Рішення

від 11.05.2023 по справі 420/4565/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4565/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ТОВ «БІ-ГЛАСС» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ-ГЛАСС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці, в якій, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000210/2 від 03.03.2023 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення випуску ввезених товарів до Одеської митниці було надано митну декларацію №23UA500500006859U8. Разом із митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості, декларантом подано документи. Відповідачем прийнято рішення про відмову в митному оформленні у вигляді Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000422 з таких причин: відповідно до ст.55 МК України прийнято рішення про коригування митної вартості. 03.03.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500500/2023/000210/2.

Позивач, вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Копія ухвали про прийняття справи до провадження була доставлена до електронного кабінету Одеської митниці 13.03.2023 року

Суд зауважує, що Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини справи.

01.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ-ГЛАСС» (Покупець) та компанією «RIDER GLASS COMPANY LIMITED» (Продавець) укладено Контракт купівлі-продажу № RGP2021.

Згідно п.1 Контракту, Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар флоат скло, дзеркало в асортименті вироблене RIDER GLASS COMPANY LIMITED, відповідно до специфікацій.

Відповідно до п.2 Контракту, валютою платежу за цим договором є долари США.

Загальна кількість Товару, ціна за одиницю та умови поставки зазначаються у специфікаціях, шо додаються до кожної поставки. Ціни та товар с остаточними цінами, зазначеними в специфікаціях до кожної поставки, і встановлюються за взаємною домовленістю Сторін та включають експортну упаковку та маркування в доларах США.

Загальна сума Контракту становить 100 000 (сто тисяч) доларів США.

Пунктом 4 Контракту передбачено, що Продавець поставляє Покупцеві Товар на умовах:

- 30% передплати банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок Продавця.

- 70% оплати банківським перерахуваннях! на розрахунковий рахунок Продавця після отримання відвантажувальних документів від Продавця.

Згідно з Додатковою угодою №1 від 30.03.2022 року до Контракту купівлі-продажу № RGP2021 від 01.04.2021 року, термін дії контракту продовжено до 01.04.2023 року.

Згідно з Додатковою угодою №2 до Контракту купівлі-продажу № RGP2021 від 01.04.2021 року, страхування товару здійснюється за рахунок Продавця та включено у ціну товару, що вказана в Специфікаціях.

Для здійснення митного оформлення поставлених товарів відповідно до Контракту № RGP2021 від 01.04.2021 року, уповноваженою особою декларанта ТОВ «БІ-ГЛАСС» було подано до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби митну декларацію № 23UA500500006859U8 для оформлення вантажу: Дзеркала скляні, не тоновані, на алюмінієвій основі, не Документ сформований в системі «Електронний суд» 06.03.2023 2 шліфовані, без рам, у листах з необробленеми кромками, меблеві, не призначені для використання у вологих приміщеннях, для власного виробництва : - Дзеркало безкольорове на алюмінієвій основі, завтошки 3 мм, CLEAR ALUMINIUM SH EET MIRROR, розмір листа: 3300х2140мм. Всього - 7062,00 м2. Торговельна марка: "RIDER GLASS". Виробник: RIDER GLASS COMPANY LIMITED. Країна виробництва Китай, CN.

За результатами перевірки документів позивача було повідомлено Митницею, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

1) відповідно до пп. в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно з п.5 зовнішньоекономічного договору від 18.07.2022 № 1 товар повинен бути упакований та маркований. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у пакувальному листі RG-07065/22 від 01.12.2022 відсутнє посилання на інвойс або зовнішньоекономічний контакт;

3) у інвойсі RG-07065/22 від 01.12.2022 зазначено що страхування вантажу здійснено RIDER GLASS COMPANY LIMITED але до митного оформлення не було надано документи що підтверджують вартість страхування;

4) у банківському платіжному документі 74 від 02.11.2022 та 77 від 20.01.2023 наявне посилання лише на контракт що не дає змогу співвіднести даний переказ як зроблений за поставку по інвойсу RG-07065/22 від 01.12.2022

5) у наданій калькуляції відсутня інформація щодо страхування вантажу що суперечить даним інвойса RG-07065/22 від 01.12.2022, де зазначено що страхування вантажу було здійснено.

6) у наданому прайс листі наявне посилання на ТОВ "БІ-ГЛАСС" тобто це передбачає що дана цінова пропозиція індивідуальна та не стосується усіх учасників ринку.

7) в копії митної декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця та відсутнє посилання на інвойс або коносамент.

03.03.2023 року Одеською митницею направлено ТОВ «БІ-ГЛАСС» повідомлення про наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах.

03.03.2023 року ТОВ «БІ-ГЛАСС» листом № 03-03-23-1 надав пояснення митниці щодо розбіжностей, надав додаткові документи та наголосив на наданні вичерпного переліку документів, що підтверджують митну вартість товару.

03.03.2023 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000210/2, яким митну вартість товару було скориговано до вищого рівня.

03.03.2023 року інспектором було складено Картку відмови № UA500500/2023/000422 в прийнятті митної декларації № 23UA500500006859U8 від 02.03.2023 року у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Висновки суду.

Суд зазначає, що ч.2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Обґрунтовуючи виникнення сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару, як підстави для витребування додаткових документів, відповідач зазначив:

1) відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно з п.5 зовнішньоекономічного договору від 18.07.2022 № 1 товар повинен бути упакований та маркований. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у пакувальному листі RG-07065/22 від 01.12.2022 відсутнє посилання на інвойс або зовнішньоекономічний контракт;

3) у інвойсі RG-07065/22 від 01.12.2022 зазначено що страхування вантажу здійснено RIDER GLASS COMPANY LIMITED але до митного оформлення не було надано документи що підтверджують вартість страхування;

4) у банківському платіжному документі 74 від 02.11.2022 та 77 від 20.01.2023 наявне посилання лише на контракт що не дає змогу співвіднести даний переказ як зроблений за поставку по інвойсу RG-07065/22 від 01.12.2022

5) у наданій калькуляції відсутня інформація щодо страхування вантажу що суперечить даним інвойса RG-07065/22 від 01.12.2022, де зазначено що страхування вантажу було здійснено.

6) у наданому прайс листі наявне посилання на ТОВ "БІ-ГЛАСС" тобто це передбачає що дана цінова пропозиція індивідуальна та не стосується усіх учасників ринку.

7) в копії митної декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця та відсутнє посилання на інвойс або коносамент.

Так, згідно пп. «в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Суд зазначає, що заявлені декларантом витрати на упаковку та робіт пов`язаних з пакуванням до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Відповідно вартість упаковки та робіт з пакування входить до вартості товару за Договором, у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. Упаковка призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару та не впливає на його ціну.

Відповідно до п. 3.3 Контракту, упаковка Товару комерційної вартості не має і для повторного використання не придатна.

Також, в Специфікації № 4 від 03.11.2022 року прямо передбачено, що ціна товару включає вартість упаковки.

Таким чином, витрати на упаковку вже включені постачальником у вартість товару, а тому їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Також відповідно до п. 3.2. Контракту № RGP2021 від 01.04.2021 року, Продавець зобов`язується відвантажити Товар в експортній упаковці, яка повинна забезпечувати збереження вантажу від усякого роду пошкоджень при перевезенні різними видами транспорту, або при перевалці.

Згідно ст.А.9 «Перевірка - упаковка - маркування» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), ІНКОТЕРМС 2000, Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Отже, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

Таким чином, оскільки поставку товару здійснено у тарі Постачальника товару, судом встановлено, що її вартість входить до ціни товару. Тобто, у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, котрі понесено покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Товар, який був поставлений за контрактом, є несипучим, тому не потребує додаткової упаковки, крім тари, в якій він перевозиться.

Також митними органом не зазначено яким чином вказані обставини не дають змоги визначити вартість оплаченого товару.

Щодо посилання відповідача на те, що у пакувальному листі RG-07065/22 від 01.12.2022 року відсутнє посилання на інвойс або зовнішньоекономічний контакт, не відповідає дійсності, оскільки у пакувальному листі RG-07065/22 від 01.12.2022 року є посилання на Контракт № RGP2021 від 01.04.2021 року.

При цьому, зміст пакувального листа № RG-07065/22 від 01.12.2022 року свідчить, що його оформлено відповідно до Контракту № RGP2021 від 01.04.2021 року та Специфікації № 4 від 03.11.2022 року.

До того ж, ціна товару узгоджена сторонами Контракту № RG-07065/22 від 01.12.2022 року та визначена у Специфікації № 4 від 03.11.2022 року до Контракту № RG-07065/22 від 01.12.2022 року, а не у вказаному пакувальному листі.

Таким чином, відсутність у пакувальному листі RG-07065/22 від 01.12.2022 року посилання на інвойс або зовнішньоекономічний контакт, безпосередньо ціни товару - не стосується, а тому сумніви відповідача у цій частині суд вважає безпідставними.

Щодо посилання відповідача на те, що у інвойсі RG-07065/22 від 01.12.2022 року зазначено що страхування вантажу здійснено RIDER GLASS COMPANY LIMITED але до митного оформлення не було надано документи що підтверджують вартість страхування, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що згідно з Додатковою угодою №2 до Контракту купівлі-продажу № RGP2021 від 01.04.2021 року, страхування товару здійснюється за рахунок Продавця та включено у ціну товару, що вказана в Специфікаціях.

Таким чином, оскільки вартість страхування здійснюється за рахунок Продавця та включено у ціну товару. Отже, витрати на страхування не є витратами, котрі понесено покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Щодо посилання відповідача на те, що у банківському платіжному документі 74 від 02.11.2022 року та 77 від 20.01.2023 року наявне посилання лише на контракт що не дає змогу співвіднести даний переказ як зроблений за поставку по інвойсу RG-07065/22 від 01.12.2022 року.

Відповідно до Специфікації № 4 від 03.11.2022 року та інвойсу №RG-07065/22 від 01.12.2022 року, загальна вартість товару становить 17 584,38 дол. США.

Пунктом 4 Контракту передбачено, що Продавець поставляє Покупцеві Товар на умовах: 30% передплати банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок Продавця та 70% оплати банківським перерахуваннях на розрахунковий рахунок Продавця після отримання відвантажувальних документів від Продавця.

Отже, якщо сумувати разом вартісні показники по квитанціям №74 від 02.11.2022 року (5260,53 дол. США) та №77 від 20.01.2023 року (12 323,85 дол. США) виходить сума, яка відповідає заявленій вартості товару по інвойсу №RG-07065/22 від 01.12.2022 року, а саме - 17 584,38 дол. США.

Щодо посилання відповідача на те, що у наданій калькуляції відсутня інформація щодо страхування вантажу що суперечить даним інвойса RG-07065/22 від 01.12.2022 року, де зазначено що страхування вантажу було здійснено.

Згідно з Додатковою угодою №2 до Контракту купівлі-продажу № RGP2021 від 01.04.2021 року, страхування товару здійснюється за рахунок Продавця та включено у ціну товару, що вказана в Специфікаціях.

Таким чином, оскільки вартість страхування включено у ціну товару, тому такі витрати не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Щодо посилання відповідача на те, що у наданому прайс листі наявне посилання на ТОВ "БІ-ГЛАСС" тобто це передбачає що дана цінова пропозиція індивідуальна та не стосується усіх учасників ринку, суд зазначає, що прайс-лист не є обов`язковим документом та наданий позивачем із метою додаткового інформаційного обґрунтування. Прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, який не може вважатися первинним документом.

Щодо посилання відповідача на те, що в копії митної декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця та відсутнє посилання на інвойс або коносамент, суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що у Специфікації № 4 від 03.11.2022 року до Контракту № RG-07065/22 від 01.12.2022 року вказано, що товар за має бути поставлений на умовах «Інкотермс-2010» протягом 180 днів з моменту передплати.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах FОВ (порт відвантаження) постачальник виконав свої зобов`язання, коли товар завантажений на судно, визначене покупцем у вказаному порту відвантаження. Постачальник несе відповідальність за завантаження товару на судно, тоді як покупець несе відповідальність за все інше, необхідне для доставки до кінцевого пункту призначення.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що висновки відповідача щодо не зазначення географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця не впливають на визначення митної вартості товару, оскільки поставка відбувалась за правилами Інкотермс 2010 на умовах FОВ, якими передбачено перехід відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця в момент, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Таким чином, не зазначення у митній декларації географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця не впливає на митну вартість та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/0000210/2 від 03.03.2023 року є протиправним та належать до скасування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-ГЛАСС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4107,32 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-ГЛАСС» (вул. Калинова, буд. 8, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38359695) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (65078, м. Одеса, вул, Івана та Юрія Лип, 21-А; код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000210/2 від 03.03.2023 року.

3. Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-ГЛАСС» (код ЄДРПОУ 38359695) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4107,32 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко