Рішення

від 18.01.2023 по справі 759/10694/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10694/22

пр. № 2/759/838/23

18 січня 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 107-А), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гренландія» (15561, Чернігівська обл., Чернігівський р-н., с. Шестовиця, вул. Жовтнева, 38), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 р. ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про визнання правочину недійсним, в якому просить визнати недійсним договір поруки №423791-ДП1 від 08.06.2021 року, що був укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «ПроКредит Банк», а також застосувати наслідки недійсності правочину, зобов`язавши АТ «ПроКредит Банк» повернути гроші кошти у сумі 213 860, 68 грн, що були сплачені за цим правочином. Позов обґрунтовано тим, що 30.06.2022 р. між банком та керівником позичальника - ОСОБА_2 , який є батьком позивачки укладено договір поруки №382237-ДП1. В подальшому ОСОБА_2 повідомив, що між позичальником та банком ведеться переговори щодо продовження дії кредитної лінії на другий період доступності, для цього потрібно було залучити додаткового поручителя, яким виступила ОСОБА_1 . Банк повідомив, що вона поручається виключно за зобов`язаннями позичальника, які вже існують на момент підписання договору, а також майбутніми грошовими зобов`язаннями, термін виконання яких настав або настане у майбутньому. У період з 16.09.2021 по 16.12.2021 р. позивач виконала за позичальника зобов`язання щодо погашення простроченого основного боргу за кредитною лінією на суму 213860 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 03.06.2022 р. Однак, у серпні 2022 р. банк порушив умови кредитного договору та не надав позичальнику можливості користуватися відкритою кредитною лінією у другому періоді доступності. Позивач вказує, що вчинення нею правочину, а саме укладання договору поруки №423791-ДП1 від 08.06.2021 р. не відповідало її внутрішній волі та було здійснено під примусом обставин, що склались у її батька ОСОБА_2 , який попросив вчинити цей правочин.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.09.2022 р. позовна заява залишена без руху.

07.10.2022 р. до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.10.2022 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.12.2022 р. на адресу суду надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у задоволені позовної заяви про визнання правочину недійсним, оскільки позивач не заперечує факту укладення Договору поруки №423791-ДП1 від 08.06.2021 р. щодо якого виникла солідарна відповідальність перед АТ «ПроКредит Банк», при укладені надала свою згоду на поруку за зобовязаннями позичальника, які вже існують на момент підписання договору, а також майбутніми грошовими зобовязаннями термін виконання яких настав або настане у майбутньому, крім того у розділі «Гарантії та підтвердження» позивач своїм підписом підтвердила, що договір поруки підписано нею добровільно, не під впливом помилки, тиску чи тяжких обставин.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач просить визнати недійсним правочин, керуючись ст.233 ЦК України.

Частиною 1 ст. 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

В обґрунтування вимог про визнання недійсним договору поруки позивач посилається на норми ст. 233 ЦК України і стверджує, що оскаржуваний правочин не відповідав її внутрішній волі під примусом обставин, що склались, зокрема на прохання її батька.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначається, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Однак обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не є тяжкими в розумінні ст. 233 ЦК України та такими, під впливом яких позивач вимушений був вчинити цей правочин.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Позивачем не зазначено та не надано належних та допустимих доказів наявності тяжких обставин, їх впливу на вчинення оспорюваного договору поруки, які б свідчили про відсутність дійсної волі позивача на їх укладення.

З огляду на обставини справи у позивача не було жодної тяжкої обставини, під впливом якої, вона вимушена була укласти договір поруки, який є засобом забезпечення кредитного зобов`язання її батька, отже має похідний від основного зобов`язання характер.

Саме звернення позивача до суду із даним позовом після погашення простроченого боргу за кредитною лінією на загальну суму - 213860 грн., не свідчить про те, що факт примушування позивача до укладання вказаного вище договору та тиск на неї взагалі мали місце.

Більш того, оспорюваний договір поруки був укладений між позивачем та відповідачем відповідно до чинного на момент укладення цивільного законодавства, усталеної ділової та підприємницької практики в галузі кредитування та не містить будь-який вкрай невигідних умов для поручителя.

Враховуючи положення п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст. ст. 203, 215, 233 ЦК України, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає за недоведеністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 12, 14, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279, 352-354ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 107-А), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гренландія» (15561, Чернігівська обл., Чернігівський р-н., с. Шестовиця, вул. Жовтнева, 38), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання правочину недійсним, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова