Рішення

від 04.05.2023 по справі 909/199/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.05.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/199/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Гарасимко О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Релігійної громади храму "Покрови Пресвятої Богородиці"

міста Бурштин Бурштинської міської ради Івано-Франківської області

Української Православної Церкви

вул. Лісна, 27, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс"

вул. Львівська, 4, с. Задністрянське, Галицький р-н,

Івано-Франківська обл., 77133

про стягнення 73 411,00 грн,

за участю:

від позивача: Тарновський Г. М.;

від відповідача: Раврик І. Д.

ВСТАНОВИВ:

Релігійна громада храму "Покрови Пресвятої Богородиці" міста Бурштин Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Української Православної Церкви звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" про стягнення 73 411,00 грн, з яких: 11 727,00 грн - 3% річних, 61 684,16 грн - інфляційних втрат.

В судовому засіданні 27.04.2023 судом оголошувалась перерва до 04.05.2023, про що представників сторін повідомлено під розписку, яка наявна у матеріалах справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві з урахуванням додаткових пояснень та просив суд позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заборгованість відповідача підтверджена рішеннями суду від 26.12.2019 у справі № 909/811/19, від 08.08.2022 у справі № 909/365/22 та від 08.12.2021 у справі № 909/1059/20, які набрали законної сили. За неналежне виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з 26.05.2022 до 28.02.2023 в сумі 11 727,00 грн та інфляційних втрат за період з 26.05.2022 по 28.02.2023 (розрахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням індексів інфляції за червень 2022 - січень 2023) в сумі 61 684,16 грн. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у поясненнях та просив суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України. Цивільним кодексом України передбачено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу, а не інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період. Стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Окрім того, відповідач зазначив, що з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні, відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

17.08.2017 між Релігійною громадою храму "Покрови Пресвятої Богородиці" Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" було укладено договір оренди № 6, за умовами якого позивач зобов`язався передати, а відповідач, у свою чергу, прийняти у тимчасове володіння та користування автокран МАЗ 5355.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 у справі № 909/811/19 залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, позов Релігійної громади храму "Покрови Пресвятої Богородиці" Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Української Православної Церкви (Православної Церкви України) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" про розірвання договору оренди майна № 06 від 17.08.2017 та стягнення заборгованості в сумі 319 300,00 грн і 6 710,50 грн судового збору задоволено.

Отже, факт наявності заборгованості в сумі 319 300,00 грн встановлено вищезазначеним рішенням суду.

Водночас, позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати від суми 163 851,50 грн, що не заперечується представником відповідача. За таких обставин, із врахуванням ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказана обставина не підлягає доказуванню, а правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат вирішується судом від суми 163 851,50 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2022 у справі № 909/365/22 позов Релігійної громади храму "Покрови Пресвятої Богородиці" Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Української Православної Церкви (Православної Церкви України) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" задоволено та стягнуто 27 185,00 грн 3% річних за період з 27.11.2020 по 25.05.2022 та 130 871,91 грн інфляційних втрат за період грудень 2020 - квітень 2022.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2021 у справі № 909/1059/20 задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" до Релігійної громади храму "Покрови Пресвятої Богородиці" міста Бурштин Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Української Православної церкви (Православної церкви України), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір оренди № 6 від 17.08.2017, укладений між Релігійною громадою храму "Покрови Пресвятої Богородиці" міста Бурштин Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Української Православної Церкви (Православної церкви України) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс". Стягнуто з Релігійної громади храму "Покрови Пресвятої Богородиці" міста Бурштин Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Української православної церкви (Православної церкви України) 2 102 судового збору. Відмовлено в позові Релігійної громади храму "Покрови Пресвятої Богородиці" міста Бурштин Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Української православної церкви (Православної церкви України) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Фінанс Груп" про стягнення 347 558,00 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 909/1059/20 вищезазначене рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Релігійної громади храму "Покрови Пресвятої Богородиці" Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Української Православної Церкви (Православної церкви України) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" про стягнення 347 558,00 грн (з яких: 230 000,00 грн заборгованість за неналежне виконання грошових зобов`язань, 92 000,00 грн неустойки за невиконання обов`язку щодо своєчасного повернення майна, 3% річних у розмірі 12 597,00 грн за період з 27.11.2020 по 25.05.2022 та інфляційні втрати у розмірі 12 961,00 грн за період вересень 2019 - жовтень 2020) та 10 973,06 грн судового збору за перегляд справи апеляційним судом задоволено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" до Релігійної громади храму "Покрови Пресвятої Богородиці" міста Бурштин Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Української православної церкви (Православної церкви України) про визнання недійсним договір оренди № 6 від 17.08.2017 відмовлено.

Відповідно, факт наявної заборгованості в сумі 347 558,00 грн встановлено рішенням суду від 08.12.2021 у справі № 909/1059/20.

У зв`язку з подальшим неналежним виконанням відповідачем рішення суду від 26.12.2019 у справі №909/811/19 в частині стягнення 163 851,50 грн основної заборгованості, позивач заявив до стягнення 3% річних за період з 26.05.2022 по 28.02.2023 в сумі 3 757,00 грн та інфляційні втрати за період з 26.05.2022 по 28.02.2023 (розрахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням індексів інфляції за червень 2022 - січень 2023) в сумі 19 763,11 грн та рішення суду від 08.12.2021 у справі № 909/1059/20 в частині стягнення 347 558,00 грн заборгованості, позивач заявив до стягнення 3% річних за період 26.05.2022 по 28.02.2023 в сумі 7 970,00 грн та інфляційні втрати за період з 26.05.2022 по 28.02.2023 (розрахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням індексів інфляції за червень 2022 - січень 2023) в сумі 41 921,05 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Разом із тим відповідно до положень частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Вищезазначена позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 26.05.2022 до 28.02.2023 в сумі 11 727,00 грн та інфляційних втрат за період з 26.05.2022 по 28.02.2023 (розрахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням індексів інфляції за червень 2022 - січень 2023) в сумі 61 684,16 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, заперечення представника відповідача обґрунтовані пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), не беруться судом до уваги, оскільки застосовуються до кредитних правовідносин. Решта заперечень відповідача викладені у поясненнях спростовуються вищенаведеним.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 684,00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 75, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Релігійної громади храму "Покрови Пресвятої Богородиці" міста Бурштин Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Української Православної Церкви до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" про стягнення 73 411,00 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс", вул. Львівська, 4, с. Задністрянське, Галицький р-н, Івано-Франківська обл., 77133 (ідентифікаційний код 37799907) на користь Релігійної громади храму "Покрови Пресвятої Богородиці" міста Бурштин Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Української Православної Церкви, вул. Лісна, 27, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111 (ідентифікаційний код 40813512) 11 727,00 грн - 3% річних за період з 26.05.2022 по 28.02.2023, 61 684,00 грн - інфляційних втрат за період з 26.05.2022 по 28.02.2023, 2 684,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 09.05.2023.

Суддя С. Кобецька