Рішення

від 05.05.2023 по справі 709/178/23

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

709/178/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2023 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - - Сизька Б.Б. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чорнобай в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Чорнобаївської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Мотивує позов тим, що з 16 листопада 1994 року працювала в Чорнобаївській лабораторії ветеринарної медицини. У зв`язку зі зміною назви та положення лабораторії, 06 січня 2018 року була переведена до Чорнобаївської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Наказом № 30 від 30 грудня 2022 року її звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку з реорганізацією установи.

Вважає звільнення з посади незаконним, оскільки 30 грудня 2022 року перебувала на лікарняному, а звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності з ініціативи власника не допускається. В подальшому перебувала у відпустці, під час чого звільнення працівника з ініціативи власника також заборонено. Крім того, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України звільнення допускається якщо працівника неможливо перевести за його згодою на іншу роботу. Проте іншої роботи їй не пропонували. Написана нею 30.12.2022 заява про звільнення не могла бути підставою для звільнення, оскільки не відповідала її волі, була нею відкликана. Також у неї було переважне право на залишення на роботі, проте це не було враховано. Враховуючи, що незаконним звільненням їй завдано переживань і хвилювань, вона втратила нормальний спосіб життя, просила стягнути моральну шкоду у розмірі 7000 грн. Щодо строків звернення до суду, не вважає їх пропущеними, оскільки копію наказу про звільнення отримала лише 02 лютого 2023 року.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 березня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачем подавалися дві заяви про уточнення позовних вимог (09 березня 2023, а.с.35-39 та 06 квітня 2023, а.с. 89), які судом не прийняті у зв`язку з пропуском строку на їх подачу.

Представником Золотоніськоїрайонної державноїлабораторії Державноїслужби Україниз питаньбезпечності харчовихпродуктів тазахисту споживачів(далі відповідач-1)подано відзивна позов.Вказував нате,що ОСОБА_1 дійсно булазвільнена ззайманої посадина підставінаказу від30грудня 2022року,проте датоюзвільнення є12січня2023,оскільки з30грудня 2022 року по 11 січня 2023 року позивач перебувала у відпустці. Тобто станом на день звільнення ОСОБА_1 не перебувала ні в стані тимчасової непрацездатності, ні у відпустці. Про подальше вивільнення у зв`язку з реорганізацією установи позивач була повідомлена 27.10.2022. Крім цього, 30.12.2022 подала заяву про звільнення. В результаті проведеної реорганізації Чорнобаївської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів була скорочена загальна чисельність працівників на 10 одиниць, в тому числі одна посада санітара ветеринарної медицини. Крім цього, позивачем пропущено строки звернення до суду, оскільки з наказом про звільнення від 30 грудня 2022 року позивач була ознайомлена 05 січня 2023 року, проте відмовилась ставити підпис про це та отримати копію наказу. Причин пропуску строку позивач не вказує. На підставі зазначеного представник просив відмовити в задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому ОСОБА_1 зазначила, що у її трудовій книжці датою звільнення вказано 30 грудня 2022 року, а в цей день вона перебувала на лікарняному. Щодо ознайомлення з наказом про звільнення 05 січня 2023 року, не заперечуючи цього факту зазначила, що копію наказу того дня їй отримати не пропонували. Копію трудової книжки та копію наказу отримала 02 лютого 2023 року. Попередження про наступне вивільнення вручали всім працівникам установи, проте не було відомо, які саме посади будуть скорочені. Одна посада санітара ветеринарної медицини у Чорнобаївському відділі залишилася, і саме вона мала переважне право на ній залишитись, оскільки має відповідну освіту, більший стаж роботи, в її родині немає інших працівників із самостійним заробітком. Позивач наполягала на тому, що строк на звернення до суду не пропущено, оскільки місячний строк має відраховуватися саме з дати вручення наказу про звільнення.

Чорнобаївською районною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі відповідач-2) відзиву на позов не подано, повідомлені належним чином, представник в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомили.

Позивач та її представник адвокат Тесленко А.І. у судовому засіданні позов підтримали, надавши аналогічні пояснення в обґрунтування позовних вимог. Представник відповідача-1 адвокат Сизько Б.Б. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, вказаних у відзиві.

Виходячи з приписів ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив слухати справу за відсутності представника відповідача-2.

Суд, вислухавши учасників процесу, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом допиту свідків, дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

З 16 листопада 1994 року позивач працювала в Чорнобаївській лабораторії ветеринарної медицини. У зв`язку зі зміною назви та положення лабораторії, 06 січня 2018 року ОСОБА_1 була переведена до Чорнобаївської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Вказане підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а.с. 9-10).

27 жовтня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов праці Чорнобаївської районноїдержавної лабораторіїДержавної службиУкраїни зпитань безпечностіхарчових продуктівта захистуспоживачів у зв`язку із реорганізацією, а також про заплановане вивільнення працівників (копія наказу № 19 від 27 жовтня 2022 року з підписом позивача про ознайомлення та копія попередження, а.с. 69, 70).

Вказаний наказ видано на підставі наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 415 від 07 жовтня 2022 року, згідно якого державні установи, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби реорганізуються шляхом їх приєднання до інших державних установ. Так, в додатку 22 до даного наказу вказано, що Чорнобаївська районнадержавна лабораторіяДержавної службиУкраїни зпитань безпечностіхарчових продуктівта захистуспоживачівреорганізується шляхом приєднання до Золотоніської районної державноїлабораторії Державноїслужби Україниз питаньбезпечності харчовихпродуктів тазахисту споживачів(а.с. 66, 67).

Згідно наказу № 30 від 30 грудня 2022 року, ОСОБА_1 звільнено з посади санітара (ветеринарна медицина) Чорнобаївської районноїдержавної лабораторіїДержавної службиУкраїни зпитань безпечностіхарчових продуктівта захистуспоживачівна підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 12 січня 2023 року.

Статтею 43Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 1 частини 1 статті 40КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частин першої, другої статті 233КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Суд в оцінці застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах визнає обґрунтованим, що встановлені статями 228, 223КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбаченийстаттею 233КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Під час вирішення питання про поновлення строку суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця про звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин.

Як в позовній заяві, так і під час розгляду справи сторона позивача стверджувала про те, що строк на звернення до суду не пропущено, а тому поновити його не просили і не вказували на причини пропуску строку.

Посилались на те, що стаття 233 КЗпП України імперативно визначає працівнику строк на звернення до суду із заявою про поновлення на роботі - місячний строк саме з дня вручення копії наказу про звільнення. А позивач отримала копію такого наказу 02 лютого 2023 року, що підтверджується її підписом на копії наказу.

Щодо даного твердження сторони позивача суд зазначає наступне.

В матерілах справи міститься акт від 05 січня 2023 року (а.с. 77), складений головою та членами комісії з реорганізації Чорнобаївської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про звільнення та відмовилась підписати його.

Позивач зазначені обставини не заперечувала.

Крім цього, в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що також приходила на роботу 13 січня 2023 року, і їй повторно було повідомлено про звільнення.

Системно проаналізувавши обставини справи, встановлені з пояснень учасників та наданих доказів, суд вбачає, що сам по собі факт незазначення в акті від 05 січня 2023 року тієї обставини, що ОСОБА_1 також відмовилась отримати копію наказу, не спростовує тієї обставини, що їй пропонували отримати копію наказу про звільнення.

Позивач ознайомлена із наказом про звільнення 05 січня 2023 року, тобто з цієї дати знала про порушення свого права, також повторно їй про це повідомили 13.01.2023, коли вона з`явилася на роботу, проте звернулася вона до суду лише 23 лютого 2023 року, що свідчить про порушення вимог статті 233 КЗпП України. Починаючи з 13.01.2023 року ОСОБА_1 на роботу більше не виходила, тобто достеменно була обізнана про звільнення..

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з причин пропуску позивачем строку на звернення до суду.

Судом також враховано, що за всіма встановленими обставинами позивач спочатку була повідомлена про запроваджувані зміни в організації виробництва і праці роботодавця, що призведуть до її наступного вивільнення. Надалі, за спливом двох місяців обов`язкового попередження позивача про наступне вивільнення, відповідач видав оскаржуваний наказ, із яким, як встановлено судом, позивач була ознайомлена 05 січня 2023 року. Наказ роботодавця від 30 грудня 2023 року № 30 виданий на виконання попереднього наказу від 27 жовня 2023 року № 19, а також після заяви ОСОБА_1 про звільнення, отже був очікуваним та передбачуваним для позивача, про що, зокрема, свідчить те, що ОСОБА_1 використовувала певні заходи захисту своїх прав (направляла заяви про відкликання заяви про звільнення). Враховуючи усі наведені обставини, встановлені судами у цій справі, суд не вважає, що права позивача були порушені тим, що відсутні відомості щодо отримання 05 січня 2023 року копії оскаржуваного наказу про звільнення, адже формальне розуміння закону не може бути вищим за ідею справедливості. Позивач, отримавши інформацію про звільнення та пропозицію розписатись про ознайомлення з наказом про звільнення, мала можливість отримати й копію цього наказу, протилежного стороною позивача не доведено.

Реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, в тому числі трудового.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін; у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк; передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору; якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав; оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов`язки сторін.

Згідно зі статтею 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Перевіривши та обговоривши в судовому засіданні питання щодо строків звернення позивачем до суду суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.з причин пропуску позивачем строку на звернення до суду. А відтак, суд не аналізував обґрунтування позивача щодо дотримання роботодавцем вимог законодавства при її звільненні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Золотоніської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Чорнобаївської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання:

АДРЕСА_1 ;

Відповідач-1: Золотоніська районна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00720697, місцезнаходження: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Суворова, 6;

Відповідач-2: Чорнобаївська районна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00720771, місцезнаходження: Черкаська область, Золотоніський район,

смт Чорнобай, вулиця Черкаська, 2Б.

Суддя І.М.Кваша