Рішення

від 11.05.2023 по справі 916/826/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/826/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю „ІЗТ про стягнення 16 514,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі по тексту АТ „Українська залізниця) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „ІЗТ (далі по тексту ТОВ „ІЗТ) про стягнення 16 514,19 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору компенсації плати за користування земельною ділянкою від 20.07.2015р.

Ухвалою суду від 06.03.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

ТОВ „ІЗТ було повідомлено судом про відкриття провадження по даній справі в порядку письмового провадження шляхом направлення ухвали від 06.03.2023р. на юридичну адресу відповідача, а саме: 68090, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Шмідта, 1, яка була перевірена судом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату відкриття провадження у справі.

20.03.2023р. до господарського суду було повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення разом із конвертом та ухвалою суду від 06.03.2023р. у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ „ІЗТ про розгляд судом даного спору. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

20.07.2015р. між ДП „Одеська залізниця (далі Залізниця) та ТОВ „Іллічівський зерновий термінал (далі Платник) було укладено договір компенсації плати за користування земельною ділянкою, відповідно до п. 1 якого предметом договору є земельна ділянка загальною площею 4600 кв.м., що має кадастровий номер 5110800000:05:010:0030, та земельна ділянка загальною площею 11580 кв. м., що розташована в межах Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області. Вказані земельні ділянки знаходяться у постійному користуванні ДП «Одеська залізниця».

Відповідно до п. п. 2-4 договору від 20.07.2015р. сторони підтверджують, що вказані земельні ділянки фактично використовуються Платником для проходу та проїзду по наявному шляху, зокрема, під`їзною залізничною колією.За цим договором, Платник зобов`язується компенсувати Залізниці витрати, пов`язані із сплатою земельного податку, за користування вказаними земельними ділянками у період з 17.08.2012 року до дати укладення даного договору. Компенсація виражається в грошовій оплаті за кожний місяць користування земельними ділянками, що становить 1% від суми нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що діяла за період компенсації. Платник зобов`язується здійснити оплату компенсаційних витрат протягом п`яти банківських днів з дня отримання рахунку від Залізниці. Платник зобов`язується до укладання договору сервітуту між сторонами щомісячно відшкодовувати Залізниці витрати, пов`язані із сплатою земельного податку за зазначені в п. 1 цього договору земельні ділянки.

Умовами п. п. 5-6 договору від 20.07.2015р. передбачено, що розмір плати, що її сплачує Платник на користь Залізниці в якості відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою земельного податку, за цим договором становить 1 % від суми нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що діє на момент укладення договору, щомісячно. Оплата у розмірі 100% місячної плати здійснюється Платником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Залізниці після виставлення рахунку до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 7 договору від 20.07.2015р. Залізниця має право в односторонньому порядку змінити розмір плати, що її сплачує Платник в якості відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою земельного податку, за цим договором, у разі зміни розміру земельного податку шляхом письмового повідомлення про такі зміни не пізніше ніж за 10 днів до введення таких змін.

01.04.2016р. між ПАТ „Українська залізниця, як правонаступником ДП „Одеська залізниця, та ТОВ „Іллічівський зерновий термінал було укладено додаткову угоду №1 до договору від 20.07.2015р., якою сторонами було викладено, зокрема, пункти 5, 6, 10 у новій редакції.

Згідно з п. 5 договору від 20.07.2015р. (в редакції додаткової угоди №1 від 01.04.2016р.) розмір плати, яку Платник сплачує на користь Залізниці в якості відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою земельного податку за цим договором складає 23 120,76 грн. (компенсація земельного податку за дві земельні ділянки за грудень 2015р. та за 2016р.)

Відповідно до п. 6 договору від 20.07.2015р. (в редакції додаткової угоди №1 від 01.04.2016р.) оплата в розмірі 100% річної плати здійснюється Платником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Залізниці до 15 числа розрахункового місяця. Розрахунковим є місяць укладання договору. Для кожного наступного року розрахунковим є місяць відповідний місяцю укладення договору.

Згідно з п. 10 договору від 20.07.2015р. (в редакції додаткової угоди №1 від 01.04.2016р.) цей договір може бути припинений у будь-який час за ініціативою будь-якої із сторін. Сторони цим погоджуються, що мають право у будь-який час з будь-яких причин за власною ініціативою, повідомивши у письмовому вигляді, припинити договір. При цьому, Платник зобов`язаний за власний рахунок у місячний термін звільнити земельну ділянку від власного майна і привести її у придатний для використання стан.

Умовами п. 6 додаткової угоди №1 від 01.04.2016р. врегульовано, що угода набирає чинність з 01.12.2015р. та діє до моменту набуття чинності договору сервітуту на зазначену в цьому договорі земельну ділянку, з урахуванням п. 10 договору.

05.08.2019р. між АТ „Українська залізниця та ТОВ „ІЗТ було укладено додаткову угоду №2 до договору від 20.07.2015р., за умовами якої сторонами було викладено пункти 3, 5 у новій редакції.

Згідно з п. 3 договору від 20.07.2015р. (в редакції додаткової угоди №2 від 05.08.2019р.) Платник зобов`язується на умовах цього договору відшкодувати на користь АТ«Укрзалізниця» витрати, пов`язані із сплатою останньою земельного податку за зазначену в цьому договорі земельну ділянку.

Відповідно до п. 5 договору від 20.07.2015р. (в редакції додаткової угоди №2 від 05.08.2019р.) розмір плати, яку сплачує Платник на користь AT «Укрзалізниця» в особі філії «Одеська залізниця» в якості відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою останньою земельного податку, за цим договором складає 82 570,94 грн. (компенсація земельного податку за дві земельні ділянки за 2019р.).

На підставі платіжного доручення №987 від 05.12.2019р. ТОВ „ІЗТ було перераховано на рахунок AT «Укрзалізниця» грошові кошти у розмірі 82 570,94 грн. в рахунок компенсації земельного податку за 2019р.

25.02.2021р. Державною податковою службою України було надано АТ „Українська залізниця індивідуальну податкову консультацію, по тексту якої ДПС було, зокрема, зазначено, що грошові кошти, які отримуються орендодавцем у зв`язку з наданням в оренду майна (у тому числі отримані у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку), за своєю економічною сутністю є оплатою вартості поставлених товарів/послуг (у тому числі послуг з оренди земельних ділянок), то такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ їх отримувачем.

07.06.2021р. автоматизованою системою Державною податковою службою України було складено квитанцію про прийняття податкової накладної №29, яка була виписана АТ „Українська залізниця 05.12.2019р. Так, позивачем було оформлено зазначену податкову накладну у зв`язку з надходженням від відповідача коштів за компенсацію земельного податку за договором від 20.07.2015р., податкова накладна виписана на суму 99 085,13 грн., з яких 16 514,19 грн. податок на додану вартість.

24.06.2021р. АТ „Українська залізниця звернулось до ТОВ „ІЗТ із листом, відповідно до якого позивачем, посилаючись на отримання індивідуальної податкової консультації, згідно якої сума компенсації за користування землею є об`єктом оподаткування ПДВ, було повідомлено про нарахування податкових зобов`язань з 01.05.2018р. по 30.04.2021р. на суму 16 514,19 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив сплатити заборгованість в частині нарахованих сум ПДВ за попередній період у розмірі 16 514,19 грн., яку по зареєстрованим накладним ТОВ „ІЗТ має право включити до податкового кредиту.

У поданій до суду позовній заяві АТ „Українська залізниця було наголошено, що компенсації земельного податку за 2019р. не включала в себе податок на додану вартість, який відповідно до чинного законодавства має входити до ціни товару. Таким чином, зазначене у договорі грошове зобов`язання відповідача є неповним, а, отже, наявні правові підстави для присудження до стягнення із ТОВ „ІЗТ грошових коштів у розмірі 16 514,19 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що АТ „Українська залізниця та ТОВ „ІЗТ із дотриманням вимог ст. 627 ЦК України було 20.07.2015р. укладено договір компенсації плати за користування земельною ділянкою, за умовами якого відповідачем були прийняті на себе зобов`язання щодо відшкодування відповідачу витрат, пов`язаних із сплатою земельного податку, у розмірі, визначеному договором.

05.08.2019р. між АТ „Українська залізниця та ТОВ „ІЗТ було укладено додаткову угоду №2 до договору від 20.07.2015р., за умовами якої сторонами було передбачено, що відповідач у 2019р. компенсує позивачу земельний податок за користування двома земельними ділянками у розмірі 82 570,94 грн. Вказані грошові кошти були перераховані відповідачем на рахунок позивача на підставі платіжного доручення №987 від 05.12.2019р.

Предметом заявлених АТ „Українська залізниця до ТОВ „ІЗТ позовних вимог у межах даної справи є вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 16 514,19 грн., сплата яких умовами договору від 20.07.2015р. передбачена не була, але які, за твердженням позивача, можуть бути в подальшому відшкодовані ТОВ „ІЗТ після їх включення до суми податкового кредиту.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ч. ч. 1-3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГПК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В числу вимог ч. 5 ст. 180 ГПК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" № 5007-VI від 21.06.2012р. вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, АТ „Українська залізниця та ТОВ „ІЗТ після досягнення всіх істотних умов було укладено договір від 20.07.2015р. При цьому, додатковою угодою №2 від 05.08.2019р. сторонами за власною згодою було визначено ціну договору на 2019р.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Верховний Суд у постанові від 01.06.2021 по справі № 916/2478/20 дійшов висновку, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку, що незважаючи на відсутність в укладеному сторонами договорі від 20.07.2015р. умови про сплату ТОВ „ІЗТ податку на додану вартість, ціна договору на 2019р. була визначена сторонами із дотриманням господарського та цивільного законодавства, а, отже, питання дотримання відповідачем договірних зобов`язань може бути оцінено судом лише в контексті прав та обов`язків відповідача, які визначені сторонами під час укладення договору.

Враховуючи відсутність у договорі від 20.07.2015р., а також в укладених до договору додаткових угодах, умови, яка покладає на ТОВ „ІЗТ обов`язок сплачувати на користь позивача податок на додану вартість, господарський суд доходить висновку про недоведеність АТ „Українська залізниця існування у відповідача невиконаного договірного грошового зобов`язання. При цьому, судом враховано, що згідно зі ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Господарським судом відхиляються доводи про виникнення у ТОВ „ІЗТ обов`язку сплатити грошові кошти у розмірі 16 514,19 грн. з огляду на надану АТ „Українська залізниця індивідуальну податкову консультацію, оскільки згідно приписів ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ТОВ „ІЗТ, в даному випадку, є договір від 20.07.2015р., на виконання умом якого відповідачем було компенсовано у 2019р. земельний податок, визначений додатковою угодою №2 від 05.08.2019р. у повному обсязі.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи компенсацію ТОВ „ІЗТ у 2019р. позивачу земельного податку у розмірі, який був визначений сторонами у додатковій угоді №2 від 05.08.2019р., відсутність в укладеному сторонами договорі від 20.07.2015р. обов`язку відповідача відшкодовувати АТ „Українська залізниця податок на додану вартість, приймаючи до уваги неможливість зміни ціни в договорі після його виконання сторонами, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених АТ „Українська залізниця позовних вимог.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю „ІЗТ позовних вимог про стягнення 16 514,19 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 травня 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна