Рішення

від 31.10.2022 по справі 910/21873/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2022Справа № 910/21873/21

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України

до Фізичної особи-підприємця Бєлік Тетяни Вікторівни

про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 343 599,04 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2021 року Навчально-науковий центр професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України (далі - позивач, Центр) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Бєлік Тетяни Вікторівни (далі - відповідач, Підприємець) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 343 599,04 грн, з яких: 253 701,57 грн основного боргу, пені в розмірі 37 353,13 грн, 34 706,70 грн інфляційних втрат, 17 837,64 грн штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна № 24-01-17/Б від 24.01.2017 в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів.

Ухвалою від 10.01.2022 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків шляхом подання до суду доказів, які підтверджують направлення на адресу відповідача копій усіх доданих до позовної заяви документів.

18.01.2022 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, до якої долучено докази направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Відповідач в установлений строк не скерував до суду відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 27.01.2022 була скерована судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, cмт Чабани, вулиця Юності, будинок 3, квартира 366, проте конверт був повернутий на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про відкриття провадження у справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2017 між Навчально-науковим центром професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Бєлік Тетяною Вікторівною, як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна за № 24-01-17/Б (далі - договір оренди ). Предмет оренди - це приміщення, загальною площею 291,12 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 78, є частиною нежитлового приміщення навчальної майстерні (далі - майно), і перебуває на балансі Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України. Мета використання вищезгаданого Майна - для розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Фактичну передачу частини даного Майна було здійснено у день підписання договору оренди, що підтверджується Актом прийому-передачі в оренду нерухомого майна, підписаним обома сторонами.

Згідно з пунктом 10.1. договору оренди дана частина нежитлового приміщення передається в оренду на строк до 23.01.2018. Далі строк дії договору оренди було продовжено Орендарем з 24.01.2018 по 23.01.2019. Дані зміни зафіксовані письмово в додатковій угоді № 1 до договору оренди. Після закінчення терміну дії оренди Орендар виявив бажання знову продовжити строк дії договору оренди на період з 24.01.2019 по 23.01.2020, шляхом укладення та підписання додаткової угоди №2 до договору оренди. Надалі строк договору оренди за згодою сторін був продовжений до 23.01.2021, шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору оренди розмір орендної плати складає 19 551,67 грн за один місяць без ПДВ за базовий місяць розрахунку. Орендна плата за майно повинна перераховуватися Орендарем на поточний рахунок Орендодавця, згідно з виставленими рахунками до 20 числа поточного місяця (пункт 3.4 договору оренди).

Згідно з пунктом 5.4 договору оренди Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати орендні платежі за користування Майном.

Станом на дату подачі позову орендоване приміщення повернуто позивачу за Актом прийому-передачі, як це було передбачено п. 10.11 договору. Через те, що Підприємець перестав фактично користуватися майном, Орендодавець припинив нараховувати будь-які платежі, починаючи з січня 2021 року.

Відповідач свій обов`язок щодо перерахування орендної плати за користування майном не виконував з 23.01.2020 внаслідок чого у нього за період з 23.01.2020 по 08.12.2021 виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 253 701,57 грн.

Оскільки досудові заходи з боку позивача щодо погашення заборгованості проігноровані відповідачем, Центр звернувся із цим позовом до суду, в межах якого крім суми заборгованості з орендної плати позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 08.12.2020 по 08.12.2021 у розмірі 37 353,13 грн, інфляційні втрати за період лютий 2020 року - жовтень 2021 року в розмірі 34 706,27 грн та штраф в розмірі 17 837,64 грн.

Як вказано судом вище, відповідач не скористався правом подачі відзиву на позов.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Беручи до уваги положення укладеного між сторонами договору, оскільки послуги оренди приміщення за договором оренди вважаються наданими належним чином, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів за спірним договором за період з 23.01.2020 по 08.12.2021 настав.

Таким чином, внаслідок невиконання грошових зобов`язань, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 253 701,57 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Згідно з пунктом 3.7. договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації й стягується на користь Центру відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 (три) місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання зобов`язання пені та штрафу від суми не сплаченої орендної плати, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 ГК України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Перевіривши представлений суду розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 37 353,13 грн пені та 17 759,11 грн штрафу. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що позивачем помилково ототожнене відсоткове значення штрафу із ставкою процентів річних, як то передбачено приписами статті 625 ЦК України.

Разом з тим, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).

З огляду на викладене, судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат за період з лютого 2020 року по жовтень 2021 року та встановлено, що стягненню з відповідача дана компенсаційна виплата підлягає в розмірі 34 706,70 грн.

Приписами частини 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку зі сплати орендних платежів настав, заявлена сума боргу відповідача, яка складає 253 701,57 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу із застосуванням штрафних санкцій та компенсаційних платежів, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, беручи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 343 599,04 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бєлік Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України (03045, місто Київ, вулиця Столичне шосе, будинок 98-А, ідентифікаційний код 26125035) 253 701,57 грн (двісті п`ятдесят три тисячі сімсот одну гривню 57 копійок) заборгованості з орендної плати, 37 353,13 грн (тридцять сім тисяч триста п`ятдесят три гривні 13 копійок) пені, 17 759,11 грн (сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять гривень 11 копійок) штрафу, 34 706,70 грн (тридцять чотири тисячі сімсот шість гривень 70 копійок) інфляційних втрат та 5 152,81 грн (п`ять тисяч сто п`ятдесят дві гривні 81 копійка) судового збору.

3. У частині стягнення штрафу в розмірі 78,53 грн відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28.04.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ