Рішення

від 05.05.2023 по справі 903/920/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 травня 2023 року Справа № 903/920/22

за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м.Львів

до відповідачів: Приватного підприємства «МАРИНАД-ВЕСТ», м.Луцьк

ОСОБА_1 , м.Луцьк

ОСОБА_2 , м.Луцьк

про солідарне стягнення 338 275 грн. 14 коп. та звернення стягнення на предмет застави

Суддя Шум М. С.

Секретар судового засідання Харкевич О.О.

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідачів: н/з

Встановив: 30.11.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» від 25.11.2022 №2336/0-05 до відповідачів: Приватного підприємства «МАРИНАД-ВЕСТ» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення 338 275 грн. 14 коп. та звернення стягнення на предмет застави.

Позовна заява обґрунтована невиконанням ПП «МАРИНАД-ВЕСТ» зобов`язань щодо повернення кредитної заборгованості згідно з генеральним договором №315/В/2019.

Одночасно, між банком та ОСОБА_1 30.08.2019 укладено договір поруки №315/В/2019/Р-1, а 30.06.2021 між банком та ОСОБА_2 укладено договір застави майна №315/В/2019/Р-1.

Ухвалою суду від 05.12.2022 позовну заяву Акціонерно-комерційного банку «Львів» від 25.11.2022 №2336/0-05 до відповідачів: Приватного підприємства «МАРИНАД-ВЕСТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення 338 275 грн. 14 коп. та звернення стягнення на предмет застави. залишено без руху, позивачу протягом 10 календарних днів з дня вручення ухвали запропоновано усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази доплати судового збору в сумі 2 686 грн. 80 коп.

Заявою від 09.12.2022 АТ АКБ «Львів» (вх.№01-57/6870 від 12.12.2022) долучило до матеріалів справи докази доплати судового збору в сумі 2 686 грн. 80 коп. (ордер від 08.12.2022), просить суд прийняти позовну заяву та порушити провадження у справі (заява надіслана до суду 09.12.2022).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "17" січня 2023 р. на 12:45 год.

Відповідач в судовому засіданні 17.01.2023 повідомив суд про часткову оплату боргу,

у зв`язку з чим розгляд справи просить відкласти на іншу дату та час.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 підготовче провадження у справі №903/920/22 відкладено на 14.02.2023 на 10:30 год.

Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв`язку з тим, що 14.02.2023 у Волинській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі №903/422/22, яке призначено на 14.02.2023 на 10:30 год. не відбулось.

Ухвалою суду від 14.02.2023 розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на "21" лютого 2023 р. на 11:40 год

19.01.2023 на адресу суду від відповідача у справі надійшов лист, в якому вказано про часткову оплату боргу.

Позивач в судове засідання 21.02.2023 не з`явився, уповноваженого представника не направив, додаткових пояснень, заяв, клопотань на адресу суду станом на 21.02.2023 не надходило.

Ухвалою суду від 21.02.2023 розгляд справи по суті призначено до розгляду на "23" березня 2023 р. на 10:00 год.

Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв`язку з тим, що 23.03.2023 у Волинській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі №903/920/22, яке призначено на 23.03.2023 на 10:00 год. не відбулось.

Ухвалою суду від 23.03.2023 розгляд справи призначено на 25.04.2023 на 10:00 год.

Представники сторін в судове засідання 25.04.2023 повторно не прибули, хоча належним чином повідомлені про час та дату судового засідання. Причини неявки суду не повідомили.

Судом вжито всі необхідні заходи щодо належного повідомлення сторони у справі про дату, час та місце розгляду справи за її участі в якості позивача та відповідача.

Суд звертає увагу, що ухвалами від 16.12.2022, від 17.01.2023., від 21.02.2023 та від 23.03.2023 явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній не позбавлений можливості здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами..

Дослідивши наявні у справі докази, господарський суд встановив наступне.

30.08.2019 між АТ АКБ «Львів» (Позивач, Банк) та Приватного підприємства «МАРИНАД-ВЕСТ» (відповідач 1, Позичальник) укладено Генеральний договір №315/В/2019, відповідно до умов якого Банк зобов`язався відкрити Позичальнику максимальний ліміт заборгованості (кредитування) 3 000 000, 00 грн., зі сплатою процентів за ставкою, що визначена в додаткових договорах, з строком дії включно до 29.08.2029 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України - суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

30.06.2021 на виконання Генерального договору, між Банком та Позичальником укладено Додатковий договір №315/В/2019-4, про надання кредиту до Генерального договору №315/В/2019 від 30.08.2019 (надалі - Додатковий договір), згідно умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти (надалі Кредит) у розмірі 374 000,00грн. для рефінансування кредитної заборгованості, з процентною ставкою 18% річних, з кінцевою датою повернення 29.06.2024.

Згідно меморіального ордеру №999713 від 30.06.2021 Банк перерахував на поточний рахунок Позичальника кошти в сумі 374 000,00 грн.

Відповідно до п.2.1.6 Додаткового договору, повернення процентів здійснюється згідно Графіка погашення кредиту оформленого додатком №1 до цього договору, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.1., п.4.2. Додаткового договору, Позичальник зобов`язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення Кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.

Згідно п.3.2. Додаткового договору проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього додатково Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього Додаткового договору.

Відповідно до п.2.1.6 Кредитного договору, повернення процентів здійснюється згідно Графіка погашення кредиту оформленого додатком №1 до цього договору, що є невід`ємною частиною договору

З розрахунку та додаткових пояснень судом встановлено, що з 01.07.2021р. Позичальник мав здійснювати щомісячні платежі по процентах розмір яких відповідає п.3.2. Додаткового договору та розраховано в Додатку №1 до Додатквого договору .

Відповідно до наданих розрахунках по заборгованості за Кредитним договором та виписки по рахункахна станом на 25.11.2022. заборгованість по нарахованих та несплачених в строк процентах за період з 01.03.2022р. по 01.11.2022р. по кредиту становить 31 949,75 грн., а з 01.07.2021р. Позичальник мав вносити щомісячні платежі на погашення тіла кредиту.

Водночас, за період з 01.03.2022р. по 25.11.2022р. відповідачем внесено два платежі: в сумі 11,34грн. в травні 2022р. та 10 265,22грн. в липні 2022р. непогашеними існують платежі за період з 01.03.2022р. по 24.11.2022р. на суму 73 709,18 гри.

Тобто, станом на 25.11.2022 непогашена прострочена заборгованість по основному кредиту складає 46 667,37грн. за період з 01.06.2022р. по 01.11.2022р. та заборгованість за простроченими процентами складає 31 949,75 грн. за період з 01.03.2022р. по 01.11.2022р

Згідно п.4.9. Додаткового договору Банк у випадках, передбачених п.2.7. цього Додаткового договору, вправі вимагати дострокового повернення Кредиту, процентів та інших

Договір та Додатковий договір підписані сторонами без зауважень та заперечень.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд звертає увагу, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину відповідно до котрої, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 629 ЦК України закріплено поняття обов`язковості договору, відповідно до котрого, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

На виконання вимог п.4.8. Додаткового договору, зважаючи на наявність простроченої заборгованості по тілу кредиту та процентах, 14.10.2022 Банк надіслав Позичальнику цінним листом лист-вимогу про дострокове виконання зобов`язання (вих.№ 1448/0-05 від 12.10.2022р.), що підтверджується списком згрупованих відправлень від 14.10.2022. Надіслана кореспонденція (лист-вимога) повернулася Банку без вручення адресату з відміткою пошти "Повернення за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання.

Водночас, належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору.

Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Належним дотриманням процедури повідомлення боржника про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Станом на 25.11.2022 року заборгованість Позичальника перед AT АКБ «Львів» по основному боргу, процентах згідно Додаткового договору №315/3/2019-4 про надання кредиту до Генерального договору №ЗІ5/В/2019 від 30.08.2019р. становить 338 275,14 грн., з яких:306 325,39 грн. основного боргу та - 31 949,75грн. заборгованість по процентах.

30.08.2019 в забезпечення виконання зобов`язань за додатковим договором, між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 (надалі Поручитель) укладено Договір поруки №315/В/2019/Р-1 .

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки Поручитель зобов`язався відповідати перед Позивачем за належне, своєчасне та повне виконання Позичальником усіх зобов`язань за Кредитним договором, включаючи випадки збільшення кредитних зобов`язань Позичальника, пов`язані зі збільшенням суми кредиту, збільшенням розміру відсотків за користування кредитними коштами, збільшення терміну кредитування та інше

Пунктом 2.2. Договору поруки сторони погодили, що поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Кредитор має право вимагати виконання зобов`язань за Генеральним договором від Позичальника та Поручителя як разом, так і від кожного з них окремо.

У випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань церед Кредитором по Кредитному договору, Кредитор має право пред`явити вимогу до Поручителя цро погащення Поручителем заборгованості в об`ємі боргових зобов`язань Позичальника перед Кредитором, що обумовлені Кредитним договором (п.2.5. Договору поруки).

Відповідно до п.2.6. Договору поруки - Поручитель зобов`язаний виконати взяті на се.бе зобов`язання по цьому договору не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання Позичальником зобов`язання і необхідності їх виконання Поручителем.

На виконання п. 2.6. Договору поруки, Поручителю 14.10.2022 було надіслано цінним листом лист-вимогу від 12.10.2022р. за вих.№1450/0-05, однак вона залишилась без відповідного реагування зі сторони Поручителя

У разі дотримання порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована боржником в загальному порядку. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 361/3222/19 (провадження № 61-2788св21).

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя

Отже, суд вважає, що Позичальник - ФОП Лопошук В.І. був належним чином повідомлений банком про дострокове виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Судом встановлено, що з моменту укладення кредитної угоди між договірними сторонами за останньою виникли цивільно-правові відносини, які врегульовані, як загальними положеннями про зобов`язання, так і окремими зобов`язаннями щодо кредиту.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Укладений між сторонами генеральний договір та додатковий договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що взяті на себе у відповідності до умов Додаткового договору зобов`язання в частині повернення кредитних коштів, сплати відсотків за їх користування (у порядку та строки, визначені договором), ФОП Лопошук В.І. не виконав..

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки відповідачем-1 зобов`язання за кредитним договором не було виконано, суд дійшов висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

На день розгляду спору, заборгованість відповідачів згідно Додаткового договору №315/В/2019-4, від 30.06.2021р. про надання кредиту до Генерального договору №315/В/2019, від 30.08.2019 по основному боргу становить 306 325,39 грн., по процентах - 31 949,75 грн., підтверджена матеріалами справи, є підставною та підлягає до стягнення.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, 30.06.2021р. між АТ АКБ «Львів» (Заставодержатель) та ОСОБА_2 (Майновий поручитель) укладено Договір застави майна, №315/В/2,019/0-1, згідно п.1.2. якого в заставу передано виробниче обладнання 11 одиниць (печі для піци, морозильні ларі, тісмоси та ін.) згідно Додатку №1 до цього Договору.

Згідно з п.3.1.4. Договору застави - у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов`язань за Генеральним договором, Додатковим Договором до нього та/або невиконання/неналежного виконання Заставодавцем зобов`язань за цим договором, достроково звернути стягнення на предмет Застави в порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета застави суми, переважно перед іншими кредиторами, Задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставного майна, а також витрат, пов`язаних із зверненням стягнених і реалізацією предмета застави.

Відповідно до п.5.2 Договору застави - Заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави якщо у момент настання терміну виконання зобов`язань за Основним зобов`язанням вони не будуть виконані, саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Основним зобов`язанням термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлений Основним зобов`язанням строк суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» застава це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 1 статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Статтею 589 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно частини 1 статті 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

На виконання вимог п.5.4. Договору застави Майновому поручителю було надіслано лист-вимогу від 12.10.2022 за вих. №1448/0-05 з вимогою погасити протерміновану заборгованість, однак, вона залишилася без відповідного реагування зі сторони Майнового поручителя

Відповідно до частини 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт неналежного виконання Відповідачами зобов`язань за Додатковим договором №315/В/2019-4, від 30.06.2021 про надання кредиту до Генерального договору №315/В/2019 від 30.08.2019, а Відповідачі вказаного належними доказами не спростували, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши подані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення в понвому обсязі.

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "МАРИНАД - ВЕСТ" (43000 Волинська обл, м.Луцьк, вул.Проектувальна, буд.5, кв.2, код ЄДРПОУ 41616594) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів (79008, Львівська обл, м. Львів, вул.Сербська, буд.1, код ЄДРПОУ 09801546) 338 275, 14 грн. заборгованості, з яких : 306 325,39 грн. заборгованості по основному боргу та 31 949,75 грн. заборгованості по процентах.

3. Звернути стягнення на предмет застави - 1. Піч для Піци "Apach S.r.l., AMM4", Італія, 2017, заводський номер:150617066; 2. Морозильний ларь, AHT Paris 250 (-) L ADVS, Австрія 2012, заводський номер: 40910600002924; 3. Морозильний ларь, AHT Paris 250 (-)ADVS, Австрія 2007, заводський номер: 40907800002323; 4. Морозильний ларь, AHT Paris 250 (-) ADVS, Австрія 2008, заводський номер: 40907800007265; 5. Морозильний ларь, AHT Paris 250 (-) ADVS, Австрія 2012, заводський номер: 40910600005776; 6. Морозильний ларь, AHT Paris 185 (-)L ADVS, Австрія 2012, заводський номер: 22131000000073; 7. Морозильний ларь, AHT Paris 185 (-) L ADVS, Австрія 2012, заводський номер: 22131000000003; 8. Тістоміс Spiral mixer SMT - 20-3F, Китай 2016, заводський номер: НОМЕР_2 ; 9. Тісторозкатувальна машина ТЕ -2-34, Україна, 2019, 53146, 2019; 10. Шафа шокової заморозки, TECHNODOM S.P.A. ATT 10, Італія, 2018, заводський номер: 201850198F, 2019; 11. Шафа шокової заморозки, Apach cook, Італія, 2018 , заводський номер: НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) для задоволення вимог Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, код ЄДРПОУ 09801546) за Додатковим договором №315/В/2019-4, від 30.06.2021 про надання кредиту до Генерального договору №315/В/2019 від 30.08.2019 в сумі 338 275, 14 грн. заборгованості, з яких : 306 325,39 грн. заборгованості по основному боргу та 31 949,75 грн. заборгованості по процентах

4. Стягнути з Приватного підприємства "МАРИНАД - ВЕСТ" (43000 Волинська обл, м.Луцьк, вул.Проектувальна, буд.5, кв.2, код ЄДРПОУ 41616594), з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, код ЄДРПОУ 09801546) по 2 589,97 грн. витрат зі сплати судового збору з кожного.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З врахуванням положень ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено

05.05.2023

СуддяМ. С. Шум