Рішення

від 10.05.2023 по справі 910/21611/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.05.2023Справа № 910/21611/21

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "УМАНЬГАЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ОДЕСА БУД"

про відшкодування майнової шкоди в розмірі 105 573,54 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2021 року Приватне акціонерне товариство "УМАНЬГАЗ" (далі - позивач, Уманьгаз) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ОДЕСА БУД" (далі - відповідач, Товариство) про відшкодування майнової шкоди в розмірі 105 573,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дій відповідача мав місце порив газопроводу, що завдало шкоди позивачу у розмірі вартості витоку природного газу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

31.01.2022 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Товариства надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує.

10.02.2022 Уманьгаз подало до суду відповідь на відзив, в якій навело свої аргументи спростування доводів відповідача проти позову.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами до суду подано не було.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 19.06.2017 № 808 (в редакції зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП від 11.06.2019 № 1024), ПрАТ «Уманьгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Умань, Уманського, Христинівського та Маньківського районів Черкаської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПрАТ «Уманьгаз».

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» ПрАТ «Уманьгаз» є оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) (суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Розділом II Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальний послуг, від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС) передбачено, що газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, тиск якого не може перевищувати 1,2 МПа. Газові мережі, тиск яких менше 1,2 МПа та через які природний газ передається споживачам, є газорозподільною системою незалежно від їх власності та підпорядкування. До складу ГРМ входять споруди і пристрої на газопроводах від місця надходження природного газу в ГРМ до пунктів призначення (об`єктів споживачів або суміжних Операторів ГРМ), зокрема, ГРМ включають газопроводи, зокрема підземні та/або надземні, високого, середнього та низького тиску. Тобто, складовими газорозподільної системи, що використовуються Позивачем для провадження ліцензійної діяльності є газопроводи, що розташовані на території Уманського району.

У серпні 2020 року представник Товариства, звернувся до позивача щодо погодження Робочого проекту «Будівництво волоконно-оптичної лінії зв`язку для розвитку власної мережі ТОВ «Лайфселл» в м. Умань Черкаської області» шифр проекту 10/19-0-ЛС. Вказаний проект було погоджено 19.08.2020, про що було поставлено відповідний штамп.

Позивач зазначає, що 17.08.2021 о 15 год. 14 хв. на аварійно-диспетчерську службу ПрАТ «Уманьгаз» надійшло повідомлення про те, що в результаті риття траншеї з використанням землерийної техніки - кабелеукладачем, здійснено порив газопроводу середнього тиску діаметром 16 мм (розрив труби розміром 17*3 см) між селом Полянецьке та селом Собківка Уманського району. Представники Позивача виїхали на місце о 15 год. 18 хв., приїзд на місце 15 год. 40 хв. Перекриття газового ковера було здійснено о 15 год. 52 хв. Представниками ПрАТ «Уманьгаз» був складений акт обстеження місця події. Представниками ПрАТ «Уманьгаз», що здійснили виїзд на місце події були: начальник АДС - Зверев С.Є., слюсар АДС - Дзисюк М.І., водій АДС - Голішевський В.М. У даному акті зазначено, що до виникнення аварійної ситуації призвели дії відповідача, виконавця робіт.

Під час огляду місця події було встановлено, порив газопроводу було здійснено під час проведення робіт по риттю траншеї зв`язку для ТОВ «Лайфселл», що виконувалися представниками Товариства, а саме Савченко Сергієм Вікторовичем. Вказані роботи виконувалися на підставі Робочого проекту «Будівництво волоконно-оптичної лінії зв`язку для розвитку власної мережі ТОВ «Лайфселл» в м. Умань Черкаської області» шифр проекту 10/19-0- ЛС, що був погоджений позивачем раніше. Савченко Сергій Вікторович надав письмове пояснення, в якому вказав, що виконував роботи по прокладенню волоконно-оптичного кабелю на ділянці села Полянецьке та в результаті чого було пошкоджено газопровід. Також в поясненні ним було вказано, що перед початком виконання робіт було викликано представників позивача. Аварійну ситуацію було локалізовано представниками Уманьгаз.

18.08.2021 директору відповідача - Крайньому О.П. особисто було вручене повідомлення про те, що 19.08.2021 у приміщенні позивача буде розглядатися питання пошкодження газопроводу. За наслідками розгляду вказаного питання було визначено, що вартість відновлювальних робіт становить 12 389,60 грн. На виконання винесеного рішення між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг № 1756/08-12 від 19.08.2021, предметом якого було відновлення газопостачання механічним способом. Відповідачем був підписаний договір та оплачено рахунок на суму 12 389,60 грн.

Позивач зазначає, що внаслідок пориву газопроводу, що був спричинений Відповідачем, відбувсь неконтрольований витік природного газу, що тривав 2280 секунд. На підставі вихідних даних позивачем здійснено 15.09.2021 розрахунок виробничо-технологічних втрат природного газу внаслідок витоків з газопроводів на суму 105 573,54 грн та складено розрахунок виробничо технологічних витрат та втрат природного газу внаслідок витоків та розшифрування до акту від 15.09.2021 за №3255, що не були підписані Товариством.

15.09.2021 позивачем було направлено запит (№ 3256) відповідачу з проханням надати завірені належним чином копії документів, що підтверджують погодження Оператором ГРМ проведення земляних робіт відповідно до Закону, але відповіді та копій документів позивач не отримав.

03.11.2021 позивачем на адресу Товариства була направлена претензія пре відшкодування виробничо-технологічних витрат за №5563, яка була отримана Товариством 26.11.2021, проте залишена відповідачем без виконання, що зумовило звернення Уманьгаз з цим позовом до суду про стягнення матеріальних збитків у розмірі 105 573,54 грн.

Відповідач в своєму відзиві проти позову заперечував, посилаючись на те, що норми спеціального законодавства не передбачають повідомлення Оператора ГРМ про виконання ремонтних/будівельних земельних робіт, беручи до уваги погодження всього проекту Уманьгаз. Крім того Товариство вказувало на відсутність його вини у прориві газопроводу, оскільки на схемі проекту саме позивачем не був нанесений газопровід, а тому підстав зобов`язання відповідача відшкодувати завдані збитки за твердженнями Товариства відсутні. Також відповідач зазначив, що умовами договору про надання послуг № 1756/08-12 від 19.08.2021 підписаного сторонами було погоджено відсутність у позивача права застосування до Товариства додаткової відповідальності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення збитків, заподіяної діями відповідача внаслідок виконання ним земляних робіт, проведення яких попередньо не було погоджено з позивачем.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2 статті 16 ЦК України).

Згідно з положеннями частини 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв`язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведену правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17, від 16.04.2020 у справі № 904/5489/18).

Враховуючи визначені цивільно-процесуальним законодавством принципи змагальності і диспозитивності судочинства можна зробити висновок, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 554/1583/16-ц.

Наявність всіх зазначених вище умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, доводам учасників справи, суд дійшов висновку про наступне.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015, Правилами безпеки систем газопостачання, що затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 №285; ДБН В.2.5-20:2018 Газопостачання, які затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального, господарства України від 15.11.2018 № 305.

За змістом пункту 17 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 38 Закону України "Про ринок природного газу" з метою виконання функцій, передбачених частиною 1 статті 37 цього Закону, оператор газорозподільної системи зобов`язаний вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи.

Отже, відповідно до вимог Закону України "Про ринок природного газу" позивач, як оператор ГРМ, зобов`язаний вживати заходів з безпеки постачання природного газу, безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи у межах Чернігівської області.

Відповідно до пункту 2 розділу 2 глави 1 Кодексу газорозподільних систем (далі - КГС) оператор газорозподільної системи (далі - ГРМ) відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори газорозподільних систем (пункт 1 розділу 1 глави 3 КГС).

Оператор ГРМ повинен забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем, а саме комплекс робіт, що виконується на підставі результатів технічного огляду або технічного обстеження газорозподільних систем, з метою забезпечення її подальшого безаварійного експлуатування шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів. У разі виникнення аварійної ситуації Оператор ГРМ зобов`язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи (пункт 4 розділу 1 глави 3 КГС).

Пунктом 7, 8 глави ІІІ КГС передбачено, що проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ.

Письмове погодження, що надається Оператором ГРМ на право проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт поблизу ГРМ, має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та земляних робіт. До погодження додається схема газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо). Видача погодження Оператора ГРМ, його переоформлення, видача дубліката та його анулювання здійснюються на безоплатній основі. Оператор ГРМ протягом 10 робочих днів з дня реєстрації письмового звернення юридичної чи фізичної особи або фізичної особи-підприємця щодо погодження проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ має надати письмове погодження або письмову обґрунтовану відмову. Письмове погодження надається на безоплатній основі. Погодження має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та/або земляних робіт, а також схему газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці для отримання погодження оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ повинні подати оператору ГРМ для узгодження проект плану їх проведення, розроблений з урахуванням вимог будівельних, а за необхідності - інших норм і правил, що регламентують ці роботи, а також заяву (лист) на отримання погодження (пункт 9).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці, які отримали письмове погодження оператора ГРМ, зобов`язані керуватися порядком проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт і дотримуватись умов їх виконання з урахуванням вимог письмового погодження оператора ГРМ (пункт 10).

Письмове погодження оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ оформляється у двох примірниках, один з яких зберігається в оператора ГРМ протягом строку, визначеного законодавством (пункт 11).

До початку ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронній зоні наказом організації, що проводить роботи, з числа фахівців призначається особа, відповідальна за проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт (керівник робіт) (пункт 15).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці, що проводять ремонтні, будівельні та земляні роботи в охоронних зонах, зобов`язані не пізніше ніж за добу до початку робіт повідомити представника оператора ГРМ щодо проведення робіт (пункт 16).

Фізична особа або персонал юридичної особи чи фізичної особи- підприємця, залучені для проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронних зонах, повинні бути ознайомлені (проінструктовані) представником оператора ГРМ з інформацією про місцезнаходження газопроводу і споруд на ньому, їх позначення на місцевості, можливі аварійні ситуації і дії при їх виникненні (пункт 17).

З представлених суду документів судом було встановлено, що 19.08.2020 Уманьгаз було погоджено робочий проект № 10/19-ЛС, в якому міститься примітка «при виконанні земельних робіт визвати представника ПрАТ «Уманьгаз» т-104».

Доказів повідомлення Оператора ГРМ про початок земельних робіт відповідачем суду не надано. Вказівка Савченка С. В. в пояснювальній записці про виклик представників Уманьгаз перед початком земельних робіт не знаходить свого підтвердження в інших документах, долучених до матеріалів справи обома сторонами.

Отже, всупереч законодавчо встановленому вище порядку, працівники відповідача 17.08.2021 приступили до виконання земляних робіт без обов`язкового погодження з оператором ГРМ, що і призвело до пошкодження газопроводу та спричинення збитків.

У зв`язку з пошкодженням відповідачем газопроводу, позивач поніс матеріальні збитки на загальну суму 105 573,54 грн, що є вартістю витоку природного газу в кількості 8,9769 тис.м3. Розрахунок позивачем здійснений на основі розрахунків відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під з його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264.

Порушення відповідачем порядку проведення земляних робіт в охоронній зоні без обов`язкового письмового погодження з позивачем, призвело до пошкодження газопроводу, що заподіяло шкоду позивачу, яка полягала у понесенні витрат на лише на відновлення належної роботи газорозподільної системи (що було відшкодоване відповідачем), а й вартості аварійного витоку природнього газу.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами статей 73, 74, 76 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Втім, до суду не подано належних, допустимих та достатніх доказів відсутності вини (умислу чи необережності) у діях відповідача, зокрема, не доведено, що ним вчинялись усі передбачені й необхідні заходи для унеможливлення завдання шкоди.

Всупереч встановленому вище порядку, представники відповідача 17.08.2021 приступили до виконання земляних робіт без обов`язкового погодження з оператором ГРМ - ПрАТ «Уманьгаз», що і призвело до пошкодження газопроводу та виникненню збитків.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що в діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 105 573,54 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, учасниками справи не надано.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, беручи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства "УМАНЬГАЗ" про відшкодування майнової шкоди в розмірі 105 573,54 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ОДЕСА БУД" (03039, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІЗЮМСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код 40821738) на користь Приватного акціонерного товариства "УМАНЬГАЗ" (20300, Черкаська обл., місто Умань, ВУЛИЦЯ ДЕРЕВ`ЯНКА, будинок 19; ідентифікаційний код 03361419) 105 573,54 грн (сто п`ять тисяч п`ятсот сімдесят три гривні 54 копійки) матеріальних збитків та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ