Рішення

від 10.05.2023 по справі 760/32219/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/11811/21

Справа № 760/32219/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в склад головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор Комарова-26» /далі - ОСББ «Авіатор Комарова-26»/ (ЄДРПОУ: 41332923; адреса: 03127, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 26; адреса представника: 03164, м. Київ, вул. Осіння, 98) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат на утримання будинку та прибудинкової території,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

30.11.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом представника позивача - адвоката Пищенка В.І. (діє на підставі ордеру), в якій ставиться питання про стягнення з відповідача на користь позивача 7 985,85 грн (з яких: 7 304,11 грн - витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; 271,26 грн 3% річних, 410,48 грн - інфляційні), а також судового збору у сумі 2 270,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано суді по реєстру 09.12.2021.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб - відповідачів у справі. Остання відповідь на такий запит надійшла 11.07.2022.

Ухвалою Солом`янського районного суду від 15.07.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.03.2023 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с. 62-64), в якій позивач просить стягнути з відповідача загальну суму в розмірі 11 617,38 грн з яких:

- 7 304,11 грн - заборгованість по оплаті внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території;

- 3 534,39 грн - інфляційні втрати за період прострочення;

- 778,88 грн - 3% річних.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Обґрунтування позовних вимог

В позові, зокрема, вказується, що ОСББ «Авіатор Комарова-26» забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території за рахунок коштів співвласників будинку.

В обґрунтування своїх вимог ОСББ «Авіатор Комарова-26» посилається на те, що у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 створено Об`єднання та рішеннями Загальних зборів ОСББ «Авіатор Комарова-26» від 07.10.2018 та від 27.09.2020. були затверджені щомісячні внески співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території у сумі 11,35 грн./ кв.м. з 01.12.2018 та 14,45 грн./кв.м з 01.11.2020.

Позивач наголошує, що в силу положень чинного законодавства, співвласники зобов`язані брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Зі слів позивача, відповідач, ОСОБА_1 , була власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 43,3 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири та Відомостями з реєстру речових прав власності на нерухоме майно.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач уточнює, що ОСОБА_1 була власницею однокімнатної квартири загальною площею 43,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 перейменований на АДРЕСА_1 відповідно до Рішення Київської міської ради від 14.11.2019 № 217/7790), з 28.08.2015 по 25.02.2020. При цьому, вказує, що 26.02.2020 відповідачка продала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вказує позивач, відповідач знехтувала покладені на неї обов`язки та у період з 01.12.2018по 25.02.2020 не сплачувала внески, затверджені Загальними Зборами співвласників ОСББ «Авіатор Комарова-26», внаслідок чого, станом на 25.02.2020, у неї була заборгованість у сумі 7 304,11 грн. (11,35 грн./м2 X 43,3 Х14 місяців та внесок за лютий 2020 розрахований пропорційно кількості дням). При цьому, вказується, що заборгованість у сумі 7 304,11 грн. ані під час, ані після відчуження квартири відповідачка не сплатила.

У зв`язку з викладеними обставинами, позивач просить захистити порушені права та майнові інтереси шляхом ухвалення рішення про задоволення позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача 11 617,38 грн з яких: 7 304,11 грн - заборгованість по оплаті внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; 3 534,39 грн - інфляційні втрати за період прострочення; 778,88 грн - 3% річних.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

З відповіді Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 11.07.2022 вбачається, що відповідач ( ОСОБА_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 54).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV громадянин України …> зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до ч. 10 ст. 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. …> За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, 14.03.2023 суд зробив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади, унікальний покажчик ресурсу: https://sl.ki.court.gov.ua/sud2609/gromadyanam/111/1395288/

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких письмових заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості достеменно встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Зі змісту долученого до позовної заяви акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.12.2018 по 25.02.2020 вбачається, що такий складений в односторонньому порядку ОСББ «Авіатор Комарова-26», сума боргу відповідачки станом на 25.02.2020 становить 7 304,11 грн (а.с. 6).

Також, до матеріалів справи долучено:

-довідку про обсяги заборгованості за внесками співвласника о/р № НОМЕР_2 - ОСОБА_1 за період 01.12.2018-01.02.2020 на суму 7 304,11 грн (а.с. 65);

-розрахунок позовних вимог, розрахунок інфляційних втрат та розрахунок 3% річних (а.с. 66-70), з якого, з урахуванням заяви про збільшення позовних, вбачається, що інфляційні втрати за період з 01.12.2018 по 01.02.2020 складають 534,39 грн, а 3% річних - 778,88 грн.

При цьому, позивачем до матеріалів справи долучено копію договору купівлі-продажу від 28.08.2015 (а.с. 9-10), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чухрій О.С., з якого вбачається, що ОСОБА_1 придбала у власність у ТОВ «Парк Плюс» квартиру АДРЕСА_1 .

Незважаючи на те, що в позові ОСББ «Авіатор Комарова-26» вказує, що факт того, що ОСОБА_1 була власником вказаної квартири підтверджується також Відомостями з реєстру речових прав власності на нерухоме майно, відповідного витягу та відомостей позивачем до матеріалів справи не долучено.

Крім того, хоча у заяві про збільшення позовних вимог позивач уточнює, що ОСОБА_1 була власницею зазначеної квартири з 28.08.2015 по 25.02.2020, оскільки 26.02.2020 відповідач продала таку квартиру, будь-яких доказів на підтвердження того, що саме до 25.02.2020 відповідач була власником відповідної квартири матеріали справи не містять.

Вбачається, що протоколом загальних зборів ОСББ «Авіатор Комарова-26» від 07.10.2018 (а.с. 12-21) було вирішено, зокрема, встановити з 01.12.2018 розмір щомісячного внеску співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території в сумі 11,35 грн/кв.м. загальної площі квартири, нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Протоколом загальних зборів ОСББ «Авіатор Комарова-26» від 14.10.2020 (а.с. 24-29), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., було вирішено, зокрема, встановити з 01.11.2020 розмір щомісячного внеску співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території в сумі 14,45 грн/кв.м. загальної площі квартири, нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Також, до позовної заяви долучено статут ОСББ «Авіатор Комарова-26», затверджений протоколом від 07.10.2018 (а.с. 31-39) та інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСББ «Авіатор Комарова-26» (а.с. 40-41).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Положеннями ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, зокрема, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - це індивідуальний або колективний споживач.

Разом з тим, за змістом п. 6 ч. ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право, зокрема, визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори.

Згідно з ч. 6 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Відповідно до абз. 9,10 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц (провадження № 61-1647св17): «відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними».

Отже, вбачається, що саме співвласник, споживач - особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Таким чином, для вирішення спору про стягнення внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території позивач, зокрема, має довести належними доказами, що відповідач дійсно був власником відповідного нерухомого майна саме у спірний період, а отже й споживачем таких послуг.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

З наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу від 28.08.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чухрій О.С. вбачається, що ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач просить стягнути заборгованість по внескам за період з 11.12.2018 по 25.02.2020.

При цьому, інших доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для встановлення особи власника об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 позивачем не надано.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати доведеними обставини, що обов`язок зі сплати обов`язкових внесків на утримання будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території в період з 11.12.2018 по 25.02.2020 має бути виконаний саме відповідач - ОСОБА_1 .

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 № 395/853/19 (61-8483св21).

З наявних в матеріалах справи доказів суд позбавлений можливості встановити чи є ОСОБА_1 належним відповідачем у справі. При цьому, суд виходить з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд не має суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд наголошує, що справа перебуває в провадженні суду з липня 2022 року а отже у позивача, у випадку добросовісного користування своїми процесуальними правами, було достатньо часу для того, щоб подати відповідні докази у справі, проте він, користуючись своїми правами на власний розсуд необхідних доказів, в т.ч. тих, що мають виключне значення для розгляду даної справи протягом всього цього часу до суду не подав та про те, що такі докази не можуть бути подані у встановлений законом строк з об`єктивних причин суд не повідомляв, з клопотанням про їх витребування до суду не звертався, з огляду на що суд вирішив спір за наявними матеріалами справи.

Окрім того, в якості підтвердження наявності заборгованості відповідачки за послуги утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, відповідачем, зокрема, долучено складений в односторонньому порядку акт звіряння взаємних розрахунків.

В постанові від 12.06.2020 у справі № 169/506/17 Верховний Суд вказав, що: «акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом».

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Долучений позивачем акт звіряння взаємних розрахунків не первинним документом, оскільки не містить відомостей про господарські операції, а відтак з його змісту неможливо встановити наявність заборгованості відповідачки за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території перед позивачем, а також перевірити правильність нарахування такої заборгованості.

Отже, з огляду на все зазначене в сукупності, виходячи з того, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 була власником відповідної квартири у спірний період, про стягнення внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за який ставиться питання, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача задоволенню не підлягають.

При цьому, суд враховує, що як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, здійснені позивачем у справі судові витрати, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор Комарова-26» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання будинку та прибудинкової території, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України) .

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич