Ухвала

від 11.05.2023 по справі 910/7020/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

11.05.2023Справа № 910/7020/23

Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В. розглянувши заяву № 01/05 від 01.05.2023 року «Про видачу судового наказу» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПТРАНС» (м. Київ) /надалі - Заявник/ за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіан Трейд» (м. Київ) /далі - Боржник/ про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 19/07/2022-2 від 19.07.2022 року у розмірі 197 352,18 грн. (сто дев`яносто сім тисяч триста п`ятдесят дві гривні 18 копійок), -

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПТРАНС» надійшла заява № 01/05 від 01.05.2023 року «Про видачу судового наказу» за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіан Трейд» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 19/07/2022-2 від 19.07.2022 року у розмірі 197 352,18 грн. (сто дев`яносто сім тисяч триста п`ятдесят дві гривні 18 копійок).

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Виходячи з указаної норми закону, заява має містити підпис заявника. При цьому, заява має бути підписана власноручно, відтворення підпису за допомогою факсиміле або інших технічних засобів не допускається.

З урахуванням ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України заява може містити електронний цифровий підпис прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Натомість, подана до суду заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПТРАНС" не містить власноручного підпису чи електронного цифрового підпису, на ній проставлений факсиміле директора ТОВ «ВПТРАНС» Р.Л. Павленко.

Факсиміле з латині «facsimile» - зробити подібне. Так, фактично - це печатка, кліше, що відтворює власноручний підпис, аналог останнього.

У свою чергу, підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення. Як почерковий об`єкт підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов`язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.

Отже, факсиміле - це печатка, за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису певної особи. Факсиміле від власноручного підпису відрізняється тим, що відсутня можливість стверджувати, що документ містить дійсну волю особи, чий підпис відтворено.

Суд зазначає, що процесуальним законодавством не передбачено інших способів звернення до суду, окрім особистого звернення заявника та підписання заяви уповноваженою особою власноручно або з урахуванням частини восьмої статті 6 Господарського процесуального кодексу України, електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Таким чином, звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі заявника та відображенні даної волі у проставленому на заяві підпису. Зазначене, дає змогу суду виключити будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого волевиявлення на звернення до суду із заявою.

Приймаючи до уваги те, що використання факсиміле при підписанні заяви про видачу судового наказу при зверненні до суду не передбачено чинним законодавством, а також, враховуючи те, що факсиміле по своїй суті є копією графічного зображення підпису особи, підпис директора ТОВ «ВПТРАНС» на заяві, беззаперечно відтворений за допомогою факсиміле, не може вважатися таким, що підтверджує повноваження особи, якою подано заяву.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Зокрема, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений п. 5.26 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2020), відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають наступні елементи: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Судом встановлено, що додані до заяви про видачу судового наказу копії документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, не завірені належним чином, відповідно до зазначених норм чинного законодавства, оскільки не містять найменування посади особи, яка засвідчувала копії, її власного імені та прізвища. Крім того, документи, які додані до заяви містять ознаки застосування механічних засобів відтворення власноручного підпису - факсиміле.

З огляду на вказане, копії документів, які додані заявником до заяви про видачу судового наказу за своєю правовою природою не є письмовими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України, оскільки не засвідчені в установленому порядку.

Суд зазначає, що копія набуває юридичної сили лише в разі засвідчення в установленому порядку (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 08.05.2019 року у справі № 160/7887/19). Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 11.07.2018 року у справі № 904/8549/17).

Таким чином, подані заявником документи не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, оскільки долучені документи не є ні оригіналами, ні належним чином засвідченими копіями.

Згідно з пунктами 1 та 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу, а також якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 148, 150, 151, 152, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВПТРАНС» у видачі судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіан Трейд» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 19/07/2022-2 від 19.07.2022 року у розмірі 197 352,18 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата підписання: 11 травня 2023 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков