Рішення

від 10.05.2023 по справі 916/509/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/509/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/509/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (вул. Мала Арнаутська, буд. 88, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 42114410)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (вул. Пантелеймонівська, № 101, кв. 30, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 19058491)

про стягнення 133 702,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 133702,03 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

Підставою позову позивач визначив обставину неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 07.10.2021 №14-179-ПВЦ в частині повної та своєчасної оплати заборгованості за спожиту електричну енергію у період з липня по листопад 2022 року.

За твердженням позивача, 07.10.2021 між ТОВ «ООЕК» та ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 14-179-ПВЦ. Додатком 1 до договору «Заява-приєднання» було визначено ЕІС-коди точок комерційного обліку об`єктів споживача: 62Z6203203169287 - об`єкт: «База комплекс «Рідна природа»; 62Z7087318974109 - об`єкт: «Комплекс, зерно приймальне підприємство».

Як вказує позивач, у зв`язку з фактичним укладенням між сторонами договору, відповідачу було відкрито в ТОВ «ООЕК» особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Також, 10.06.2022 між ТОВ «ООЕК» та ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» було підписано в новій редакції Додаток 2 «Комерційна пропозиція ПВЦ-Попередня оплата/А».

Окрім того, позивач зазначає, що за розрахунковий період липень-листопад 2022 року ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа», з яких вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 у липні листопаді 2022 року відповідачем було спожито 40631 кВт./год. електричної енергії.

На підставі отриманих даних, ТОВ «ООЕК» виставлено ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» та надіслано засобами поштового зв`язку рахунки за спожиту електричну енергію на загальну вартість 168 743,17 грн.

Водночас, позивач звертає увагу, що станом на дату подачі позовної заяви ПП «ЮД «ДІКОН ЮГ», яке є засновником ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа», частково було оплачено рахунок за спожиту відповідачем в липні 2022 року електроенергію, а саме, були перераховані грошові кошти в загальному розмірі 35 041,14 грн.

При цьому, позивач додає, що зі сплаченої 12.07.2022 суми 1 500,00 грн. - 1 458,86 грн. зараховано в рахунок погашення залишку заборгованості червня 2022 та 41,14 грн. зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості липня 2022, відповідно до п. 4.24 Правил.

Також, сплачена 20.09.2022 сума 35 000,00 грн. зарахована в рахунок часткового погашення заборгованості липня 2022 у відповідності до п. 4.24 Правил.

Враховуючи часткову оплату рахунків, за ствердженням позивача, станом на дату подання позовної заяви, заборгованість ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» перед ТОВ «ООЕК» за спожиту у період липня листопада 2022 року електричну енергію складає 133 702,03 грн, що стало підставою для захисту прав та інтересів ТОВ «ООЕК» в судовому порядку на підставі ст. 16 ЦК України.

29.03.2023 ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» надано до Господарського суду Одеської області відзив на позов (вх. № 10240/23), де відповідач вказує, що вимоги позивача про стягнення заборгованості не визнає частково з наступних підстав.

ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» зазначило, що з перших днів військової агресії РФ, активно долучається до допомоги Збройним Силам України, Територіальної оборони та МВС України, в тому числі шляхом надавання відповідних ділянок та приміщень для використання в їх службовій діяльності.

Так, за ствердженням відповідача, Батальйон спеціального призначення Національної поліції України «ЦУНАМІ», майже з початку агресії та по теперішній час, в своїй службовій діяльності використовує господарські приміщення та територію, яка належить відповідачу, а саме: База комплекс «Рідна природа» та Комплекс (зерно приймальне підприємство) на безоплатній основі, у томи числі з відповідним використанням електроенергії.

При цьому, в ці скрутні для країни часи ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» також має фінансові труднощі, але незважаючи на все надає найпосильнішу допомогу вищезазначеним підрозділам у боротьбі з ворогом.

Як зауважує відповідач, ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» разом з Батальйоном спеціального призначення Національної поліції України «ЦУНАМІ» письмово повідомило ТОВ «ООЕК» про допомогу вищезазначеним підрозділам у боротьбі з ворогом з проханням не припиняти постачання електроенергії.

Відповідач також просить врахувати те, що Торгово-промислова палата України повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з чим ТПП був оприлюднений лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

На теперішній час щоденно, декілька разів на добу, на території Одеської області відбуваються повірянні тривоги, з загрозами пакетних атак тощо, що призвело до руйнування багатьох об`єктів критичної інфраструктури, постійної загрози життю та здоров`ю мешканцям Одеської області, зокрема, працівникам ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа».

Як пояснює відповідач, все це призвело до його скрутного майнового становища, яке сталося внаслідок випадку або непереборної сили, на підставі чого відповідач просить врахувати те, що це невиконання сталось внаслідок випадку або непереборної сили, що підтверджується відповідним листом ТТП.

Відповідач звертає увагу також на те, що сільське господарство є стратегічною галуззю України та на теперішній час дуже важливо всебічно сприяти сільськогосподарським підприємствам у час військової агресії для подолання скрутної ситуації, яка виникла внаслідок обставин непереборної сили.

Враховуючи вищевикладене, в тому числі з метою недопущення знеструмлення території ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа», яка використовується в службовій діяльності БСП НПУ «ЦУНАМІ», відповідач просить, серед іншого, у разі задоволення позову, відстрочити виконання рішення до 01.09.2023.

Позивачем 07.04.2023 до суду надано відповідь на відзив (вх. № 11401/23), відповідно до якого позивач вважає, що наведені доводи відповідача є помилковим та, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства і спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Щодо посилань відповідача на дію форс-мажорних обставин позивач наголошує про відсутність будь-яких повідомлень на виконання п. 12.4 договору із наданням підтверджуючих документів від ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» про настання форс-мажорних обставин із доведенням впливу саме таких обставин на неможливість виконання зобов`язань у спірний період.

Так, як зауважує позивач, відповідач посилається на лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово- промислової палати України, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Вказаний лист ТПП України, згідно роз`яснень від 13.05.2022, слід вважати загальним офіційним листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин та звільняє контрагента від необхідності звернення до ТПП України.

Попри це, на переконання позивача, сертифікати засвідчення форс-мажорних обставин повинні видаватись на основі проведеного аналізу щодо причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконувати зобов`язання та такими обставинами. Військова агресія Російської Федерації проти України не може бути форс-мажорною обставиною у виконанні грошових зобов`язань зі сторони Товариства по укладеним договорам, оскільки не прослідковується причинно-наслідкові зв`язки між військовою агресією Росії та неспроможністю відповідача сплатити за поставлену йому електричну енергію.

Позивач наголошує, що просто «фінансові труднощі», на що посилається відповідач, є недостатнім для обґрунтування технічної неможливості виконати зобов`язання за договором, відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а відтак наявність форс-мажорних обставин само по собі не є достатнім для звільнення від виконання зобов`язання Товариством, адже необхідно встановити та зазначити яким чином конкретні заходи і події під час війни не дозволяють виконувати грошові зобов`язання.

Позивач підсумовує, що, зважаючи на відсутність доказів надзвичайних та невідворотних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, позбавляють відповідача можливості посилатись на дію форс-мажорних обставин, як на підставу невиконання зобов`язань та звільнення від відповідальності за їх несвоєчасне виконання.

Щодо прохання відповідача про відстрочення виконання рішення, позивач вказує, що ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» не надає жодних доказів на підтвердження неплатоспроможності, а обставини, якими відповідачем обґрунтовує «фінансові труднощі», не є достатніми та беззаперечними свідченнями ускладнення чи неможливості виконання судового рішення по справі, оскільки ведення господарської діяльності, що призводить до збитковості ніяким чином не має впливати на виконання відповідачем зобов`язань перед ТОВ «ООЕК».

За ствердженням позивача, відповідачем не надано до суду жодних доказів неможливості розрахуватись за спожиту електричну енергію перед ТОВ «ООЕК» на підтвердження доводів наведених у відзиві щодо відстрочення виконання рішення суду чи відсутність будь-яких коштів на рахунках останнього чи відсутність майна на яке може бути звернуто стягнення, отже останнім не було доведено наявність виняткового характеру обставин, що зумовили його звернення до суду з вимогою про відстрочку виконання рішення.

При цьому, позивач наголошує, що запровадження воєнного стану в Україні не звільняє споживачів від обов`язку сплачувати вартість спожитої електричної енергії, а відпуск електричної енергії є постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електроенергії, що можливо лише при умові повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію.

Водночас, правовідносини, що склались між сторонами, на думку позивача, свідчать про несумлінне ставлення відповідача до своїх обов`язків в частині оплати вартості спожитої електричної енергії. Несвоєчасне виконання своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії та відстрочення від виконання рішення Господарського суду Одеської області з боку відповідача ставить під загрозу можливість надалі здійснювати закупівлю електричної енергії для споживачів усієї Одеської області.

Відтак, позивач звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів, що останній вжив усіх дієвих способів, щоб залишок коштів, який складає предмет позовних вимог був сплаченим. З огляду на викладене, задоволення заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення призведе до порушення законних прав ТОВ «ООЕК», та матиме наслідком погіршення фінансового стану позивача.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023 позовна заява вх. № 528/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

13.02.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 528/23 від 09.02.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/509/23. Справу № 916/509/23 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Крім того, цією ж ухвалою суду роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору.

Примірник ухвали Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 про відкриття провадження у справі № 916/509/23 позивачу було направлено судом на адресу електронної пошти, зазначеної ТОВ «ООЕК» в позовній заяві.

Ухвала суду від 13.02.2023, яку суд надіслав відповідачу за місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була отримана останнім 20.02.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх. № 4997/23 від 24.02.2023.

29.03.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 10240/23), в якому відповідач, серед іншого, просив поновити строк на його подання. Відзив на позов був прийнятий до розгляду судом та долучений до матеріалів справи із доданими до нього доказами.

07.04.2023 позивачем до суду подано відповідь (вх. № 11401/23) на відзив, яка судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із доданими до неї доказами.

Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника.

Метою усіх судів є ефективний захист порушених прав (стаття 2 КАС України, стаття 2 ЦПК України, стаття 2 ГПК України). Суд, який не може здійснювати правосуддя, не є ефективним захисником, а отже не може реалізувати мети, заради якої він існує.

З огляду на це, тлумачення і застосування усіх процесуальних правових норм повинно відбуватися у спосіб, що забезпечує можливість досягнення мети судів. Нема користі від формального дотримання правових норм, якщо це перешкоджає меті правосуддя.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників справи своєчасно та належним чином про розгляд справи і забезпечення реалізації ними своїх прав.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі «Красношапка проти України»).

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Керуючись головною метою внесених законодавцем принципів, господарський суд при розгляді даної справи та інших справ, які перебували та перебувають в провадженні суду в період дії воєнного стану - керується головними завданнями господарського судочинства та водночас важливістю не формального дотримання процесуальних строків розгляду справи, а забезпечення учасникам справ можливості отримати повний та справедливий розгляд господарських справ по суті виниклих між сторонами спірних правовідносин. Господарський суд зі свого боку забезпечив учасникам справи можливість вчинити процесуальні дії повної мірою задля забезпечення гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд, а також забезпечення учасникам справ процесуальних гарантій на отримання справедливого, незалежного та неупередженого судочинства.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зібраних у справі документів та доказів достатньо для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами. Крім того, суд, призначаючи справу до розгляду, надавав можливість учасникам у справі реалізувати свої процесуальні права на подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підставою для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

10.05.2023 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», метою здійснення діяльності якого є постачання електричної енергії споживачам, було створено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу АТ «Одесаобленерго» від постачання електричної енергії.

Так, відповідно до п. 13 розділу XVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії; упродовж двох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання; фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

14.06.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №429 про видачу, зокрема, ТОВ «ООЕК» ліцензії з постачання електричної енергії.

На виконання вищенаведених вимог законодавства, постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 позивачу надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до постанови НКРЕКП № 1876 від 11.12.2018 ТОВ «ООЕК» встановлено тариф на послуги постачальника універсальних послуг, який був затверджений відповідно до Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг, яка затверджена постановою НКРЕКП № 1176 від 05.10.2018.

Відповідно до Постанови НКРЕКП № 1177 від 05.10.2018, якою затверджено Порядок формування ціни на універсальні послуги, ТОВ «ООЕК» були розраховані ціни на універсальні послуги та опубліковані їх на офіційному сайті Товариства та в засобах масової інформації, зокрема, газеті Одеські вісті у номерах № 95 від 12.12.2018, № 97 від 19.12.2018, № 99 від 29.12.2018, та у газеті Вечірня Одеса в номері випуску № 28 (10728) від 12.03.2019.

Територією ліцензованої діяльності ТОВ «ООЕК» як постачальника універсальних послуг являється територія Одеської області, оскільки на цій території здійснював діяльність попередній постачальник за регульованим тарифом (АТ «Одесаобленерго», який в результаті заходів відокремлення створив ТОВ «ООЕК»). З огляду на викладене, Товариство почало виконувати функції постачальника універсальних послуг на території Одеської області протягом двох років, починаючи з 01.01.2019.

З 01.01.2019 на території Одеської області розпочав діяльність оператор системи розподілу - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на підставі ліцензії про розподіл електричної енергії згідно Постанови НКРЕКП № 1345 від 06.11.2018 «Про видачу АТ «Одесаобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

07.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (споживач, відповідач) укладено договір № 14-179-ПВЦ про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність укладеного в установленому порядку між постачальником та оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну або господарську діяльність. Малі не побутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної та підприємницької діяльності.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (п. 3.1. договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.

Відповідно до п. 5.3 договору, інформацію про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (п. 5.4. договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на рахунок постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.п. 5.5. - 5.6 договору).

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.7 договору).

За змістом п.6.2 договору споживач, серед іншого, зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору, письмового попередження (вимоги) постачальника про припинення або обмеження постачання електроенергії.

Згідно п.п. 12.1. 12.4. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня іх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Відповідно до п.13.1 договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та/або сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. Відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони прийшли до взаємної згоди, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.10.2021 року.

Відповідно до заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, що є додатком 1 до договору № 14-179-ПВЦ від 07.10.2021, відповідач приєднався до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника «Комерційна пропозиція ПВЦ Попередня оплата/А». За заявою-приєднання початком постачання електричної енергії визначено з 01.10.2021.

У заяві-приєднані також містяться наступні дані щодо споживача:

1) найменування споживача Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа»;

2) код ЄДРПОУ - 19058491;

3) тип та адреса об`єкта: База комплекс «Рідна природа» за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н, Єреміївська с/рада, автодорога Одеса Київ 40 км.; Комплекс, зерноприймальне підприємство за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Вакулівка, вул. Садова, 40 «А»;

4) реєстраційний номер ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку: 62Z6203203169287, 62Z7087318974109;

5) найменування оператора, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії - АТ «ДТЕК Одеські електромережі»;

6) ЕІС-код як суб`єкта ринку електричної енергії, присвоєний відповідним оператором системи - 62Х4990422970737.

Додатками № 3 та № 4 до договору сторонами затверджено обсяги очікуваного споживання (постачання) електричної енергії споживачу та відомості про розрахункові засоби обліку активної електричної енергії споживача.

Додатковою угодою № 1 від 20.06.2022 до договору № 14-179-ПВЦ від 07.10.2021 сторони погодили внести зміни, серед іншого, в абз. 1 пункту 13.7 договору та викласти його в наступній редакції: « 13.7. Усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в. письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за заначеними в цьому договорі або у Додатках до нього адресами сторін, або направлені електронною поштою на електронну адресу сторони, вказану а цьому договорі, у Додатках до нього або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача або дата відправлення повідомлення постачальником на електронну адресу споживача, визначену відповідно до цього пункту договору в разі направлення повідомлень електронною поштою».

10.06.2022 між ТОВ «ООЕК» та ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» було підписано в новій редакції додаток 2 до договору «Комерційна пропозиція ПВЦ Попередня оплата/А».

Пунктами 2.1. 2.4. Комерційної пропозиції ПВЦ - Попередня оплата/А (додаток № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 14-179-ПВЦ) передбачено, що клієнт здійснює оплату за електроенергію до початку розрахункового періоду, попереднім платежем 100% вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору «Обсяги очікуваного споживання (постачання) електричної енергії споживачу», або вартості величини очікуваного споживання при значному відхиленні споживання електроенергії у розрахунковому періоді, на підставі рахунку на попередню оплату постачальника або самостійно, грошовими коштами на спецрахунок ТОВ «ООЕК», з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично спожиту електричну енергію.

Розмір попередньої оплати визначається шляхом множення заявленого клієнтом на відповідний розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії на орієнтовану ціну, визначену постачальником та зазначену ним у рахунку. Розмір попередньої оплати зазначається постачальником у рахунку на попередню оплату, який видається клієнту до дати початку відповідного розрахункового періоду.

У разі наявності у клієнта заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється платіж, всі кошти, перераховані клієнтом за електричну енергію, зараховуються постачальником на погашення існуючої заборгованості клієнта із найдавнішим терміном її виникнення.

Розрахунковим вважається період з 1 числа розрахункового місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

Обсяги спожитої клієнтом та розподіленої електричної енергії визначаються Оператором системи (п. 3 Комерційної пропозиції ПВЦ - Попередня оплата/А).

В п. 4 Комерційної пропозиції ПВЦ - Попередня оплата/А визначено термін надання рахунку за спожиту електроенергію та термін його оплати: по закінченню розрахункового періоду (місяця) постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії та надає клієнту рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді не пізніше 20 календарного дня з дати завершення розрахункового періоду. Клієнт здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунку, грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ТОВ «ООЕК». У випадку припинення (або розірвання) договору, у т.ч. дострокового, клієнт зобов`язаний оплатити постачальнику додатковий рахунок за результатами минулих розрахункових періодів, в якому постачальником буде враховано відхилення прогнозованих від фактичних значень щодо ціни та обсягів споживання. Клієнт здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дати отримання даного рахунку.

Датою отримання платіжного документу (рахунку) вважається: дата його вручення споживачу; дата його отримання від кур`єра; відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; дата його відкриття споживачем в особовому кабінеті на офіційному веб-сайті постачальника; дата отримання споживачем електронною поштою, при цьому доказом отримання платіжного документу є зворотній лист споживача або сплив 3-х календарних днів від дати відправлення рахунку споживачу на електрону адресу; факсимільним зв`язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором та комерційною пропозицією; третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв`язку, на території обслуговування якого розташований об`єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв`язку рекомендованим або цінним листом).

Відповідно до п. 12 Комерційної пропозиції ПВЦ - Попередня оплата/А термін дії дійсної комерційної пропозиції: з 01.07.2022 до 30.09.2022. Комерційна пропозиція вважається продовженою на кожний наступний квартал, якщо не пізніше, ніж за 20 днів до кінця кварталу постачальник не повідомив клієнта про внесення змін до комерційнім пропозиції та/або викладення її в новій редакції.

В свою чергу, пунктом 13 Комерційної пропозиції ПВЦ - Попередня оплата/А визначено, що договір набирає чинності з дати підписання клієнтом заяви-приєднання до договору і укладається на строк до « 31» грудня 2022р., а в частині розрахунків (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи нарахування нені та штрафні санкції) договір діє до повного їх виконання. Договір вважаться продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 21 (двадцять один) день до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але в ніякому разі не більше ніж на термін дії договору клієнта з Оператором системи про надання послуг розподілу (передачі) електричної енергії.

На підставі даних оператора системи розподілу позивачем було сформовано рахунки для здійснення оплати спожитої електроенергії, відповідно до яких вартість спожитої електроенергії по кожному місяцю 2022 року становить: згідно з рахунком від 04.08.2022 № 14-179-ПВЦ/1 за липень нараховано до сплати 51506,72 грн; згідно з рахунком від 06.09.2022 № 14-179-ПВЦ/1 за серпень нараховано до сплати 30939,76 грн; згідно з рахунком від 05.10.2022 № 14-179-ПВЦ/1 за вересень нараховано до сплати 29723,82 грн; згідно з рахунком від 05.11.2022 № 14-179-ПВЦ/1 за жовтень нараховано до сплати 35950,40 грн; згідно з рахунком від 05.12.2022 № 14-179-ПВЦ/1 за листопад нараховано до сплати 20581,33 грн. Всього у спірному періоді відповідачем спожито електроенергію на суму 168743,17 грн, що останнім не спростовано.

Всі рахунки за спожиту у липні - листопаді 2022 року електричну енергію направлялись позивачем разом із супровідним листом Укрпоштою на його юридичну адресу, що підтверджується наявними в матеріалах справи супровідними листами, фіскальними чеками та реєстрами відправлень.

Рахунок за спожиту в жовтні 2022 року електричну енергію разом із супровідним листом був направлений позивачем електронною поштою на електронну адресу відповідача, зазначену ним в договорі та у комерційній пропозиції.

Згідно з інформацією з сайту Укрпошти, рахунки за спожиту електричну енергію за липень - листопад 2022 надходили до поштового відділення зв`язку за територією обслуговування якого розташований об`єкт споживача та були отримані останнім.

Згідно з наданою оператором системи розподілу - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» інформацією, викладеною у довідці на запит позивача від 12.01.2023 № 590/07-02-9, у розрахунковому періоді липень-листопад 2022 року споживачем ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» було спожито електричну енергію в загальному обсязі 40631 кВт*год (за об`єктом база комплекс «Рідна природа»: липень - 13323 кВт*год; серпень - 6750 кВт*год; вересень 5845 кВт*год; жовтень 7139 кВт*год; листопад 3185 кВт*год; за об`єктом комплекс (зерноприймальне підприємство): липень - 781 кВт*год; серпень - 781 кВт*год; вересень 756 кВт*год; жовтень 781 кВт*год; листопад 1290 кВт*год).

Обставина споживання вищевказаних обсягів електроенергії у спірному періоді відповідачем жодним чином не заперечена і не спростована.

ПП «ЮД «ДІКОН ЮГ» 12.07.2022 частково було сплачено на рахунок ТОВ «ООЕК» заборгованість ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» за рахунком № 14-179-ПВЦ/1 від 06.07.2022 в розмірі 1500,00 грн та 21.09.2022 частково сплачено заборгованість ТОВ «ОПСВП «Рідна природа» за рахунком № 14-179-ПВЦ/1 від 06.09.2022 в розмірі 35000,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Між тим, в матеріалах справи містяться листи Управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк «Цунамі») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 21.03.2023 на адресу ТОВ «ООЕК» та АТ «ДТЕК Одеські електромережі» тотожного змісту, де зазначено, що управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк «Цунамі») в своїй службовій діяльності використовує територію та приміщення, які належать ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» за адресами: База комплекс «Рідна природа», Роздільнянський район, Єреміївська с/рада, автодорога Одеса-Київ 40 км. та Комплекс (зерно приймальне підприємство), Роздільнянський район, с. Вакулівка, вул. Садова 40а.

Враховуючи викладене, з метою недопущення знеструмлення території ТОВ «ОПСВП «Рідна природа», яка використовується в службовій діяльності управління поліції особливого призначення № 2, останнє просило сприяння та не припиняти постачання та розподіл електроенергії за вищевказаними адресами.

Окрім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» № 17/03-23/2 від 17.03.2023 на адресу ТОВ «ООЕК», з якого вбачається, що відповідач обізнаний, що за підприємством рахується заборгованість щодо спожитої та поставленої електроенергії, яка, за запевненням відповідача, в обов`язковому порядку буде сплачена до 01 серпня 2023 року.

З метою недопущення знеструмлення території ТОВ ОПСВІІ «Рідна природа», яка використовується в службовій діяльності БСП НПУ «Цунамі», відповідач просив позивача не припиняти постачання та розподіл електроенергії за адресами: База комплекс «Рідна природа», розташований: Роздільнянський район, Єреміївська с/рада, автодорога Одеса-Київ 40 км. та Комплекс (зерно приймальне підприємство), розташований: Роздільнянський район, с. Вакулівка, вул. Садова 40а, до сплати боргу в термін до 01.08.2023.

Доказів направлення вищевказаних листів на адресу ТОВ «ООЕК» відповідача до суду не надано.

Несплата відповідачем заборгованості за період липня - листопада 2022 року в повному обсязі відповідно до вищевказаних рахунків за спожиту електричну енергію на суму 133702,03 грн стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язаннях встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

У відповідності до ч.1. п.2 ч.2 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема виконання функцій постачальника універсальних послуг.

Частиною 1 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Пунктом 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджене постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (скорочено ПРРЕЕ) передбачено, що електрична енергія (активна) енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Пункт 1.2.1. ПРРЕЕ передбачає, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

Відповідно до п.1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Пунктом 3.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником останньої надії; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.

Пунктами 3.1.7., 3.1.8. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до п. 4.14 ПРРЕЕ платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв`язку, на території обслуговування якого розташований об`єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв`язку рекомендованим або цінним листом).

Положеннями п. 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

В силу п.4.24 ПРРЕЕ у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізитів призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно п.п. 2 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пунктом 7 ПРРЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплат рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені обставини, суд доходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» уклало договір про постачання електричної енергії споживачу з ТОВ «ООЕК» шляхом його підписання 07.10.2021 та підписання заявки-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції ПВЦ Попередня оплата/А. В силу договору відповідач прийняв на себе зобов`язання в обумовлені комерційною пропозицією строки сплачувати спожиту електричну енергію.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідачем не спростовано факт укладення договору про закупівлю електричної енергії у постачальника шляхом підписання заявки-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах обраної комерційної пропозиції ПВЦ Попередня оплата/А з датою постачання електричної енергії з 01.10.2021 та доказів наміру припинити дію вказаного договору суду не надано.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, функції оператора комерційного обліку покладені згідно п. 11 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», яке здійснює фіксацію показників електролічильників та у відповідності до п. 4.3. ПРРЕЕ надає ТОВ «ООЕК» шляхом електронного обміну даними інформацію про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем.

Матеріалами справи підтверджено, що за розрахунковий період липня-листопада 2022 року TOB «ООЕК» від АТ ДТЕК «Одеські електромережі», як постачальника послуг комерційного обліку, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» за ці розрахункові періоди.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі вищезазначених даних, ТОВ «ООЕК» виписано ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» та надіслано засобами поштового зв`язку рахунки за спожиту електричну енергію на загальну суму 168743,17 грн.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували достовірність визначених позивачем обсягів спожитої відповідачем електричної енергії та підтверджували інший обсяг електроенергії.

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії останнім є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії згідно виставлених рахунків на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких поряд з довідкою про спожиті обсяги електричної енергії наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, позивач вказує, що звертаючись до суду та визначаючи період заборгованості ТОВ «ООЕК» керуючись п. 4.24 ПРРЕЕ здійснив зарахування частини оплаченої суми здійсненої відповідачем 12.07.2022 у загальній сумі 1500,00 грн для погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим періодом їх виникнення, зокрема, за червень 2022 року - у сумі 1458,86 грн, а решту суми 41,14 грн позивач зарахував, як часткову оплату за липень 2022 року. Окрім того, ТОВ «ООЕК» зарахована частина оплаченої відповідачем 20.09.2022 суми 35000,00 грн для погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим періодом їх виникнення, зокрема, за липень 2022 року.

Відтак, як встановлено судом, відповідачем відповідні рахунки були сплачені частково, в зв`язку з чим заборгованість останнього за спожиту електричку енергію в період з липня по листопад 2022 року склала 133702,03 грн.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту електроенергію відповідач порушив умови укладеного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано належних доказів оплати за спожиту електричну енергію за липень - листопад 2022 року, на спірну суму коштів, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати спожитої ним спожитої електричної енергії у липні-листопаді 2022 року, з огляду на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ ООЕК в частині стягнення з ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» заборгованості у розмірі 133702,03 грн.

Щодо доводів відповідача суд зазначає, що вплив обставин непереборної сили на свої договірні зобов`язання сторони узгодили в п. п. 12.1. 12.5. договору про постачання електричної енергії споживачу № 14-179-ПВЦ від 07.10.2021.

Так, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Строк виконання зобов`язань за спірним договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

При цьому, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України (далі ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Статтею 617 ЦУ України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

Поряд з цим, невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40 (3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

У законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, в той час як на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Статуту ТПП України.

Проте, в ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус. Навпаки, зі змісту вказаних статей вбачається, що ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують факт настання форс-мажорних обставин саме за зверненням суб`єкта господарської діяльності.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, зазначивши, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Суд не вбачає можливості дослідити причинно-наслідковий зв`язок між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Вказаний лист ТПП України не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. Слід зазначити, що в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань.

Таким чином, використання загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання повинен супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості такого звернення не повідомив.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий ТПП України чи уповноваженими регіональними ТПП, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором. Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України автоматично не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність, адже протилежного відповідачем не доведено належними та допустимими доказами.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно було звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Окрім того, суд приймає до уваги відсутність в матеріалах справи взагалі будь-яких повідомлень від відповідача на адресу позивача про настання форс-мажорних обставин із наданням підтверджуючих документів, що прямо передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (п. 50 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 по справі № 910/15264/21.

Положення укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 14-179-ПВЦ від 07.10.2021 прямо не передбачають юридичні наслідки того, що споживач не повідомив постачальника в строки, визначені договором, про факт настання таких обставин (із посиланням на відповідний документ торгово-промислової палати України чи без нього). Тому неповідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин само по собі не позбавляє відповідача права покликатись на форс-мажорні обставини, але враховується судом поряд з іншими обставинами справи.

Відтак, твердження відповідача про те, що він має правові підстави для звільнення від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань та не сплачувати позивачу заборгованість через виникнення форс-мажорних обставин, є необґрунтованим, а тому суд його доводи в цій частині відхиляє.

Окрім того, відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду до 01 вересня 2023 року.

Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач, посилається на введення в України воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації, що призвело до фактичної неможливості ведення господарської діяльності та погіршення фінансового становища.

Відповідно до ч.1 ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Приписами ч.1-5 ст.331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочення - це відкладання чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, при цьому застосування такого заходу спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Виходячи з наведеного, відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке ним реалізується протягом року від дня ухвалення рішення, але виключно за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Таким чином, зазначена норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при застосуванні відстрочення є їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення, що має бути підтверджено відповідними засобами доказування, зокрема, до заяви повинні бути додані як докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення у даний час, так і докази на підтвердження реальної можливості виконання рішення суду у строк, який буде встановлений за наслідками відстрочення.

Необхідною умовою задоволення заяви, зокрема, про відстрочення виконання рішення суду, є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно положень ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем не надано до суду жодних належних доказів неможливості розрахуватись за спожиту електричну енергію у зв`язку з відсутністю відповідних коштів або майна, а також відповідачем жодним чином не доведено наявність виняткового характеру обставин та підстав для прийняття рішення щодо надання відстрочки виконання рішення.

Враховуючи наявність порушеного права позивача, не надання відповідачем доказів, які свідчать про його фінансовий стан, зокрема безпосередньо відсутність грошових коштів на рахунках, що унеможливлює виконання рішення суду у встановлені законом строки, беручи до уваги незначний розмір суми, яка підлягає стягненню, з метою дотримання балансу інтересів сторін, принципів розумності та справедливості, суд не вбачає підстав для відстрочення виконання судового рішення.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Відповідачем належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у визначеному розмірі, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надано та у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії», зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд зазначає, що враховуючи умови укладеного між сторонами договору та комерційної пропозиції, а також здійснених відповідачем оплат за договором постачання електричної енергії споживачу, господарським судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної оплати спожитої ним у липні-листопаді 2022 року електричної енергії, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 133702,03 грн, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, а отже є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 133702,03 грн. основного боргу.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повній мірі, відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати у розмірі 2147,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (вул. Пантелеймонівська, № 101, кв. 30, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 19058491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (вул. Мала Арнаутська, буд. 88, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 42114410) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 133 702 (сто тридцять три тисячі сімсот дві) грн 03 коп та судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10 травня 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський