Рішення

від 10.05.2023 по справі 369/15680/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/15680/21

Провадження № 2/369/1028/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2023 м. Київ

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участі секретаря Світлак Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатрейдгруп» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді2021року представникпозивача -адвокат ПавлюкА.А.звернулася доКиєво-Святошинськогорайонного судуКиївської областііз вказанимпозовом до Товариства зобмеженою відповідальністю«Нафтатрейдгруп»,свої вимогимотивувала тим,що позивачперебувала утрудових відносинахз Товариствомз обмеженоювідповідальністю «Нафтатрейдгруп»з 15квітня 2019року по06вересня 2019року згідноз трудовимдоговором №ТД-1504.На часзвільнення позивачау відповідачаіснувала заборгованістьпо виплатіпозивачу заробітноїплати заперіод з15квітня по31липня 2019року урозмірі 16904,96грн (шістнадцятьтисяч дев`ятсотчотири грн,96коп.)Відповідач відмовивсявиплачувати заборгованістьпо заробітнійплаті позивачув добровільномупорядку,тому позивачзвернулася доКиєво-Святошинськогорайонного судуКиївської областіз позовомпро виплатузаборгованості позаробітній платі.Заочним рішеннямКиєво-Святошинськогорайонного судуКиївської областівід 08жовтня 2020року звідповідача стягненона їїкористь нараховану,але невиплачену заробітнуплату врозмірі 16904,96грн (шістнадцятьтисяч дев`ятсотчотири гривні,96коп)за періодз 15квітня 2019року по31липня 2019року.16лютого 2021року представниквідповідача звернувсядо Києво-Святошинського районногосуду Київськоїобласті іззаявою проперегляд заочногорішення суддіКиєво-Святошинськогорайонного судуКиївської областівід 08жовтня 2020року.Ухвалою суддіКиєво-Святошинськогорайонного судуКиївської областівід 26березня 2021року відмовленоу задоволеннізаяви представникаВідповідача проперегляд заочногорішення від08жовтня 2020року простягнення нарахованої,але невиплаченої заробітноїплати.Постановою Київськогоапеляційного судувід 14червня 2021року апеляційнускаргу Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Нафтатрейдгруп»залишено беззадоволення,а заочнерішення Києво-Святошинськогорайонного судуКиївської областівід 08жовтня 2020року -без зміни.Виплату заборгованостіпо заробітнійплаті урозмірі 16,90496грн заперіод з15квітня 2019року по31липня 2019року булоздійснено відповідачем01жовтня 2021року,що підтверджуєтьсявипискою ізбанківського рахункупозивача.Зазначає,що відповідачне дотримавсявимог діючоготрудового законодавстващодо регулярноїі повноївиплати заробітноїплати позивачув періодїї роботи,не здійсниввчасно розрахунокпо заробіткупри звільненні ОСОБА_1 ,що призвелодо порушенняїї трудовихправ,тому зВідповідача підлягаєстягненню середнійзаробіток зачас затримкив розрахункупри звільненні.Прострочення виплатирозрахунку призвільненні становитьперіод з06вересня 2019року по01жовтня 2021року,що складає519днів,а саме:кількість робочихднів позивачау 2019році,з урахуваннямсвяткових тавихідних днів,склала б80робочих днів,кількість робочихднів позивачау 2020році з урахуваннямсвяткових тавихідних днів,склала б251робочий день, кількість робочих днів позивача у 2021 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2021 року (день виплати заборгованості із заробітної плати) складала би 188 робочих днів. Середньоденна заробітна плата позивача становить (12000, 00 грн /44 р.д.) 272, 72 грн (двісті сімдесят дві гривні 72 коп.). Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 вересня 2019 року по 01 жовтня 2021 року (включно) складає 141, 541, 68 грн (сто сорок одна тисяча п`ятсот сорок одна гривня 68 коп)( 272, 72 х519).

На підставівикладеного,просила судстягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатрейдгруп» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 вересня 2019 року по 01 жовтня 2021 року (включно) у розмірі 141, 541, 68 грн (сто сорок одна тисяча п`ятсот сорок одна гривня 68 коп, судові витрати покласти на відповідача.

15 листопада 2021 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєвою І.О. по справі відкрито загальне позовне провадження.

28 січня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача адвоката Павлюк А.А. про долучення до матеріалів справи засвідчену копію Додаткової угоди №1 від 23 грудня 2021 року до Договору про надання правової допомоги від 31 березня 2021 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 22 листопада 2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатрейдгруп» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У судовому засіданні 15 лютого 2023 року представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у ньому, просила задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні посилався на неспівмірність заявленої суми в розмірі 141 541,68 грн порівняно з невиплаченою заробітною платою у розмірі 16904, 96 грн. Вказує, що невиплата заробітної плати ОСОБА_1 обґрунтована тим, що у сторін існував спір про розмір такої заборгованості, однак після винесення рішення судом апеляційної інстанції відповідач сплатив заборгованість.

Сторони в судове засідання, призначене на 13 березня 2023 року, не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтатрейдгруп» з 15 квітня 2019 року до 06 вересня 2019 року включно на підставі трудового договору № ТД-1504, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтатрейдгруп» 15 квітня 2019 року.

Як убачається з ЄРСР, заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатрейдгруп» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатрейдгруп» на користь позивачки заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 16 904, 96 грн (шістнадцять тисяч дев`ятсот чотири гривні 96 коп) за період з 15 квітня 2019 року по 31 липня 2019 року .

Вказаним рішеннямсуду встановлено,що трудовівідносин зацим договором06вересня 2019року припинилисьна підставіподаної позивачемзаяви.На моментзвільнення ОСОБА_1 у Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Нафтатрейдгруп»існувала заборгованістьпо виплатіпозивачу заробітноїплати заперіод з15квітня по31липня 2019року урозмірі 16904,96грн (шістнадцятьтисяч дев`ятсотчотири грн96коп).

16 лютого 2021 року представник відповідача звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2020 року.

Ухвалою судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника Відповідача про перегляд заочного рішення від 08жовтня 2020 року про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатрейдгруп» залишено без задоволення, а заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2020 року - без зміни.

01 жовтня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтатрейдгруп» було здійснено виплату заборгованості по заробітній платі у розмірі 16904, 96 грн за період з 15 квітня 2019 року по 31 липня 2019 року, що підтверджується випискою із карткового рахунку позивача від 03 листопада 2021 року.

Отже, з наведеного вище судом достовірно встановлено, що у відповідача існувала заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 із виплати заробітної плати на день її звільнення 06 вересня 2019 року, яка була сплачена тільки 01 жовтня 2021 року, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати йому заробітної плати в день звільнення.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Системний аналіз вищевикладених правових норм дозволяє суду дійти висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Отже, у спірних правовідносинах з вини відповідача не був проведений повний розрахунок при звільненні з позивачем, при цьому відповідач не надав доказів на користь протилежного.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити факт порушення строків виплати заробітної плати, розмір якої не оспорюється, та наявність вини підприємства у не проведенні такого розрахунку.

З наведеного суд дійшов висновку, що в цьому випадку наявна вина підприємства у не проведенні розрахунку з позивачем в день звільнення, оскільки доказів відсутності вини підприємства або існування будь-яких поважних причин, які б виключали відповідальність підприємства за порушення трудового законодавства, відповідачем суду не надано.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд вважає, що розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення, та до дня, коли позивачу було сплачено заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у повному обсязі, тобто за період з 07 вересня 2019 року по 01 жовтня 2021 року включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна правова позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-195цс134.

Згідно з відомостей з Пенсійного фонду України заробітна плата позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, становила 6 000 (шість тисяч) грн. Середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становила 272, 72 грн (12 000, 00 /44 р.д.=272, 72 грн.)

Кількість робочих днів, на які відповідачем затримано повний розрахунок за період з 06 вересня 2019 року по 01 жовтня 2021 року складає 519 днів, а саме: кількість робочих днів Позивача у 2019 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, склала б 80 робочих днів, кількість робочих днів позивачки у 2020 році з урахуванням святкових та вихідних днів, склала б 251 робочий день, кількість робочих днів Позивача у 2021 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2021 року (день виплати заборгованості із заробітної плати) складала би 188 робочих днів. Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 вересня 2019 року по 01 жовтня 2021 року (включно) складає 141, 541, 68 (сто сорок одна тисяча п`ятсот сорок одна гривня, шістдесят вісім копійок) (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на тривалість робочого дня та множенням на кількість робочих днів затримки, тобто 272, 72 грн. х 8 год. х 519 днів = 141,541, 68 грн.).

Разом з тим, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, та зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду також відступила і від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Суд вважає, що з однієї сторони працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. З іншої сторони, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, суд бере до уваги таке.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Таким чином, ураховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц, суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача у сумі 141, 541, 68 (сто сорок одна тисяча п`ятсот сорок одна гривня, шістдесят вісім копійок), адже його розмір є вочевидь не співмірним із сумою заборгованості по заробітній платі у розмірі 16904,96 грн., яка не була виплачена в день звільнення позивача з роботи.

За таких обставин, з урахуванням розумності, справедливості та співмірності, суд вважає, що позовні вимоги представника позивача - адвоката Павлюк А.А. підлягають частковому задоволенню, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 16 904,96 грн., що дорівнює розміру заборгованості по заробітній платі.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1ст. 133 ЦПК України).

П. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/200 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

А тому Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

Як убачаєтьсяз письмовихматеріалів справи,позивачем 21березня 2021року бувукладений Договірпро наданняправничої допомогиз адвокатськимоб`єднанням «Коновалта Партнери»в особіКоновала ТарасаПавловича.Відповідно доДодатку доДоговору пронадання правовоїдопомоги від31березня 2021року вартістьнадання послугза вказанимдоговором становить10000грн.На підтвердження плати гонорару позивач надав квитанцією АТ «Ощадбанк» № 130787707314 від 03 листопада 2021 року.

За таких обставин, суд убачає наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1200 (одна тисяча двісті ) грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією АТ «Ощадбанк» № 56044 від 03 листопада 2021 року в сумі 1415,42 грн, який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 169, 80 грн.

Керуючись ст.2,12,13,81,141,223,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Нафтатрейдгруп»про стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні,- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатрейдгруп» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 вересня 2019 року по 01 жовтня 2021 року включно, визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів у розмірі 16 904,96 грн (шістнадцять тисяч дев`ятсот чотири гривні, дев`яносто шість копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатрейдгруп» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 169, 80 (сто шістдесят дев`ять гривень, вісімдесят копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1200 (одна тисяча двісті ) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтатрейдгруп», код ЄДРПОУ: 39839333, адреса місцезнаходження: вул. Богдана Гаврилишина, 16, кв.30, м. Київ, 04116 .

Суддя: І.О. Фінагеєва