Рішення

від 10.05.2023 по справі 686/22875/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/22875/22

Провадження № 2-др/686/64/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

(додаткове)

10 травня 2023 р. м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді Продана Б.Г., при секретарі Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому заяву представника позивача ОСОБА_1

про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Колмексім» про стягнення коштів, задоволено.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на його користь витрат на правничу допомогу. Заяву мотивує тим, що 17.10.2022 року ним було укладено договір з адвокатським бюро «Федоришин, Покотило та партнери», за яким загальна сума гонорару адвоката, що виплачується клієнтом складатиме 10% від суми, що буде присуджена судом першої інстанції на користь клієнта. Рішенням суду позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 199237,21 грн. грошових коштів та 1992,38 грн. судового збору, таким чином розмір гонорару, який клієнт має сплатити, становить 19923,72 грн. У зв`язку із чим просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 19923,72 грн.

В судове засідання сторони не з`явились, їх неявка не перешкоджає слуханню заяви по суті.

Судом встановлено, що у позовній заяві представник позивача заявляла про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10% від суми, що буде присуджена судом першої інстанції на користь ОСОБА_1 .

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Представником позивача надано копію ордеру від 18.10.2022 року №1078171, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2752, копію договору №17/10-22 про надання правової допомоги від 17.10.2022 року, додаткової угоди №1 від 17.10.2022 року до договору №17/10-22.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин в яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату 10% від суми, що буде присуджена судом першої інстанції на користь клієнта у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні висновки містить додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19.

Висновками у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Зокрема Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Таким чином, на підставі викладеного із врахуванням наведених висновків, суд вважає, що із ТОВ «Колмексім» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 5000 грн. витрат на правничу допомогу, в решті слід відмовити.

Так, суд приходить до висновку, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10% від суми, що буде присуджена судом першої інстанції на користь клієнта (в даному випадку це 19923,72 грн.), є зобов`язанням, що склалось між адвокатом та клієнтом і не є обов`язковою для іншої сторони. А також є завищеною щодо іншої сторони спору, із врахуванням складності справи та обсягу виконаної адвокатами роботи, а також дійсної необхідності понесення таких витрат. Більше того, суд вважає, що право позивача укладати договір з будь-яким адвокатом, узгоджувати з ним суму гонорару за його роботу, не має створювати для відповідача надмірний тягар на відшкодування таких витрат та враховує реальність адвокатських витрат позивача та їх дійсну необхідність.

Порядок ухвалення судових рішень передбачено у ст. 259 ЦПК України. Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Таким чином, суд вважає що слід ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з ТОВ «Колмексім» на користь ОСОБА_1 5 000 грн. судових витрат.

Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 1-5, 12, 13, 19, 76-84, 133, 137, 139, 141, 142, 258-261, 268, 353, 351-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Доповнити резолютивну частину заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24 березня 2023 року, зазначивши:

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Колмексім» (код 38860165, адреса: м. Хмельницький, вул. Подільська 109/1, офіс 601) на користь ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , - 5 000 грн. витрат на правничу допомогу.

В решті - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня виготовлення судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Додаткове рішення виготовлено 10.05.2023 року.

Суддя: