Рішення

від 02.05.2023 по справі 921/503/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 травня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/503/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРЕКА ГРУПП, 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 21, офіс 213 (адреса для листування:02002, Київ-2, а/с 137)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОБІЗНЕС, 47823, Тернопільська обл., Підволочиський р-н., с. Токи (поштова адреса: 31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Музейна, 5)

про стягнення заборгованості у сумі 202 528 грн 19 коп., з яких: 118 035 грн 89 коп. заборгованість за договором, 25 474 грн 80 коп. пеня, 59 017 грн 50 коп. штраф.

За участі представників:

Позивача: не з`явився.

Відповідача: не з`явився.

1. Суть та рух справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ХОРЕКА ГРУПП звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою (вх.№565 від 13.10.2022) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес про стягнення заборгованості у сумі 202 528 грн 19 коп., з яких: 118 035 грн 89 коп. заборгованість за договором, 25 474 грн 80 коп. пеня, 59 017 грн 50 коп. штраф.

У відповідності до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 головуючим у справі №921/503/22 визначено суддю Гевка В.Л.

Ухвалою суду від 18.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.11.2022.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче засідання та продовжувався розгляд підготовчого провадження.

У судовому засіданні 14.02.2023, судом продовжено строк підготовчого провадження до 07.03.2023, закрито підготовче провадження з 07.03.2023 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2023 о 10 год 40 хв., яке в порядку частини 5 статті 216 ГПК України, неодноразово відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 02.05.2023.

Позивач участі повноважного представника у призначеному судовому засіданні 02.05.2023 не забезпечив,будь-яких заяв чи клопотань не надав.

Відповідач участі повноважного представника у призначеному судовому засіданні 02.05.2023 не забезпечив,будь-яких заяв чи клопотань не надав.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Судом, у судовому засіданні 02.05.2023, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. Аргументи позивача.

Позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві від 03.09.2022 (вх. №565 від 13.10.2022) та підтримані представником позивача у судових засіданнях, обґрунтовані тим, що на підставі Договору поставки №23.04.21-1 від 23.04.2021, в період з 07.05.2021 23.02.2022 ТОВ «ХОРЕКА ГРУПП» здійснювались поставки на користь ТОВ «Агробізнес» на загальну суму 964 690,00грн.

Додатком №1 до довідки Першого українського банку № КІЕ-07.8/2440 від 31.08.2022 підтверджується , що в період з 01.01.2021 по 30.08.2022 відповідач, здійснив часткову оплату за поставками по Договору на загальну суму 786 325,00грн. Залишок заборгованості на момент подання позовної заяви склав 118 035,00грн.

Оскільки, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач не сплатив за отриманий товар у повному обсязі у визначений Договором строк (21 календарний день з дати поставки), позивачем, нараховано - 25 474 грн 80 коп. пені, 59 017 грн 50 коп. штрафу.

Вказане, стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ГРУПП» заборгованості у сумі 202 528 грн 19 коп., з яких: 118035 грн 89коп. основний борг, 25 474 грн 80 коп. пеня, 59 017,5 штраф.

У відповіді на відзив від 12.01.2023 (вх.№292 від 16.01.2023), позивачем, щодо визнаної відповідачем заборгованості по оплаті поставок за Договором в сумі 118 035,00грн, та пені в сумі 10 269,36грн, зазначено, що оскільки, обставини в цій частині визнаються позивачем, тому в порядку ч.1 ст. 75 ГПК України не підлягають доведенню.

Щодо посилання відповідача на протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 23.04.21-1 від 23.04.2021, то позивач, заперечує підписання протоколу в редакції, яка додана відповідачем до відзиві.

При цьому зазначає, що сторонами дійсно велись переговори щодо редакцій п.4.2, 4.3 Договору, і відповідачем дійсно було запропоновано правки до вказаних пунктів. Переговори сторін зафіксовані в протоколі.

Однак, позивач не підписував протоколу узгодження розбіжностей, в якому б в графі «Погоджена редакція Сторін» було зазначено, що діє редакція пунктів 4.2, 4.3 Договору, запропонована покупцем. Натомість було підписано протокол, в якому в графі «Погоджена редакція Сторін» будь-які записи відсутні, що підтверджується примірником протоколу від 23.04.2021р., оригінал якого наявний у позивача. Ким і коли були внесені дописи у протокол від 23.04.2021, позивачу невідомо, водночас вбачається, що копія надаа відповідачем викликає сумніви з огляду на те, що відповідн до п.4 протоколу він був складений в двох аутентичних примірниках. Отже, примірник відповідача не може відрізнятись від примірника позивача.

За вказаних обставин вважає, що сторонами не було внесено зміни до п.4.2, 4.3. Договору в редакції запропонованій відповідачем, а тому діє редакція Договору, підписана сторонами, яка передбачає пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п.4.2), а також стягнення штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості (п.4.3).

2.2. Аргументи відповідача.

Відповідач, у відзиві б/н від 14.11.2022 (вх. №7597 від 15.11.2023), наявність заборгованості у сумі 118 035,00грн не заперечив.

При цьому зазначив, що у зв`язку із наявністю заперечень щодо умов розділу 4 договору поставки № 23.04.21-1 від 23.04.2021, Відповідач, одержавши проект договору, склав протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 23.04.21-1 від 23.04.2021 та надіслав його Позивачу. Позивач за результатами його розгляду, надіслав у відповідь підписаний протокол.

На думку Відповідача, підписання Позивачем запропонованого протоколу узгодження розбіжностей, свідчить про досягнення згоди щодо викладення п.4.2 та п.4.3 у редакції запропонованій Відповідачем, тому при застосуванні положень договору поставки № 23.04.221-1 від 23.04.2021, слід брати до уваги Протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 23.04.21-1 від 23.04.2021, про підписання якого Позивачем не було повідомлено суд.

Так, протоколом узгодження розбіжностей до договору поставки № 23.04.21-1 від 23.04.2021, досягнуто згоди щодо наступної редакції пункту 4.2: «У випадку порушення терміну оплати , зазначеному у п.3.3 даного Договору, за поставлений Товар Покупець виплачує на користь Постачальника пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період , за який нараховується пеня, від вартості поставленого, але не оплаченого в строк товару, за кожен день прострочення. Нарахування пені не звільняє Покупця від відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України.».

Положення п.4.3 договору поставки № 23.04.21-1 від 23.04.2021., які передбачали застосування до Покупця штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості за прострочення оплати понад місяць, - узгоджено виключити.

З огляду на наведене, вимоги про стягнення 59 017,50грн штрафу, на переконання відповідача, є безпідставним та таким, що не підлягають задоволенню, оскільки право застосування до Покупця штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості за прострочення оплати понад місяць виключено Протоколом узгодження розбіжностей до договору поставки № 23.04.21-1 від 23.04.2021.

Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 25 474,80грн, вважає такими, що підлягають перерахунку, згідно положень п.4.2 договору поставки № 23.04.21-1 від 23.04.2021 (з рахуванням Протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки № 23.04.21-1 від 23.04.2021) та вимог ч.6 ст. 232 ГК України, та підлягає стягненню в сумі 10 269,36грн.

3. Фактичні обставини, встановлені судом. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Висновки суду із посиланням на норми закону.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ГРУПП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» було укладено Договір поставки № 23.04.21-1 від 23.04.2021.

Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору Постачальник зобов`язується відповідно до поданих покупцем та узгоджених з Постачальником замовлень (у строки, вказані в замовленнях та в межах складських запасів Постачальника), здійснити поставку Покупцеві Продуктів харчування, які знаходяться у глибокій заморозці або є охолодженими, а Покупець зобов`язується приймати Товар та своєчасно сплачувати його вартість. Найменування, сорт, кількість, ціна та інші індивідуально визначені відомості про Товар визначаються у товарних накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятий Покупцем з моменту підпису про це уповноваженої особи останнього у товаросупроводжувальних документах Постачальника. Підпис уповноваженої особи засвідчується печаткою чи стрічковим штампом Покупця.

Покупець, підписанням даного Договору, підтверджує, що особи , що розписуються в товарних накладних, належним чином уповноважені на прийняття Товару від Постачальника, і їх підпис, засвідчений печаткою чи штампом Покупця, є достатнім доказом отримання Товару від Постачальника. (п.2.6. Договору).

Сплата вартості Товару проводиться шляхом безготівкового (за банківським переказом) розрахунку. Факт сплати Покупцем вартості Товару підтверджується банківським витягом з банку Постачальника про надходження коштів на поточний рахунок останнього. Датою сплати вартості товару вважається дата, коли сума, що підлягає сплаті за даним Договором та перерахована з рахункового рахунку Покупця, поступить на розрахунковий рахунок Постачальника.(п.3.2. Договору).

Згідно з п.3.3.,3.4, Договору термін сплати вартості Товару не повинен перевищувати 21 (двадцять один) календарний день з моменту поставки Товару. При наявності попередньої заборгованості за раніше отриманий Товар при надходженні оплати за Товар, сума оплати незалежно від цільового призначення платежу, буде зараховуватися за попередню заборгованість.

Відповідно до п.5.1. Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 23 березня 2022, а у частині оплати поставленого товару і відповідальності за прострочення оплати вартості поставленого Товару, - до повного погашення заборгованості за отриманий товар.

На виконання умов Договору, ТОВ «ХОРЕКА ГРУПП» здійснювались поставки товару на користь відповідача.

В період з 07.05.2021 по 23.02.2022 ТОВ «ХОРЕКА ГРУПП» поставлено ТОВ «Агробізнет» Товар на суму 964 690,00,за який Відповідач розрахувався частково в сумі 786 325,00 грн.

Зокрема, рахунки № 669 від 28.01.2022 на суму 21 900,00грн , №670 від 04.02.2022 на суму 27 020,00грн, № 671 від 16.02.2022 на суму 21 900,00грн, №672 від 23.02.2023 на суму 31 260,00грн не оплачено. Рахунок № 668 від 14.01.2022 на суму 35 955,00грн - оплачено частково, заборгованість ним складає 15 955,00грн.

Пунктом 3.3. Договору, визначений строк оплати поставки товару 21 календарний день з дати поставки, строк оплати за поставками, остання з яких була здійснена 23.02.2022 - настав. Однак товар в сумі 118 035,00грн, не оплачено відповідачем у встановлений строк.

07.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ГРУПП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» було підписано Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: 01.01.2021 07.07.2022 за договором № 23.04.21-1 від 23.04.2021.

Згідно з Актом станом на 07.07.2022 заборгованість ТОВ «Агробізнес» склала 118 035,00грн.

Відповідно до п.4.2 Договору у випадку порушення терміну оплати. Зазначеному у п.3.3 даного Договору за поставлений Товар. Покупець виплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла в період , за який нараховується пеня, від вартості поставленого , але не оплаченого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується за весь час прострочення в межах загальних строків позовної давності три роки. Нарахування пені не звільняє Покупця від відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги викладене та положення п.4.2 Договору, позивачем, нараховано пеню за прострочення виконання зобов`язання за увесь час прострочення, не обмежуючись строк у шість місяців з дня прострочення зобов`язання в сумі 25 474,80грн.

За рахунком № 668 від 14.01.2022 нараховано пеню за період з 05.02.2022-30.09.2022 в сумі 3654,35грн.

За рахунком № 669 від 28.01.2022 - нараховано пеню за період 19.02.2022-30.09.2022- в сумі 4848,35грн.

За рахунком № 670 від 04.02.2022 - нараховано пеню за період 26.02.2022-30.09.2022- в сумі 5877,78грн.

За рахунком № 671 від 16.02.2022 - нараховано пеню за період 10.03.2022-30.09.2022- в сумі 4620,00грн.

За рахунком № 672 від 23.02.2022 - нараховано пеню за період 17.03.2022-30.09.2022- в сумі 6474.67грн.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, у випадку, якщо строк прострочення платежу буде складати більше 1(одного) місяця, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Відтак позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 25 474.80грн. та 50% штрафу у розмірі 59017,5грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Зміст спірних правовідносин. Які склались між сторонами.

Наведене свідчить про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання за договором поставки, згідно якого та в силу ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору щодо порушення строків поставки Товару та стягнення штрафних санкцій.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов`язання.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до укладеного Договору поставки №23.04.21-1 від 23.04.2021 Постачальник поставив, а Покупець прийняв Товар, що підтверджується видатковими накладними: № 158 від 14.01.2022 на суму 35 955,00грн, № 359 від 28.01.2022 на суму 21 900,00грн, № 476 від 04.02.2022 на суму 27 020.00грн, № 685 від 16.02.2022 на суму 21 900,00грн, № 832 від 23.02.2022 на суму 31 260,00грн.

Додатком №1 довідки Першого українського банку № КШУ-07.8/2440 від 31.08.2022 підтверджується, що в період з 01.01.2021 по 30.08.2022, від ТОВ «Агробізнес» на рахунок ТОВ «ХОРЕКА ГРУПП» поступило 786 325,00грн.

Позивач у позовній заяві, зазначив залишок неоплаченої заборгованості у розмірі - 118 035,00грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, щодо суми основної заборгованості у розмірі 118 035,00грн не заперечив.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем під час здійснення підготовчого провадження, сплачену основний борг в сумі 118 035 грн 00 коп., на підтвердження чого позивачем надано копії: платіжного доручення № Ф3045 від 05.12.2022 на суму 30 000,00грн, платіжного доручення № Ф391 від 13.02.2023 на суму 20000,00грн, платіжного доручення № Ф615 від 06.03.2023 на суму 30 000,00грн., платіжного доручення № Ф852 від 27.03.2023 на суму 20 000,00грн, платіжного доручення № Ф853 від 28.03.2023 на суму 18035,00грн. Загальна сума - 118 035,00грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Одночасно слід зазначити, що під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Отже, вказані обставини зумовлюють необхідність саме закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 118 035,00 грн.

Щодо вимоги позивача, про стягнення 0,89 грн заборгованості за Договором поставки № 23.04.21-1 від 23.04.2021, то суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки, така заборгованість не підтверджена жодними доказами.

Позивачем у позовній заяві,зазначено, заборгованість за Договором поставки № 23.04.21-1 від 23.04.2021 в сумі 118 035,00грн., яка підтверджена станом на день подання позовної заяви первинними документами, також у Акті звірки взаємних розрахунків, сторонами зазначено суму заборгованості за Договором поставки № 23.04.21-1 від 23.04.2021 - 118 035,00грн.

Щодо стягнення пені в розмірі 25 474,80грн та штрафу у розмірі 59 017,5грн.

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 25 474,80 грн та штрафу у сумі 59 017,5 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме «штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання» (частина 2), а «пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання» (частина 3).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує з положень частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності, неустойка стягується за період, який не може перевищувати шестимісячний строк з моменту невиконання зобов`язання (якщо інший строк не встановлений договором).

Безпосередньо можливість нарахування пені та штрафу сторонами встановлена у пунктах 4.2. та 4.3 договору.

-Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку порушення терміну оплати, зазначеному у п.3.3. даного Договору, за поставлений Товар Покупець виплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної обліком ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня , від вартості поставленого , але не оплаченого в строк товару, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується за весь час прострочення в межах загальних строків позовної давності - три роки. Нарахування пені не звільняє Покупця від відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за Договором, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 25 474,80 грн. , а саме: за рахунком № 668 від 14.01.2022 - нараховано пеню за період з 05.02.2022-30.09.2022 в сумі 3654,35грн, за рахунком № 669 від 28.01.2022 - нараховано пеню за період 19.02.2022-30.09.2022- в сумі 4 848,35грн, за рахунком № 670 від 04.02.2022 - нараховано пеню за період 26.02.2022-30.09.2022- в сумі 5 877,78грн, за рахунком № 671 від 16.02.2022 - нараховано пеню за період 10.03.2022-30.09.2022- в сумі 4 620,00грн, за рахунком № 672 від 23.02.2022 - нараховано пеню за період 17.03.2022-30.09.2022- в сумі 6 474.67грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у сумі 25 474,80 грн, судом встановлено, що він є арифметично вірним.

-Відповідно до п.4.3. Договору, у випадку, якщо строк прострочення платежу буде складати більше 1(одного) місяця, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф 50% від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з видаткових накладних:

№ 158 від 14.01.2022 - термін оплати 04.02.2022,

№ 359 від 28.01.2022 термін оплати 18.02.2022,

№ 476 від 04.02.2022 термін оплати 25.02.2022,

№ 685 від 16.02.2022 термін оплати 09.03.2022,

№ 832 від 23.02.2022 термін оплати 16.03.2022, строк для внесення платежів за отриманий Товар. Відповідачем прострочено.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у заявленій позивачем сумі - 59 017,5грн.

Заперечення відповідача, проти вимоги про стягнення штрафу розмірі 50 % від суми заборгованості та про перерахування пені з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до Договору поставки №23.04.21-1 від 23.04.2021, а саме застосування не подвійної облікової ставки як зазначено в п.4.2. Договору , а облікової ставки та обмеження при нарахуванні пені в шість місяців.

Однак , суд , такі заперечення відповідача оцінює критично, з огляду на таке:

Частинами 4, 5, 6, 7 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, вказаним протоколом узгодження розбіжностей, сторони не врегулювали розбіжності щодо п.4.2 та п.4.3 договору.

Відповідно до ст. ст. 626, 638 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції. При цьому розбіжності, що залишились неврегульованими, необхідно передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Зокрема, позивач у відповіді на відзив, наголосив, що не підписував протоколу, в якому б в графі «Погоджена редакція Сторін» було б зазначено, що діє редакція пунктів 4.2., 4.3. Договору, запропонована покупцем. Натомість позивачем було підписано протокол, в якому в графі «Погоджена редакція Сторін» будь-які записи відсутні , що підтверджується примірником протоколу від 23.04.2021. Коли і ким були внесені дописи у протокол від 23.04.2021, невідомо, водночас вбачається, що копія надана відповідачем викликає сумніви з огляду на те. що відповідно до п.4 протоколу , такий був складений в двох аутентичних примірниках. Відтак, примірник відповідача не може відрізнятись від примірника позивач.

Відтак, суд не погоджується з твердженням відповідача, про досягнення сторонами згоди щодо змін у п.4.2 та п.4.3., вказаних у договорі, відтак вказані пункти договору є чинним саме в первісній редакції.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. ст. 55, 131-2 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в сумі 7 500,00 грн, до матеріалів справи долучено такі документи:

- укладений 12.09.2022 року між ТОВ «ХОРЕКА ГРУПП» та Адвокатським Бюро «Порхуна Сергія» договір про надання професійної правничої (правової) допомоги, відповідно до якого предметом договору є надання Виконавцем професійної правничої(правової) допомоги Клієнту по справі за позовною заявою Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» про стягнення заборгованості за договором поставки від 23.04.2021 № 23.04.21-1 у сумі 118 035,00грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна Договору, розмір гонорару (винагороди) Виконавця та порядок розрахунків узгоджені Сторонами та вказані у Специфікації (додаток №1 до цього Договору).

На підтвердження наданої правничої (правової) допомоги (юридичних послуг) стороною долучено до позовної заяви:

- договір про надання правничої (правової) допомоги (юридичних послуг) від 12.09.2022 № 173/2;

- додаток №1 до Договору про надання професійної правничої(правової) допомоги від 12.09.2022 № 173/2 ;

- Витяг з Єдиного Реєстру адвокатів України (свідоцтво № 3652, від 26.02.2009 );

- фільтрована виписка за період з 01.09.2022 по 21.09.2022 про сплату ТОВ «ХОРЕКА ГРУПП» АБ «Поруха Сергія» 7500,00грн згідно договору № 173/22 від 12.09.2022.

Таким чином, господарський суд, вважає заявлену до стягнення ТОВ «ХОРЕКА ГРУПП» суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн доведеною та обґрунтованою.

Відповідно до частин 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до правил ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 3037,92грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 231,233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОБІЗНЕС, 47823, Тернопільська обл., Підволочиський р-н., с. Токи (поштова адреса: 31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Музейна, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРЕКА ГРУПП, 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 21, офіс 213 (адреса для листування:02002, Київ-2, а/с 137) 25 474 грн 80 коп. пені, 59 017 грн 5 коп. штрафу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 118 035 грн 00 коп. заборгованості за договором закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 0,89грн заборгованості за договором - відмовити.

5. Судові витрати у складі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, покласти на відповідача у справі.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОБІЗНЕС, 47823, Тернопільська обл., Підволочиський р-н., с. Токи (поштова адреса: 31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Музейна, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРЕКА ГРУПП, 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 21, офіс 213 (адреса для листування:02002, Київ-2, а/с 137) - 3 037 (три тисячі тридцять сім) грн 92 коп. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00коп.

7. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач : Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРЕКА ГРУПП, 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 21, офіс 213 (адреса для листування:02002, Київ-2, а/с 137) (код ЄДРПОУ 39068967);

Відповідач : Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОБІЗНЕС, 47823, Тернопільська обл., Підволочиський р-н., с. Токи (поштова адреса: 31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Музейна, 5) (код ЄДРПОУ 30915832).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст складено - 10.05.2023.

Суддя В.Л. Гевко