Рішення

від 01.05.2023 по справі 916/3353/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3353/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу в підготовчому засіданні за позовом Департамент комунальної власності Одеської міської ради; (вул.Артилерійська,1,Одеса,Одеська область,65039)

до відповідача: Громадська організація "Центральне товариство інвалідів м. Одеси" (вул. Торгова, буд.43,Одеса,Одеська область,65021) про виселення та стягнення 10340,98 грн.;

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Громадська організація "Центральне товариство інвалідів м. Одеси" про виселення та стягнення 10340,98грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з Відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.01.2021 р. по 31.10.2022 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року було відкрито провадження у справі № 916/3353/22 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.03.2023р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „адресат відсутній за вказаною адресою . Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслані судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвали у справі були повернуті поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, оскільки ухвали суду направлені судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 01.05.2023р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Приморською районною адміністрацією (далі - Орендодавець) та Громадською організацією «Товариство інвалідів Центрального району м. Одеси» (далі - Орендар) укладено договір оренди від 24.07.2003 № 82/Ц/З (далі - Договір), відповідно до якого надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 21.7 кв.м. що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, буд. 43. терміном дії до 24.07.2006.

Відповідно до п. 2.2. Договору за орендоване приміщення Орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку приведеного у додатку 1 до договору, що

становить за перший після підписання договору оренди місяць 1 гри. без урахування податку на додану вартість га індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний

індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Додатковим погодженням від 30.07.2007 у тексті Договору назву Орендодавця змінено на Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі - Орендодавець) на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 № 56-V «Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання фукцій орендовця нежилих приміщень, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси» та продовжено строк дії Договору до 25.01.2010. а також перераховано місячну орендну плату.

Додатковим погодженням від 26.04.2010 сторони за взаємною згодою внесли зміни до п.1.1. у частині зменшення площі з 21.7 кв.м. на 21.4 кв.м. на підставі технічного паспорту ОМБТІ від 09.11.2009. продовжено строк дії договору оренди до 26.04.2012 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим погодженням від 20.12.2011 у тексті Договору назву Орендодавця змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради згідно з рішенням Одеської міської від 28.02.2011 № 384-VI «Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради», продовжено строк дії Договору до 31.12.2012 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим договором від 14.01.2013 строк дії договору оренди до 31.12.2013 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим договором від 20.01.2014 строк дії Договору продовжено до 31.12.2014. перераховано місячну орендну плату та внесено зміни до п. 4.2.. що викладена у наступній редакції «застрахувати об`єкт оренди на користь Орендодавця на повну вартість об`єкта оренди за експертною оцінкою, на термін один рік з наступним щорічним продовженням дії договору страхування протягом всього терміну дії договору оренди, у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, та таким чином, щоб весь час оренди Об`єкт оренди було застраховано. Орендар зобов`язаний протягом 10-ти днів з дати укладання договору страхування надавати копію договору страхування Орендодавцю на підтвердження виконання зазначеного зобов`язання».

Надалі Додатковими договорами (погодженнями) строк дії Договору продовжувався, а також перераховувалася орендна плата.

Додатковим договором від 07.06.2018 у тексті Договору змінено назву Орендаря на Громадську організацію «Центральне товариство інвалідів м. Одеси», продовжено строк дії договору оренди до 31.12.201 8 та перераховано місячну орендну плату.

Останнім Додатковим договором строк дії Договору оренди продовжено до 31.12.2020 та переховано місячну орендну плату, що становитиме з 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 1,0 грн. без урахуванням 1ІДВ та індексу інфляції, а з 01.01.2021 становитиме в розмірі 165, 28 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції.

Позивач зазначає, що усі додаткові погодження до договору оренди є його невід`ємними частинами, що мають відповідну юридичну силу та є обов`язковими до виконання обома сторонами.

Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі Департамент), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 р. № 137-VIII. Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, основними функціями та завданнями якого є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальною власністю та відповідно до п.п. «п» п. 2.4. Департамент наділено правом на здійснення претензійно- позовної роботи з питань, пов`язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об`єктами комунальної власності.

Позивач зазначає, що 27.12.2019 р. набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р., який введено в дію 01.02.2020 р. Пунктом 7.1. Договору оренди встановлено, що питання не врегульовані цим Договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

Позивач також вказує, що приймаючи до уваги загальні принципи дії нормативно-правових актів в часі, а також факт погодження сторонами в пункті 7.1 Договору оренди застосування чинного законодавства України, з 1 липня 2020 року Договір оренди має продовжуватися в порядку, визначеному Законом України «Про оренду державною та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ.

Позивач посилається на те, що частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №1 57-ІХ визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за гри місяці до закінчення строку дії договору оренди. Порядком передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03 червня 2020 р. № 483 який набув чинності з 16.06.2020 р. (далі - Порядок), після публікації на урядовому порталі - передбачений новий порядок щодо продовження та припинення договір оренди з боку орендодавця та орендарів з дотриманням відповідних строків.

Як стверджує позивач, Відповідач не відноситься до суб`єктів, які мають право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону передбачених у ст. 15 Закону№157-ІХ, а Договір пролонгується не вперше, - наступна пролонгація повинна здійснюватися відповідно до умов визначених ч. 1 ст. 18 Закону №157-1Х, тобто за результатами аукціону.

26.11.2020 Відповідач звернувся з заявою № 01-14/4054 щодо продовження термінів пільгової оренди приміщень.

Так, позивач зазначає, що відповідачем не дотримано вимог положення ч. 3 ст, 18 Закону №157-1Х від 03.10.2019. а також положеньпункту 143 Порядку, а саме Відповідач не звернувся до Департаментуіз заявою про продовження договору оренди у відповідні строки, та _на сьогоднішній день увстановленому зазначеними вище нормами права порядку передбачена заява не надходила.

Отже, позивач стверджує, що відсутні будь-які підстави передбачені Договором оренди або нормами чинного законодавства України якими врегульовано правовідносини що виникли між Департаментом та Відповідачем на підставі Договору оренди, щоб на теперішній час вважати Договір оренди дійсним, а правовідносини продовженим. За таких обставин, оскільки продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-1X, яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, термін дії договору від 24.07.2003 за № 82/11/3 закінчився 31.12.2020, тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 7.9. Договору оренди, дія договору припиняється серед іншого у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, позивач стверджує, що на момент подання позову, Відповідач у добровільному порядку не передав нежитлове приміщення першого поверху,

загальною площею 21.7 кв.м. що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, буд. 43 тому Відповідача необхідно виселити з нежитлового приміщення першого поверху,

загальною площею 21.7 кв.м. що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, буд. 43.

Крім того, відповідач вважає, що відповідно до приписів ст. 785 ЦК України з Відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.01.2021 р. по 31.10.2022 р, яка складає 10340,98 грн.

У зв`язку із зазначеним Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до Громадської організації "Центральне товариство інвалідів м. Одеси" про виселення та стягнення 10340,98грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, Між Приморською районною адміністрацією та Громадською організацією «Товариство інвалідів Центрального району м. Одеси» укладено договір оренди від 24.07.2003 № 82/Ц/3, відповідно до якого надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 21.7 кв.м. що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, буд. 43. терміном дії до 24.07.2006.

Відповідно до п. 2.2. Договору за орендоване приміщення Орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1 гри. без урахування податку на додану вартість га індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Додатковим погодженням від 30.07.2007 у тексті Договору назву Орендодавця змінено на Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі - Орендодавець) на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 № 56-V «Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання фукцій орендовця нежилих приміщень, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси» та продовжено строк дії Договору до 25.01.2010. а також перераховано місячну орендну плату.

Додатковим погодженням від 26.04.2010 сторони за взаємною згодою внесли зміни до п.1.1. у частині зменшення площі з 21.7 кв.м. на 21.4 кв.м. на підставі технічного паспорту ОМБТІ від 09.11.2009. продовжено строк дії договору оренди до 26.04.2012 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим погодженням від 20.12.2011 у тексті Договору назву Орендодавця змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради згідно з рішенням Одеської міської від 28.02.2011 № 384-VI «Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради», продовжено строк дії Договору до 31.12.2012 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим договором від 14.01.2013 строк дії договору оренди до 31.12.2013 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим договором від 20.01.2014 строк дії Договору продовжено до 31.12.2014. перераховано місячну орендну плату та внесено зміни до п. 4.2.. що викладена у наступній редакції «застрахувати об`єкт оренди на користь Орендодавця на повну вартість об`єкта оренди за експертною оцінкою, на термін один рік з наступним щорічним продовженням дії договору страхування протягом всього терміну дії договору оренди, у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, та таким чином, щоб весь час оренди Об`єкт оренди було застраховано. Орендар зобов`язаний протягом 10-ти днів з дати укладання договору страхування надавати копію договору страхування Орендодавцю на підтвердження виконання зазначеного зобов`язання».

Надалі Додатковими договорами (погодженнями) строк дії Договору продовжувався, а також перераховувалася орендна плата.

Додатковим договором від 07.06.2018 у тексті Договору змінено назву Орендаря на Громадську організацію «Центральне товариство інвалідів м. Одеси», продовжено строк дії договору оренди до 31.12.201 8 та перераховано місячну орендну плату.

Останнім Додатковим договором строк дії Договору оренди продовжено до 31.12.2020 та переховано місячну орендну плату, що становитиме з 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 1,0 грн. без урахуванням 1ІДВ та індексу інфляції, а з 01.01.2021 становитиме в розмірі 165, 28 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції.

Отже, усі додаткові погодження до договору оренди є його невід`ємними частинами, що мають відповідну юридичну силу та є обов`язковими до виконання обома сторонами.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.9. Договору оренди, дія договору припиняється серед іншого у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковім для виконання сторонами.

Варто звернути увагу, що 27.12.2019 р. набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р., який введено в дію 01.02.2020 р..

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. №157-ІХ визначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 ч. 2 ст. 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Пунктом 7.1. Договору оренди встановлено, що питання не врегульовані цим Договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

Приймаючи до уваги загальні принципи дії нормативно-правових актів в часі, а також факт погодження сторонами в пункті 7.1 Договору оренди застосування чинного законодавства України, з 1 липня 2020 року Договір оренди має продовжуватися в порядку, визначеному Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-ІХ.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-ІХ встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (частина 2).

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. №1 57-1Х визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Порядком передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03 червня 2020 р. № 483 який набув чинності з 16.06.2020 р., після публікації на урядовому порталі - передбачений новий порядок щодо продовження та припинення договір оренди з боку орендодавця та орендарів з дотриманням відповідних строків.

Відповідно до н. 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі за текстом - Порядок), продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Згідно з пунктом 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» (далі за текстом - Порядок) орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Орендар, який бажає отримати компенсацію вартості здійснених ним невід`ємних поліпшень, також подає документи, передбачені пунктом 165 цього Порядку.

Отже, враховуючи вище зазначені обставини, те, що Відповідач не відноситься до суб`єктів, які мають право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону передбачених у ст. 15 Закону№157-ІХ, а Договір пролонгується не вперше, - наступна пролонгація повинна здійснюватися відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №157-ІХ, тобто за результатами аукціону.

26.11.2020 Відповідач звернувся з заявою № 01-14/4054 щодо продовження термінів пільгової оренди приміщень.

Так, Відповідачем не дотримано вимог положення ч. 3 ст. 18 Закону №157-ІХ від 03.10.2019 р. а також положень пункту 143 Порядку, а саме Відповідач не звернувся до Департаменту з заявою про продовження договору оренди у відповідні строки, та на сьогоднішній день у встановленому зазначеними вище нормами права порядку передбачена заява не надходила.

Отже, відсутні будь-які підстави передбачені Договором оренди або нормами чинного законодавства України якими врегульовано правовідносини що виникли між Департаментом та Відповідачем на підставі Договору оренди, щоб на теперішній час вважати Договір оренди дійсним, а правовідносини продовженим.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 7.9. Договору, термін дії договору оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).

У свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у Орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

За таких обставин, оскільки продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, термін дії договору закінчився 31.12.2020 р. тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Приписами ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Пунктом 4.7. Договору оренди визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно, державний виконавець виконує його примусово.

Згідно з ч. З ст. 66 вищевказаного Закону, примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Отже суд зазначає, що виселення є ефективним способом захисту, так як забезпечує поновлення порушеного права Позивача як особи, яка має речове право на майно - право господарського відання, та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об`єктом оренди.

Так, з огляду на закінчення строку дії договору оренди та обов`язок Орендаря повернути майно Орендодавцю після закінчення дії договору, у випадку невиконання відповідного обов`язку, ефективним способом захисту прав є саме вимога про виселення, яка передбачає реальне відновлення порушеного права.

Відповідач у добровільному порядку не передав нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 21.7 кв.м. що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, буд. 43 тому позовна вимога про виселення з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 21.7 кв.м. що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, буд. 43підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 185.1. статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Для вирішуючи питання щодо вірності та правомірності розрахунку позивача, який при його здійсненні до складу неустойки включив податок на додану вартість, суд виходить з такого.

В силу статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, при розгляді у подібних правовідносинах справи №916/1319/19 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 було викладені висновки про таке.

Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.

Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 10340,98грн. за період з 01.01.2021р. по 31.10.2022р. встановив, що його здійснено з безпідставним врахуванням сум ПДВ, з огляду на що, судом здійснено власний розрахунок неустойки, відповідно до якого сума неустойки складає 9613,66грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми неустойки за період з 01.01.2021р. по 31.10.2022р. підлягають частковому задоволенню у розмірі 9613,66грн.

Станом на день розгляду справи, відповідач приміщення не повернув, борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити Громадську організацію "Центральне товариство інвалідів м. Одеси" (вул. Торгова, буд.43, Одеса, 65021, код 01004514) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 21,4 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Торгова, буд.43, Одеса, 65021 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, 65030, код ЄДРПОУ 26302595).

3. Стягнути з Громадської організації "Центральне товариство інвалідів м. Одеси" (вул. Торгова, буд.43, Одеса, 65021, код 01004514) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, 65030, код ЄДРПОУ 26302595) , неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 9613,66грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 5180,12грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11 травня 2023 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов