Рішення

від 10.05.2023 по справі 344/13718/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/13718/16-ц

Провадження № 2/344/84/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Антоняка Т.М.,

секретарів: Максимів Н.С., Мрічко Н.І.,

представників позивача: Чорної М.З., Сохана В.Є.,

представника відповідачів та третьої особи Жируна Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківська матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ-ІФ" як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Гаражний кооператив "Соколи", приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінський Віталій Данилович, про визнання недійсним та скасування рішення про проведення державної реєстрації прав власності, визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію переходу речових прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТзОВ "Х-Адванс" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Гаражний кооператив "Соколи". Вимогами позову позивач просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражу, що розташований: АДРЕСА_1 гаражний кооператив, гараж НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 72253826101), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським Віталієм Даниловичем 29.12.2014 року за №м4547 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 18459783 від 29.12.2014 року, прийняте приватним нотаріусом Павлінським Віталієм Даниловичем на підставі вище вказаного правочину; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ № 657804 від 25.10.2012 року ТОВ "Х-Адванс" є власником земельної ділянки кадастровий номер 2610190501:09:003:0118, площею 6,2207 га по АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, яку облаштовано тимчасово згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 287 від 21.07.1998 року. Після вказаної дати жодних рішень чи документів дозвільного характеру на капітальну забудову вказаної ділянки, у тому числі іншими особами, компетентними органами не приймалося та не видавалося, а встановлення гаражів на ній допускалося виключно на тимчасовій основі і без права реєстрації речових прав на них, як на об`єкти нерухомого майна, та за умови сплати власнику земельної ділянки (землекористувачу) зацікавленими особами за фактичне користування гаражною стоянкою. На даний час відповідні взаємини між зацікавленими особами та позивачем, як власником земельної ділянки, врегульовано Тимчасовим порядком користування гаражною автостоянкою затвердженим протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Х-Адванс" від 01.02.2013 року. Однак, всупереч чинному законодавству та без погодження з ТОВ "Х-Адванс", як власника землі, у 2013-му році, протягом кінця травня - початку червня місяця, Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області прийнято 38 рішень про первинну реєстрацію речових прав на окремі гаражі розташовані на належній ТОВ "Х-Адванс" земельній ділянці, як на новостворені об`єкти нерухомого майна та видано Свідоцтва про право власності на них. Не погоджуючись з такими рішеннями Реєстраційної служби, як власник земельної ділянки, на якій розташовані гаражі, щодо яких приймалися відповідні рішення, ТОВ "Х-Адванс" оскаржило їх в судовому порядку. Зокрема, 20.03.2014 року позивачем оскаржено до Івано-Франківського окружного адміністративного суду рішення № 2761324 від 31.05.2013 року державного реєстратора про первинну реєстрацію як об`єкту нерухомого майна гаража № 44 ряд № НОМЕР_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 72253826101 та первинну реєстрацію речових прав на нього за ОСОБА_1 . Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 року по справі № 809/874/14, залишеною в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 року, адміністративний позов ТОВ "Х-Адванс" до Реєстраційної служби та третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ГК "Соколи" та гр. ОСОБА_1 було задоволено. Визнано недійсними та скасовано Рішення № 2761324 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про державну реєстрацію прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1 гаражний кооператив, гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 72253826101) за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_3 , відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Як зазначає позивач, 15.06.2016 року вказані судові рішення разом з заявою встановленого взірця ТОВ "Х-Адванс" подало до Реєстраційної служби для їх виконання та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речових прав ОСОБА_1 на відповідний гараж і скасування записів про відкриття відповідного розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За результатами розгляду заяви ТОВ "Х-Адванс" 16.06.2016 року Реєстраційною службою прийнято рішення № 30092062, яким у внесенні запису про прийняття вище вказаного судового рішення відмовлено, посилаючись на те, що на момент розгляду заяви право власності на зазначене в судовому рішенні майно перереєстровано за іншою особою. Тобто, підставою для відмови в виконанні судового рішення став той факт, що попри судове оскарження правомірності первинної реєстрації речових прав на гараж ОСОБА_1 відчужив його. Відповідно до інформаційної довідки № 68295022 від 16.09.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданої Реєстраційною службою ТОВ "Х-Адванс" стало відомо, що реєстрація переходу прав власності на гараж № НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 здійснено на підставі договору купівлі-продажу гаражу, укладеного між ОСОБА_1 (як продавцем) та ОСОБА_2 (як покупцем), посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. 29.12.2014 року за № 4547 (оскаржуваний правочин) і рішення останнього про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18459783 від 29.12.2014 року, прийнятого на підставі оскаржуваного правочину. Позивач просив вище вказаний правочин визнати недійсним, а рішення про реєстрацію переходу прав власності за ним скасувати в судовому порядку з тих підстав, що всі обставини первинної реєстрації об`єкту продажу, як об`єкту нерухомого майна та первинної державної реєстрації речових прав на нього за ОСОБА_1 , були предметом дослідження у вище згаданій адміністративній справі № 809/874/14, в якій брали участь ТОВ "Х-Адванс", Реєстраційна служба, ОСОБА_1 і ГК "Соколи". Рішення у вказаній справі набрало законної сили і в розрізі положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені ним, зокрема щодо ТОВ "Х-Адванс", ОСОБА_1 і ГК "Соколи", як і сам факт незаконності проведення та подальшого скасування такої реєстрації не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. З огляду на вище згадані судові рішення та встановлені ними обставини, в тому числі щодо ОСОБА_1 , а також в розрізі положень ст.ст. 203, 215, 216, 228, 230, 236 ЦК України, ОСОБА_1 не мав права вчиняти щодо відповідного майна будь-яких правочинів, оскільки набув прав на нього всупереч чинного законодавства, а відчужуване ним право ще з 24.03.2014 року було предметом оскарження в суді за результатами якого 19.05.2016 року первинна державна реєстрація відчужених ОСОБА_1 речових прав була скасована. Крім того, на момент укладення оскаржуваного правочину у його сторін не було всіх необхідних для укладення оскаржуваного правочину документів. Так, всупереч вимог закону та умов оскаржуваного правочину ОСОБА_1 приховав фактичні обставини справи, зокрема факт оскарження в суді первинної реєстрації речових прав на об`єкт продажу, яка в подальшому була скасована в судовому порядку, і ввів в оману як покупця ( ОСОБА_2 ), так і нотаріуса щодо інших умов договору, які згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України є істотними, надавши сфальсифіковані посадовими особами ГК "Соколи" документи щодо земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт відчуження, а саме Довідку № 213/01-04 від 26.12.2014 року. Про обман зі сторони ОСОБА_1 свідчить й зміст оскаржуваного правочину в п. 8 якого останній свідчив, що стосовно відчужуваного гаража на момент укладення договору судового спору чи прав третіх осіб як у межах, так і за межами України, немає, а внаслідок продажу відчужуваного майна не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, що від покупця не приховано інших обставин, які мають істотне значення, що фактично не відповідало дійсності. Вказане є очевидним свідченням вчинення оскаржуваного правочину під впливом обману. Також, з матеріалів справи встановлено, що речове право власності на земельну ділянку, на якій розташовано відчужуваний гараж було зареєстровано не за ОСОБА_1 і не за ГК "Соколи", а за ТОВ "Х-Адванс", про що свідчить відповідний Державний акт на право власності на земельну ділянку. Будь-яких речових прав на користування відповідною земельною ділянкою на час укладення оскаржуваного правочину, чи тим паче на її капітальну забудову, за ОСОБА_1 чи ГК "Соколи" не було зареєстровано.

Щодо договору оренди землі від 16.03.2006 року, укладеного між ГК "Соколи" та Івано-Франківською міською радою, то даним договором не передбачалося права капітальної забудови відповідної ділянки а ні для ГК "Соколи", а ні для його членів, а сам договір припинив свою дію ще 03.04.2007 року і на новий термін не переукладався. В тому числі, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року по справі № 909/538/13, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року, залишено без задоволення позов ГК "Соколи" з вимогою переукласти згаданий договір оренди на новий термін. Даний факт також встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили і повторному доказуванню не підлягає. Попри істотне значення обох вище згаданих обставини для укладення оскаржуваного правочину як такого, намагаючись уникнути виконання вище згаданого судового рішення, ОСОБА_1 свідомо приховав їх як від покупця, так і від нотаріуса та навмисно ввів їх в оману щодо обставин, які напряму впливають на можливість вчинення правочину. Вище вказані докази заперечення та замовчування відповідних обставин ОСОБА_1 свідчать про те, що оскаржуваний правочин укладено саме під впливом обману. ОСОБА_1 здійснив розпорядження об`єктом нерухомості, первинна реєстрація якого, як і реєстрація відчужуваних ним за оскаржуваним правочином речових прав, здійснені всупереч чинного законодавства України і всупереч інтересів позивача. Як наслідок, подальше відчуження незаконно набутих у такий спосіб прав теж суперечить вимогам чинного законодавства і вище згаданому судовому рішенню в адміністративній справі тапорушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ "Х-Адванс" як власника земельної ділянки на якій розташовано об`єкт відчуження. Посилаючись на положення ч. 1-4 ст. 13, ч. 1 ст. 203 тач. 1, 3 ст. 215, ст. 230 ЦК України, позивач стверджує що є всі правові підстави для визнання оскаржуваного правочину недійсним.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2016 року (суддя Мелещенко Л.В.) відкрито провадження у справі (а.с. 39, т. 1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2017 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінського Віталія Даниловича, який здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 80, т. 1).

У зв`язку із закінченням 24.04.2017 року п`ятирічного строку призначення судді Мелещенко Л.В. вперше та відповідно до розпорядження керівника апарату Івано-Франківського міського суду Оліяра В.І. № 57 від 04.05.2017 року проведено повторний автоматичний розподіл даної цивільної справи (а.с. 153, т. 1).

Системою автоматичного розподілу дану цивільну справу розподілено судді Антоняку Т.М. (а.с. 154, т. 1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року (с. Антоняк Т.М.) справу прийнято до провадження (а.с. 155, т. 1).

26.09.2019 року ТОВ "Х-Адванс" подано заяву про часткову зміну предмету позову, вимогами якого позивач просить:

визнати недійсним та скасувати Рішення № 2761324 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Благого Андрія Михайловича про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 72253826101) за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_3 , відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна;

визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражу, що розташований: АДРЕСА_1 НОМЕР_2 , гараж НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 72253826101), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським Віталієм Даниловичем 29.12.2014 року за № 4547 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 18459783 від 29.12.2014 року, прийняте приватним нотаріусом Павлінським Віталієм Даниловичем на підставі вище вказаного правочину.

В обґрунтування вищевказаних позовних вимог позивач покликався на те, що постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 року в адміністративній справі № 809/874/14 скасовано постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 року, а провадження у справі закрито у зв`язку з порушенням правил юрисдикції адміністративних судівз вказівкою на те, що відповідний спір має вирішуватися за правилами ЦПК України, а також на те, що питання законності оскаржуваного правочину в даній цивільній справі на пряму пов`язане з питанням законності первинного набуття ОСОБА_1 відчужуваних ним за оскаржуваним правочином речових прав, ТОВ "Х-Адванс" дозаявлено додаткову вимогу про визнання недійсним та скасування вище згаданого рішення № 27613224 від 31.05.2013 року державного реєстратора про первинну державну реєстрацію прав ОСОБА_1 .

Позивач зазначив, що вказана реєстрація здійснена з грубим порушенням вимог абз.2 п.4, абз.1 п.5, абз.1 та 3 п.10, абз.1 та 8 п.13, п.14, 16, 23, абз.2 п.44, абз.2, 3, 5, 6 п.46, п. 48 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. № 703 (надалі Порядок) та ч.2 ст.5, абз.2 ч.2 та ч.4 ст.15, п.4 ч.1 та ч.2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 331, 376 ЦК України (в діючих на той час редакціях) і стосувалася первинної реєстрації прав власності на об`єкт нерухомого майна збудований без будь-яких на те дозвільних документів та на земельній ділянці, яка не відводилась для відповідних цілей особі, яка здійснила його будівництво. В експлуатацію відповідний об`єкт також не приймався. При цьому, оскаржувану реєстрацію проведено за особою відмінною від особи власника земельної ділянки на якій таке майно збудовано, при тому, що згоди на будівництво гаражу, як і на користуванням відповідною земельною ділянкою та реєстрацію прав власності на гараж власниками земельної ділянки не надавалося.

При цьому, позивач покликається на ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в діючій на той час редакції, якою визначалося, що державній реєстрації підлягали виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, перелік яких, як і сам порядок державної реєстрації, визначалися на той час Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим Постановою КМ України від 22.06.2011 року №703. Зокрема, п.48 такого Порядку визначалися особливості проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності гаражного чи іншого кооперативу. Апелюючи на те, що в матеріалах реєстраційної справи, копії якої долучено до заяви про зміну предмету позову, відсутні документи необхідні для прийняття оскаржуваного рішення, а саме, передбачені абз. 2 п. 4, абз. 2 п. 44, п. 48 та абз.1-6 п. 46 Порядку (чинний документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчував би прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;документ, що підтверджує викуп членом кооперативу гаража), посилаючись на п.4 ч.1 та ч.2 ст.24 Законута абз.1 п.5, абз.3 п.10, абз.1, 8 п.13, п.16 та п.23 Порядку, позивач стверджує, що державний реєстратор зобов`язаний був прийняти рішення про відмову ОСОБА_1 в первинній державній реєстрації прав на гараж № НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 . Також позивач зазначив що жодним з учасників даної справи не спростовано факту відсутності згаданих ним документів, зокрема, не надано таких для їх долучення до матеріалів цієї цивільної справи, що свідчить про незаконність оскаржуваної первинної реєстрації речових прав ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 ряд № 4 і відповідно є підставою для первинного визнання незаконним та скасування й рішення державного реєстратора № 27613224 від 31.05.2013 року.

Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 січня 2021 року до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ-ІФ" (код ЄДРПОУ 43351111, Україна, 76006, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, с.Вовчинець, вул.Вовчинецька, 225), як правонаступника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс".

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з мотивів, викладених у заяві, просили позов задовольнити. У подальшому представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та третьої особи - ГК "Соколи" в судовому засіданні заперечував щодо позову, у подальшому в судове засідання не прибув, наявними письмовими поясненнями у справі зазначається про відсутність підстав для задоволення позову.

Третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінський В.Д. не прибув у судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення учасників спор, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Частиною першою ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 2610190501:09:003:0118 площею 6,2207 га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням: для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, на якій розміщено спірний гараж, який став предметом оскаржуваних рішень та правочину. Зокрема, виданий ТОВ "Х-Адванс"державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 657804 від 25.10.2012 року є чинним та ніким не скасований (а. с. 11, т. 1).

ТОВ "Х-Адванс" звернулося до суду з цим позовом посилаючись на те, що воно є власником земельної ділянки, на якій розташований спірний гараж, однак ОСОБА_1 незаконно зареєстрував на себе право власності на такий гараж, а потім, попри оскарження в судовому порядку законності такої реєстрації, відчужив його ОСОБА_2 , чим порушив права позивача.

Як встановлено судом і не спростовано учасниками справи, вказана земельна ділянка її власником не відчужувалася та в користування, зокрема з правом її капітальної забудови, іншим особам не передавалася. Жодних рішень дозвільного характеру щодо забудови згаданої земельної ділянки сторонніми особами, як і рішень щодо прийняття в експлуатацію будь-яких новостворених на ній третіми особами об`єктів нерухомого майна відповідними органами владних повноважень не приймалося.

Попри вказане, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2761324 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Благого А.М. Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області ним же ж було проведено державну реєстрацію права власності на 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1 гаражний кооператив, ряд НОМЕР_2 , гараж НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 72253826101) за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_3 , з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриттям реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна (а. с. 15, т. 1).

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в діючій на той час редакції визначалося, що державній реєстрації підлягали виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав, як і сам порядок державної реєстрації, визначався однойменним Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим Постановою КМ України від 22.06.2011 року № 703.

Особливості проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності гаражного чи іншого кооперативу визначалися п. 48 згаданого Порядку.

Згідно абз. 2 п. 4, абз. 2 п. 44, п .48 та абз.1-6 п. 46 Порядку, основними документами необхідними для прийняття державним реєстратором Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2761324 від 31.05.2013 рокубули:документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (зареєстрований у визначеному порядку державний акт на право власності на землю, або договір оренди землі чи договір суперфіцію); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер);документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчував би прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;документ, що підтверджує викуп членом кооперативу гаража.

Згідно п.4 ч.1 та ч.2 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі невідповідності поданих документів вимогам, встановленим цим Законом, або якщо такі документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують державний реєстратор зобов`язаний був прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Аналогічні вимоги містилися і в абз.1 п.5, абз.3 п.10, абз.1, 8 п.13, п.16 та п.23 Порядку.

З наявних в матеріалах справи копій матеріалів реєстраційної справи, судом встановлено, що жодного з вищевказаних документів в реєстраційній справі, як і в матеріалах судової справи не міститься. Зокрема, а ні відповідачами, а ні третіми особами, суду не надано жодних доказів існування таких. Натомість, в матеріалах реєстраційної справи міститься лише заява ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.05.2013 року, копія його паспорта та Картки про код, Витяг із протоколу № 7 від 31.03.2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів ГК «Соколи», Довідка про право власності на гараж № 36/01-04 від 10.04.2013 року, видана ГК «Соколи» та копія Технічного паспорту на гараж, що підтверджується й Карткою прийому заяви №2592679 від 27.05.2013 року.

Вказане свідчить про невідповідність оскаржуваних позивачем зареєстрованих прав ОСОБА_1 первинним документам і про незаконність оскаржуваної реєстрації як такої.

Аналогічний висновок містився й в долучених позивачем копіях судових рішень в адміністративній справі № 809/874/14, провадження в якій було відкрито 24.03.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом за позовом ТОВ "Х-Адванс" до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: гаражний кооператив " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", ОСОБА_1 .

Зокрема, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 року (а.с. 18-19, т. 1), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 року у справі № 809/874/14 (а.с. 20-23, т. 1), з вказаних підстав було визнано недійсним та скасовано рішення № 2761324 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Благого А.М. про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1 гаражний кооператив, ряд НОМЕР_2 , гараж НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 72253826101) за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_3 , відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Проте, як встановлено судом, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 року, згадані судові рішення в адміністративній справі скасовано, а провадження у справі закрито у зв`язку з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів та вказівкою на те, що відповідний спір має вирішуватися судами за правилами ЦПК України (абз. 5 стор. 8 постанови).

Також судом встановлено, що саме на стадії виконання згаданої постанови адміністративного суду, до її скасування Верховним Судом, а саме з Рішення № 30092062 від 16.06.2016 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Івано-Франківської міської ради про відмову у внесенні запису про прийняття такого судового рішення, позивачу стало відомо про те, що право власності на зазначене в судовому рішенні майно було перереєстровано в подальшому за іншою особою, а право власності за ОСОБА_1 припинено.

Зокрема, як вбачається з копій Інформаційної довідки № 68295022 від 16.09.2016 року та Договору купівлі-продажу гаражу, посвідченого 29.12.2014 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. за № 4547, попри судове оскарження державної реєстрації речових прав ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 , що знаходиться в гаражному кооперативі "Соколи" в м. Івано-Франківськ, останній відчужив його ОСОБА_2 .

Даючи оцінку оскаржуваному правочину суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України, передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних дітей.

У разі недотримання вказаних умов правочин є недійсним.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Аналіз змісту ч. 3 ст. 215 ЦК України дає підстави для висновку, що договір може бутивизнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, ст.78 Земельного кодексу України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від будь-яких порушень його права власності з боку будь-яких осіб (ст. 152 ЗК України та ст. 391 ЦК України).

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння, за умови, щовимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч.3 ст.215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами цієї справи ТОВ "Х-Адванс" з лютого 2014 року в судовому порядку оспорювало право власності ОСОБА_1 на спірний гараж, який розташований на земельній ділянці позивача. Тобто ОСОБА_1 будучи третьою стороною у вище згаданій адміністративній справі знав про перебування вказаного спору на розгляді в суді, однак не зважаючи на це в грудні 2014 року приховуючи вказану обставину від приватного нотаріуса та покупця ОСОБА_2 уклав з останнім оспорюваний у справі договір купівлі-продажу гаража.

Таким чином,зокрема з огляду на те, що ТОВ "Х-Адванс"не вимагає відновлення права власності на гараж, який був предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, а лише захищає своє право власності на земельну ділянку, на якій такий гаражрозташований, звернення позивача до суду щодо оскарження відчуження ОСОБА_1 гаражу, який знаходиться на належній йому земельній ділянці, як такого що порушує його права, як власника земельної ділянки, є обґрунтованим.

Про це ж свідчить й правовий висновок викладений в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 27.05.2015 року у справі №6-92цс15, згідно якого передбачений ст.391 ЦК України спосіб захисту підлягає застосуванню якраз у тих випадках, коли між позивачем і відповідачем який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Також, відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас, ч.1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, істотне значення мають природа правочину, права та обов`язки сторін, властивості і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України, розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Зокрема, це обумовлено тим, що відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовано ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Як вбачається з оскаржуваного правочину, в супереч вимог ч.1 ст.638 ЦК України, в ньому відсутні істотні умови, визначені ч.2 ст.377 ЦК України щодо розміру та кадастрового номеру земельної ділянки на якій розташовано об`єкт відчуження і право на яку потенційно мало б перейти від позивача до покупця в результаті укладення оскаржуваного правочину, що є підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, згідно роз`яснень, що містяться у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року встановлює, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Встановлені судом в цій справі обставини первинної реєстрації об`єкту продажу як об`єкту нерухомого майна та первинної державної реєстрації речових прав на нього за ОСОБА_1 свідчать про їх незаконність, з огляду на що, зокрема у розрізі положень ст. ст. 203, 215, 216, 228, 230, 236 ЦК України, ОСОБА_1 не мав права вчиняти щодо відповідного майна будь-яких правочинів, оскільки набув прав на нього всупереч чинного законодавства, а відчужуване ним право ще з 20.03.2014 року було предметом оскарження в суді.

Відтак слідує, що всупереч вимог закону та умов оскаржуваного правочину ОСОБА_1 приховав фактичні обставини справи та факт оскарження в суді первинної реєстрації речових прав на об`єкт продажу, і ввів в оману як покупця ( ОСОБА_2 ), так і нотаріуса щодо інших умов договору, які згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України є істотними.

Зокрема, як вбачається з п. 8 оскаржуваного договору купівлі-продажу гаражу від 29.12.2014 року, продавець за договором стверджував, що стосовно відчужуваного гаража на момент укладення договору судового спору чи прав третіх осіб як у межах, так і за межами України, не існувало, а внаслідок продажу відчужуваного майна не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, що від покупця не приховано інших обставин, які мають істотне значення, що фактично не відповідало дійсності.

Як встановлено з матеріалів справи, речове право власності на земельну ділянку, на якій розташовано відчужуваний гараж, було зареєстровано не за ОСОБА_1 і не за ГК "Соколи", а за ТОВ "Х-Адванс", про що свідчить відповідний Державний акт на право власності на земельну ділянку. Будь-яких речових прав на користування відповідною земельною ділянкою на час укладення оскаржуваного правочину, за ОСОБА_1 чи ГК "Соколи" не було зареєстровано.

Відносно договору оренди землі від 16.03.2006 року, укладеного між ГК "Соколи" та Івано-Франківською міською радою, то ним не передбачалося права капітальної забудови відповідної ділянки а ні для ГК "Соколи", а ні для його членів, а сам договір припинив свою дію ще 03.04.2007 року і на новий термін не переукладався. Крім того, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року по справі № 909/538/13, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року, залишено без задоволення позов ГК "Соколи" з вимогою переукласти згаданий договір оренди на новий термін. Даний факт встановлено судовим рішенням яке набрало законної сили і повторному доказуванню не підлягає.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судом встановлено й навмисне введення ОСОБА_1 іншої сторони, а саме ОСОБА_2 , та приватного нотаріуса, в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, а тому наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу гаражу від 29 грудня 2014 року, виходячи з положень, передбачених ст. 230 ЦК України, недійсним.

У відповідності до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 3 Закону визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За таких обставин, оскільки вимога про скасування рішення про державну реєстрацію переходу речових прав на нерухоме майно є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, суд дійшов висновку й про скасування рішення про державну реєстрацію переходу речових прав та їх обтяжень N 18459783 від 29.12.2014 року, прийнятого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. на підставі вищевказаного договору.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" слід задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 3, 6, 12, 203, 204, 230, 236 ЦК України, ст. ст. 3, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", ст. ст. 12,13, 81, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Гаражний кооператив "Соколи", приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінський Віталій Данилович, про визнання недійсним та скасування рішення про проведення державної реєстрації прав власності, визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію переходу речових прав задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати Рішення № 2761324 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про державну реєстрацію прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1 гаражний кооператив, гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 72253826101) за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_3 , відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражу, що розташований: АДРЕСА_1 гаражний кооператив, гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 72253826101), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським Віталієм Даниловичем 29.12.2014 року за № 4547.

Скасувати рішення про державну реєстрацію переходу речових прав та їх обтяжень № 18459783 від 29.12.2014 року, прийняте приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 10.05.2023 року.