Постанова

від 01.05.2023 по справі 925/1628/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2023 р. Справа№ 925/1628/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрінпогибляк»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022 (повний текст рішення складено 04.07.2022)

у справі № 925/1628/14 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрінпогибляк»

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Нива ЛЛ»

про стягнення 287 000 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Відродження» звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Нива ЛЛ» про:

- зобов`язання відповідача звільнити приміщення, а саме нежитлові будівлі в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області: по вул. Слави, 33А, 33В, 33Б, 77Е, 77В, 33/1, 77А, 77Д, споруду АВМ-062 по вул. Слави, 77Г, зернокомплекс КЗС-20 по вул. Слави, 77Б (далі - спірні приміщення), підписати акт прийому-передачі зазначених приміщень;

- стягнення з відповідача 287 000,00 грн заподіяних збитків (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14.05.2015).

Позов мотивовано тим, що позивач є власником спірних приміщень, але відповідач незаконно утримує і використовує їх, чим спричиняє позивачу збитки у вигляді витрат на оренду інших приміщень через неможливість використання власних приміщень з вини відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 05.04.2018 скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 позовні вимоги про звільнення приміщень, а саме нежитлових будівель, які знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області за адресою: вул. Слави, 33А, 33Б, 33В, 77А, 77Б, 77В, 77Г, 77Д, 77Г, 77Е, та зобов`язання підписати акт прийому-передачі зазначених приміщень залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 01.10.2019 скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.08.2020 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 287 000,00 грн збитків та 3654,00 грн судового збору, провадження у справі в частині зобов`язання відповідача повернути майно та підписати акт прийому-передачі закрито.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 рішення суду першої інстанції змінено у мотивувальній частині, викладено мотивувальну частину рішення в редакції зазначеної постанови, а в іншій частині залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.10.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 та рішення Господарського суду Черкаської області від 27.08.2020 у справі № 925/1628/14 скасовано в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Нива ЛЛ» на користь Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Відродження» 287 000,00 грн. збитків та 3 654,00 грн. судового збору. Справу № 925/1628/14 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.01.2022 суд задовольнив клопотання позивача за заявою від 31.01.2022 та здійснив процесуальну заміну позивача Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Відродження» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрінпогибляк».

За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022 у позові в частині вимог про стягнення 287 000, 00 грн збитків відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення збитків у сумі 287 000, 00 грн суд вказав, що позивач не довів неправомірне користування відповідачем спірного приміщення за договором оренди майна № 20/9/6 від 20.09.2006 в період, за який позивач заявив стягнення збитків; не довів дійсне понесення позивачем витрат на оренду іншого майна для забезпечення фактичного здійснення ним господарської діяльності за результатами власної фінансової звітності; не довів невідворотність цих витрат як збитків; не довів реальне здійснення власної господарської діяльності, яка потребувала використання майна за договором із Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог» від 14.06.2014 та не довів наявність всіх складових для стягнення шкоди/збитків на підставі ст. 1166 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрінпогибляк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022 у справі № 925/1628/14 та ухвалити нове, яким позов про стягнення збитків у сумі 287 000, 00 грн задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт вказує, що справу розглянуто господарським судом за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Крім того, скаржник стверджує, що суд першої інстанції в порушення ч. 9 ст. 80 ГПК України взяв до уваги докази, які не були направлені позивачу, за відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копії позивачу.

Апелянт наголошує, що договір оренди майна співвласників КСП «Перемога» № 20/9/6 від 20.09.2006 є нікчемним, і він не створював ніяких прав і обов`язків для сторін. Твердження відповідача, що об`єкти нерухомості не здані в експлуатацію, і є будівельними матеріалами або об`єктами незавершеного будівництва, тому договір оренди майна не потребував нотаріального посвідчення і державної реєстрації - спростовуються архівними копіями рішення виконавчого комітету Лисянської районної ради народних депутатів № 232-8/4 від 07.08.1984 про будівництво і прийняття в експлуатацію корівника на 200 голів в колгоспі «Перемога», введення в дію зерносховища колгоспу «Перемога», додаток 9 до рішення райвиконкому від 01.03.1980 та уточненим розподільчим переліком майна від 12.05.2000. Проте, суд першої інстанції не надав оцінки вказаним документам. Отже, відповідач порушив право позивача на користування майном, яке було придбано для здійснення господарської діяльності, тому позивач вимушений був орендувати аналогічні приміщення у третіх осіб, внаслідок чого наніс додаткові витрати по сплаті орендної плати.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та пояснення відповідача

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Приватне сільськогосподарськое підприємство «Нива ЛЛ» зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, відповідач вказує, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення взяв до уваги документи, що були отримані відповідачем від податкових органів у відповідь на адвокатський запит, а саме копії фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва позивача за 2014, 2015, 2016 роки та копії податкової декларації з плати за землю за 2014 та 2015 роки, які за твердженням апелянта не були йому направлені. Водночас, зазначені документи, були подані відповідачем раніше, а саме в травні 2021 року в додатках до додаткових пояснень. Верховний Суд в постанові від 13.10.2021 у даній справі, також посилається на вищезазначені документи, а отже позивач був обізнаний про існування вказаних документів та наявність їх в матеріалах справи.

Також, відповідач звертає увагу, що твердження скаржника про нікчемність договору оренди майна співвласників КСП «Перемога» № 20/9/6 від 20.09.2006 є необґрунтованими, оскільки спірне майно не було прийнято в експлуатацію, технічна документація на це майно була відсутня, інвентаризаційні справи на нього також були відсутні, право власності не зареєстровано, а отже, вказане майно не набуло статусу нерухомого майна. Враховуючи зазначене, договір оренди вказаного майна не підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, а тому такий договір був дійсним та створював для сторін права і обов`язки.

Крім того, відповідач зазначає, що, оскільки в податковій декларації позивача за 2014 - 2015 роки вказано про відсутнісь землі для вирощування сільськогосподарської продукції, тому факт передачі ним продукції в рахунок орендної плати є недостовірним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрінпогибляк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022 у справі № 925/1628/14 та призначено до розгляду на 07.11.2022.

У зв`язку із знеструмленням електромережі Північного апеляційного господарського суду з 09 год. 00 хв. до 12 год. 33 хв. судове засідання за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрінпогибляк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022 у справі № 925/1628/14 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 розгляд справи призначено на 05.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкладено розгляд справи до 30.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи №925/1628/14 відкладено на 13.03.2023.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території України з 10:49 години до 11:48 години 13.03.2023 та посиленою небезпекою через ймовірні провокації з боку російської федерації для запобігання загрози життю та здоров`ю суддів, працівників апарату суду та учасників судового процесу у період дії воєнного стану, колегія суддів зняла з розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрінпогибляк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022 у справі № 925/1628/14, розгляд якої призначено на 13.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 розгляд справи № 925/1628/14 призначено на 10.04.2023.

Розгляд справи № 925/1628/14 відкладено на 01.05.2023 своєю ухвалою від 10.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 розгляд справи № 925/1628/14 відкладено на 01.05.2023.

Явка представників сторін

Відповідач у судове засідання, призначене на 01.05.2023, не з`явився, однак через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 01.05.2023 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 287 000, 00 грн збитків.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.05.2003 громадяни України, які були співвласниками майнового комплексу Колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога», в особі уповноваженої особи Капустинського М.Ф., діючи на підставі рішення загальних зборів співвласників майнових паїв КСП «Перемога» (протокол №1 від 07.05.2003) (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива Лисянщини» (орендар) уклали договір оренди майна співвласників №28/05/1, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар - прийняти майно (основні засоби згідно з переліком) загальною вартістю 616295,00 грн строком на 4 роки.

20.09.2006 між співвласниками майнового комплексу Колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» і Приватним сільськогосподарським підприємством «Нива ЛЛ» укладено договір оренди майна співвласників №20/9/6 (далі - договір №20/9/6), за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар - прийняти майно (основні засоби згідно з переліком) загальною вартістю 616295,00 грн строком на 10 років.

21.09.2006 договір №20/9/6 зареєстровано Погибляцькою сільською радою Лисянського району Черкаської області в Книзі реєстрації договорів оренди землі за №6.

На підставі акта №1/20 від 20.09.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування майно, яке є предметом договору №20/9/6. Договір №20/9/6 виконувався сторонами, орендна плата сплачувалась.

Згідно з довідкою КП ЧООБТІ №1157 від 15.10.2014 у селі Погибляк Лисянського району Черкаської області за адресою: вул. Слави 33А, 33В, 33Б, 77Е, 77В, 33/1, 77А, 77Д, 77Г, 77Б за архівними даними станом на 01.01.2013 інвентаризаційні справи не значились, документи на право власності не видавались.

Відповідно до інформації, яка міститься у довідці сільського голови села Погибляк Лисянського району Черкаської області №96 від 18.08.2014, в селі Погибляк за вказаною адресою по вул. Слави розташовані будівлі і споруди за номерами: 33А (реммайстерня), 33В (зварювальна будка), 33Б (автогараж легковиків), 77Е (автомобільні ваги), 77В (ангар-модуль), 77А (зерносклад), 77Д (зернотік), 77Г (нежитлові будівлі АВМ) та 77Б (зернокомплекс КЗС).

Разом з тим на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно за індексними номерами 22801292, 22798681, 22799664 від 10.06.2014 та за індексними номерами 22860581, 22861105, 22859420, 22858401, 22855832, 22859986, 22857644 від 11.06.2014 позивач був власником нежитлових будівель і споруд, які знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області по вул. Слави 33А, 33В, 33Б, 77Е, 77В, 33/1, 77А, 77Д, споруди АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г та зернокомплексу КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77Б. Право приватної власності позивача на зазначені нежитлові будівлі (споруди) зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції Шпицею В.О. 06.06.2014, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Позивач зазначив, що право власності на зазначене майно він набув шляхом викупу майнових паїв КСП «Перемога» у їх власників, що підтверджується договорами купівлі-продажу майнових паїв, укладеними між фізичними особами (власниками майнових паїв) та позивачем.

05.08.2014 та 16.03.2015 комісією у складі представників позивача, відповідача, сільського голови та депутатів сільської ради с. Погибляк складено акти про те, що приміщення, власником яких на підставі свідоцтв про право власності є позивач, використовуються відповідачем безпідставно. Звільнити займані приміщення представник відповідача відмовився, пояснивши це тим, що розглядається судова справа про визнання недійсними зазначених свідоцтв про право власності.

14.06.2014 позивач (орендар) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог» (орендодавець) договір оренди приміщення №7 (далі - договір №7), предметом якого є передача орендодавцем орендарю в строкове платне користування приміщень зернотоку і комори в с. Ріпки Лисянського району для зберігання сільськогосподарської продукції та здійснення господарської діяльності.

За актом приймання-передачі від 14.06.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, які є предметом договору №7.

Згідно з пунктами 3.1, 7.1 договору №7 орендна плата сторонами визначена у розмірі 25000,00 грн на місяць. Договір №7 діяв з 14.06.2014 до 14.09.2014.

15.09.2014 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №7, у якій погоджено можливість внесення орендної плати в натуральній або змішаній формі та продовжено строк дії договору до 31.12.2015.

На підтвердження витрат зі сплати орендної плати за договором №7 позивач надав: платіжне доручення №9 від 10.09.2014 про сплату орендної плати у грошовій формі у сумі 50000,00 грн на користь ТОВ «Діалог»; накладну №1/34-14 від 31.12.2014 про передачу ТОВ «Діалог» дизпалива у кількості 6588 л на суму 112000,00 грн та накладну №2 від 02.06.2015 про передачу ТОВ «Діалог» сої товарної «Еліта» у кількості 12500 кг на суму 125000,00 грн, якими підтверджується сплата орендної плати у натуральній формі на підставі додаткової угоди №7 від 15.09.2014 до договору №7.

Водночас за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 2016 рік нерухоме майно, розташоване у с. Погибляк Лисянського району Черкаської області за адресами: вул. Слави, 77Е, 77В, 77А, 77Д, споруду АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г, зернокомплекс КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77Б перебували у спільній частковій власності.

Згідно з договорами купівлі-продажу, укладеними між позивачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» (покупець) у період з 17.10.2014 до 21.10.2014, позивач передав у власність покупця належні продавцю на праві власності 1/2 частини нежитлових будівель, що знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області, за адресами: вул. Слави, 77Е, 77В, 77А, 77Д, споруду АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г, зернокомплекс КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77Б. Також позивач передав покупцю у власність у цілій частині нежитлові будівлі, що знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області, за адресами: вул. Слави, 33/1, 33Б, 33В, 33А.

Відповідно до укладених між ТОВ «Техносоюз-Д» та позивачем договорів на господарське відання майном №38 від 01.11.2014 і №39 від 01.11.2016 позивачу на праві господарського відання надано нежитлові будівлі, розташовані в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області по вул. Слави 33А, 33В, 33Б, 77Е, 77В, 33/1, 77А, 77Д, споруди АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г та зернокомплексу КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77Б.

За умовами пунктів 3.3.1 і 3.3.2 зазначених договорів №38 і №39 позивач має право використовувати майно у власних господарських цілях та самостійно приймати рішення з питань організації діяльності щодо безаварійної експлуатації майна.

Звертаючись з позовом у справі, яка розглядається, позивач доводив, що оренда приміщень за договором №7 обумовлена необхідністю зберігання майна і продукції для здійснення господарської діяльності, найменування і кількість яких відображена в первинних документах за період з 14.06.2014 до 31.05.2015.

У зв`язку з наведеним, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 287 000,00 грн, що становить сплачену ним ТОВ «Діалог» орендну плату у грошовій і натуральній формі.

Направляючи справу на новий розгляд в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 287 000, 00 грн, Верховний Суд зазначив про необхідність належного дослідження обставин щодо наявності у позивача права власності на відповідне майно у період, за який ним нараховані збитки, а також обставин, з якими чинне законодавство України пов`язує нікчемність правочинів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачене право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування, а також обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України до збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Положення наведеної норми кореспондуються з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (рішення, дії чи бездіяльність) завдавача шкоди; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (збитки мають бути наслідком саме протиправної поведінки завдавача шкоди, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого потерпілого або третіх осіб); вина правопорушника. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають зазначеного прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Зокрема, подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №910/9046/20.

Колегією суддів встановлено, що в період з 14.06.2014 по 01.06.2015 року, за який позивач просить стягнути збитки у вигляді сплаченої ним орендної плати третій особі через неможливість використання спірного майна, яке відмовлявся звільняти відповідач, діяв договір № 20/9/6 оренди майна співвласників с. Погибляк від 20.09.2006 року укладений між співвласниками майнового комплексу колишнього КСП «Перемога» та ПСП «Нива ЛЛ» (а.с. 214 том 5). Договір укладено на 10 років, до 20.09.2016 року. Договір нотаріально не посвідчено.

Споруди, які були предметом цього договору в подальшому, у 2014 році, були зареєстровані на праві власності за позивачем як об`єкти нерухомого майна із видачею йому свідоцтв про право власності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що назва споруд, які вказані в акті передачі майна в оренду не повністю відповідає назвам споруд вказаних у свідоцтвах, на які позивач зареєстрував право власності у червні 2014 року, між сторонами немає спору про те, що зазначені об`єкти не є одним і тим же майном, з приводу якого виник спір.

Позивач доводить, що за правилами ч. 2 ст. 793 ЦК України в редакції станом на 20.09.2006 договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на один рік і більше, підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 794 ЦК України).

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ст. 215 та 216 ЦК України).

Так, на час виникнення спірних правовідносин порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно регулювався Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 за № 66/7387 (надалі - Положення).

Пунктами 1.5-1.6 Положення передбачено, що обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб і тільки на об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке праводить реєстрацію права власності на ці об`єкти.

Пунтком 6 Положення визначено, що місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування проводиться оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору оренди) встановлено, що якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право на об`єкт будівництва як на об`єкт нерухомого майна виникає з моменту його прийняття в експлуатацію, а також, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, саме з моменту отримання свідоцтва про право власності на об`єкт будівництва, такий об`єкт набуває статусу нерухомого майна та може бути об`єктом цивільно-правових відносин у якості нерухомого майна.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору оренди) до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва.

Водночас, колегія суддів зазначає, що сторонами не надано суду належних та достовірних доказів того, що споруди, які були предметом договору № 20/9/6 оренди майна співвласників с. Погибляк від 20.09.2006 року на час укладення цього договору були завершеним будівництвом та здані в експлуатацію, що дозволяло їх реєстрацію як об`єктів нерухомого майна.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що чинне законодавство не вимагає, що якщо в подальшому, через кілька років після укладення договору, об`єкти здаються в експлуатацію і реєструються як нерухоме майно, то сторони договору повинні цей договір зареєструвати нотаріально.

Як вбачається з матеріалів справи, під час дії договору № 20/9/6 власник майна змінився - реєстрацію права власності провів на себе позивач, який перебрав на себе повноваження орендодавця по договору № 20/9/6 оренди майна співвласників с. Погибляк від 20.09.2006 року згідно зі ст. 770 ЦК України. При цьому він не ставив питання подальшого нотаріального посвідчення цього договору (за бажанням сторін), зміни його умов чи розірвання.

Зміна власника майна не припиняє права користувача майна на володіння і користування майном по вказаному договору. Це відповідає положенням ст. 770 ЦК України. Даною нормою визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

За правилами ч. 2 ст. 770 ЦК України сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Такої умови договір № 20/9/6 оренди майна співвласників с. Погибляк від 20.09.2006 року не містить. Натомість його сторони домовилися про першочергове право відповідача на придбання орендованого ним майна у власність ( п. 4.4, 9.2., 4.1.).

Вказані обставини підтверджують правомірність користування відповідачем майном за договором № 20/9/6 до 2016 року і це виключає можливість стягнення з відповідача збитків за наслідками неможливості користування позивачем спірним майном у період 2014-2015 років.

Стверджуючи про те, що об`єкти нерухомості були здані в експлуатацію, апелянт посилається на архівні копії рішення виконавчого комітету Лисянської районної ради народних депутатів № 232-8/4 від 07.08.1984 про будівництво і прийняття в експлуатацію корівника на 200 голів в колгоспі «Перемога», введення в дію зерносховища колгоспу «Перемога», додаток № 9 до рішення райвиконкому від 01.03.1980 та уточненим розподільчим переліком майна від 12.05.2000.

Колегія суддів зазначає, що наведені документи не є належними та допустими доказами щодо спірного майна, оскільки не містять ідентифікуючих характеристик таких об`єктів, зокрема не вказана адреса майна, його площа. А отже, неможливо дійти висновку, що майно, яке зазначено в рішенні виконавчого комітету Лисянської районної ради народних депутатів № 232-8/4 від 07.08.1984 стосується предмету спору, є спірним майном.

Крім того, архівна копія додатку 9 до рішення виконавчого комітету Лисянської районної ради народних депутатів від 01.03.1980 вказує на те, що таким рішенням було визначено план про введення в дію певних об`єктів, а не про прийняття їх в експлуатацію.

Щодо володіння позивачем спірним майном на підставі договорів про спільну діяльність та договору господарського відання, колегія суддів зазначає наступне.

17.10.2014, 20.10.2014 та 21.10.2014 Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Відродження» продав всі належні йому приміщення шляхом продажу частинами чи цілих будівель в с. Погибляк по вул. Слави 77 Е; 77Д; 77В; 77А; 77Б; 33/1; 33Б; 33В; 77Г; 33А (які складають предмет спору) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» за нотаріально посвідченими договорами (а.с. 141-172 том 3). Вказані приміщення перереєстровані на праві власності за новим власником, що підтверджується інформаційними довідками з Державних реєстрів (а.с. 173-193 том 3).

Так, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, спірне нерухоме майно Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом «Відродження» було продане Товариству з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» повністю на підставі договорів купівлі продажу, а саме:

Споруда, Зернокомплекс КЗС-20, що знаходиться за адресою Черкаська обл., Лисянський район, с. Погибляк, вул. Слави, будинок 77Б:

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №473 від 20.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною, щодо 1/2 частини споруди Зернокомплекс КЗС-20, с. Погибляк, вул.Слави, будинок 77Б;

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №475 від 20.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною, щодо 1/2 частини споруди Зернокомплекс КЗС-20, с. Погибляк, вул.Слави, будинок 77Б.

Споруда, АВМ-0,65, що знаходиться в Черкаській обл., Лисянський р., с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77Г:

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №481 від 21.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо 1/2 частини споруди, АВМ-0,65, с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77Г;

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №483 від 21.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо 1/2 частини споруди, АВМ-0,65, с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77Г.

Будівля, нежитлова будівля, що знаходиться в Черкаській обл., Лисянський р., с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77А:

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №469 від 20.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо 1/2 частини будівлі, нежитлової будівлі, с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77А;

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №471 від 20.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо 1/2 частини будівлі, нежитлової будівлі, с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77А.

Будівля, нежитлова будівля, що знаходиться в Черкаській обл., Лисянський р., с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77В:

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №477 від 20.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо 1/2 частини будівлі, нежитлової будівлі, с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77В;

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №479 від 20.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо 1/2 частини будівлі, нежитлової будівлі, с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77В.

Споруда, нежитлова споруда (асфальт по ущільненому грунту, підстилаючий щебеневий шар), що знаходиться в Черкаській обл., Лисянський р., с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77Д:

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №485 від 21.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо 1/2 частини споруди, нежитлової споруди (асфальт по ущільненому грунту, підстилаючий щебеневий шар), с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77Д;

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №487 від 21.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо 1/2 частини споруди, нежитлової споруди (асфальт по ущільненому грунту, підстилаючий щебеневий шар), с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77Д.

Будівля, нежитлова будівля, що знаходиться в Черкаській обл., Лисянський р., с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77Е:

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №489 від 21.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо 1/2 частини будівлі, нежитлової будівлі, с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77Е;

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №491 від 21.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо 1/2 частини будівлі, нежитлової будівлі, с.Погибляк, вул.Слави, будинок 77Е.

Будівля, нежитлова будівля, що знаходиться в Черкаській обл., Лисянський р., с.Погибляк, вул.Слави, будинок 33А:

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №459 від 17.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо всієї будівлі, нежитлової будівлі, с.Погибляк, вул.Слави, будинок 33А.

Будівля, нежитлова будівля, що знаходиться в Черкаській обл., Лисянський р., с.Погибляк, вул.Слави, будинок 33Б:

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №461 від 17.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо всієї будівлі, нежитлової будівлі, с.Погибляк, вул.Слави, будинок 33Б.

Будівля, нежитлова будівля, що знаходиться в Черкаській обл., Лисянський р., с.Погибляк, вул.Слави, будинок 33/1:

- договір купівлі-продажу, реєстраційний №457 від 17.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо всієї будівлі, нежитлової будівлі, с.Погибляк, вул.Слави, будинок 33/1.

Будівля, нежитлова будівля, що знаходиться в Черкаській обл., Лисянський р., с.Погибляк, вул.Слави, будинок 33В:

-договір купівлі-продажу, реєстраційний №463 від 17.10.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою Ольгою Анатоліївною щодо всієї будівлі, нежитлової будівлі, с.Погибляк, вул.Слави, будинок 33В.

Після відчуження об`єктів позивачем було укладено із новим власником Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» договір про спільну діяльність від 01.11.2014 і для виконання цього договору об`єкти було передано у господарське відання позивачу (а.с. 229-245 том 3).

За договором № 38 на господарське відання майном від 01.11.2014 (а.с. 233 том 3) позивачу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» було надано нежитлові будівлі по вул. Слави 77 А,Б,В,Г,Д,Е та Слави 33А,Б,В,33/1 в с. Погибляк Лисянського району Черкаська область на праві господарського відання згідно актів приймання-передачі майна (а.с. 235-238 том 3). Договір укладено до 01.11.2016 року включно.

01.11.2016 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» було укладено договір № 39 на господарське віддання майном (а.с. 242 том 3) на ці ж приміщення строком до 01.11.2018 року включно.

Під час розгляду справи (у червні 2015 як стверджує позивач) відповідач звільнив всі спірні приміщення і спір в цій частині між сторонами було вичерпано (а.с. 77 том 4).

За умовами договору № 38 на господарське відання майном від 01.11.2014 позивач має право використовувати майно у власних господарських цілях (п. 3.3.1).

У пункті 1.1. договору передбачено, що право власності на майно, передане за цим договором належить ТОВ «Техносоюз-Д». Будь-які права третіх осіб на майно, що передається у господарське відання позивачу за цим договором - відсутні.

У відповідності до ст. 136 ГК України (в редакції чинній станом на 01.11.2014) право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Згідно з положенням ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України майно суб`єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на час укладення даного договору № 38 на господарське відання майном від 01.11.2014 приміщення, які передавалися у господарське відання, перебували у фактичному володінні і користуванні відповідача. Позивач, на той час, вже мав тривалий спір із відповідачем щодо звільнення цього майна.

Фактично за договором № 38 на господарське відання майном від 01.11.2014 позивач отримав обтяжене претензіями відповідача майно і не вимагав від його нового власника ТОВ «Техносоюз-Д» вжити заходи до звільнення майна та передачі його позивачу.

Оскільки сам позивач визнає звільнення приміщень відповідачем лише у червні 2015 року, то слід вважати, що підписання між позивачем і ТОВ «Техносоюз-Д» акту № 1 прийому-передачі майна на господарське відання відбулося формально. Без забезпечення позивачу фактичного володіння цим майном.

За приписами ст. 766 ЦК України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Жодної із цих дій позивач до власника майна ТОВ «Техносоюз-Д» не застосовував, фактично погодившись прийняти майно, яке не було звільнено відповідачем від його присутності.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що всі ризики та фінансові витрати, які тягне за собою вищезазначене, в такому випадку повинні покладатися на позивача.

Отже, достовірно знаючи про обтяження приміщень присутністю в ньому відповідача, тривалий час перебуваючи у конфлікті із відповідачем, позивач на свій страх і ризик уклав договір на господарське відання майном, не отримавши його у фактичне володіння від нового власника.

Тому, виникнення у позивача збитків через неможливість користування майном за договором господарського відання не є невідворотною обставиною, на яку не мав впливу позивач.

Крім того, за нормами ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 ( в редакції станом на час укладення договору на господарське відання майном від 01.11.2014), обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; та інші.

Згідно з ч. 3,4 ст. 3 цього ж Закону - права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 цього ж Закону, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Позивач не надав суду доказів того, що на підставі договору № 38 на господарське відання майном від 01.11.2014 за ним було зареєстроване відповідне речове право господарського відання у Державному реєстрі.

Отже, без проведення державної реєстрації речового права господарського відання, позивач не має належних і допустимих доказів правомірного користування ним спірними приміщеннями, саме на підставі договору № 38 на господарське відання майном від 01.11.2014.

Вимоги позивача обґрунтовано тією обставиною, що він не має змоги використовувати спірні приміщення, власником і користувачем яких він був, у власній господарській діяльності і тому вимушений був укладати із Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог» договір оренди приміщення від 14.06.2014 року із його продовженням за додатковою угодою (а.с. 23 том 2) для зберігання сільськогосподарської продукції та здійснення господарської діяльності.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у даній справі звернув увагу, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (рішення, дії чи бездіяльність) завдавача шкоди; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (збитки мають бути наслідком саме протиправної поведінки завдавача шкоди, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого потерпілого або третіх осіб); вина правопорушника. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають зазначеного прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач не надав суду переконливих доказів, що ним фактично використовувався зернотік і комора в с. Ріпки для ведення господарської діяльності за договором із Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог».

Так, на підтвердження зберігання позивачем на зернотоку і в коморі в с. Ріпки майна, позивач надав суду квитанції, рахунки-фактури та видаткові накладні (а.с. 4-20 том 2).

Однак, з вказаних первинних документів не вбачається участь позивача в отриманні товару, його перевезенні та обліку на зберіганні в приміщеннях Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог».

Таким чином, у справі відсутні достовірні і належні докази того, що позивач дійсно використовував орендовані ним у Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог» зернотік і комору в с. Ріпки для ведення власної господарської діяльності.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у період 2014, 2015 та 2016 років позивач не показував у власній фінансовій звітності жодних витрат на оренду основних засобів (розділ 2 Звіт про фінансові результати в рядках Собівартість реалізованої продукції, інші операційні витрати, інші витрати).

У податкових деклараціях з плати за землю позивач не вказував жодних земельних ділянок для вирощування ним сільськогосподарської продукції для подальшого використання зернотоку (а.с. 114-135 том 6) відсутні докази оренди землі чи придбання та продажу сільгосппродукції позивачем для використання при цьому зернотоку і комори в с. Ріпки.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів неправомірне користування відповідачем спірними приміщеннями на підставі договору оренди майна № 20/9/6 від 20.09.2006 в період з 14.06.2014 по 01.06.2015 року; не довів виникнення права та правомірність користування спірним майном на праві господарського відання у період 2014-2015 років; не довів, що відповідні витрати позивача є безпосереднім та невідворотнім наслідком виключно поведінки відповідача, а отже і не довів наявність чотирьох складових для стягнення збитків на підставі ст. 1166 ЦК України.

Стосовно доводів апелянта, що судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою.

Колегія суддів відзначає, що під час перебування справи у провадженні суду, останній повинен забезпечувати дотримання балансу між процесуальними правами сторін щодо права бути обізнаним про судову справу.

Частиною 4 ст. 120 ГПК України встановлено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше п`яти днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Апеляційний суд відзначає, що розгляд справи судом за відсутності сторони або інших учасників справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення сторони, учасника справи про дату, час та місце судового засідання.

Як встановлено колегією суддів, відомості щодо належного повідомлення (отримання ухвали від 23.06.2022) позивача про судове засідання призначене на 01.07.2022 в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, за відсутності у суду першої інстанції відомостей щодо належного та завчасного повідомлення ТОВ «Агрінпогибляк» про судове засідання суд мав вжити заходів щодо такого повідомлення, в тому числі відклавши, за необхідності, розгляд справи.

Проте, суд першої інстанції не врахував зазначені обставини, у зв`язку із чим припустився порушення процесуального права, що в силу ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення.

Господарський суд Черкаської області, здійснивши розгляд справи без участі ТОВ «Агрінпогибляк» за відсутності інформації про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, не звернув уваги на те, що конституційне право на участь у судовому розгляді, у тому числі бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду, не може вважатися формальним; це є порушенням зазначених вимог законодавства та безумовною підставою скасування судового рішення.

Таким чином, на переконання колегії суддів, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022 у справі № 925/1628/14 слід скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрінпогибляк», з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022 у справі № 925/1628/14 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення суду про відмову в задоволенні позову.

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрінпогибляк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022 у справі № 925/1628/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022 у справі № 925/1628/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрінпогибляк» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Нива ЛЛ» про стягнення 287 000, 00 грн, відмовити.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2022 у справі № 925/1628/14.

4. Матеріали справи №925/1628/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 10.05.2023.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко