Ухвала

від 08.05.2023 по справі 369/17810/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/17810/21

Провадження №4-с/369/15/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретаріСвітлак Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 369/17810/21 за скаргою ОСОБА_1 , особи, дії яких оскаржуються: керівник Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої державної служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук Максим Володимирович, державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої державної служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Влачюк Леонід Сергійович, керівник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство юстиції України, заінтересована особа: АТ «ПриватБанк», про визнання дій незаконними та зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії керівника Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої державної служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчука М.В, державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої державної служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Влачюка Л.С.

Обґрунтовуючи доводи скарги, посилається на те, що в провадженні Летичівського районного відділу державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 31575614 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «ПриватБанк». В рамках виконавчого провадження державним виконавцем було прийнято 17 лютого 2012 року постанову про арешт нерухомого майна боржника (реєстраційний номер обтяження 12177999).

Виконавче провадження № 31575614 було передане для виконання до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) державному виконавцю Влачуку Л.С.

Після того, як скаржник дізнався про наявність заборгованості, він повністю сплатив борг на користь ПАТ «ПриватБанк», про що повідомив державного виконавця Летичівського районного відділу державної виконавчої служби.

18 листопада 2021 року скаржником було направлено до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої державної служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а саме державному виконавцю Влачюку Леоніду Сергійовичу скаргу із зобов`язанням зняти арешт з належного ОСОБА_1 нерухомого майна.

Станом на 07 листопада 2021 року арешт з нерухомого майна не знято, відповіді державним виконавцем боржнику з приводу скарги не надано.

Скаржник вважає, що така бездіяльність державного виконавця та керівника відділу державної виконавчої влади суперечить вимогам закону, в зв`язку з чим просить суд зняти арешт з належного йому рухомого та нерухомого майна, накладений у виконавчому провадженні № 31575614, за яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

У березні 2022 року до суду надійшли доповнення до скарги на дії державного виконавця, в яких скаржник посилається на те, що державний виконавець не повідомив його належним чином про відкриття виконавчого провадження, в зв`язку з чим боржник не мав можливості у передбачений законом семиденний строк погасити заборгованість за виконавчим документом. Крім того, скаржник вважає, що державним виконавцем не було вчинено необхідні дії для забезпечення реального виконання судового рішення, а тому переконаний у відсутності підстав для стягнення виконавчого збору та виконавчих витрат.

У серпні 2022 року судом отримано заперечення Вишневого відділу державної виконавчої служби в Бучанському районі Київської області, в якому останній посилається на те, що боржником не було погашено заборгованість до відкриття виконавчого провадження у справі, в зв`язку з чим державним виконавцем було правомірно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору. Оскільки станом на час подання цих заперечень на скаргу від боржника не надходили до державної виконавчої служби доказів сплати виконавчого збору, то державна виконавча служба вважає правомірним подальше існування накладеного в рамках виконавчого провадження арешту на належне боржнику майно. Крім того, державна виконавча служба посилається на те, що боржником помилково зазначено у скарзі керівника відділу державної виконавчої служби, оскільки вказані особи відповідно до вимог законодавства не здійснюють примусове виконання судових рішень.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги скарги підтримує у повному обсязі.

Керівник Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої державної служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук М.В., державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої державної служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Влачюк Л.С., керівник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало М.С., Міністерство юстиції України, АТ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

У зв`язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи учасників справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стосовно строку на звернення з вказано скаргою слід зазначити таке.

Відповідно до вимог статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Судом встановлено, що 18 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зі скаргою на дії державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просив зняти арешт з належного боржнику рухомого та нерухомого майна, накладеного в рамках виконавчого провадження № 31575614. Відповідь на вказану скаргу державною виконавчою службою було надано 10 січня 2022 року, тобто після подання ОСОБА_1 скарги до суду (15 грудня 2021 року).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що строк на звернення зі скаргою на дії державного виконавця не пропущений.

Таким чином, суду слід перевірити доводи поданої скарги стосовно законності дій державного виконавця щодо незняття арешту, накладеного у виконавчому провадженні, за умови повного виконання боржником судового рішення.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Києво-Святошинського районного управління юстиції від 05 березня 2012 року відкрито виконавче провадження № 31575614 з примусового виконання виконавчого листа № 2-527, виданого Летичівським районним судом Хмельницької області, на примусове виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 35538,78 грн.

18 січня 2017 року державний виконавець у виконавчому провадженні № 31575614 направив до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України запит № 1373/7 щодо з`ясування, чи здійснював громадянин України ОСОБА_1 виїзди за кордон в період з січня 2015 року до дня надання відповіді на цей запит.

21 січня 2019 року в рамках цього ж виконавчого провадження державний виконавець до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС України у Київській області направив запит № 31575614 для з`ясування реєстрації місця проживання боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вказане ОСОБА_1 у скарзі обтяження за реєстраційним номером 12177999 було зареєстроване 17 лютого 2021 року державним реєстратором Хмельницької філії ДП «Інформаційний центр» МЮУ. Підставою цього обтяження була постанова 3276509 від 17 лютого 2021 року Відділу державної виконавчої служби Летичівського РУЮ.

13 січня 2022 року державний виконавець направив запит № 177 до Летичівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) з вимогою щодо направлення всіх наявних документів виконавчого провадження № 31575614, а також надати інформацію щодо фактичного надсилання матеріалів цього виконавчого провадження до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

15 червня 2022 року державний виконавець звернувся до Регіонального сервісного центру у м. Києві з запитом № 18185 щодо надання інформації про наявність зареєстрованих за ОСОБА_1 транспортних засобів.

Також з запитом від 19 червня 2022 року № 18188 державний виконавець звертався до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС у м. Києві та Київській області стосовно надання інформації про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних ОСОБА_1 .

На підставі отриманої інформації державний виконавець прийняв постанову від 19 липня 2022 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних, яку того ж дня направив сторонам виконавчого провадження.

19 липня 2022 року державним виконавцем у рамках виконавчого провадження № 31575614 було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору.

Того ж дня державним виконавцем було прийнято іншу постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Вказані постанови були направлені учасникам виконавчого провадження 19 липня 2022 року.

18 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив вжити дій щодо зняття арешту з належного йому рухомого та нерухомого майна, накладеного у виконавчому провадженні № 31575614.

За змістом довідки від 17 вересня 2021 року, наданої АТ КБ «ПриватБанк», у ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 17 вересня 2021 року відсутня заборгованість за кредитним договором.

Станом на 30 грудня 2021 року до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відомостей щодо сплати виконавчого збору у розмірі 10% від суми боргу та витрат виконавчого провадження у розмірі 3553,87 грн та 369,00 грн відповідно не надходило.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті129 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи із нормстатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що увипадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно зположеннями пункту2частини четвертоїстатті 59Закону України«Про виконавчепровадження» підставоюдля зняттявиконавцем арештуз усьогомайна (коштів)боржника абойого частиниє надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15.

Суд наголошує на тому, що боржник у спірних правовідносинах позбавлений іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження дій виконавця щодо незняття арешту із належного йому майна.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України.

За таких обставин суд зобов`язаний перевірити, чи дійсно порушене право боржника шляхом невжиття державним виконавцем дій щодо зняття арешту з майна та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

У частині другійстатті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті12 та частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини п`ятоїстатті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частинами четвертою-шостоюстатті 81 ЦПК України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У своїй скарзі ОСОБА_1 посилається на протиправність дій державного виконавця, яка на переконання скаржника полягає у невиконанні вимог закону щодо зняття арешту з належного боржнику майна після погашення заборгованості перед кредитором.

Так, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість перед стягувачем у ОСОБА_1 відсутня. В той же час, боржником не виконано обов`язок зі сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що вбачається з листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області від 10 січня 2022 року. Боржником не надано доказів на підтвердження сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Вищенаведене дає підстави для висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для застосування пункту 2 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» та скасування арешту майна боржника у виконавчому провадженні № 31575614.

Таким чином, розглянувши скаргу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що доводи скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а отже у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволені скарги ОСОБА_1 , особи, дії яких оскаржуються: керівник Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої державної служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук Максим Володимирович, державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої державної служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Влачюк Леонід Сергійович, керівник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство юстиції України, заінтересована особа: АТ «ПриватБанк» про визнання дій незаконними та зняття арешту з майна.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту судового рішення.

Суддя: І.О. Фінагеєва