Ухвала

від 11.05.2023 по справі 916/1916/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"11" травня 2023 р. Справа № 916/1916/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши матеріали заяви (вх.№ 1981/23 від 08.05.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТАФАРМ» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, № 313, оф. 509, код ЄДРПОУ 37443639) про видачу судового наказу до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБИЛ ЮГ» (65091, м. Одеса, вул. Середня, № 24, корп. 3, прим. 3/1Н, код ЄДРПОУ 40203985) на суму 27 400,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

08.05.2023 за вх.№1981/23 до Господарського суду Одеської області від ТОВ «ТЕТАФАРМ» надійшла заява про видачу судового наказу про стягнення із ТОВ «МОБИЛ ЮГ» 27400,48 грн. заборгованості за договором поставки № 349-Од/17 від 22.03.2017.

Заяву обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 349-Од/17 від 22.03.2017. Заявник вказує, що товар поставлявся боржнику згідно видаткових накладних.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

За загальним правилом при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частини першої статті 155 Господарського процесуального кодексу України).

З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відповідно до частин першої, другої статті 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Згідно з вимогами частин другої, третьої статті 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено, зокрема, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Із змісту заяви, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕТАФАРМ» слідує, що заявник просить стягнути з ТОВ «МОБИЛ ЮГ» заборгованість за договором поставки № 349-Од/17 від 22.03.2017.

Викладені обставини заявник підтверджує наступними документами: копією договору поставки № 349-Од/17 від 22.03.2017 з додатковими угодами № 1 від 02.01.2019 та № 2 від 03.08.2020 до нього, копією акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період 01.01.2022-26.12.2022 та копією вимоги вих. № 359-03/23 від 14.03.2023 з доказами її направлення.

Як вбачається з долученого заявником договору поставки, предметом договору є товар, асортимент, одиниця виміру і вартість якого визначається видатковими накладними, який (товар), ТОВ «ТЕТАФАРМ» зобов`язалось передати у власність ТОВ «МОБИЛ ЮГ», а ТОВ «МОБИЛ ЮГ» в свою чергу зобов`язалось прийняти та оплатити товар (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору, право власності на товар переходить до покупця у момент отримання товару покупцем. При прийманні товару покупець зобов`язаний в накладній поставити підпис, вказати розшифровку підпису, посаду особи, яка приймає товар, і поставити печатку (штамп) організації, що прийняла товар.

Судом встановлено, що заявник вказуючи у заяві про видачу судового наказу, що товар поставлявся боржнику згідно видаткових накладних, не надає до суду доказів на підтвердження вказаних обставин.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором).

Звідси, до заяви товариством не подано доказів на підтвердження факту поставки, у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що під час розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТАФАРМ» у порядку наказного провадження не вбачається за можливе встановити факт отримання товару боржником за договором поставки № 349-Од/17 від 22.03.2017, а, отже, заява про видачу судового наказу (вх. № 1981/23 від 08.05.2023) подана з порушеннями вимог ст.150 ГПК України.

За таких обставин, господарський суд доходить висновку про те, що з поданої заяви не вбачається порушення права грошової вимоги за договором поставки № 349-Од/17 від 22.03.2017 у сумі 27400,48 грн., через що у суду наявні підстави, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, для відмови ТОВ «ТЕТАФАРМ» у видачі судового наказу.

При цьому, суд зазначає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТАФАРМ» (вх. ГСОО №1981/23 від 08.05.2023) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБИЛ ЮГ» заборгованості за договором поставки № 349-Од/17 від 22.03.2017 в сумі 27 400,48 грн. - відмовити.

2. До уваги заявника, згідно ч.2 ст.151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили 11.05.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя О.В. Цісельський