. інспектору СРПП ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області капітану поліції ОСОБА_6 та поліцейській СРПП ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області сержанту поліції ОСОБА_7 , які є службовими особами, надав інспектору поліції ОСОБА_6 5000 (п`ять тисяч) гривень, які поклав у підстаканник між передніми сидіннями службового автомобіля, тим самим надавши неправомірну вигоду за прийняття незаконного рішення про не притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Органом досудового розслідування вірно кваліфіковано дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.369 КК України, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.369 КК України, тобто пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

Під час проведення досудового розслідування 28.04.2023 року між прокурором у кримінальному провадженні прокурором Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 у присутності захисника останнього адвоката ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12023020150000089, яка подана до суду разом із обвинувальним актом.

Так, судом встановлено, що означена угода про визнання винуватості, укладена 28.04.2023 року між прокурором Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 , якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12023020150000089, та підозрюваним ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст.ст.468-470, 472-473 КПК України.

З означеноїугоди провизнання винуватостівід 28.04.2023року вбачається,що їїсторони прокурор ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_3 у присутностізахисника адвоката ОСОБА_5 у кримінальномупровадженні №12023020150000089 дійшлизгоди щодоформулювання обвинувачення;правової кваліфікаціїдій обвинуваченогоза ч.1ст.369КК України,яка нікимне оспорюється; ОСОБА_3 повністю беззастережновизнає своювинуватість увчиненому кримінальномуправопорушенні,передбаченому ч.1ст.369КК України,тобто упропозиції службовійособі надатиїй неправомірнувигоду,а таксамо унаданні такоївигоди заневчинення службовоюособою вінтересах того,хто пропонуєта надаєтаку вигоду,будь-якоїдії звикористанням наданоїїй влади;сторони угодизазначили істотнідля даногокримінального провадженняобставини,зокрема,пом`якшуючі покарання ОСОБА_3 обставини його щирекаяття,активне сприяннярозкриттю кримінальногоправопорушення інаявність обтяжуючоїпокарання обставини вчиненнякримінального правопорушенняособою,яка перебуваєу станіалкогольного сп`яніння;відсутність обов`язкуобвинуваченого щодоспівпраці у викриттіосіб,які вчиниликримінальні правопорушення;сторони угодипро визнаннявинуватості узгодили призначення покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст.369 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

При цьому, при узгодженні покарання сторони угоди врахували, що відповідно до класифікації кримінальних правопорушень за ч.4 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.369 КК України, є нетяжким злочином, тому згідно з ч.4 ст.469 КПК України, в даному кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості.

В угоді зазначено, що її сторонам роз`яснені і зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

Прокурор ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України і КК України, просила цю угоду затвердити і застосувати до обвинуваченого узгоджене в угоді покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

Крім того, прокурор ОСОБА_4 просить суд вирішити питання щодо майна, на яке накладено арешт, та речових доказів, зокрема, скасувати арешт, накладений на компакт-диск із написом маркером «Турчак» із відеозаписами, та зберігати вказаний електронний носій як речовий доказ при матеріалах цього кримінального провадження впродовж всього строку його зберігання, а грошові кошти в сумі 5000 грн. в порядку спеціальної конфіскації конфіскувати на користь держави.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що він був ініціатором укладення угоди про визнання винуватості і розуміє: надані йому законом права на справедливий судовий розгляд і наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості.

Також обвинувачений ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні показав, що він розуміє характер пред`явленого обвинувачення за ч.1 ст.369 КК України, щодо якого він беззастережно та повністю визнає себе винуватим при обставинах, викладених в обвинувальному акті від 28.04.2023 року.

Так,обвинувачений ОСОБА_3 судупоказав,що 27.04.2023року приблизноо 01годині вінїхав автомобілемсвого сусідапо вул.Ветеранів Праців с.Михайлівка Жмеринськогорайону.Перебуваючи усусіда,він вживавз отсаннімалкогольні напої.Коли їхававтомобілем,то невідразу почувсигнали поліцейськогоавтомобіля прозупинку тане побачивпроблискових маячків.Коли побачивпозаду свогоавтомобіля світлопроблискових маячківчервоно кольору,то зупинився.Поліцейський підійшовдо ньогота з`ясовував,звідки вінїде тачому порушуєумови комендантськоїгодини,а такожпопросив наперевірку посвідченняводія.Він повідомив,що посвідченняводія знаходитьсявдома,у йоговласному автомобілі.Під часспілкування поліцейськийпочув віднього запахспиртного таповідомив пронаявність ознакиалкогольного сп`яніння,запропонував пройтиогляд настан алкогольногосп`яніння намісці зупинкичи влікарні,але вінвідмовився.Для складанняпротоколів проадміністративне правопорушенняполіцейський ОСОБА_6 запросив йогоу службовийавтомобіль,де вінсів назаднє сидіння.Під часскладання протоколівпро адміністративніправопорушення вінпросив поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не складатипротокол проадміністративне правопорушенняза ч.1ст.130КУпАП,оскільки працюєводієм,та запропонувавнеправомірну вигодуу розмірі5000грн.,які мавпри собі,щоб такийпротокол небуло складено.Поліцейські неодноразовозвертали йогоувагу нате,що запропозицію танадання неправомірноївигоди передбаченакримінальна відповідальність.Разом зтим,він поклавналежні йомугрошові коштив сумі5000грн.як неправомірнувигоду занескладання щодонього протоколупро адміністративнеправопорушення зач.1ст.130КУпАП упідстаканник міжпередніми сидіннямиполіцейського службовогоавтомобіля тазвернув увагуполіцейського ОСОБА_6 нате,що передавнеправомірну вигоду.Після цьогополіцейські запропонувалийому вийтиз автомобіляі вийшлисамі,а автомобільзамкнули тавикликали слідчого.У вчиненомувін щиророзкаюється.Також,в ходідосудового розслідуваннявін активносприяв розкриттюкримінального правопорушення.

Не заперечуєтого факту,що намомент вчиненнякримінального правопорушенняперебував устані алкогольногосп`яніння.

Крім того, ОСОБА_3 показав,що розумієвид покарання,який будедо ньогозастосований уразі затвердженняугоди судомта давзгоду назастосування узгодженогопокарання увиді штрафув розміріоднієї тисячі неоподатковуванихмінімумів доходівгромадян 17000грн.,заявив,що здатенреально виконативзяті насебе відповіднодо угодизобов`язання, зокрема, щодо беззастережного визнання вини, а також має змогу сплатити штраф.

ОСОБА_3 показав, що укладення угоди є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 , вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України і КК України, просив цю угоду затвердити і застосувати до обвинуваченого узгоджене в угоді покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 грн.

Вислухавши сторони угоди про визнання винуватості зі сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_4 , зі сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3 і його захисника адвоката ОСОБА_5 , перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам чинного КПК України та КК України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч.ч.2, 4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного, обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо, в тому числі, кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (п.1 ч.4). Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Як вбачається із обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.369 КК України, яка, відповідно до ст.12 КК України, є нетяжким злочином, від цього злочину потерпілих немає.

Укладення угодипро примиренняабо провизнання винуватостіможе ініціюватисяв будь-якиймомент післяповідомлення особіпро підозрудо виходусуду донарадчої кімнатидля ухваленнявироку (ч.5 ст.469 КПК України).

Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження (ч.2 ст.474 КПК України).

Зміст угоди про визнання винуватості від 28.04.2023 року, укладеної між прокурором Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , відповідає вимогам, встановленим в ст.472 КПК України, так як містить усі необхідні реквізити.

Зокрема, у вказаній угоді зазначені: її сторони; формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; істотні для цього кримінального провадження обставини; беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення; відсутність обов`язків підозрюваного щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою; умови, згідно із якими сторони підтверджують, що в результаті кримінального правопорушення матеріальна шкода не заподіяна; узгоджене покарання та згода підозрюваного на призначення покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 грн.; наслідки укладення та затвердження угоди, передбаченістаттею 473КПК України; наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України. Угода містить зазначення дати укладення та скріплена підписами сторін.

Крім того, судом, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості між сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також,судом встановлено,що обвинувачений ОСОБА_3 цілкомрозуміє права,визначені п.1ч.4ст.474КПК України;наслідки укладеннята затвердженняугоди;характер обвинуваченняза ч.1ст.369КК України,щодо якогобеззастережно визнаєсебе винуватим;розуміє узгодженепокарання тадає згодуна призначенняузгодженого покарання.

Судом з`ясовано, що сторони угоди розуміють наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що укладена угода між прокурором Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , відповідає вимогам КПК України; дії ОСОБА_3 , що виразилися у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само у наданні такої вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вірно кваліфіковані за ч.1 ст.369 КК України; фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 наявні; узгоджене сторонами угоди покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним в ст.65 КК України, зокрема, ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особі винного.

При цьому, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, щиро розкаявся та сприяв розкриттю кримінального правопорушення, а також враховує наявність однієї обтяжуючої покарання обставини вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Відтак, суд прийшов до висновку, що укладена між прокурором ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 угода про визнання винуватості підлягає затвердженню в підготовчому судовому засіданні, що відповідає положенням ч.2 ст.474 та п.1 ч.3 ст.314 КПК України.

При цьому, суд враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, зокрема, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та обставину, яка обтяжує покарання останнього, та вважає, що покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, необхідне та достатнє для виправлення ОСОБА_3 і попередження нових кримінальних правопорушень.

Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, судом було роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_3 , що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також, роз`яснено сторонам кримінального провадження їх право змагальності, тобто самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Сторони кримінального провадження вважають, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України і КК України та підлягає затвердженню.

При цьому обвинувачений ОСОБА_3 надав суду показання, з яких вбачається, що він визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у обвинувальному акті від 28.04.2023 року.

З наведених вище підстав, вивчивши угоду про визнання винуватості, суд прийшов до висновку, що означена угода, укладена між прокурором ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , підлягає затвердженню відповідно до процедури, встановленої КПК України, на підставі ч.2 ст.474 та п.1 ч.3 ст.314 КПК України, тобто у підготовчому засіданні.

Такий висновок суду ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 25.03.1999 року у справі «Ніколова проти Болгарії» зазначається, що застосування спрощеної процедури, зокрема, процедури на підставі угоди про визнання винуватості, має низку переваг для обвинуваченого та правосуддя (скорочена тривалість розгляду справи, швидке визначення винуватості особи та її відповідальності, швидке відшкодування шкоди, заподіяної злочином).

В іншому рішенні ЄСПЛ від 12.04.2012 року у справі «Бабар Ахмад та інші проти Сполученого королівства» ЄСПЛ зробив висновок, що процедура визнання винуватості на підставі угоди є спільним надбанням європейських систем кримінального правосуддя, загальною рисою яких є надання «знижки покарання» в обмін на визнання винуватості до початку судового провадження у кримінальній справі або суттєве співробітництво з правоохоронними органами чи прокурором за умови відповідності такої угоди гарантіям справедливого судового розгляду, закріпленим в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також, у рішенні в справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 року (п.40), Суд зазначає, що стаття 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись відкрито чи опосередковано від свого права на деякі гарантії справедливого суду (див. рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти

Італії» від 30 листопада 2000 року, та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24 вересня 2009 року). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути

встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними

гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі

«Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року, пункт 31).

Отже, обвинуваченому слід призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду від 28.04.2023 року накладено арешт на майно, яке було вилучене в ході проведення огляду місця події 27.04.2023 року, а саме на грошові кошти в сумі 5000 гривень купюрами номіналом по 500 гривень в кількості шість штук з номерами АБ 3979407; ЕГ 3733496; ЕЕ 6577962; АЕ 3344306; ВЕ 9538925; ГБ 3171118, та купюрами номіналом по 200 гривень в кількості десять штук з номерами ДБ 3067041; ДГ 8700316; ВИ 4931543; ДБ 4550681; ГА 1115049; ВЄ 0751379; ГД 8099810; ДБ 5350781; ЕЗ 8509590; ДЄ 6831947, які поміщено до спец пакету НПУ №WAR 1243909, а також на компакт-диск «Me MEDIADVD-R 4.7Gb» із написом маркером чорного кольору «Турчак» із відеозаписами: №1 під назвою 0000000_00000020230427003857_0014_IMP розміром 328480 КБ; №2 під назвою 0000000_00000020230427005358_0015 розміром 533280 КБ; №3 під назвою 0000000_00000020230427010859_0016 розміром 512800 КБ; №4 під назвою 0000000_00000020230427012359_0017 розміром 451360 КБ та №5 під назвою 0000000_00000020230427013900_0018 розміром 102560 КБ (а.с.36-38).

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином арешт, накладений на компакт-диск «MeMEDIADVD-R4.7Gb»із написоммаркером чорногокольору «Турчак»із відеозаписами у кількості п`яти штук слід скасувати.

Грошові кошти в сумі 5000 гривень купюрами номіналом по 500 гривень та по 200 гривень, які визнано речовими доказами на підставі постанови слідчого від 27.04.2023 року та передано навідповідальне зберіганнядо сховищацінностей відділення№220/01АБ «УКРГАЗБАНК»у м.Вінниця (а.с.3532-34), підлягають спеціальній конфіскації на підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України.

Так, ч.1 ст.96-1 КК України встановлено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоОсобливою частиноюцього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченогочастиною першоюстатті 150,статтею 154, частинами другою і третьоюстатті 159-1, частиною першоюстатті 190,статтею 192, частиною першою статей204,209-1,210, частинами першою і другою статей212,212-1, частиною першою статей222,229,239-1,239-2, частиною другоюстатті 244, частиною першою статей248,249, частинами першою і другоюстатті 300, частиною першою статей301,302,310,311,313,318,319,362,статтею 363, частиною першою статей363-1,364-1,365-2цього Кодексу.

Згідно зч.2ст.96-1КК України,спеціальна конфіскаціязастосовується напідставі: 1)обвинувального вирокусуду; 2)ухвали судупро звільненняособи відкримінальної відповідальності; 3)ухвали судупро застосуванняпримусових заходівмедичного характеру; 4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, переходять у власність держави (п.3 ч.1 ст.96-2 КК України).

Грошові кошти в сумі 5000 гривень, що, згідно з обвинувальним актом, були предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, яке є умисним і за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому вказані грошові кошти підлягають спеціальній конфіскації і арешт, накладений на них на підставі ухвали слідчого судді Шаргородського районного суду, скасуванню не підлягає.

Частиною 9 ст.100 КПК України встановлено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому: гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (п.5 ч.9 ст.100 КПК України).

Таким чином, грошові кошти в сумі 5000 гривень, які були предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, підлягають спеціальній конфіскації і їх слід конфіскувати у власність держави.

Питання щодо іншого речового доказу компакт-диску у кримінальному провадженні, який визнано речовим доказом на підставі постанови слідчого від 27.04.2023 року (а.с.40), слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Так, враховуючи, що вказаний речовий доказ не був предметом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, тому його, відповідно до ч.9 ст.100 КПК України, слід зберігати в матеріалах цього кримінального провадження впродовж всього строку зберігання провадження у суді.

Керуючись п.1 ч.3 ст.314, ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376, 468, 472, 473, 474, 475, 100, 174 КПК України, ст.ст.96-1, 96-2 КК України, на підставі ч.1 ст.369 КК України, суд

засудив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 28 квітня 2023 року, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020150000089 27.04.2023 року, між прокурором Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 28.04.2023 року на компакт-диск «Me MEDIADVD-R 4.7Gb» із написом маркером чорного кольору «Турчак» із відеозаписами: №1 під назвою 0000000_00000020230427003857_0014_IMP розміром 328480 КБ; №2 під назвою 0000000_00000020230427005358_0015 розміром 533280 КБ; №3 під назвою 0000000_00000020230427010859_0016 розміром 512800 КБ; №4 під назвою 0000000_00000020230427012359_0017 розміром 451360 КБ та №5 під назвою 0000000_00000020230427013900_0018 розміром 102560 КБ, скасувати.

Речовий доказ: компакт-диск «Me MEDIADVD-R 4.7Gb» із написом маркером чорного кольору «Турчак» із відеозаписами: №1 під назвою 0000000_00000020230427003857_0014_IMP розміром 328480 КБ; №2 під назвою 0000000_00000020230427005358_0015 розміром 533280 КБ; №3 під назвою 0000000_00000020230427010859_0016 розміром 512800 КБ; №4 під назвою 0000000_00000020230427012359_0017 розміром 451360 КБ та №5 під назвою 0000000_00000020230427013900_0018 розміром 102560 КБ зберігати у матеріалах цього кримінального провадження впродовж всього строку, встановленого для його зберігання у суді.

Речові докази: грошові кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень купюрами номіналом по 500 (п`ятсот) гривень в кількості шість штук з номерами АБ 3979407; ЕГ 3733496; ЕЕ 6577962; АЕ 3344306; ВЕ 9538925; ГБ 3171118, та купюрами номіналом по 200 (двісті) гривень в кількості десять штук з номерами ДБ 3067041; ДГ 8700316; ВИ 4931543; ДБ 4550681; ГА 1115049; ВЄ 0751379; ГД 8099810; ДБ 5350781; ЕЗ 8509590; ДЄ 6831947, які поміщено до спец пакету НПУ №WAR 1243909 та передано на відповідальне зберігання до сховища цінностей відділення №220/01 АБ «УКРГАЗБАНК» у м. Вінниця, які є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та підлягають спеціальній конфіскації, конфіскувати у власність держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, визначених ст.394 КПК України 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_8