Постанова

від 10.05.2023 по справі 440/18584/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 р. Справа № 440/18584/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2022, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/18584/21

за позовом Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний"

до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дачно-будівельний обслуговуючий кооператив "Тенісний", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 8 сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 8 скликання в частині відмови ДБОК "Тенісний" у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по вулиці Флотській, 3 у місті Кременчуці;

- зобов`язати Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Студентський" (колишня назва -"Комсомольський") (код КВЦПЗ Е 07.02) по вулиці Флотській, 3 у місті Кременчуці.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року адміністративний позов Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення восьмої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області восьмого скликання від 28.09.2021 "Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" у частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дачно-будівельному обслуговуючого кооперативу "Тенісний" орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по вулиці Флотській, 3 у місті Кременчуці.

Зобов`язано Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області повторно розглянути заяву Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" від 10.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по вулиці Флотській, 3 у місті Кременчуці, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (площа Перемоги, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) на користь Дачно-будівельного обслуговуючого кооперативу "Тенісний" (вул. Флотська, б.3, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 43059450) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540,00 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що позивачу правомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки є землями загального користування - парком «Студентський» з визначеним статусом - землі рекреаційного призначення згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.08.2010 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок під цілісними парками, скверами та зеленими зонами в місті Кременчуці». Зауважив, що балансоутримувачем парку «Студентський» відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 19.08.2011 № 706 «Про визнання балансоутримувачів зелених зон під парками та скверами в м. Кременчуці» є комунальне підприємство «Благоустрій Кременчука».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 10.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для колективного дачного будівництва.

До вищенаведеної заяви позивачем додано: копію виписки з ЄДР; копію Статуту; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; копію договору купівлі-продажу; копію технічного паспорту БТІ.

Рішенням восьмої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області восьмого скликання від 28.09.2021 "Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", зокрема, згідно з пунктом 6 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДБОК "Тенісний" орієнтовною площею 4,2100 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва спортивного-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по вулиці Флотській, 3 у місті Кременчуці, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки є землями загального користування - парком "Студентський" з визначеним статусом - землі рекреаційного призначення згідно з рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.08.2010 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок під цілісними парками, скверами та зеленими зонами в місті Кременчуці".

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову в частині визнання спірного рішення протиправним та, відповідно, його скасування. При цьому, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по вулиці Флотській, 3 у місті Кременчуці, з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною першою статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вирішенню питання про передачу земельної ділянки юридичній особі в користування передує виготовлення ним (у дослідженому судом випадку) технічної документації на підставі попередньо отриманого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Дослідивши рішення восьмої сесії восьмого скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 28.09.2021 "Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", суд встановив, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є те, що бажане місце розташування земельної ділянки є землями загального користування - парком "Студентський" з визначеним статусом - землі рекреаційного призначення згідно з рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.08.2010 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок під цілісними парками, скверами та зеленими зонами в місті Кременчуці".

Відповідно до статті 50 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Згідно з статтею 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 52 Земельного кодексу України встановлено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). До земель загального користування дачного кооперативу належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Як свідчать матеріали справи, 02.02.2008 між Кременчуцькою міською радою та ТОВ "Нафтапромінвест" укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер - 5310436500:10:002:0049, площею 9.9008 га для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу. Невід`ємною частиною договору є схема земельної ділянки та кадастровий план /а.с. 21-26/.

31.12.2009 між Кременчуцькою міською радою та ПП "Транспортний союз" укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер - 5310436500:10:002:0049, площею 9.9008 га для закінчення будівництва спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" по вул. Флотській, 3 у м. Кременчуці /а.с.27-30/.

Рішенням Кременчуцької міської ради від 31.08.2010 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок під цілісними парками, скверами та зеленими зонами в м. Кременчуці" затверджено матеріали інвентаризації парку "Комсомольський", площею 37,8787 га /а.с. 33-34/.

28.08.2012 рішенням двадцять третьої сесії Кременчуцької міської ради шостого скликання затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування території парку "Комсомольський" на території м. Кременчука. Затверджено збільшену площу парку "Комсомольський" у розмірі 38,9933 га /а.с. 35-36/.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування території парку "Комсомольський" була розроблена приватним підприємством "ЛАДА" за замовленням виконкому Кременчуцької міської ради /а.с. 37-65/.

Згідно з розділом "План розташування земельної ділянки" вищевказаної технічної документації земельна ділянка площею 9,9008 га (яка на той час перебувала в оренді у ПП "Транспортний союз") не входить до території парку "Комсомольський" /а.с. 40/.

Відповідно до розділу "Кадастровий план", земельна ділянка площею 9,9008 га не входить до території парку "Комсомольський" та є землями ТОВ "Нафтопромінвест" /а.с. 45/.

30.03.2011 ПП "Нафтопром" придбало у ПП "Транспортний союз" спортивно-оздоровчий комплекс на території парку "Комсомольський" (сучасна назва - "Студентський"), розташований у м. Кременчуці, на земельній ділянці кадастровий номер - 5310436500:10:002:0049, площею 9.9008 га /а.с. 49-50/.

31.03.2011 ПП "Нафтопром" придбало у ПП "Транспортний союз" об`єкт незавершеного будівництва спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський", розташований по вулиці Флотській, 3 у м. Кременчуці, на земельній ділянці кадастровий номер - 5310436500:10:002:0049, площею 9.9008 га (згідно з договором купівлі-продажу від 31.03.2011) /а.с. 52-53/.

Право власності на вищевказані об`єкти було зареєстровано, що підтверджується витягами про державну реєстрацію прав №29522068 від 01.04.2011 та №29523953 від 01.04.2011 /а.с.51,54/.

29.10.2013 на тридцять сьомій сесії Кременчуцької міської ради шостого скликання відповідачем прийнято рішення про:

1) затвердження ПП "Нафтопром" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування 1 черги, та будівництва 2 черги спортивно-оздоровчого комплексу та території парку "Комсомольський" по вул. Флотській, 3 у м. Кременчуці;

2) визнано земельну ділянку площею 5,5999 га (55999 кв.м.) (кадастровий № 5310436500:10:002:0058) землями комунальної власності;

3) визнано земельну ділянку площею 55999 кв.м. землями рекреаційного призначення;

4) надано дозвіл ПП "Нафтопром" на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 55999 кв.м. (5,5999 га) для продажу, для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту по вул. Флотській, 3, із земель комунальної власності /а.с. 55 /.

У листі Міськрайонного управління у Кременчуцькому районі та мм. Кременчуці, Горішніх Плавнях №29-16-0.172-104/122-21 від 09.02.2021 зазначено, що за даними Державного земельного кадастру, земельна ділянка комунальної власності, кадастровий номер - 5310436500:10:002:0049, площею 9,9008 га, за адресою: м. Кременчук, вул. Флотська, 3, яка перебувала в користуванні ПП "Транспортний Союз", перенесена до архівного шару в зв`язку з вилученням частини земельної ділянки площею 5,5999 га /а.с. 64/.

Стверджуючи про протиправність спірного рішення відповідача, позивач зазначає, що із земельної ділянки площею 9,9008 га (кадастровий номер - 5310436500:10:002:0049) було виділено і сформовано самостійну частину ділянки площею 5,5999 га (кадастровий номер - 5310436500:10:002:0058), інша частина, орієнтовною площею 4,2 га, залишилась несформованою, проте, вона входила у склад земельної ділянки площею 9,9008 га і не входила і не могла входити у склад території парку "Студентський". Таким чином, позивач зазначає, що земельна ділянка, орієнтовною площею 4,2 га, стосовно якої він прохав надати дозвіл на розробку проекту, не входить до території парку "Студентський" та не є землями рекреації.

В свою чергу, відповідач в ході розгляду справи та в апеляційній скарзі не спростував доводи позивача про те, що земельна ділянка, орієнтовною площею 4,2 га, стосовно якої він прохав надати дозвіл на розробку проекту, не входить до території парку "Студентський" та не є землями рекреації.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що із заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вбачається, що ДБК "Тенісний" прохало надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для колективного дачного будівництва.

Позивач в обгрунтування позовних вимог також зазначив, що ДБК "Тенісний" прохало надати дозвіл для закінчення колективного дачного будівництва, з метою організації місць відпочинку і туризму, що не забороняється чинним законодавством на землях рекреації.

Щодо таких доводів позивача відповідач також не надав будь-яких пояснень.

Судова колегія звертає увагу на те, що зі змісту спірного рішення не можливо встановити, чи були враховані під час його прийняття зазначені доводи позивача та чи надавалась їм вмотивована оцінка.

При цьому, суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації має ґрунтуватись на повному та всебічному дослідженні обставин, а також містити посилання на усі підстави для надання такої відмови.

Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, що враховується судом на підставі частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, у таких справах суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів перед судом, що оскаржуване рішення прийнято ним на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання спірного рішення протиправним та, відповідно, його скасування, є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 у справі № 2040/6320/18.

Водночас, у спірних правовідносинах відповідач не реалізував своїх повноважень відповідно до закону, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без наведення вмотивованих доводів з огляду на всі наявні документи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним та достатнім способом захисту позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Комсомольський" (код КВЦПЗ Е 07.02) по вулиці Флотській, 3 у місті Кременчуці, з урахуванням висновків суду.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.08.2018 у справі № 815/1666/17, від 26.06.2018 у справі №814/1755/17, від 11.09.2018 у справі № 816/318/18.

Отже, вимоги про зобов`язання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,21 га для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва - спортивно-оздоровчого комплексу на території парку "Студентський" (колишня назва -"Комсомольський") (код КВЦПЗ Е 07.02) по АДРЕСА_1 є таким, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року по справі№ 440/18584/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат (в т.ч. витрат на професійну правничу правову допомогу) по даній справі.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 по справі № 440/18584/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва