Рішення

від 05.04.2023 по справі 759/16774/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16774/22

пр. № 2/759/1218/23

05 квітня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення суми боргу та розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_3 , в якому просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 113 836,00 грн, що утворилась за період з вересня 2013 року по жовтень 2022 року включно та зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі виконавчого листа № 2/759/3440/13 від 17.06.2013 року, виданого Святошинським районним судом м.Києва на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, а на період безробіття ОСОБА_1 встановити нарахування аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 30.05.2013 року Святошинським районним судом м.Києва винесено рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.04.2013 року і до повноліття. Він починаючи з 2013 року по 18.04.2021 року здійснював догляд за своїм вітчимом ОСОБА_5 , який був непрацездатною особою інвалідом першої групи та потребував постійного догляду та здійснював догляд за своєю мамою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також є непрацездатною особою, а тому з об`єктивних причин не може сплачувати аліменти. Крім того, має недостатній розмір заробітної плати, а тому вважає, що наявні правові підстави для часткового звільнення позивача від сплати 113 836,00 грн заборгованості за аліментами.

Крім того, державний виконавець розмір аліментів починаючи з вересня 2021 року нараховує у розмірі 1/4 частки від середньої заробітної плати по району, тобто у розмірі, більшому ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, більше ніж подвійний мінімальний розмір аліментів, встановлений законом, що ставить його в скрутне матеріальне становище у зв`язку з чим просить позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22.11.2022 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 25-26).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.11.2022 року відкрито провадження у справі (а.с. 28).

13.03.2023 року до суду надійшов від ОСОБА_3 відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити позивачу у задоволенні позову з таких підстав. Ваажає, що твердження позивача не відповідають дійсним обставинам справи і є перекручуванням фактів та виправдовуванням свідомого невиконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання дитини. Згідно поданої позивачем довідки Деснянського управління соціального захисту населення №4582 від 08.11.2022 року позивач здійснював догляд за ОСОБА_5 з 20.09.2018 року по 30.04.2022 року та одержував компенсаційну виплату як особа що здійснює догляд за інвалідом 1-ї групи, що вказано також в постанові державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції м.Києва від 18.10.2018 року. Згідно довідки Деснянського управління соціального захисту населення №4580 від 08.11.2022 року догляд за ОСОБА_6 позивач почав здійснювати лише з 01.09.2022 року. Посилання позивача на те, що він не може працювати через догляд за вищевказаними особами, а також, те що він їх утримував і продовжує утримувати матір є також досить сумнівним фактам, оскільки ці непрацездатні особи були, і є інвалідами, отже отримували та отримують дохід у вигляді пенсії. Згідно інформації отриманої з відкритих джерел позивач є засновником та керівником ПП "Торгівельно-виробнича компанія"Форплей" код ЄДРПОУ 34624973, а отже має дохід у вигляді заробітної платні. Щодо Позивача відкрито ще одне виконавче провадження № НОМЕР_2 з приводу стягнення штрафів у сфері безпеки дорожнього руху у справах про адміністративні правопорушення. Крім того, сам факт наявності штрафу у сфері безпеки дорожнього руху свідчить про достатній матеріальний рівень позивача. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 05.05.2022 року за АСВП №39726636, виданого державними виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції м.Києва Ференець С.С. позивач з першого дня відкриття виконавчого провадження не сплачував на користь своєї дитини навіть мінімальний платіж в сумі 376,93 грн. Позивач не здійснював виплат на користь дитини в період з липня 2015 року по лютий 2018 року хоча працював та отримував дохід в постанові ВДВС від 18.10.2018 року вказана адреса місця роботи - АДРЕСА_1 . Вона крім повного утримання дочки також фінансово підтримує важкохворого батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та непрацездатну матір - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, у позивача немає більше дітей окрім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просив задовольнити з підстав, вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, вказала, що у відповідача також є батькі, які потребують догляду, те, що позивач допомагає матері не позбавляє його обов`язку по утриманню дитини. Відповідач має заборгованість, осікльки майже 10 років не сплачує аліменти.

Суд, оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, заслухавши думку позивача, представника відповідача, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, дійшов нступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 30.05.2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.04.2013 року і до повноліття (а.с. 6).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03.10.2022 року АСВП № 39726636 державного виконавця Ференець С.С. загальний розмір заборгованості станом на 01.10.2022 року становить 173 836,00 грн (а.с. 18-19).

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилається на те, що з 2013 року по 18.04.2021 року здійснював догляд за вітчимом, а після його смерті здійснює догляд за своєю матір`ю, а також на те, що він є непрацевлаштованим та з 2013 по 2022 рік отримував мінімальну заробітну плату, яку витрачав на потреби за доглядом непрацездатних вітчима та матері.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21) викладено такий правовий висновок щодо застосування статті 192 СК України: «Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану».

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертною комісією серії АВ № 0079975 від 16.10.2015 року ОСОБА_5 , 28.03.1936 року є інвалідом першої А групи з 12.10.2015 року, довічно та потребує постійного стороннього догляду (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.04.2021 року (а.с. 14).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертною комісією серії АВ № 0662989 від 31.01.2018 року ОСОБА_6 має другу групу інвалідності з 18.01.2018 загальне захворювання, довічно (а.с. 15).

Як убачається з довідки № 4582 від 08.11.2022 року ОСОБА_1 одержував компенсаційну виплату, як особа яка здійснювала догляд за особою з інвалідністю І групи ОСОБА_5 , 1938 року з 20.09.2018 року по 30.04.2022 року (а.с. 16).

Відповідно довідки № 4580 від 08.11.2022 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Деснянському Управлінні соціального захисту населення і одержує компенсацію, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги невиліковно хворим - ОСОБА_6 з 01.09.2022 року по 31.08.2023 року у розмірі 1519,67 грн щомісячно (а.с. 16).

Відповідно до рішення Святошинського районного суду м.Києва від 30.05.2013 року розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства України, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач допомагав по догляду за хворими вітчимом та матір`ю, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та суперечитиме її інтересам.

Крім того, позивач працездатного віку, заборгованість по аліментам має з 2013 року, посилання на те, що він не працевлаштований тривалий час через догляд за матір`ю не заслуговують на увагу, оскільки він з 2007 року є власником ПП "Торгівельно-виробнича компанія "Форплей", догляд за ОСОБА_6 здійснює з вересня 2022 року.

Таким чином, суд, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а догляд та допомога матері не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів та звільнення від заборгованості по аліментам.

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень ст.141 ЦПК України, понесені стороною позивача судові витрати покладаються на позивача, якому відмовлено в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 79, 81, 141, 263-265, ЦПК України, ст.ст. 180-182, 192 СК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення суми боргу та розміру аліментів залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Суддя Ю.О. Твердохліб