Постанова

від 10.05.2023 по справі 480/6054/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 р. Справа № 480/6054/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2022, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 02.12.22 по справі № 480/6054/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомода"

до Сумської митниці

про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомода» (далі - позивач, ТОВ "Автомода") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці (надалі відповідач, митниця), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA805000/2021/000101/2 від 16.09.2021 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2021/00279.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів № UA805000/2021/000101/2 від 16.09.2021.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2021/00279.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи, не врахував, що декларантом не було надано документів, які б підтверджували задекларований рівень митної вартості товару.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 15.09.2021 декларантом до структурного підрозділу Сумської митниці подано електронну митну декларацію № UA805020/2021/007790, згідно з якою до митного оформлення пред`являлись товари різних товарних позицій, а саме:

товар № 1 комплект килимків з вулканізованої гуми, в асортименті - 83 найменувань, всього 204 комплектів (місць). До комплекту килимків входить: 4 килимка (1 водійський, 1 переднього пасажиру, 2 килимка для задніх пасажирів) та перемичка для задніх килимків, не армовані та не поєднані з іншими матеріалами, виконані з м`якої вулканізованої гуми за ТУ2536-011-96304518-2009 призначені для укладання на підлогу в салонах автотранспортних засобів; кожен комплект запакований в індивідуальну упаковку з поліетилена та поміщений на палету; виробник ООО РТИ-Трейд, країна походження RU. У графі 42 митної декларації «Ціна товару» вказана вартість придбання 173400,00 рос.руб;

товар № 2 готові текстильні вироби чохли на сидіння автотранспортних засобів універсальні, всього 179 комплектів. До комплекту чохлів входить 2 чохла для спинки та 2 чохла для нижньої частини передніх сидінь (водія та переднього пасажира) та чохол, що закриває задній диван автомобіля; виготовлені за ТУ2536-011-96304518-2009 з синтетичних текстильних матеріалів (не трикотажні), кожен комплект запакований в індивідуальну торбу з поліетилена та текстиля; виробник ООО РТИ-Трейд, країна походження RU. У графі 42 митної декларації «Ціна товару» вказана вартість придбання 152150,00 рос.руб;

товар № 3 комплект килимків ворсових універсальних 33 комплекти. До комплекту килимків входить: 4 килимка (1 водійський, 1 переднього пасажиру, 2 килимка для задніх пасажирів) та перемичка для задніх килимків. Текстильні килимки призначені для укладання на підлогу в салонах автотранспортних засобів; виготовлені за ТУ2536-011-96304518-2009 з поліпропіленових волокон довжиною 3-7 мм на підкладці з суміші гуми та пластику; краї оброблені стрічкою. Виробник ООО РТИ-Трейд, країна походження RU. У графі 42 митної декларації «Ціна товару» вказана вартість придбання 37820,00 рос.руб;

товар № 4 комплект килимків універсальних EVA, в асортименті всього 62 комплекта (місць), не армовані, виконані з листового полімерного матеріалу (ТПЕ); до комплекту килимків входить: 4 килимка (1 водійський, 1 переднього пасажира, 2 килимка для задніх пасажирів) та перемичка для задніх килимків; призначені для укладання на підлогу в салонах автотранспортних засобів; кожен комплект запакований в індивідуальну упаковку з поліетилена; виготовлені етиленвінілацетату за ТУ2536-011-96304518-2009; виробник ООО «РТИ-Трейд»; країна походження RU. У графі 42 митної декларації «Ціна товару» вказана вартість придбання 38440,00 рос.руб.

Разом з митною декларацією № UA805020/2021/007790 від 15.09.2021 подано копії документів:

- зовнішньоекономічного контракту № 09/02 від 09.02.2021, укладеного між ООО РТИ-Трейд (м. Хотьково, Московська обл., РФ), як продавцем, та ТОВ "Автомода" (м. Суми, Україна), як покупцем;

- пакувального листа від 07.09.2021 (до інвойса № 7973 від 07.09.2021), в якому вказано кількість товару, його вага нетто і брутто, кількість місць тощо, а також наведено розшифрування найменувань комплект чохлів та комплект килимків;

- рахунку-фактури (інвойса) № 7973 від 07.09.2021, в якому вказано перелік товарів, що входять до цієї партії, із 86 найменувань та їх загальна вартість у розмірі 401810,00 рос.руб.;

- специфікації № 4 від 07.09.2021, в якій вказано перелік найменувань товару та їх вартість у розмірі 401810,00 рос.руб.;

- платіжного доручення SWIFT (ASK) від 09.09.2021, згідно з яким позивач сплатив продавцеві вартість партії товару у розмірі 401810,00 рос.руб.;

- товаротранспортної накладної від 13.09.2021, в якій вказано відправника і отримувача товару, вагу товару, вартість партії (401810,00 рос.руб.), місце і дату завантаження товару (м. Хотьково, РФ, 13/09/2021), місце розвантаження товару (вул. Харківська, 105, м. Суми, Україна) та скорочений опис товару;

- договору-заявки на перевезення вантажів № 11/11 від 11.11.2020, укладеного між позивачем і ТОВ «Транс-Верналіс» (експедитор), згідно з яким, останнє зобов`язувалось за рахунок ТОВ «Автомода» здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних сполученнях;

- довідки про транспортні витрати № 14/09/21-1 від 14.09.2021, у якій підтверджено вартість транспортно-експедиційних послуг з місця завантаження товару до місця ввезення його на митну територію України у розмірі 18000,00 грн, а також зазначено про те, що товар не страхувався;

- документу на підтвердження вартості перевезення товару (заявки № 5 від 10.09.2021), згідно з яким витрати на перевезення партії товару з м. Хотьково (РФ) до м. Суми (Україна) склали 22000,00 грн;

- рахунку-фактури № 190 від 14.09.2021, згідно з яким витрати на перевезення партії товару з м. Хотьково (РФ) до м. Суми (Україна) склали 22000,00 грн, в тому числі до місця ввезення товару на митну територію України 18000,00 грн;

- сертифікату погодження № 100105359 від 13.09.2021, складеного на підставі контракту № 09/02 від 09.02.2021 та інвойсу № 7973 від 13.09.2021;

- митної декларації країни відправлення № 10013180/130921/0559994 від 13.09.2021, у якій підтверджені ідентифікаційні відомості щодо імпортованої партії товару та її вартості.

Після прийняття митної декларації № UA805020/2021/007790 від 15.09.2021 до митного оформлення посадовою особою відповідача декларантові направлено електронне повідомлення, у якому зазначалось про необхідність надання (за наявності) додаткових документів: рахунку-фактури від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу; платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза).

Підставами для надання додаткових документів вказувались недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості товарів, відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відсутність рахунку-фактури від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, платіжних документів що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури. Крім того, в якості підстави була вказана наявність у митного органу інформації щодо вищої вартості раніше ввезених подібних товарів та інформація з мережі Інетрнет (сайт виробника товару https://www.seintex.ru) щодо вартості імпортованих товарів торговельної марки «SEINTEX».

У відповідь на згадане електронне повідомлення митниці, декларантом 15.09.2021 направлено повідомлення, в якому зазначалось про надання всіх існуючих документів разом з митною декларацією та відсутність можливості надати додаткові документи.

За результатами розгляду наданих позивачем документів, 16.09.2021 Сумською митницею прийнято рішення № UA805000/2021/000101/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, митну вартість товарів № 1 і № 2 скориговано за другорядним методом методом визначення митної вартості за ціною договору щодо аналогічних товарів, а митну вартість товарів № 3 і № 4 скориговано за другорядним методом методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

У зв`язку з прийняттям указаного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805020/2021/00279.

Не погодившись з рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі Класифікатор документів).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:

4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання.

Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є:

запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;

забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);

забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;

прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).

В свою чергу згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.

Як убачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні митним органом вказані такі підстави відмови в прийнятті митної декларації позивача: подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: відсутній рахунок-фактура від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також те, що за інформацією з сайту https://www.seintex.ru вартість оцінюваних товарів торгівельної марки «TM SEINTEX» значно вища, ніж зазначена у митній декларації.

Так, у рішенні вказується на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.

При цьому зі змісту спірного рішення не зрозуміло, в чому конкретно виявилася невідповідність поданих документів умовам, наведеним у главі 9 МК України.

Зокрема, ціна товару, що відображена в митній декларації, становить 401810,00 рос.руб. за партію товару комплект килимків з вулканізованої гуми, в асортименті 83 найменувань, всього 204 комплектів (місць); готові текстильні вироби чохли на сидіння автотранспортних засобів універсальні, всього 179 комплектів; комплект килимків ворсових універсальних 33 комплекти; та комплект килимків універсальних EVA, в асортименті всього 62 комплекта (місць), що узгоджується із даними, зазначеними у специфікації № 4 від 07.09.20217 до контракту № 09/02 від 09.02.2021, інвойсі № 7973 від 07.09.2021; пакувальному листі від 07.09.2021.

Разом з тим рахунок-фактура від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, не є обов`язковим документом, який підтверджує вартість перевезення товарів.

Матеріалами справи підтверджено, що разом з митною декларацією ТОВ «Автомода» надавало Сумській митниці копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 11/11 від 11.11.2020, копію заявки № 5 від 10.09.2021 на транспортно-експедиційне обслуговування, копію листа експедитора № 14/09/21-1 від 14.09.2021 про вартість послуг перевезення імпортованих згідно з митною декларацією № UA805020/2021/007790 від 15.09.2021 товарів та копію рахунку-фактури № 190 від 14.09.2021.

Вказані документи містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки відповідача про не підтвердження вартості перевезення імпортованих товарів є необґрунтованими.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що під час проходження процедури митного оформлення товарів згідно з митною декларацією № UA805020/2021/007790 від 15.09.2021, позивачем до митного органу надано документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного контролю вказаних митних декларацій спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів за кодом.

Таким чином фактичною підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Як убачається з оскаржуваного рішення, джерелом інформації для прийняття рішення № UA805000/2021/000101/2 від 16.09.2021 стала наявна в митному органі цінова інформація за фактами митних оформлень за МД № UA100060/2021/422828 від 30.08.2021, МД № UA100160/2021/449945 від 31.08.2021, МД № UA870290/2021/9795 від 23.04.2021, МД № UA870290/2021/3620 від 19.02.2021.

Зазначені обставини стали підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, наданих декларантом на підтвердження заявленої митної вартості.

Проте, з огляду на те, що декларантом позивача надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019 у справі № 820/636/17, від 21.01.2020 у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020 у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі № 826/13892/16).

Отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 810/4194/15.

Крім того наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 826/16046/16.

Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Зауваження відповідача про неподання позивачем платіжного доручення на 100 % оплату придбаного товару, що було передбачено умовами контракту, є безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи.

Так, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем в безготівковій формі із застосуванням електронних платіжних засобів, на підтвердження чого позивачем надано платіжне доручення SWIFT (ASK) від 09.09.2021, згідно з яким позивач сплатив продавцеві вартість партії товару у розмірі 401810,00 рос.руб.

Разом з тим зазначене зауваження відповідача не було покладене в основу спірного рішення.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

В свою чергу відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 21.01.2020 у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 у справі № 804/7761/16.

Водночас Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа № 400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 640/4941/19.

Разом з тим відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих митницею рішень.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2021/000101/2 від 16.09.2021 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2021/00279, оскільки такі не відповідають критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та з урахуванням установлених у цій справі обставин і змісту спірних правовідносин їм не суперечать.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2022 по справі № 480/6054/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін