Ухвала

від 09.05.2023 по справі 910/9548/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

09.05.2023Справа № 910/9548/21

Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши

Заяву Першого заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва

про забезпечення позову

у справі № 910/9548/21

за позовом Першого заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва (вул. Січових Стрільців, 89, м. Київ, 04053) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" (вул. Прорізна, 12-А, м. Київ, 01001)

про стягнення 11 527 152,79 грн.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/9548/21 за позовом Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Луол» про стягнення 11 527 152,79 грн. збитків, завданих внаслідок несплати відповідачем пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

Позов мотивовано тим, що відповідачем всупереч положенням статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, що діяла станом на 27.04.2016, тобто на дату видачі дозволу на будівельні роботи, а також пункту 2 розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні протягом 2020 року не було перераховано до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури міста Києва у розмірі 2 відсотків вартості будівництва об`єкта.

До суду від Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва надійшла заява про забезпечення позов, в якій заявник просить суд:

1. до набрання рішенням у справі № 910/9548/21 законної сили накласти арешт на наступні об`єкти нерухомості: квартира №40 за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, буд 59 (вартість за даними Державного реєстру речових прав 4 млн грн), що на праві приватної власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЛУОЛ» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1784004080000), будівля зарядів електронавантажувачів за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 102 (вартість за даними Державного реєстру речових прав 9 576 100 грн), що на праві приватної власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЛУОЛ» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 212164280000).

2. до набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - квартира №40 за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, буд 59, що на праві приватної власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЛУОЛ» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1784004080000), будівля зарядів електронавантажувачів за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 102, що на праві приватної власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ЛУОЛ» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 212164280000), в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає що прокурор звернуся до суду з позовом ще в червні 2021 року.

Справа розглядалась судами неодноразово. Останньою ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 розгляд справи перенесено на 15.05.2023.

В ході розгляду справи судом після її касаційного перегляду, починаючи з січня місяця поточного року до Київської міської прокуратури надходять листи як від відповідача, так від позивача з проектами мирової угоди щодо можливості укладення такої мирової угоди у справі.

При цьому, Київською міською прокуратурою неодноразово (копії листів додаються) як позивачу, так і відповідачу у справі повідомлялось про те, що в силу ст.ст. 55, 192 Господарського процесуального кодексу України, питання укладення мирової угоди не належить до процесуального права прокурора. Водночас повідомлено, що опрацюванням останнього проекту мирової угоди, встановлено, що остання містила порядок «компенсації» з боку відповідача судових витрат у справі, понесених Київської міською прокуратурою.

Разом з цим, в останньому судовому засіданні, яке відбулось 12.04.2023, представник відповідача не з`явився, а підписана позивачем та відповідачем мирова угода для затвердження суду не передана.

Заявник вважає, що вказане може свідчити про зловживання правами учасниками процесу, спрямованими на його затягування та з метою відчуження майна, яке перебуває у власності відповідача.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час відповідачем на праві власності зареєстроване лише декілька об`єктів нерухомого майна (квартир), що свідчить про відчуження відповідачем шести об`єктів нерухомого майна у збудованому житлово-офісному комплексі з центром дозвілля та торгівлі, спортивно-оздоровчими приміщеннями та паркінгом (загальною площею 57 486 кв м), який є предметом розгляду в даній справі.

Отже, беручи до уваги, що прокурор звернувся до суду з майновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, державна реєстрація права власності на спірне майно за відповідачем, у разі відсутності забезпечення позову, дає право товариству здійснювати заходи щодо поділу, об`єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна та вчиняти інші дії, а саме вільно ним розпоряджатись, у тому числі, відчужувати його третім особам (як фізичним так і юридичним).

Таким чином, враховуючи правомочності власника, які визначені у ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження товариством спірного майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливленим ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної справи.

Враховуючи вищезазначені обставини справи заявник вважає, що невжиття заявленого заходу забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, а саме стягнення грошових коштів до місцевого бюджету.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до усталеної практики господарських судів при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі запроваджено виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Суд зазначає, що позивачем (заявником) не доведено суду належними та допустимими доказами існування обставин, які є підставами для накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

Так, подана заявником заява про забезпечення позову обґрунтована тими обставинами, що належне відповідачу нерухоме майно може бути відчужене.

Втім, суд зазначає, що наведені заявником обставини не свідчать про те, що грошові кошти та майно, наявне у ТОВ «ГРАНД ЛУОЛ» можуть зникнути, зменшитися за кількістю, так само як і не доведено, що останнім вчиняються будь-які дії, спрямовані на ухилення виконання рішення суду у даній справі (у випадку його задоволення).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Першого заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову.

У разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, заявник не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.

Керуючись статтями 136-140, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Першого заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяМ.Є. Літвінова