Ухвала

від 05.05.2023 по справі 191/2279/21

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/2279/21

Провадження № 2-з/191/6/23

У Х В А Л А

іменем України

05 травня 2023 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Костеленко Я.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лященко Ірини Юріївни про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

04.05.2023 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 -адвоката ЛященкоІ.Ю. заява про забезпечення позову, в якій зазначає, що позивачу стало відомо, що під час розгляду зазначеної справи, відповідач, з метою уникнення відповідальності, зловживаючи своїм становищем власника спірного майна, порушуючи норми моралі, уклав 22.09.2022 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки - кадастровий номер 1224885000:01:002:0433, тим самим позбувся спірного майна, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.09.2022, а також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Номер інформаційної довідки: 330916925 від 02.05.2023 року). Викладені обставини вже істотно ускладнюють ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася, а невжиття заходів забезпечення позову може взагалі унеможливити виконання рішення суду. Просить накласти арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер майна: 9817652), який належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та земельну ділянку - кадастровий номер 1224885000:01:002:0433 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 265878412248, яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя, дослідивши заяву та додані до неї документи, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Аналіз статей 150-153 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, предметом спору є земельна ділянки з кадастровим номером 1224885000:01:002:0433, яку 22.09.2022 ОСОБА_2 на підставі договіру купівлі-продажу земельної ділянки серії НСЕ №075430 продав ОСОБА_3 , що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 330916925 від 02.05.2023).

Позивач у позовній заяві просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності, скасувати державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку та визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

У заяві про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що такі обставини з продажу спірної земельної ділянки під час розгляду справи істотно ускладнюють ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася, а невжиття заходів забезпечення позову може взагалі унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Пр цьому, представником позивача не обґрунтовано підстави для накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 9817652), який належить ОСОБА_2 , оскільки вазаний будинок не є предметом спору у даній справі.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача, звертаючись до суду з заявою не навела достатніх правових підстав забезпечення позову саме шляхом накладення арешту.

Суддя вважає, що обраний вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами та таким, що буде обмежувати права власника.

Відповідно до п. 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Суддя приходить до висновку, що застосування такого засобу забезпечення позову як арешт, представником позивача належним чином не вмотивовано і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності.

Але, при цьому, суддя вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Приймаючи до уваги, що між сторонами дійсно виник спір щодо спірного нерухомого майна, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, суддя, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає що найбільш доцільним буде забезпечення позовних вимог шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії по відчуженню земельної ділянки з кадастровим номером 1224885000:01:002:0433 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 265878412248), яка належить ОСОБА_3 .

Заборона відчуження спірного нерухомого майна не обмежить прав відповідача та інших осіб на користування та володіння вказаним нерухомим майном.

На підстав вищевикладеного суддя приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.153, 260, 261, 354 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії по відчуженню земельної ділянки з кадастровим номером 1224885000:01:002:0433 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 265878412248), яка належить ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).

В іншій частині заяви відмовити.

Копію ухвали про забезпечення позову невідкладно направити відділу державної реєстрації виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельникіського району Дніпропетровської області (52500, м.Синельникове, вул.. Я.Никоненка, 1).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Я. Ю. Костеленко