Постанова

від 09.05.2023 по справі 640/30575/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/30575/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "БКП" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "БКП" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2020 №0733620408.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині мотивів задоволення позову, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, за результатом проведення відповідачем камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "БКП", податковим органом складено акт від 15 липня 2020 року, відповідно до якого позивачем порушено підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме не подано звіт про суми податкових пільг з податку на прибуток (форма 1-ПП) за півріччя 2017 року, з граничним терміном подання 09 серпня 2017 року.

Податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2020 року №0733620408, яким за порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України до ТОВ «Торговий дім «БКП» застосовані штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного рішення податкового органу позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не визнає, що не подавав звіт про суми податкових пільг з податку на прибуток (форма 1-ПП) за півріччя 2017 року та не заперечує обов`язку його подання.

Також, суд першої інстанції вказав про те, що відсутність підстав для застосування штрафних санкцій на підставі 120.1 статі 120 Податкового кодексу України виключає необхідність досліджувати питання дотримання відповідачем строків давності при застосуванні штрафних санкцій, оскільки це не матиме правового значення для вирішення спору.

Колегія суддів при винесенні даної постанови виходить з наступного.

Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У силу приписів п. п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктом 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

За змістом п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп. пп. 54.3.1, 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

Згідно пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Таким чином, приписами чинного податкового законодавства встановлено обов`язок платника податків подавати суб`єктам владних повноважень відомості щодо отриманих ним податкових пільг.

Так, пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України закріплено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У силу положень пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Системний аналіз вказаних вище положень дає підстави для висновку, що звіт про суми податкових пільг входить до змісту податкової декларації, оскільки наведені у п. 30.1. ст. 30 ПК України ознаки податкової пільги підпадають під вказане у п. 46.1 ст. 46 ПК України визначення податкової декларації, а саме - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що встановлена вище належність звіту про суми податкових пільг до податкової декларації вказує на те, що перевірка своєчасності його подання на підставі даних податкових декларацій платника податків охоплюється предметом камеральної перевірки, який визначено пп. 75.1.1 п. 75.1. статті 75 ПК України.

Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Водночас, згідно положень п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зміст наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із поданням, своєчасним поданням чи неподання звіту про суми податкових пільг, а тому, з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, така перевірка може бути проведена протягом 1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що повноваження щодо визначення грошових зобов`язань податковий орган може реалізувати не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає загальній позиції щодо розуміння наведених норм Податкового кодексу України, висловленій, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №823/457/18, від 03.04.2020 року у справі №640/1091/19, у справі № 160/933/19, від 19.05.2020 року у справі № 804/3926/17, від 13.08.2020 року у справі № 819/933/17.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було проведено камеральну перевірку з питань своєчасності подання (неподання) Звіту про суми податкових пільг з податку на прибуток підприємством ТОВ «ТД «БКП» (граничний термін подання 09 серпня 2017 року) та визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 1020 грн. 11 серпня 2020 року.

Таким чином відповідачем порушений 1095 денний строк визначення суми штрафних санкцій.

Крім того, відповідач невірно визначив розмір штрафної санкції.

Так, відповідно до пункту 120.1 статі 120 Податкового кодексу України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, неподання або несвоєчасне подання податкової декларації обов`язок подання, якої до контролюючих органів передбачено Податковим кодексом України, є підставою для накладення на платника податків штрафу в розмірі 1020 гривень у разі повторно вчинення протягом року такого порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано доказів на підтвердження повторного вчинення позивачем правопорушення протягом року, зокрема що позивач не подав обов`язкову звітність до застосування спірних штрафних санкцій.

За вказаних обставин, сума штрафної санкції відповідачем визначена за повторне вчинення правопорушення, без надання обґрунтованих доказів його вчинення позивачем вперше протягом одного року.

В контексті інших висновків суду першої інстанції, колегія суддів зауважує, що підставою для звернення позивача з даним позовом (як вбачається з позовної заяви), стало саме порушення відповідачем 1095 денного строку для визначення суми грошового зобов`язання за неподання звіту про суми податкових пільг. Водночас суд першої інстанції вказані обставини не досліджував та оцінку їм не надавав.

При цьому, твердження суду першої інстанції про те, що позивач не визнає, що не подавав звіт про суми податкових пільг з податку на прибуток (форма 1-ПП) за півріччя 2017 року та не заперечує обов`язку його подання є безпідставним, позаяк будь яких доказів наведеного матеріали справи не містять, а сама позовна заява обґрунтована лише порушенням відповідачем 1095 денного строку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було прийнято правильне по суті рішення про задоволення позовних вимог, проте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення в мотивувальній частині.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко