Рішення

від 10.05.2023 по справі 941/7/23

ПЕТРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 рокусмт ПетровеСправа № 941/7/23 Провадження № 2/941/108/23

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Молдавській А.М.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні всмт.Петрове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Петрівської селищної ради Кіровоградської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду, мотивуючи це тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_4 , після смерті якого залишилось спадкове майно. Сторони по справі домовилися про поділ спадкового майна та 22 листопада 2022 року підписалидоговір пророзподіл спадщининаступним чином:позивачці напідставі свідоцтвапро правона спадщинуза закономз урахуваннямдомовленостей задоговором пророзподіл спадщининалежить такемайно:земельна ділянкадля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,загальною площею5,1717га.та земельнаділянка дляведення особистогоселянського господарства,загальною площею1,9800га.;а відповідачу-житловий будинокз надвірнимибудівлями,який знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 та земельнаділянка дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,площею 7,3445га.Однак,будинок садибноготипу,який знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 ,не змігввійти додоговору пророзділ майна,оскільки наданий житловийбудинок відсутніправовстановлюючі документи,на підставічого з приводу даногобудинку нотаріусвиніс постановупро відмовуу вчиненнінотаріальної дії,внаслідок чого позивачка позбавлена можливості оформити свої права на дане спадкове майно в нотаріальному порядку, а тому представник позивача просить суд визнати за позивачкою право власності на спадкове майно батька житловий будинок.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, але подала заяву, в якій просить суд розглядати справу без її участі та участі позивача, позов підтримала повністю.

Представник відповідача Петрівської селищної ради Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, проте письмовою заявою прохав суд розглядати справу без його участі, щодо задоволення позову заперечень не висловив.

Відповідач ОСОБА_3 також в судове засідання не з`явився, проте письмовою заявою прохав суд розглядати справу без його участі, щодо задоволення позову не заперечив.

Суд, дослідивши документи справи вважає, що позов слід задовольнити з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30 липня 2021 року (а.с.18).

Відповідно до довідки Петрівської селищної ради Кіровоградської області №1965 від 23 листопада 2021 року, останнє місце проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 ; Новостародубською сільською радою заповіт спадкодавця не посвідчувався (а.с.20).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом після померлого батька ОСОБА_4 .

Після смерті батька в установлений законом строк ОСОБА_1 подала заяву на прийняття спадщини до приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Каліушка Д.І.

Згідно спадкової справи №238/2021 до майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із:

земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,1717 га, розташована на території Новостародубської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР №018740, виданого 12 грудня 2001 року, кадастровий номер: 3524983700:02:000:0242;

земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,9800 га, розташована на території Новостародубської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10 жовтня 2016 року Петрівською районною державною нотаріальною конторою Кіровоградської області, за реєстровим номером №581, кадастровий номер: 3524983700:02:000:5154;

земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,3445 га, розташована на території Новостародубської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР №084521, кадастровий номер: 3524983700:02:000:2042;

житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належав померлому на підставі свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння, виданого 18 грудня 1991 року Новостародубською сільською радою Петрівського району Кіровоградської області;

будинку садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належав померлому па підставі договору купівлі

-продажу нерухомого майна від 12 березня 1999 року, укладеного на Універсальній товарній біржі «ПАРТНЕР» за реєстраційним номером 6.

Для оформленнявищезазначеного майна ОСОБА_1 та їїрідний брат ОСОБА_3 подали документи до приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Каліушка Д.І. і домовилися про поділ спадкового майна та 22 листопада 2022 року підписали договір про розподіл спадщини наступним чином (а.с.61-62):

ОСОБА_1 перейшло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом з урахуванням домовленостей за договором про розподіл спадщини таке майно:

земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,1717 га, кадастровий номер: 3524983700:02:000:0242 (а.с.69-70);

земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,9800 га, кадастровий номер: 3524983700:02:000:5154 (а.с.63-64);

ОСОБА_3 таке майно:

житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.65-66;

земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,3445 га, кадастровий номер: 3524983700:02:000:2042 (а.с.67-68).

Однак, будинок садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не зміг ввійти до договору про розділ майна, оскільки на даний житловий будинок відсутні правовстановлюючі документи.

На підставічого зприводу даногобудинку нотаріусвиніс постановупро відмовуу вчиненнінотаріальної діївід 22листопада 2021року за№ 380/02-31в якійроз`яснив наступне: «Згідно н.4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємці зобов`язані надати документ, що посвідчує право власності. Документ, що посвідчує право власності на житловий будинок, який успадковується, спадкоємцем не надано, тому свідоцтво про право па спадщину видати неможливо. В зв`язку з вищевикладеним та керуючись ст. 49 Закону України «Про нотаріат» постановляю відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок» (а.с.19).

Таким чином позивачка позбавлена можливості оформити свої права на спадкове майно після смерті батька в нотаріальному порядку.

Так, 12 березня 1999 року батьком позивачки - ОСОБА_4 був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, відповідно до якого останній купив житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Даний договір був укладений на Універсальній товарній біржі «ПАРТНЕР» та зареєстрований в Олександрійському міжміському бюро технічної інвентаризації (а.с.71).

29 березня 1999 року право власності спадкодавця ОСОБА_4 на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстроване Олександрійським міжміським бюро технічної інвентаризації, що підтверджується штампом у зазначеному договорі купівлі - продажу нерухомого майна.

Таким чином, оскільки договір було укладено 12 березня 1999 року, тобто до набрання чинності Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року то до даних правовідносин слід застосовувати положення ЦК УРСР 1963 року.

На час укладення договору купівлі - продажу у 1999 році ні одна із сторін не знали, що правочин підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час чинним був Закон України «Про товарну біржу», відповідно до статті 15 якого правочиини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» вілд 10 грудня 1991 року № 1956- XII, (що застосовувався до даних правовідносин на момент укладення договору) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Згідно зприписами ст.48Інструкції пропорядок вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України,затвердженої наказомМіністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5, та зареєстрованої 07 липня 1994 року за №152/361, яка діяла на час спірних правовідносин, правовстановлюючим документом на будинок міг бути договір купівлі-продажу зареєстрований на біржі.

Стаття 4 ЦК УРСР 1963 року визначає, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі з угод.

Згідно із ст. 41 ЦК УРСР 1963 року угодами визнаються дії громадян і організацій спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Зі змісту ст. 224 ЦК УРСР 1963 року вбачається, що за договором купівлі - продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

При вчиненні даного правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме, купівлі-продажу житлового будинку, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволеній чинним законодавством України в 1999 році.

Зі змісту ст. 224 ЦК УРСР 1963 року вбачається, що за договором купівлі - продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно ст. 128 ЦК УРСР, право майна у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до архівної довідки Олександрійського міжміського бюро технічної інвентаризації від 25 жовтня 2022 року за №593 зазначено, що право власності на будинок по АДРЕСА_3 територіальної громади за архівними даними КП «ОМБТІ» належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу від 12.03.1999 року, зареєстрований універсальною товарною біржею «ПАРТНЕР» реєстраційний №6 (а.с.37).

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припиняться внаслідок його смерті і спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

На підставі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.ч.1,5 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно доч.3ст.1296ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Чинне намомент укладенняспірного правочинузаконодавство,а самеч.2ст.15Закону України «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди міни нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Таким чином не зважаючи на існуючу дату укладання правочину та норму, що дозволяла укладати угоди купівлі - продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення, мала місце колізія норм ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та норми кодифікованого нормативно правового акта, а саме ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року, що вимагала обов`язкового нотаріального посвідчення договору купівлі продажу житла, якщо однією із сторін є фізична особа.

Відповідно до абзацу 3 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

Оскільки в даному випадку наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу - ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року, Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 році, а Цивільний кодекс на момент укладення спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, вважаємо правомірним застосування спірного правочину ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Таким чином вбачається, що між продавцем та покупцем мав місце договір купівлі продажу нерухомого майна (житлового будинку), який не був нотаріально посвідчений, але він був письмово зареєстрований Універсальною товарною біржею «ПАРТНЕР» та зареєстрований Олександрійським міжміським бюро технічної інвентаризації, обидві сторони умови договору виконали, однак нотаріально його не посвідчили, оскільки оформляючи його на товарній біржі, були ознайомлені із застереженням у договорі про те, що нотаріальному посвідченню він не підлягає.

На підставі викладеного та враховуючи те, що позивачка, як спадкоємець за законом прийняла спадщину після смерті батька, на даний час розпоряджається спадковим майном, інші спадкоємці, а саме її рідний брат ОСОБА_3 , який також прийняв спадщину після батька, не претендує на даний житловий будинок, однак юридично позивачка не може оформити свої спадкові права, оскільки правовстановлюючий документ, який підтверджує право власності спадкодавця на вищевказане майно не був нотаріально посвідченим, тому суд вважає, що за позивачкою, як спадкоємицею за законом, можливо визнати право власності на спадкове майно батька, а тому позов слід задовольнити.

Вказані правовідносини регулюються ст.15 ЗУ «Про товарну біржу», ст.ст.4,41,128,224,227,277 ЦК Української РСР 1963 року, ст.ст. 16,321,328,392,1216,1218, 1261, 1268,1296 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 263,264,265,268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 з порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який належав померлому на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна, укладеного 12 березня 1999 року, зареєстрованого на Універсальній товарній біржі «ПАРТНЕР» 12 березня 1999 року за реєстраційним номером 6 та в Олександрійському міському бюро технічної інвентаризації 29 березня 1999 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 10 травня 2022 року.

Суддя С.І. Колесник