Ухвала

від 11.05.2023 по справі 918/439/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" травня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/439/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної, розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція Костопільської громадсько-політичної газети "Костопіль-центр" (35001, Рівненська обл., Рівненський район, м. Костопіль, вул. Михайла Грушевського, 36 А, код ЄДРПОУ 35119153) в особі ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція Костопільської громадсько-політичної газети "Костопіль-центр" Оніщука Святослава Петровича (35001, Рівненська обл., Рівненський район, м. Костопіль, вул. Степанська, 8, РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1 Костопільського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (35000, Рівненська обл., Рівненський район, м. Костопіль, вул. Першого Травня, 31, код ЄДРПОУ 34963122), відповідача 2 Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) про зняття арешту з грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Рівненської області 09.05.2023 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція Костопільської громадсько-політичної газети "Костопіль-центр", яка містить вимоги до Костопільського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція Костопільської громадсько-політичної газети "Костопіль-центр", які перебувають на банківському рахунку НОМЕР_2 у Акціонерному товаристві комерційний банк "ПРИВАТБАНК", який накладений в межах виконавчого провадження № 34364925 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що кошти на банківському рахунку НОМЕР_2 арештовані за рішенням головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції (на даний час Костопільський відділ ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) у виконавчому провадженні № 34364925 у зв`язку із виконанням наказу Господарського суду Рівненської області № 5019/1002/12, виданого 27.08.2012 року про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Друк Волині" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33723855) боргу на загальну суму 31 596,33 гривень. Вказаний борг заявником - позивачем у даній справі сплачено відповідно до платіжного доручення № 7 від 25.11.2015 року у зв`язку з чим державним виконавцем 25.11.2015 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 34364925 (копія постанови залучено). Пунктом 2 вказаної постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції від 25.11.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 34364925 передбачено припинення чинності арешту майна та коштів боржника, скасування інших заходів примусового виконання рішення. Від так, 25.11.2015 року державним виконавцем ухвалено рішення про зняття арешту з усіх коштів Товариства, у тому числі тих, які перебувають на банківському рахунку НОМЕР_2 . Підтвердженням відсутності заборгованості у заявника перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Друк Волині" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33723855) є лист від 09.11.2015 року, копія якого залучено до позовної заяви. Натомість, як зазначає позивач примірник постанови від 25.11.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 34364925 помилково не був своєчасно надісланий органом ДВС за належністю всім адресатам, у тому числі Банку, як наслідок незважаючи на закінчення виконавчого провадження - арешт майна Товариства продовжує існувати по сьогоднішній день. Тобто, за відсутності відповідних правових підстав, як вважає позивач (виконавче провадження закінчене, борг перед стягувачем відсутній) арешт на кошти Товариства, у тому числі тих, які перебувають на банківському рахунку НОМЕР_2 продовжує існувати. Відтак, позивач звернувся до суду за відновленням порушеного права.

Вирішуючи питання про прийняття даного позову до розгляду, судом встановлено наявність підстав для відмови у прийнятті вказаної позовної заяви зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Суд зазначає, що в ст. 2 Господарського процесуального кодексу України вказано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.

Згідно ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Проаналізувавши предмет позову та його обґрунтування, суд приходить до висновку, що позивач фактично оскаржує дії державного виконавця. До того ж, в тексті позовної заяви позивач неодноразово посилається на Закон України "Про виконавче провадження", а саме на положення закону, відповідно до яких рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Разом з цим, позивач замість скарги на дії ДВС звертається до суду з позовною заявою. Водночас, законодавець передбачає спеціальний порядок зняття арешту з майна для особи, яка вважає себе його власником.

Згідно приписів ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальною по відношенню до норм ст. 328 та 391 ЦК України та передбачає на рівні закону порядок дій особи, яка вважає себе власником майна, на яке накладено арешт.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

При цьому, нормами чинного законодавства нерозривно пов`язано звернення особи до суду з вимогою про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Окреме звернення особи до господарського суду з позовом про зняття заборони, внесення змін до реєстрів не передбачено законом, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" встановлений певний порядок зняття арешту з майна особи, яка вважає себе власником майна.

В свою чергу, ч. 1 ст. 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 року у справі №904/51/19 зазначила, що якщо з матеріалів справи не вбачається існування спору щодо права власності на це майно у іншої, крім позивача, особи, у такому випадку спір про право відсутній, а посилання останнього у позовній заяві на норми цивільного законодавства щодо захисту права власності не заслуговують на увагу, оскільки ним не визначено особи, яка порушує це право, що свідчить про відсутність спору про право.

Так, у разі якщо зняття арешту з майна не пов`язано зі спором про право на це майно, особа, яка вважає себе власником спірного майна, доказом чого є відповідні документи, повинна звернутися до державної виконавчої служби з вимогою про зняття арешту зі спірного майна. У випадку відмови державної виконавчої служби у знятті арешту з майна, останній повинен звернутися до суду з вимогою про оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, шляхом подання до суду скарги на рішення, дію чи бездіяльність органів державної виконавчої служби та зобов`язання зняти арешт в межах розглянутої господарської справи.

Таким чином, нормами Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може скористатись своїм правом звернення до господарського суду або з позовом про визнання права власності та зняття арешту з майна або зі скаргою на дію або бездіяльність органів державної виконавчої служби та зняття арешту з майна в межах вирішеної господарської справи. При чому, останнє, не пов`язано з позовним провадженням.

Разом із тим, при зверненні позивача із позовом, останній не просить суд визнати за ним право власності, зокрема на грошові кошти, які містяться на рахунку НОМЕР_2 . При цьому, фактично, в даному випадку, спір пов`язаний виключно із запереченнями проти існуванням на даний час арешту майна, який накладено органом державної виконавчої служби постановою про арешт коштів боржника ВП № 34364925.

Отже, вимога про визнання права власності на майно не заявляється, а фактично оскаржується бездіяльність відділу державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з коштів позивача в межах виконавчого провадження.

Відтак, заявлені позовні вимоги не пов`язані з правом на майно, а стосуються порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження" з боку органів державної виконавчої служби, що підлягає розгляду за правилами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження" (з урахуванням предметної та суб`єктної юрисдикції).

З огляду на те, що між позивачем та Костопільським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" відсутні господарські відносини, врегульовані Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України, іншими актами господарського, цивільного законодавства та відсутній спір про право, що виникає з відповідних відносин, оскільки відповідний орган державної виконавчої служби в даному випадку не є суб`єктом господарювання, а також між сторонами відсутній спір про право власності, даний спір не відноситься до юрисдикції господарському суду.

Між тим, аналізуючи діюче законодавство України з даного питання, суд встановив, що спори про зняття арешту з майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, розглядаються за правилами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339, ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

З огляду на вищезазначене, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ, в даному випадку в межах справи №5019/1002/12, в якій Господарським судом Рівненської області на виконання рішення видано відповідний наказ.

В той час, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2020 року у справі №817/928/17 дійшов висновку, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу Державної виконавчої служби, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Підводячи підсумок, та враховуючи положення ч.6 ст.175 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що наразі існує два способи захисту порушеного права особи, яка мала статус боржника у виконавчому провадженні, після закінчення якого арешт з її майна не знято. Перший - звернутись зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, в межах цієї справи. Другий - звернутись до адміністративного суду з позовною заявою з вимогою зобов`язати відповідний орган Державної виконавчої служби зняти арешт з майна.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відмову у прийнятті позовної заяви, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи, що позов подано до органу державної виконавчої служби, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки позовна заява з визначеним суб`єктним складом не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст. 175, 234, 235, 339-340 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція Костопільської громадсько-політичної газети "Костопіль-центр" в особі ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція Костопільської громадсько-політичної газети "Костопіль-центр" Оніщука Святослава Петровича до відповідача 1 Костопільського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), відповідача 2 Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про зняття арешту з грошових коштів.

2. Позовну заяву з доданими до неї документами повернути заявнику.

Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 11.05.2023 року та може бути оскаржена в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Н.Церковна