Рішення

від 05.05.2023 по справі 905/785/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.05.2023р. Справа №905/785/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК ПРОДСЕРВІС», м. Слов`янськ, Донецька область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський комбінат дитячого харчування», м. Краматорськ, Донецька область,

про стягнення 123657,22 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю МК ПРОДСЕРВІС, м. Слов`янськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський комбінат дитячого харчування, м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення 123657,22 грн., з яких: 87652,35 грн. заборгованості за поставлений товар, 14651,23 грн. інфляційних втрат, 1311,19 грн. 3% річних, 2389,20 грн. 5% штрафу, 3986,84 грн. 10% штрафу, 13666,41 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №МКП 840 від 10.04.2020, в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою суду від 10.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/785/22; справу №905/785/22 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

За розпорядженням керівництва Господарського суду Донецької області №7-р від 21.02.2022, у зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022 рік та відсутністю знаків поштової оплати, з метою раціонального і цільового використання наявних Господарському суді Донецької області канцелярських товарів, зупинено з 22.02.2022 прийняття працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду; рекомендовано суддям та працівникам апарату суду використовувати альтернативні способи повідомлення сторін та учасників справи.

У зв`язку з наведеним, враховуючи відсутність в матеріалах справи даних щодо електронної адреси відповідача, про відкриття провадження у справі №905/785/22 судом здійснено оголошення на офіційному сайті суду 14.10.2022.

В подальшому, 06.12.2022 копія ухвали господарського суду від 10.10.2022 направлена поштовим направленням на адресу відповідача, зазначену позивачем у позові та яка є адресою його місцезнаходження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверт повернутий органом поштового зв`язку із довідкою ф. 20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання" з датою на поштовому штемпелі 11.01.23 із вкладенням - копією ухвали про відкриття провадження у даній справі.

20.02.2023 копія ухвали господарського суду від 10.10.2022 направлена поштовим направленням на адресу відповідача, та вручена представнику товариства 02.03.2023.

31.03.2023 на електрону адресу суду, та 10.04.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що вимоги в сумі 47783,93 грн. не визнає у зв`язку з їх недоведеністю. Зазначає, що підтвердженою є поставка за накладною №22106384 від 03.02.2022 на суму 39868,42 грн. Інша заявлена накладна до матеріалів справи не додана, та в бухгалтерському обліку відповідача не проходить. Повідомляє, що товар, отриманий від позивача згідно накладної №22106384 від 03.02.2022 і розвезений по школах міст Бахмута, Костянтинівки та регіонів був втрачений у зв`язку із початком широкомасштабної агресії російської федерації проти України, та що порушення зобов`язання Відповідачем викликане форс-мажорними обставинами.

Також, відповідач вказує, що в п.4.2. Договору купівлі-продажу №МКП 840 від 10.04.2020 строк оплати товару не був визначений, а тому враховуючи ст. 530 ЦК України, та те, що позивач не звертався до відповідача з відповідною вимогою, зобов`язання щодо оплати поставленого товару не вважається простроченим.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

10.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МК ПРОДСЕРВІС» (продавець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорський комбінат дитячого харчування» (покупець - відповідач) укладено договір купівлі-продажу МКП №840 (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого, Продавець зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору, Продавець зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Заявках.

Загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно накладних, які є невід`ємними частинами даного Договору. Поставка товару здійснюється Продавцем на умовах зазначених в Заявках (пункти 1.3, 1.4 Договору).

В розділі 3 Договору сторони визначили строки і умови поставки товару.

Згідно п. 3.1. Договору, Поставка товарів здійснюєтеся Продавцем в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії Договору відповідно до попередньої Заявки Покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару, строк поставки та інші умови. Заявка може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв`язок, по електронній пошті е-mail або надаватися через представника Продавця.

Моментом здійснення поставки товарів Продавцем є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна) (пункт 3.2 Договору).

Прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін відповідно до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15 червня 1965 року та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25 квітня 1966 року, на складі Покупця або, за попередньою домовленістю, на складі Продавця (пункт 3.3 Договору).

Підпис уповноваженого представника Покупця в накладній на Товар засвідчує, що товар, прийнятий Покупцем від Продавця за кількістю та за якістю. Претензії Покупця щодо якості Товару після підписання ним накладної, на Товар розглядаються та задовольняються Продавцем в окремому порядку, який визначається Продавцем в кожному випадку окремо (пункт 3.5 Договору).

Товар вважається прийнятим уповноваженою особою Покупця, якщо підпис представника Покупця на товаросупроводжувальних документах, скріплений печаткою/штампом з ідентифікаційним кодом Покупця. У випадку, якщо зразок печатки (штампу) на накладній не збігається з печаткою (штампом) Покупця проте така (печатка, штамп) наявна на накладних, що були оплачені Покупцем раніше, то вважається, що Товар прийнятий уповноваженою особою Покупця. Якщо Покупець працює без печаток/штампів, то він зобов`язаний повідомляти про зразки підписів осіб, уповноважених приймати товар. У разі, якщо підпис на накладній не буде збігатися зі зразками наданих підписів, проте такий підпис наявний на накладних, що були оплачені Покупцем раніше, сторони вважатимуть, що Товар прийнятий уповноваженою особою Покупця (пункт 3.7 Договору).

В розділі 4 Договору сторони визначили ціни, порядок розрахунків.

Ціна за одиницю товару, а також вартість відповідної партії товару встановлюється ПРОДАВЦЕМ та вказується у накладних (пункт 4.1 Договору).

Згідно пункту 4.2 Договору, плата за товар проводиться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в наступні строки, виходячи із домовленості сторін (необхідне підкреслити):

- 100 % передоплата;

-оплата по факту отримання товару Покупцем;

-з відстрочкою платежу до 7 календарних днів з моменту поставки товару.

За узгодженням сторін можливі інші, не заборонені законодавством, умови оплати товару.

Відповідно до п.4.3, 4.4 Договору, розрахунок здійснюється в національній грошовій одиниці України. Днем здійснення платежу вважається день зарахування суми, що підлягає сплаті, на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно 4.5 Договору, поточні надходження грошових коштів від Покупця зараховуються в рахунок погашення заборгованості з більш ранішим строком виникнення. Вказане покупцем призначення платежу не враховується.

В розділі 5 Договору сторони визначили відповідальність сторін.

За невиконання, порушення умов виконання дійсного договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України та даного договору (пункт 5.1 Договору).

За несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості (пункт 5.2 Договору).

Згідно пункт 5.3 Договору, крім пені, передбаченої п. 5.2. договору, у випадку прострочення оплати товару більш 10 (десяти) календарних днів від узгодженого строку, Покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного і кожного наступного порушення - штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання. Сторони не визначили строк дії договору.

Згідно ч.1 ст. 267 ГК України, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

В п.6.2 Договору сторони визначили, що в разі, якщо за десять днів до закінчення строку дії Договору жодна Сторона не виявить бажання розірвати чи змінити його, при відсутності невиконаних зобов`язань між сторонами, даний Договір продовжується строком на 1 (один) календарний рік, а по закінченні цього строку діє в такому ж самому порядку до внесення змін до Договору або до його розірвання Сторонами, шляхом підписання додаткової угоди до Цього Договору.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

У зв`язку з порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №МКП 840 від 10.04.2020, в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару за видатковими накладними №22106384 від 03.02.2022 на суму 39868,42 грн., та №22105587 від 31.01.2022 на суму 47783,93 грн. позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами Договору купівлі-продажу №МКП 840 від 10.04.2020.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Укладений між сторонами договір №МКП 840 від 10.04.2020 за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Позивач стверджує, що факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними №22106384 від 03.02.2022 на суму 39868,42 грн., та №22105587 від 31.01.2022 на суму 47783,93 грн.

Згідно наявної в матеріалах справи видаткової накладної №22106384 від 03.02.20222 відповідачу був поставлений товар за договором №МКП 840 від 10.04.2020 на загальну суму 39868,42 грн. з ПДВ.

Товар за вищевказаним договором на загальну суму 39868,42 грн. був отриманий представником покупця без зауважень та заперечень. Факт отримання від позивача товару на вказану суму з боку відповідача не оспорюється.

Разом з цим, до матеріалів справи не надано копії видаткової накладної № 22105587 від 31.01.2022.

Позивач в позовній заяві зазначає, що видаткова накладна № 22105587 від 31.01.2022 на суму 47783,93 грн. не збереглася, у зв`язку із тим, що почались відкриті військові дії з боку країни агресора російської федерації по відношенню до України, указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан на всій території України, а підприємство Позивача змушене було терміново евакуюватися із зони проведення активних бойових дій, тому саме вказаний вище документ бухгалтерського характеру було втрачено.

На підтвердження поставки товару за видатковою накладною №2105587 на суму 47783,93 грн. позивач надав лише зареєстровану в ЄРПН копію податкової накладної №2105587 від 31.01.2022 (із зазначенням обсягів постачання за основною ставкою (код ставки 20) в сумі 93198,60 грн.), яка за висновками суду, не підтверджує факт поставки товару 31.01.2022 на суму 47783,93 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Разом з тим судами попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановлювалося чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

Фактом підтвердження господарської операції за спірним договором згідно з узгодженими сторонами умовами є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції підприємства, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції (пункт 44 постанови Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19).

Такі висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, в якій зазначено, що самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

Водночас, позивачем не надано суду інших доказів, які в їх сукупності доводили б реальний рух товару та факт поставки товару за видатковою накладною №2105587 на суму 47783,93 грн.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач врахував зазначену податкову накладну у своєму податковому обліку.

У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що заявлена накладна №2105587 на суму 47783,93 грн. в бухгалтерському обліку товариства не проходить.

Таким чином, підтвердженою матеріалами справи є поставка за договором купівлі-продажу №МКП 840 від 10.04.2020 лише за видатковою накладною №22106384 від 03.02.20222 на суму 39868,42 грн.

Враховуючи вище наведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару за видатковою накладною №22106384 від 03.02.20222, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 39868,42 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 14651,23 грн. інфляційних втрат, 1311,19 грн. 3% річних, 2389,20 грн. 5% штрафу, 3986,84 грн. 10% штрафу, 13666,41 грн. пені, які підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Оскільки суд дійшов висновків про недоведеність факту поставки товару за видатковою накладною №2105587 на суму 47783,93 грн. та відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, вимоги про нарахування на вказану суму основного боргу інфляційних втрат в розмірі 7987,16 грн., 3% річних в розмірі 714,80 грн., 5% штрафу в розмірі 2389,20 грн., пені в розмірі 7396,69 грн., також не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення нарахованих на суму основного боргу, який виник на підставі видаткової накладної №22106384 від 03.02.20222 (в сумі 39868,42 грн.), інфляційних втрат за період з лютого 2022 по липень 2022 в розмірі 6664,07 грн., 3% річних за період з 11.02.2022 до 11.08.2022 в розмірі 596,39 грн., 10% штрафу в розмірі 3986,84 грн., пені за період з 11.02.2022 по 11.08.2022 в розмірі 6269,72 грн., суд зазначає наступне.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що враховуючи положення ст. 530 ЦК України, і те, що позивач не звертався до відповідача з відповідною вимогою, то зобов`язання оплатити поставлений товар не є простроченим з огляду на наступне.

Так, в розділі 4 Договору від 10.04.2020 сторони визначили ціни, та порядок розрахунків. Пункт 4.2 Договору викладений в наступній редакції «Плата за товар проводиться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в наступні строки, виходячи із домовленості сторін (необхідне підкреслити): - 100 % передоплата; - оплата по факту отримання товару Покупцем; - з відстрочкою платежу до 7 календарних днів з моменту поставки товару. За узгодженням сторін можливі інші, не заборонені законодавством, умови оплати товару».

Отже, умови здійснення покупцем оплати товару за Договором попередньо були викладені сторонами альтернативно, та мали встановлюватися додатковою позначкою в договорі (підкресленням). Проте, з огляду на відсутність відповідного підкреслення в пункті 4.2, суд вважає, що строки оплати товару в Договорі є не погодженими, про що також вказує і відповідач.

Разом з цим, частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до усталеної судової практики, зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Відтак, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи зміст укладеного договору та відсутність погодження строку оплати Покупцем отриманого товару, а також виходячи із змісту ч.2 ст.530, ч.1 ст.612, ч.1 ст.692 ЦК України, обов`язок щодо оплати вартості отриманого товару виник у відповідача саме з моменту прийняття товару і підписання відповідних документів, а з наступного дня зобов`язання вважається простроченим.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, сторони визначили, що за несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості (пункт 5.2 Договору).

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої за накладною №22106384 від 03.02.20222 (39868,42 грн.) за період з 11.02.2022 до 11.08.2022, судом встановлено, що позивач припустився помилки при визначенні початкової дати для її нарахування, та як слід вийшов за встановлені ст.232 Господарського кодексу України межі нарахування штрафних санкцій.

Так, оскільки зобов`язання з оплати товару за видатковою накладною №22106384 від 03.02.2022 у відповідача виникло 03.02.2022, зобов`язання вважається простроченим з наступного дня з 04.02.2022, при тому, що згідно розрахунку позивача нарахування пені здійснено з 11.02.2022.

Згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, розрахунок пені здійснюється за період з 11.02.2022 по 04.08.2022 (в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Судом за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН здійснено перерахунок пені на суму заборгованості 39868,42 грн. за період з 11.02.2022 по 04.08.2022, та встановлено загальний розмір пені в сумі 5887,42 грн., який підлягає задоволенню.

В пункті 5.3 Договору сторони визначили, що крім пені, передбаченої п. 5.2. договору, у випадку прострочення оплати товару більш 10 (десяти) календарних днів від узгодженого строку, Покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного і кожного наступного порушення - штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

Позивач відповідно до вказаного пункту договору розраховував штраф на суму заборгованості 39868,42 грн. за видатковою накладною №22106384 від 03.02.20222 у розмірі 10 %, як за повторне прострочення оплати товару, з чим суд не погоджується з огляду на недоведеність факту поставки товару за видатковою накладною №2105587 на суму 47783,93 грн.

Судом здійснено перерахунок штрафу відповідно до п. 5.3 Договору на суму заборгованості 39868,42 грн. в розмірі 5 %, та встановлено загальний розмір штрафу в сумі 1993,42 грн., який підлягає задоволенню.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розрахунок 3% річних за період з 11.02.2022 по 11.08.2022 на суму заборгованості 39868,42 грн., господарський суд встановив, що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі в сумі 596,39 грн.

За наслідками проведеного судом перерахунку інфляційних втрат за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН за період з лютого 2022 по липень 2022 на суму заборгованості 39868,42 грн., суд встановив, що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі в сумі 6664,07 грн.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МК ПРОДСЕРВІС», м.Слов`янськ, Донецька область, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський комбінат дитячого харчування», м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення 123657,22 грн., задовольнити частково в сумі 55009,72 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський комбінат дитячого харчування» (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Дружби, б.58; ідентифікаційний номер 32934959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МК ПРОДСЕРВІС» (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Шевченка, б. 22, офіс 8; ідентифікаційний номер 42654101) заборгованість за договором купівлі-продажу МКП №840 від 10.04.2020 у розмірі 39868,42 грн. основного боргу, 596,39 грн. 3 % річних, 6664,07 грн. інфляційних втрат, 1993,42 грн. штрафу, 5887,42 грн. пені; та судовий збір в сумі 1103,69 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз