Рішення

від 11.05.2023 по справі 635/1157/23

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.05.23

Справа №635/1157/23

Провадження 2/635/398/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко В.С.

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Люботинської міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивачів.

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, в якому просить визнати за ним, ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну частку (пай) розміром 2,98 в умовних кадастрових одиницях без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП «Люботинська птахофабрика», розташованої на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач посилавсяна те,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померйого брат ОСОБА_2 .Інших спадкоємців післясмерті братане має.02квітня 2008року доДругої державноїнотаріальної конториХарківського районуХарківської областівін подавзаяву провидачу Свідоцтвапро правона спадщинуза закономпісля смертібрата татого ждня булазаведена спадковасправа №238/2008та зареєстровим №1-1649,йому буловидане Свідоцтвопро правона спадщинуза закономна частку управі власностіна житловийбудинок АДРЕСА_1 .Але якз`ясувалось випадковочерез декількароків спадковемайно післясмерті братаскладалося нелише зчастини житловогобудинку,оскільки братмає правона земельнучасту (пай)№ НОМЕР_1 у КСП«Люботинська Птахофабрика».Позивач зазначає,що вінне мавжодного документа,який бипідтверджував нетільки правобрата наземельну часту(пай),aiвзагалі проте щовін бувпрацівником уКСП «ЛюботинськаПтахофабрика» iв своючергу мавна щосьправо.32017року вінпочав потрохизбирати документи,які бмогли прояснилиситуацію -чи мавв свійчас братна щосьправо уКСП «ЛюботинськаПтахофабрика» чинi.Коли впродовждекількох роківвдалось знайтихоч якусьінформацію щодоземельного паю,22серпня 2020року вінзвернувся звідповідною заявоюпро видачусвідоцтва проправо наспадщину наземельну часткудо Харківськоїрайонної нотаріальноїконтори Харківськоїобласті,але йомубула виданапостанова провідмову увчиненні нотаріальнихдій,так яквін немав документівоформлених згідночинного законодавствана спадковуземельну ділянку(пай)в КСП«Люботинська Птахофабрика». Оскільки позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права, він вимушений звертатися до суду із даним позовом.

Аргументи учасників справи.

Представник відповідача Люботинської міськоїради Харківськогорайону Харківськоїобластінадав заяву про розгляд справи у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Позивач та його представник адвокат Міщенко Н.І. у судове засідання не з`явились, в матеріалах справи мається заява представника позивача про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідача Люботинської міськоїради Харківськогорайону Харківськоїобластіусудове засіданняповторно нез`явився,про день,час тамісце розглядусправи бувповідомлений своєчасноі належнимчином, надав заяву про розгляд справи у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07березня 2023рокупровадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання, витребувано з Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області, юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 4 (Відокремлений підрозділ м. Люботин Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області, адреса 62433, м. Люботин, вул. Слобожанська, 24/1) інформацію щодо того хто подавав заяву про прийняття спадщини, відмову від прийняття спадщини, чи видавалося свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на час смерті мешкав за адресою АДРЕСА_1 та чи залишав померлий заповіт.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 31 березня 2023 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається зі змісту архівної довідки, виданої КП «Міський архів» Виконавчого комітету Харювської міської ради Харківської області № 15-141 від 06.10.2015, по особовому складу ОСОБА_3 за 1991 - 1997 роки ОСОБА_2 обліковується працюючим слюсарем Зр у цеху механізації з 22 липня 1991 року, наказ №105к від 20.07.1991, по 05 січня 1997 року наказ № 1к від 08.01.1997. Документа знаходяться на архівному зберіганні в зв`язку із ліквідацією Люботинської Птахофабрики.

Згідно листа, наданого Державним підприємством «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 07 серпня 2017 року № 7001-670 в списках членів КСП, які додані до Технічного звіту по паюванню земель колективної власності КСП «Люботинська птахофабрика» Харківського району Харківської області (1997 рік) прізвище громадянина ОСОБА_2 значиться за №67.

Відповідно до Технічної документації щодо передачі земельних часток (паїв) та складання державних актів на право приватної власності на землю громадянам із земель колективної власності КСП «Люботинська птахофабрика» на території Манченківської селищної та Люботинської міської рад Харківського району Харківської області від 2002 року, виготовленої Науково-виробничою фірмою «Азимут-сервіс» том 3, в якій міститься Акт про передачу та прийом земельних часток (паїв) від 29 грудня 2002 року ОСОБА_2 міститься у Акті під номером АДРЕСА_2 .

При розпаюванні КСП «Люботинська птахофабрика» сертифікати на право на земельну частку (пай) не виготовлялись, так як основі роботи по розпаюванню проводились, починаючи з 2002 року (в період чинності статті 25 Земельного кодексу в редакції від 2001 року).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Манченківською селищною радою Харківського району Харківської області 10 лютого 2020 року. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

Оскільки ОСОБА_2 помер у 2000 році, довести до кінця оформлення земельної ділянки (паю) не зміг. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), він за життя не встиг оформити державний акт на право власності на земельну частку (пай), а отже має право на земельну частку (пай) у землях КСП «Люботинська птахофабрика».

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Манченківською селищною радою Харківського району Харківської області 10 лютого 2000 року.

Судом встановлено, що позивач 02 квітня 2008 року звернувся до Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області він подав заяву про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата та того ж дня була заведена спадкова справа № 238/2008 та за реєстровим № 1-1649, йому було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом на частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Як зазначає позивач, про те, що спадкове майно після смерті брата складалося не лише з частини житлового будинку, оскільки брат має право на земельну часту (пай) № НОМЕР_1 у КСП «Люботинська Птахофабрика», з`ясувалось випадково через декілька років.

22 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну частку до Харківської районної нотаріальної контори Харківської області, але постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 22 серпня 2020 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну частку (пай) № НОМЕР_3 , яка розташована у КСП «Люботинська птахофабрика», так як він не мав документів оформлених згідно чинного законодавства на спадкову земельну ділянку (пай) в КСП «Люботинська Птахофабрика».

Як вбачається зі змісту листа Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області №189/01-16П від 11 квітня 2023 року, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 12.04.2008 до Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого брата звернувся ОСОБА_1 , що на день звернення зареєстрований в АДРЕСА_3 . Його заява була зареєстрована 12.04.2008 в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №433 та на підставі цього заведена спадкова справа № 238/2008. 17.06.2008 року державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області на ім`я гр. ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом за р.№ 1-1649 на 1/2 (одну другу) частку в праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . 22 серпня 2020 року до Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області звернувся ОСОБА_1 , що на день звернення зареєстрований в АДРЕСА_1 із заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) № НОМЕР_1 , що розташована у КСП «Люботинська Птахофабрика». Його заява була зареєстрована у той же день в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №420 та долучена до спадкової справи № 238/2008. 22 серпня 2020 року державним нотаріусом Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Богдан Валерію Єгоровичу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) № НОМЕР_1 , що розташована у КСП «Люботинська Птахофабрика» та винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Інших заяв щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстровано.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статей 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Так, в статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 № 899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно пункту 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95м «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до п. 24Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.04. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)»передбачено, що до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідност. 2 цього Законуосновним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Судом встановлено,що ОСОБА_2 має право на земельну частку (пай) №679. Враховуючи, що ОСОБА_2 вже був внесений до списку громадян, яким надано право на отримання земельної ділянки у власність, то відповідно таке право переходить до 1ого спадкоємців. Право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) виникло у нього за життя і є майновим правом, яке не припинилося після його смерті та входить до складу спадщини. таке право підтверджено фактом внесення його як члена трудового колективу товариства до списку громадян членів трудового колективу товариства, яким передається земельна частка (пай). Але за життя ОСОБА_2 не встиг отримати державний акт на право власності на земельну частку, що позбавляє його спадкоємців оформити свої спадкові права нотаріально. Цивільне право ОСОБА_2 , яким він був наділений як член колективного сільськогосподарського підприємства на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Люботинська птахофабрика» сільськогосподарського призначення перейшло після його смерті до спадкоємців, а саме до його брата ОСОБА_1 .

Відповідно до Плану приватизації (п. 3.8, пп. В) цілісного майнового комплексу державного сільськогосподарського підприємства птахорадгоспу «Люботинський», затвердженого начальником Регіонального відділення фонду Державного майна України в Харківській області від 20.12.1995 року, Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.1992 року № 2163-ХІІ, було створене КСП «Люботинська птахофабрика» шляхом перетворення птахорадгоспу «Люботинський» в КСП (п.1.1. та п.1.2. Статуту КСП «Люботинська птахофабрика» зареєстрованого розпорядженням Голови ХРДА № 561 від 12.06.1996 року).

КСП «Люботинська птахофабрика» створено на базі птахорадгоспу «Люботинський» та майна товариства покупців, членів трудового колективу птахорадгоспу «Люботинський», які стали власниками державного майна цілісного майнового комплексу на підставі договору купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу державного сільськогосподарського підприємства птахорадгосп „Люботинський № 438 від 19.04.1996 року, посвідченого Шостою Харківською державною нотаріальною конторою 19.04.1996 року по реєстру № 2-3344, укладеного між Регіональним відділенням фонду Державного майна України в Харківській області та товариством покупців членів трудового колективу птахорадгоспу «Люботинський».

Згідно ст. 10 Закону України «Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 року № 1540-ХІІ, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

Відповідно до статей 34,35 Закону України „Про підприємства в Україні, перетворення є формою реорганізації при якій всі права та обов`язки переходять від однієї юридичної особи до іншої особи, яка є її правонаступником.

ТОВ Агрофірма «Травнева» є правонаступником прав та обов`язків КСП «Люботинська птахофабрика». Про це свідчить п.1.17. статуту ТОВ Агрофірма „Травнева зареєстрованого в реєстрі від 11 червня 2000 року, який викладений в змінах №1 до статут ТОВ Агрофірма «Травнева» та свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) ТОВ Агрофірма «Травнева» від 03 лютого 2000 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 23 липня 2007 року по справі № Б-19/46-07 ТОВ Агрофірму «Травнева», с. Манченки Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 30712882, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Зазначене викладене у рішенні Господарського суду Харківської області від 03 листопада 2008 року справа №35/316-08.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини i основоположник свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися i розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших oci6.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою i сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) i документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам i організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Пунктом 2 цього ж передбачено, що право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарських підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому i залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1 вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так право на земельну частку (пай) мають в том числі колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, а в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Стаття 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлюе, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числи розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок i земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Земельного Кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних oci6, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа мае право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, крім цього ст. 16 цього ж кодексу зазначає, що кожна особа мае право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Як встановлено вище судом, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилась спадщина, в тому числі у вигляді спірної земельної частки (паю).

Спадкові відносини в Україні регулюютьсяЦивільним кодексом України 2003 року(ЦК), законами України"Про нотаріат","Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положеньЦК, згідно з якими ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами нормЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокремаЦК УРСР.

Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина після його смерті відкрилась до 01 січня 2004 року, а отже а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокремаЦК УРСР.

Відповідно до ч. 1,2ст. 524 ЦК Українив редакції 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідност. 525 ЦК Українив редакції 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 549 ст. 525 ЦК Українив редакції 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ст. 530 ЦК України, при відсутності спадкоємців першої черги або неприйнятті ними спадщини, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого, як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , його брат ОСОБА_1 спадщину прийняв та частково оформив свої спадкові права, зокрема на частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим 02 квітня 2008 року державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 судом не встановлено, що підтверджується листомХарківської районної державної нотаріальної контори Харківської області №189/01-16П від 11 квітня 2023 року.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається i реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними организаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) i документа, що посвідсчує це право.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертификат на право на земельну частку (пай), виданий районною (мюською) державною адмпіністраціею. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У пункті 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам i організаціям» зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсюнери, які раніше працювали в ньому i залишаються членами зазначеного підприемства, кооперативу, товариства, відповщно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Статтями 22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та відповідно до вище зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включения до списку ociб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержания КСП цього акту.

Член колективного сільськогосподарського підприемства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, а також враховуючи, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.12,81,200, 247,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 впорядку спадкуванняза закономпісля смертібрата ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 правовласності на земельну частку (пай) розміром 2,98 в умовних кадастрових одиницях без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП «Люботинська птахофабрика», розташованої на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ;

представник позивача адвокат Міщенко Надія Іванівна, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Сковороди, 18;

відповідач: Люботинська міська рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04058717, вул. Слобожанська, 26, м. Люботин Харківська область.

Суддя О.В. Назаренко