Постанова

від 09.05.2023 по справі 523/14966/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5413/23

Справа № 523/14966/22

Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кострицького В.В.. (суддя-доповідач),

суддів Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка представляє інтереси ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2023 року, ухвалену під головуванням судді Аліної С.С., в приміщенні того ж суду, за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи Житлово будівельного кооперативу «Приморський 20» про відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття квартири,-

ВСТАНОВИВ:

Рух справи в суді першої інстанції

До суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи Житлово будівельного кооперативу «Приморський 20» про відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття квартири.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25.11.2022 року позовна заява була залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків, який складає десять днів з дня отримання копії ухвали.

Надалі до Суворовського районного суду м. Одеси від представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 надійшла письмова заява щодо усунення недоліків, відповідно до ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 25.11.2022 року.

Короткий зміст судового рішення, що оскаржується

Ухвалою Суворовського районногосуду м.Одеси від27лютого 2023року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи Житлово будівельного кооперативу «Приморський 20» про відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття квартири визнано неподаною та повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвалу мотивовано тим, що недоліки, зазначені в ухвалі Суворовського районного суду м. Одеси від 25.11.2022 року позивачем не усунуто, а саме не вказано відомості про особу відповідача ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивача Котовська Т.О.., посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду від 27 лютого 2023 року, а справу направини до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування скарги представник послався на те, що судом першої інстанції було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, тобто, суд не з?ясував та не дослідив обставини, які мають значення по справі, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, оскільки 06.01.2023 року позивач направив до суду документ, підтверджуючий усунення недоліків позовної заяви , а саме завірену належним чином копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №319686089 від 06.01.2023 р., яка містить відомості про відповідача, та не врахував, що паспортні дані, дата та рік народження відповідача зазначаються у разі, якщо такі відомі, тобто не є обов?язком позивача, якщо такі невідомі.

Явка сторін в судове засідання

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 09 травня 2023 року з`явилась представник апелянта, що відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не є перешкодою розгляду справи у відсутність відповідача .

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України). Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.

У ч.ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п?яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов?язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Судова колегія дослідивши матеріали справи встановила, що 06.01.2023 року на виконання ухвали суду першої інстанції від 25.11.2022 року позивачем було направлено до Суворовського районного суду м. Одеси завірену належним чином копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 319686089 від 06.01.2023 р., відповідно якої вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , відповідач по справі та зазначено, що інформація про номер і серію паспорту, дати та року народження позивачу невідома, згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім?я (прізвище, ім?я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості адреси та адреси електронної пошти позивачу відомі), відомі номери засобів зв?язку, офіційної електронної пошти.

На виконання вказаних вимог, пред`являючи позовну заяву, позивачем було зазначено ОСОБА_3 , як відповідача по справі, адресу його реєстрації: АДРЕСА_2 , ЖБК «ПРИМОРСЬКИЙ-20».

Такі відомості були надані позивачеві співробітниками третьої особи. Будь-які інші відомості про відповідача позивачу не відомі.

Крім того, разом із позовною заявою позивачем було подано клопотання про витребування доказів, а саме про витребування з Центру обслуговування платників Суворовської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області (65025, м. Одеса, вул. Aк. Заболотного, 38A) інформацію щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , у відповідності до ч. 2 ст. 83, 84 ЦПК України.

Також судовою колегією встановлено, що позивач та відповідач перебувають у дуже конфліктних відносинах, такі відомості як дата та рік народження, паспортні дані є персональними (особистими) даними, які не можуть бути відомі та доступні позивачеві, а тому є неможливим для позивача самостійно отримати такі.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем зазначено (прізвище, ім?я та по батькові відповідача) адреса реєстрації та проживання відповідача, а також заявлено відповідне клопотання про витребування відомостей з Центру обслуговування платників Суворовської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області. Крім того, суд першої інстанції в ухвалі від 25.11.2022 року вірно послався на ч.6 ст.187 ЦПК України, однак її вимоги не виконав.

Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил?ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості. Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов?язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що він виконав свій обов?язок, пред?являючи позовну заяву до суду, усунув недоліки, викладені в ухвалі від 25.11.2022 року, тобто, надав всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заявив клопотання про витребування доказів судом, через неможливість самостійно надати такі докази, згідно ст. 84, 175, 177 ЦПК України.

Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов поспішного висновку про повернення позову, внаслідок чого допустив порушення норм процесуального права .

У справі «Bellet y. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, колегією суддів врахована позиція Європейського суду з прав людини, яка полягає у тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до ч.6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України порушення норм процесуального права, а самє п.3 ч.2 ст.175 ЦПК України, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Котовської ТетяниОлександрівни,яка представляєінтереси ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Суворовського районногосуду м.Одеси від27лютого 2023рокускасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 травня 2023 року.

Головуючий: В.В. Кострицький

Судді: М.В. Назарова

Ю.П. Лозко