Вирок

від 11.05.2023 по справі 950/430/23

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/430/23

Номер провадження 1-кп/950/120/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2023 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № 12022200590000298 від 15.12.2022року про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Семенівка, Лебединського району Сумської області, пенсіонера, освіта вища, громадянина України, одруженого, що зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України;

з участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

Близько 12 години 12.12.2022 ОСОБА_3 , перебуваючи на території, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 здійснив загрузку до власного автомобіля марки ГАЗ 53Б, д.н.з. НОМЕР_1 решток тваринного походження в кількості близько 4-5 тон, а саме голови та копита великої рогатої худоби. Після чого вирушив до свого місця проживання за адресою АДРЕСА_1 . Неподалік с. Московський Бобрик, Лебединської ТГ, Сумського району, Сумської області з автомобілем ГАЗ 53Б, д.н.з. НОМЕР_1 сталися технічні несправності. В цей час, у ОСОБА_3 виник протиправний злочинний умисел направлений на забруднення земель лісового масиву квартал 56 виділ 17, які перебувають у володінні філії «Лебединське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44959919). Після чого, 12.12.2022, близько 18 години, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність і суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, в порушення ст. 33 Закону України «Про відходи», якою заборонено несанкціоноване скидання і розміщення відходів, ст. 46 Закону України «Про охорону земель», яка зобов`язує громадян забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення, ст. 16 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яка покладає обов`язок дотримання вимог ветеринарних, санітарно-гігієнічних і санітарно- протиепідемічних правил і норм під час виробництва, переробки та реалізації продукції тваринництва, ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», яка зобов`язує громадян здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, забрудненню навколишнього середовища, використовуючи зазначений вище транспортний засіб, здійснив вивіз вказаних решток тваринного походження до лісового масиву квартал 56 виділ 17, які перебувають у володінні філії «Лебединське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», які скинув неподалік лісової дороги і тим самим забруднив земельну ділянку відходами, шкідливими для життя, здоров`я людей та довкілля, створивши небезпеку для життя, здоров`я людей та довкілля, яка проявилась у накопиченні в ґрунті токсичних хімічних сполук, хвороботворних бактерій та паразитів, які можуть викликати спільні для людей і тварин захворювання. Відповідно до листа Державна екологічна інспекція у Сумській області дійшла висновку, що вказані рештки тваринного походження, а саме голови та кінцівки великої рогатої худоби в кількості близько 4-5 тон, що було виявлено у лісовому масиві квартал 56 виділ 17, який перебуває у володінні філії «Лебединське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» могли спричинити за певних умов забруднення земельної ділянки відходами, шкідливими для довкілля та створити небезпеку для довкілля.

Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив забруднення земель відходами, шкідливими для життя, здоров`я людей та довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що спричинило небезпеку для життя, здоров`я людей та довкілля, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.239 КК України.

23 лютого 2023 року між прокурором та обвинуваченим у присутності його захисника, була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, яку сторони просять розглянути та затвердити.

Згідно угоди про визнання винуватості, ОСОБА_3 , як обвинувачений, та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого по ч.1 ст. 239 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 .

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор у присутності захисника в ході кримінального провадження досягли угоди про визнання винуватості, підписали її, причому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинуваченому покарання, суд розглядає кримінальне провадження з обвинувальним актом відповідно до положень ст.ст. 468-475 КПК України, та розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, виходить з наступного.

Відповідно п.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.2 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні , в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Згідно ч.5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України.

З`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 цього Кодексу: характер кожного обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом - ч.5 ст. 474 КПК України.

Суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди про визнання винуватості, тобто, що укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

Узгоджені сторонами (обвинуваченою, прокурором) вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 350 КПК України, клопотання учасників судового провадження розглядається судом після того, як буде заслухана думка щодо нього інших учасників судового провадження.

В ході судового засідання при розгляді матеріалів кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 з обвинувальним актом щодо обвинуваченого по ч. 1 ст. 239 КК України та клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, його захисник підтримали заявлене, прокурор вважає, що зміст угоди про визнання винуватості відповідає положенням діючого законодавства та підлягає до затвердження, а заявлене клопотання щодо постановлення вироку на підставі угоди до задоволення.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним належить затвердити, оскільки вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого.

В силу ст. 67 КК України обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а обставини, які обтяжують покарання - відсутні.

Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 укладену 23 лютого 2023 року - затвердити.

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінаального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 239 КК України і призначити покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мініммумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Речові докази бирки №UA8016134284, UA8016232096, UA8016592826, UA8015816648 та №10, які поміщено до спец пакету № SUD2072163 зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП №3 (м. Лебедин) СРУП ГУНП в Сумській області знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з моменту проголошення вироку, через Лебединський районний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК України;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_7