Рішення

від 10.05.2023 по справі 908/506/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/27/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2023 Справа № 908/506/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМКОМФОРТСЕРВІС», (69041, м. Запоріжжя, вул. Мінська, буд. 5)

про стягнення 3773,02 грн.

20.02.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя за вих. № б/н від 01.02.2023 (вх. № 545/08-07/23 від 20.02.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМКОМФОРТСЕРВІС», м. Запоріжжя про стягнення 3081,65 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення з період з січня по березень 2020 року, 509,99 грн. інфляційних втрат та 181,38 грн. 3 % річних, а всього 3773,02 грн. грошових коштів.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 справу № 908/506/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.02.2023, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/506/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/27/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 18.08.2023.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 509, 525, 530, 625, 629ЦК України, ст., ст. 1, 2, 193, 162 - 164 ГК України, норми Законів України «Про теплопостачання», положення Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнуті з відповідача 3081,65 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію з січня по березень 2020, 509,99 грн. інфляційних втрат та 181,38 грн. 3 % річних, а всього 3773,02 грн. грошових коштів.

Ухвалою суду від 27.02.2023 у справі № 908/506/23 відповідачу запропоновано у строк до 14.03.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

23.03.2023 на адресу господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву за вих. № 20/03-1 від 20.03.2023, якій направленій на адресу суду 20.03.2023, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, скріплений відбитком поштового зв`язку за 20.03.2023.

Оскільки ухвала суду від 27.02.2023 у справі № 908/506/23 отримана відповідачем 06.03.2023, отже строк для подання відзиву спливає 21.03.2023. Такім чином, відзив на позовну заяву подано у строк встановленій законом.

Проте, розглянувши поданий відзив за вих. за вих. № 20/03-1 від 20.03.2023, суд вважає за потрібне залишити його без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно ч. 5 ст. 165 ГПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відповідно до п. 2 ч.6 ст. 165 ГПК України до відзиву додаються: документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи

Згідно п. 2 ст. 170 ГПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

До відзиву за вих. №20/03-1 від 20.03.2023відповідачем не додано доказів надсилання останнього на адресу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 29.03.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 10.05.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» згідно положень Статуту є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)

Концерн «Міські теплові мережі» відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» є суб`єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).

Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування постачання теплової енергії.

Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України; Закони України «Про теплопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про природні монополії»; «Про ліцензування видів господарської діяльності»; постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

Ця ж норма Закону дає визначення терміну споживач теплової енергії як фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, який набрав законної сили 10.12.2017, визначено:

- житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

споживач житлово-комунальних послуг індивідуальний або колективний споживач;

- індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено у статті 13 «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до положень ч., ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 179 ГК України визначено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов`язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб`єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів. У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачений, зокрема, обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 8 наведених вище Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до договору оренди №06/19 від 01.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМКОМФОРТСЕРВІС» є орендарем нежитлового підвального приміщення 4 під`їзду по АДРЕСА_1 .

Як зазначив позивач у позовній заяві договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води стосовно вказаного приміщення між позивачем та відповідачем не укладений, не зважаючи на направлення позивачем відповідачу проекту договору № 204297 від 01.02.2020про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

У зв`язку із цим облік кількості відпущеної теплової енергії та нарахування оплати за відпущену теплову енергію до нежитлового підвального приміщення 4 під`їзду по АДРЕСА_1 здійснювалось на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 .

Відпуск теплової енергії за спірний період з січня по березень 2020 року підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, які направлялися на адресу відповідача засобами поштового зв`язку.

Так, до матеріалів справи позивачем надані: акти приймання-передачі теплової енергії за січень 2020 року від 31.01.2020 на суму 1726,05 грн., за лютий 2020 року від 29.02.2020 року на суму 825,34 грн., за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 530,26 грн.

Крім того, позивачем надані суду рахунки за теплову енергію за січень 2020 року на суму 1726,06 грн., за лютий 2020року на суму 825,34 грн., березень 2020 року на суму 530,26 грн.

19.10.2022 позивачем на адресу відповідача направлена вимога за вих. № 908/05-юр від 19.10.2022 щодо погашення заборгованості у сумі 3081,65 грн. за теплову енергію, що підтверджується фіскальнім чеком за 19.01.2022.

Вимога залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленої теплової енергії, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст., ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 530 ЦК України передбачено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Вирішуючи спір, суд враховує, що теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, бездоговірне споживання теплової енергії за рахунок централізованого опалення не звільняє від обов`язку її оплати.

Як слідує з матеріалів справи договірні відносини між сторонами у справі відсутні, нарахування за теплову енергію здійснювалося на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з частиною 5 ст. 25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.

Враховуючи відсутність укладеного сторонами договору, в даному випадку позивач має довести наявність обставин, якими він обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період в обсягах, вказаних в актах-приймання передачі та виставлених рахунках і, відповідно, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості в заявленому розмірі, строк виконання такого зобов`язання та, відповідно, термін, з якого виникло прострочення оплати.

На підтвердження відпуску Споживачу (відповідачу у справі) теплової енергії в період з січня по березень 2020 року позивачем надано в матеріали справи акти приймання-передачі теплової енергії, які підписані та скріплені печаткою з боку Концерну «МТМ», та рахунки за зазначений період.

У примітках актів приймання-передачі теплової енергії міститься вказівка про необхідність повернення оформленого належним чином одного примірника акту теплопостачальній організації, а в разі неповернення або ненадання письмових заперечень про підписання акту, він вважається погодженим.

Відповідачем письмових заперечень щодо підписання акту не надано, отже акти за період з січня по березень 2020 року вважаються погодженими.

До матеріалів справи позивачем додано списки (реєстри) відправлених рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії.

Отже, позивачем надані належні та допустимі докази в підтвердження передачі актів та рахунків на адресу відповідача.

Позивач стверджує, що належні відповідачу нежитлові приміщення є невід`ємними частинами відповідних житлових будинків, чого відповідачем не спростовано. Отже, об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.

Враховуючи знаходження належних відповідачу приміщень в багатоквартирних будинках, відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відключення від мережі опалення, суд вважає, що належні відповідачу на праві оренди приміщення є опалювальними.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: вул. вул. Незалежної України,буд. 78, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2020 року, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

При цьому, положення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачають обов`язок кожної сторони довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, сукупність наданих у даній справі доказів свідчить, що свої зобов`язання позивач виконав, надавши у спірний період послуги теплопостачання в належне відповідачу на праві власності приміщення. Натомість, відповідачем отримані послуги не оплачені.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3081, 65 грн. основного боргу, документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрати від інфляції в розмірі 509,99 грн., за загальний період з березня 2020 по січень 2022 та 3 % річних, за період з 20.02.2020 по 23.02.2022 в розмірі 181,38 грн., стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат судом перевірені та визнані такими, що виконані правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 509,99 грн. інфляційного нарахування та 181,38 грн. 3 % річних за порушення строків оплати заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі зазначеного, проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем доведено первинними документами бухгалтерського обліку надання послуг в заявленому позивачем розмірі за спірний період та про виникнення у відповідача зобов`язання з оплати отриманих послуг, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМКОМФОРТСЕРВІС» задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМКОМФОРТСЕРВІС», (69041, м. Запоріжжя, вул. Мінська, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 41667083) на користь Концерну «Міські теплові мережі», (69091,м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на п/р № НОМЕР_2 , установа банку:Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, код МФО 322313) 3081 (три тисячі вісімдесят одну) грн. 65 коп. основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМКОМФОРТСЕРВІС», (69041, м. Запоріжжя, вул. Мінська, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 41667083) на користь Концерну «Міські теплові мережі», (69091,м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на р/р № НОМЕР_3 , установа банку:ПАТ АБ «Укргазбанк», код МФО 320478) 181 (сто вісімдесят одну) грн. 38 коп. 3 % річних, 509 (п`ятсот дев`ять) грн. 99 коп. інфляційних втрат та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 10» травня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.