Ухвала

від 10.05.2023 по справі 640/3153/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 травня 2023 року

м. Київ

справа №640/3153/21

адміністративне провадження №К/990/15034/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі №640/3153/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмі-Центр» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмі-Центр» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.11.2020 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.01.2021 2313750/30930769 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 23.11.2020 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних у день її подачі, тобто, 23.11.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 18.12.2020 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.01.2021 2313754/30930769 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 18.12.2020 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних у день її подачі, тобто, 18.12.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 24.12.2020 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних 2313755/30930769 від 14.01.2021 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 24.12.2020 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних у день її подачі, тобто, 24.12.2020.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 позов задоволено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2023 у відкритті апеляційного провадження у справі №640/3153/21 за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 відмовлено.

26.04.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі №640/3153/21.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2023 вказану вище касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача Мороз Л.Л., суддів Бучик А.Ю. та Рибачука А.І.

Разом з тим, судді Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. та Рибачук А.І., з посиланням на наявність підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заявили самовідводи щодо участі у розгляді цієї касаційної скарги.

Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у цій справі є визнання протиправними та скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних.

Таким чином, ця справа, згідно із Загальним класифікатором спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженим наказом ДСА України від 21.12.2018 № 622 (далі також - Класифікатор № 662), має бути віднесена до пункту 111030300 розділу 111000000: «Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)».

Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 14.01.2019 №1 визначено спеціалізації судових палат, згідно з яким на розгляді категорії справ за пунктом 111030300 «Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)» спеціалізуються судді Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Своєю чергою, рішенням зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 14.01.2019 №1, зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 27.12.2019 №33 «Про внесення змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду», визначено спеціалізацію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з додатком.

Отже, на розгляді цієї справи спеціалізуються судді Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Персональний склад судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду визначено рішенням зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14, зі змінами та доповненнями, що внесені рішенням зборів суддів Верховного Суду від 16.04.2020 №6, згідно до якого судді Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. та Рибачук А.І. входять до складу Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав й, відповідно, не перебувають у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Частиною першою статті 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

У пункті 5 частини першої статті 36 КАС України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України.

Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (частина перша статті 40 КАС України).

Сталою є практика заявлення суддями самовідводів у випадку порушення порядку визначення суддів для розгляду справи, зокрема, без урахування спеціалізації, в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 813/2585/18, від 25.10.2019 у справі № 1.380.2019.000473, від 26.03.2020 у справі № 814/917/17 та від 02.04.2020 у справі № 806/136/17.

При прийнятті рішення про самовідвід, Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який виходить з того що «суд» розглядається як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві («Lavents v. Latvia», № 58442/00, пункт 81); фраза «заснований на законних підставах» означає не лише законні підстави для існування суду, а також відповідність суду специфічним правилам, що регламентують його діяльність («Сокуренко і Стригун проти України», № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24). «Закон» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) включає не лише законодавство щодо заснування і компетенцію судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке в разі його порушення спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи («DMD Group, a.s. v. Slovakia», № 19334/03, пункт 59).

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї палати є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів П`єтера Ван Дзіка (Нідерланди), Грет Халлер (Швейцарія), Джефрі Джоуела (Сполучене Королівство), Каарло Туорі (Фінляндія); п. 44-50).

Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що заяви суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., Рибачука А.І., про самовідвід слід задовольнити.

Керуючись ст. 31, 36 - 40 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. та Рибачука А.І., у справі №640/3153/21.

Відвести суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. та Рибачука А.І., від розгляду справи №640/3153/21.

Матеріали касаційної скарги у справі №640/3153/21 передати до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду у порядку, передбаченому КАС України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду для визначення складу суду у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду