Рішення

від 11.05.2023 по справі 910/2070/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.05.2023Справа № 910/2070/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (01601, м. Київ-30, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 40081221) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ФОРВАРДІНГ» (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, буд. 4-В; код ЄДРПОУ 43535308) про стягнення 28 900,93 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (далі - позивач, АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ФОРВАРДІНГ» (далі - відповідач, ТОВ «АТЛАНТ ФОРВАРДІНГ») про стягнення 28 900,93 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем в січні-лютому 2022 року за зверненням відповідача виконано технічне обслуговування з відчепленням вагонів, подавання та забирання вагонів, яке відповідачем оплачено не було, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яку і просить стягнути позивач.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/2070/23 та справу передано на розгляд судді Демидову В.О.

Ухвалою суду від 14.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, подати суду відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити направлення позивачу копії відзиву на позов та доданих до нього документів, докази на підтвердження такого направлення разом з відзивом надати суду; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу запропоновано у строк не пізніше п`ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, копію якого направити відповідачу в той самий строк, докази направлення надати суду разом з відповіддю на відзив.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 14.02.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105493685062) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105493685062 (№ 0405352882420) зазначена ухвала суду вручена відповідачу 20.02.2023.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.02.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом січня-лютого 2022 року Виробничим підрозділом Експлуатаційного вагонного депо Дарниця регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» були складені Повідомлення на ремонт або технічне обслуговування вагона (форма ВУ-23М), копії яких надані в матеріли справи, а саме: № 2770 від 06.01.2022 (вагон № 55782247), № 2771 від 06.01.2022 (вагон № 61135729), № 2772 від 06.01.2022 (вагон № 64648363), № 113 від 03.02.2022 (вагон № 63603807/несправність трійника), № 112 від 03.02.2022 (вагон № 63903801/несправність гострокінцевий накат гребня), № 111 від 03.02.2022 (вагон № 64217946/несправність гострокінцевий накат гребня), № 153 від 11.01.2022 (вагон № 63279988/ тріщина ізлом центрірующєї балки) та № 338 від 22.02.2022 (вагон № 62228127/несправність завар башмака).

ТОВ «АТЛАНТ ФОРВАРДІНГ» звернулось до Начальника вагонного депо Дарниця з гарантійними листами, в яких просило виконати поточний ремонт вказаних в них вагонів та після проведення ремонту надати повний пакет документів, а саме: рахунок, акт виконаних робіт, калькуляцію, звітні форми ВУ-23, ВУ-36, ВУ-22, ВУ-35.

Також у вказаних листах гарантувало оплату всіх витрат, які виникнуть під час ремонту, а саме: вартість ремонту, розрахована на підставі фактичних витрат; вартість маневрової роботи по поданню/прибиранню на шляху ремонтна вагонного підприємства.

Так, ТОВ «АТЛАНТ ФОРВАРДІНГ» звернулось з наступними гарантійними листами:

- исх. № 17 від 10.01.2022 (поточний ремонт відчеплених вагонів № 55782247, № 61135729, № 64648363 власності АТ «Уголь-Транс»);

- исх. № 97 від 04.02.2022 (поточний ремонт відчеплених вагонів № 64217946, № 63903801 власності АТ «Уголь-Транс»/несправність 109 - гострокінцевий накат гребня);

- исх. № 102 від 07.02.2022 (поточний ремонт відчепленого вагону № 63603807 власності АТ «Уголь-Транс»/несправність 410 - несправність трійника повітропровода гальмівної магістралі);

- исх. № 124 від 14.02.2022 (поточний ремонт відчепленого вагону № 63279988 власності АТ «Уголь-Транс»/несправність 380 - тріщина ізлом центрірующєї балки);

- исх. № 154 від 23.02.2022 (поточний ремонт відчепленого вагону № 62228127 власності АТ «Уголь-Транс»/несправність 445 - завар башмака).

Згідно з Повідомленнями про прийняття вантажних вагонів із технічного обслуговування (форма ВУ-36М), копії яких наявні в матеріалах справи, було проведено технічне обслуговування наступних вагонів: № 0943 від 12.01.2022 - вагони № 64648363, № 61135729 та № 55782247; № 0971 від 09.02.2022 - вагони № 63603807 та № 63903801; № 0976 від 14.02.2022 - вагон № 64217946; № 0061 від 27.02.2022 - вагон № 62228127; № 0977 від 17.02.2022 - вагон № 63279988.

По кожному зазначеному вагону була складена Дефектна відомість на технічне обслуговування ремонт вантажних вагонів (форма ВУ-22) із переліком виконаних робіт (група робіт, назва робіт, кількість та виконавець робіт), копії яких надані в матеріали справи.

Розраховані суми виконаних робіт зазначені в Калькуляціях вартості технічного обслуговування вантажного вагону з відчіплюванням № 63603807 на суму 3 161,70 грн та № 63903801 на суму 3 119,89 грн, № 64648363 на суму 3 422,30 грн, № 61135729 на суму 3 422,30 грн, № 55782247 на суму 3 422,30 грн, № 64217946 на суму 3 311,88 грн, № 62228127 на суму 2 295,86 грн, № 63279988 на суму 3 468,23 грн та в Калькуляції вартості проміжного обстеження колісних пар з обточуванням вагону № 64217946 на суму 3 276,47 грн, на загальну суму 28 900,93 грн.

Таким чином, у січні-лютому 2022 року Виробничим підрозділом Експлуатаційного вагонного депо Дарниця регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» було виконано технічне обслуговування вагонів на загальну суму 28 900,93 грн, що було зазначено в Актах виконаних робіт № 11/400 від 20.01.2022 на суму 10 266,91 грн (технічне обслуговування з відчіпленням ваг. № 55782247, № 61135729, № 64648363), № 256/400 від 22.02.2022 на суму 6 281,58 грн (технічне обслуговування з відчіпленням ваг. № 63603807 та № 63903801), № 267/400 від 24.02.2022 на суму 6 588,35 грн (технічне обслуговування з відчіпленням та проміжне обстеження колісних пар ваг. № 64217946), № 351/400 від 25.04.2022 на суму 5 764,09 грн (технічне обслуговування з відчіпленням ваг. № 63279988 та № 62228127), копії яких надані в матеріали справи.

Для здійснення розрахунків за виконані роботи Виробничим підрозділом Експлуатаційного вагонного депо Дарниця регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» були виставлені рахунки № 11/400 від 20.01.2022 на суму 10 266,91 грн (технічне обслуговування з відчіпленням ваг. № 55782247, № 61135729, № 64648363), № 256/400 від 22.02.2022 на суму 6 281,58 грн (технічне обслуговування з відчіпленням ваг. № 63603807 та № 63903801), № 267/400 від 24.02.2022 на суму 6 588,35 грн (технічне обслуговування з відчіпленням та проміжне обстеження колісних пар ваг. № 64217946), № 351/400 від 25.04.2022 на суму 5 764,09 грн (технічне обслуговування з відчіпленням ваг. № 63279988 та № 62228127) на загальну суму 28 900,93 грн, копії яких надані в матеріли справи.

15.06.2022 ТОВ «АТЛАНТ ФОРВАРДІНГ» звернулось до Керівника вагонного депо «Дарниця» з листом вих. № 169, в якому відповідач зазначав, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022 виявилися непереборною, непередбачуваною подією, поза контролем ТОВ «АТЛАНТ ФОРВАРДИНГ», яка призупинила роботу підприємства, унеможливила отримання кошів від наших контрагентів за надані їм послуги та перешкодила виконанню договірних зобов`язань з нашої сторони.

Також, ТОВ «АТЛАНТ ФОРВАРДІНГ» повідомило, що незважаючи на форс-мажорні обставини визнає свої зобов`язання перед Вагонним депо «Дарниця» та вживає всі можливі заходи щодо відновлення роботи підприємства та як тільки ситуація покращиться зобов`язуємось здійснити розрахунки з Вагонним депо «Дарниця».

Оскільки, відповідачем не було здійснено оплату за роботи з технічного обслуговування вищезазначених вагонів, виконані Виробничим підрозділом Експлуатаційного вагонного депо Дарниця регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» 21.12.2022 звернулось до ТОВ «АТЛАНТ ФОРВАРДІНГ» (04053, м. Київ, провулок Бехтерівський, буд. 4В) з вимогою № ВЧДЕ-5-3/1050 щодо оплати коштів за надані послуги, в якій вимагало до 26.12.2022 сплатити згідно рахунків кошти за технічне обслуговування з відчіпленням вагонів в загальній сумі 28 900,93 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист 0217585636770, накладною Укрпошта № 0217585636770 від 25.01.2023 та фіскальним чеком від 25.01.2023.

Згідно опису вкладення у цінний лист 0217585636770 на адресу ТОВ «АТЛАНТ ФОРВАРДІНГ» були надіслані також Акт виконаних робіт № 11/400 від 20.01.2022 та рахунок № 11/400 від 20.01.2022, Акт виконаних робіт № 256/400 від 22.02.2022 та рахунок № 256/400 від 22.02.2022, Акт виконаних робіт № 267/400 від 24.02.2022 та рахунок № 267/400 від 24.02.2022, Акт виконаних робіт № 351/400 від 25.04.2022 та рахунок № 351/400 від 25.04.2022.

Згідно даних Укрпошта в розділі відстеження поштових відправлень https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, лист № 0217585636770 було вручено адресату (04053 м. Київ Україна) 17.01.2023: за довіреністю.

Однак, кошти за технічне обслуговування з відчіпленням вагонів сплачені не були, .вимога щодо оплати коштів за надані послуги залишилась відповідачем без відповіді та виконання, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини першої ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Наявні у справі докази, зокрема, гарантійні листи исх. № 17 від 10.01.2022, исх. № 97 від 04.02.2022, исх. № 102 від 07.02.2022, исх. № 124 від 14.02.2022 та исх. № 154 від 23.02.2022 свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору підряду, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов`язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як зазначалось, на підтвердження виконання позивачем робіт з технічного обслуговування вагонів № 55782247, № 61135729, № 64648363, № 63603807, № 63903801, № 64217946, № 63279988 та № 62228127 на суму 28 900,93 грн, в матеріали справи були надані Повідомлення на ремонт або технічне обслуговування вагона (форма ВУ-23М): № 2770 від 06.01.2022, № 2771 від 06.01.2022, № 2772 від 06.01.2022, № 113 від 03.02.2022, № 112 від 03.02.2022, № 111 від 03.02.2022, № 153 від 11.01.2022 та № 338 від 22.02.2022; Повідомленнями про прийняття вантажних вагонів із технічного обслуговування (форма ВУ-36М): № 0943 від 12.01.2022, № 0971 від 09.02.2022, № 0976 від 14.02.2022, № 0061 від 27.02.2022 та № 0977 від 17.02.2022; Дефектні відомості на технічне обслуговування ремонт вантажних вагонів (форма ВУ-22) та Калькуляції вартості технічного обслуговування вантажного вагону з відчіплюванням.

Згідно зі ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

З огляду на зміст гарантійних листів відповідач був повідомлений про несправність спірних вагонів, необхідність їх ремонту та надав згоду на їх ремонт, гарантував оплату вартості ремонту. При цьому в гарантійних листах відповідачем не були вказані будь-які суми або застереження щодо сум вартості ремонту вагонів.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем на адресу позивача претензії щодо вартості чи якості виконаного позивачем ремонту спірних вагонів.

Також, позивачем були підготовлені та надіслані відповідачу Акти виконаних робіт та рахунки № 11/400 від 20.01.2022, № 256/400 від 22.02.2022, № 267/400 від 24.02.2022 та № 351/400 від 25.04.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист 0217585636770, накладною Укрпошта № 0217585636770 від 25.01.2023 та фіскальним чеком від 25.01.2023.

Згідно даних Укрпошта в розділі відстеження поштових відправлень https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, лист № 0217585636770 було вручено 27.01.2023 адресату (04053 м. Київ Україна): за довіреністю.

Проте, вказані Акти виконаних робіт відповідачем підписані та повернуті відповідачу не були, також в матеріалах справи відсутні будь які аргументовані заперечення проти підписання вказаних актів та заперечення щодо виконання позивачем робіт в казаних в актах.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи частини сьомої ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов.

Частиною другою ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, оскільки договір у письмовій формі на виконання ремонту вагонів, оплата яких гарантувалась відповідачем у відповідних гарантійних листах, між сторонами не укладався, а строк (термін) оплати ремонту вагонів сторонами не був встановлений, то в такому випадку для визначення строку (терміну) виконання відповідачем обов`язку щодо оплати виконаних позивачем робіт слід застосовувати норми цивільного законодавства, зокрема, приписи частини другої ст. 530 ЦК України.

Згідно зі ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як зазанчалось, позивач 25.01.2023 звернувся до відповідача з вимогою № ВЧДЕ-5-3/1050 від 21.12.2022 щодо оплати коштів за надані послуги, яка була отримана представником відповідача за довіреністю 27.01.2023.

Проте, доказів сплати відповідачем на користь позивача заявлених до стягнення коштів в строк, передбачений ст. 530 ЦК України, в матеріли справи надано не було.

Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується виконання позивачем робіт з технічного обслуговування вагонів, заявлених на ремонт в гарантійних листах відповідача, однак, відповідач не здійснив оплату вказаних робіт, проте гарантував їх оплату в гарантійних листах та зазначав про визнання своїх зобов`язань перед Вагонним депо «Дарниця» у листі вих. № 169 від 15.06.2022.

Будь яких документів на підтвердження існування інших зобов`язань ніж зобов`язання з оплати робіт з технічного обслуговування вагонів, заявлених в даній справи, перед Вагонним депо «Дарниця», в матеріали справи надано не було.

Також, відповідач не скористався своїми процесуальними правами, не надав суду аргументи, доводи та міркування, не виконав обов`язку щодо надання відзиву на позов з мотивуванням заперечень за наявності таких, доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Слід зазначити, що відповідно до частин першої та другої ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (частина перша ст. 617 ЦК України).

Згідно частини другої ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Приписами частини четвертої ст. 219 ГК України встановлено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Судом враховано, що листом вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14 та ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх визначенні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем не доведено, що військова агресія Російської Федерації проти України прямо вплинула на неможливість своєчасного виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором.

Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому правові підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення першого від виконання прийнятих зобов`язань відсутні.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 86, 129, 232, 236 - 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ФОРВАРДІНГ» (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, буд. 4-В; код ЄДРПОУ 43535308) на користь Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (01601, м. Київ-30, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 40081221) заборгованість у розмірі 28 900 (Двадцять вісім тисяч дев`ятсот) грн 93 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 11.05.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ