Постанова

від 11.05.2023 по справі 320/6527/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6527/21 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Стар Груп" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2021 року позивач - ТОВ "Сіті Стар Груп" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, яким просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 19 квітня 2021 року № 7116/0715, № 7171/0715.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, неналежно досліджено докази.

Додатково зазначив, що акти прийому-передачі будівельних матеріалів з номенклатурою плити перекриття та перемичка залізобетонна під час проведення перевірки не надавались, водночас згідно з наданими до матеріалів справи позивачем актами прийому-передачі будівельних матеріалів всього ТОВ "Сіті Стар Груп" на адресу ТОВ "ТСК Групп Україна" було передано будівельних матеріалів за номенклатурою плити перекриття - 234 шт. та перемички залізобетонні - 8 шт., що не було враховано судом першої інстанції.

Звернув увагу суду на ту обставину, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не мають точної адреси пункту розвантаження товару, відсутні дані щодо автомобілю (марка, модель, тип), причепу/напівпричепу (марка, модель, тип) відсутні будь-які розшифрування щодо посади, прізвища, ім`я, по батькові відповідальної особи за отримання товару, інформації щодо довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, печатки підприємства, а тому досліджені в ході перевірки первинні документи не підтверджують фактичне виконання робіт.

Додатково зазначив, що витрати позивача на правничу допомогу не підтверджені належним чином, а розрахунок суми витрат на правничу допомогу значно завищений і є очевидно неспівмірним.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи на підставі наказу від 19 лютого 2021 року № 302-п та направлень на перевірку від 24 лютого 2021 року № 994 та № 996, виданих Головним управлінням ДПС у Київській області, відповідно до п. п. 78.1.8 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сіті Стар Груп" (ЄДРПОУ 41860097) з питань щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки, складено акт від 10 березня 2021 року №3060/10-36-07-16/41860097, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість в періоді, встановлено завищення від`ємного значення за грудень 2020 року на суму ПДВ 172466 грн. (ряд. 19 Декларації).

Не погоджуючись з висновком акта перевірки, позивачем направлено Головному управлінню ДПС у Київській області заперечення від 26 березня 2021 року №26-03/21 з додатками, а саме: копіями актів прийому-передачі будівельних матеріалів від 26 жовтня 2020 року №1, від 27 листопада 2020 року №2, від 25 грудня 2020 року №8, від 26 листопада 2020 року №6, від 28 грудня 2020 року №3; копією видаткової накладної від 09 жовтня 2020 року №0901; копією договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2020 року №08/10/2020; копіями товарно-транспортних накладних від 14 травня 2020 року №Р31-1, №Р31-2, №Р31-3, №Р31-4, від 21 травня 2020 року №Р33-1, №Р33-2, від 25 травня 2020 року №Р33-3, від 17 червня 2020 року №Р3, від 25 червня 2020 року №Р6-1, від 26 червня 2020 року №2, від 06 липня 2020 року №Р6-3, від 10 липня 2020 року №Р6-4, від 17 липня 2020 року №Р6-5, від 28 липня 2020 року №Р13-4, від 04 серпня 2020 року №Р13-5, від 23 червня 2020 року №Р3-1, від 25 червня 2020 року №Р3-2, №Р3-3, від 26 червня 2020 року №Р3/4, від 30 червня 2020 року №р3-5, від 01 липня 2020 року №Р3-6, від 06 липня 2020 року №Р3-7, від 10 липня 2020 року №Р3-8, від 13 липня 2020 року №Р3-9, від 17 липня 2020 року №Р3-10, від 21 липня 2020 року №Р3-11, від 23 липня 2020 року №Р3/12, від 04 серпня 2020 року №Р3-14.

Головне управління ДПС у Київській області листом від 12 квітня 2021 року №3257/12/10-36-07-15, залишено висновки акта перевірки без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2021 року:

№ 7116/0715, яким зменшено розмір від`ємного значення за платежем податок на додану вартість на загальну суму 159977 грн.

№ 7117/0715, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 13738 грн., в тому числі 12489 грн. за податковими зобов`язаннями та 1 249 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення рішення позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що контролюючий орган, в порушення вимог приписів, абз. 2 п. 44.6. ст. 44 ПК України, жодним чином не врахував під час розгляду заперечення та не надав жодної оцінки поданим позивачем запереченням та документам, що підтверджується листом ГУ ДПС у Київській області про результати розгляду заперечення від 12 квітня 2021 року № 3257/12/10-36-07-15. Крім того фактичне здійснення робіт підтверджується документами, які у достатньому обсязі розкривають та підтверджують зміст господарських взаємовідносин позивача з контрагентом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже будь-які документи, у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Водночас, немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою.

Як вбачається з акту перевірки від 10 березня 2021 року №3060/10-36-07-16/41860097 відповідачем зазначено, що між ТОВ "Сіті Стар Груп" та ТОВ "ТСК Групп Україна" 21 вересня 2020 року укладено підрядний договір № 21/09-20 на виконання окремих видів та комунальних робіт. Однак, відповідно до фінансового звіту малого підприємства за І півріччя 2019 року від 07 серпня 2019 року № 9172570426, у ТОВ "ТСК Групп Україна" встановлено відсутність основних засобів для виконання господарської діяльності. Крім того ТОВ "ТСК Групп Україна" не подає повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, форми № 20-ОПП, у зв`язку з чим, неможливо встановити наявність власних чи орендованих об`єктів оподаткування.

В ході аналізу актів будівельних робіт, перевіркою не встановлено походження 108 шт. Плит багатопустотних та Плит пустотних, які придбавалися ТОВ "Сіті Стар Груп" за 2020 рік для виконання підрядних робіт ТОВ "ТСК Групп Україна" за умовами договору. Акт прийому передачі будівельних матеріалів з номенклатурою Плити перекриття до перевірки не надавався. Разом з тим, перевіркою не встановлено походження 278 шт. товарів за номенклатурою Перемички залізобетонні, монтаж яких здійснювався ТОВ "ТСК Групп Україна".

Контролюючий орган прийшов до висновку про те, що встановлені перевіркою факти, свідчать про неможливість виконання документованого обсягу операцій, та ставить під сумнів сам факт виконання операцій, з монтажу зазначених конструкцій. На підставі аналізу податкової звітності ТОВ "ТСК Групп Україна", контролюючим органом встановлено неможливість виконувати значні обсяги будівельних робіт ТОВ "ТСК Групп Україна" реалізованих на адресу ТОВ "Сіті Стар Груп" у зв`язку з неподаними до контролюючого органу звітів про наявність власних чи орендованих земельних ділянок. Також, перевіркою не встановлено придбання ТОВ "ТСК Групп Україна" будівельно-монтажних послуг чи інших суміжних послуг для здійснення реальних господарських операцій на адресу ТОВ "Сіті Стар Груп".

Враховуючи вищевикладене, посадовими особами контролюючого органу встановлено відсутність підтвердження факту реального походження контрагентом-постачальником ТОВ "ТСК Групп Україна" (ЄДРПОУ 31408520) відповідного задокументованого обсягу ТМЦ, що свідчить про нереальність придбання вищевказаного товару, а відтак, його продаж контрагентом-постачальником у ланцюгу постачання його документально оформленого нереального руху включно до позивача.

Як встановлено судом першої інстанції між ТОВ "Сіті Стар Груп" (Замовник) та ТОВ "ТСК Групп Україна" (Підрядник) укладено договір підряду від 21 вересня 2020 року №21/09-20.

Згідно з п. 1.1 договору Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати з матеріалів Замовника на свій ризик власними та залученими силами відповідно до проектної документації та умов Договору роботи по влаштуванню монолітних залізобетонних конструкцій, монтажу збірних залізобетонних конструкцій, цегляної кладки зовнішніх стін та перегородок на об`єкті "Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Вокзальна, 2, 4, 4а в м. Бориспіль.

Пунктом 2.1 договору визначено, що договірна вартість за даним Договором визначається Сторонами відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, чинного законодавства України по фактично виконаних обсягах робіт.

Пунктом 2.2 передбачено, що вартість влаштування: 1м3 монолітною поясу складає 4500 грн. з ПДВ; Кладка зовнішніх стін 1м3 складає 1500 грн. з ПДВ; Влаштування перегородок за 1 м2 складає 270 грн. з ПДВ; Влаштування монтажу перемичок за 1 шт., складає 90 грн. з ПДВ; Монтаж кутових перемичок за 1 шт., складає 50 грн. з ПДВ; Влаштування плит перекриття за 1 шт. складає 420 грн. з ПДВ; Монтаж сходових маршів та площадок за 1 шт. складає 552 гри. з ПДВ; Приготування розчину 1м3 складає 350 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору, TOB "ТСК Групп Україна" на адресу ТОВ "СІТІ Стар Груп" виписало акти виконаних будівельних робіт:

- № 1 за жовтень 2020 року, виконаних робіт з: влаштування цегляної кладки стін, в кількості 356.05 м3; монтаж перемичок, в кількості 189 шт.; приготування розчину, в кількості 11,10 м3; улаштування моноліту, в кількості 3,65 м3; виготовлення закладних деталей, в кількості і 26 шт.; монтаж плит перекриття, в кількості 120 шт.;

- № 2 за листопад 2020 року, виконаних робіт з: влаштування цегляної кладки стін, в кількості 147.07 м3; монтаж перемичок, в кількості 74 шт.; приготування розчину, в кількості 10 м3; монтаж плит перекриття, в кількості 38 шт.;

- № 3 за грудень 2020 року, виконаних робіт з: влаштування цегляної кладки стін, в кількості 233.47 м3; монтаж перемичок, в кількості 200 шт.; приготування розчину, в кількості 3,00 м3; монтаж плит перекриття, в кількості 100 шт.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення операції надано акти прийому-передачі будівельних матеріалів від 26 жовтня 2020 року №1, від 27 листопада 2020 року №2, від 25 грудня 2020 року №8, від 26 листопада 2020 року №6 та від 28 грудня 2020 року №3 та копію видаткової накладної від 09 жовтня 2020 року № 0901 відповідно до якої позивач придбав у ФОП ОСОБА_1 перемички залізобетонні - 87 шт., плити перекриття - 42 шт.

Крім того підтвердження транспортування будівельних матеріалів позивачем надано товарно-транспортні накладні: від 14 травня 2020 року № Р31-1, № Р31-2, № Р31-3 від, № Р31-4, від 21 травня 2020 року № Р33-1, № Р33-2, від 25 травня 2020 року № Р33-3, від 17 червня 2020 року № Р3, від 25 червня 2020 року № P6-1, від 26 червня 2020 року № Р6-2, від 06 липня 2020 року № Р6-3, від 10 липня 2020 року № Р6-4, від 17 липня 2020 року № Р6-5, від 28 липня 2020 року № Р13-4, від 04 серпня 2020 року № Р13-5, від 23 червня 2020 року № Р3-1, від 25 червня 2020 року № Р3-2, № Р3-3, від 26 червня 2020 року № Р3/4, від 30 червня 2020 року № Р3-5, від 01 липня 2020 року № Р3-6, від 06 липня 2020 року № Р3-7, від 10 липня 2020 року № Р3-8, від 13 липня 2020 року № Р3-9, від 17 липня 2020 року № Р3-10, від 21 липня 2020 року № Р3-11, від 23 липня 2020 року № Р3-12, від 04 серпня 2020 року № Р3-14.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження розрахунку з підрядником за виконані роботи надав платіжні дорученнями від 09 листопада 2020 року № 820 на суму 50000,00 грн., від 11 листопада 2020 року № 822 на суму 120204,92 грн., від 28 січня 2021 року №1007 на суму 100000,00 грн., від 29 січня 2021 року №1010 на суму 50000,00 грн., від 10 лютого 2021 року №1056 на суму 100000,00 грн., від 11 лютого 2021 року №1057 на суму 100000,00 грн., від 12 лютого 2021 року №1064 на суму 70000,00 грн., від 17 лютого 2021 року №1076 на суму 100000,00 грн., від 30 грудня 2021 року № 925 на суму 150000,00 грн. та № 926 на суму 150000,00 грн.

Також судом встановлено, що позивачем в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України 26 березня 2021 року було подано до ГУ ДПС у Київській області заперечення № 26-03/21 на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 10 березня 2021 року № 3060/10-36-07-16/41860097, до яких долучено копії: актів прийому-передачі будівельних матеріалів від 26 жовтня 2020 року №1, від 27 листопада 2020 року №2, від 25 грудня 2020 року №8, від 26 листопада 2020 року №6, від 28 грудня 2020 року №3; видаткової накладної від 09 жовтня 2020 року №0901; договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2020 року №08/10/2020; товарно-транспортних накладних від 14 травня 2020 року №Р31-1, №Р31-2, №Р31-3, №Р31-4, від 21 травня 2020 року №Р33-1, №Р33-2, від 25 травня 2020 року №Р33-3, від 17 червня 2020 року №Р3, від 25 червня 2020 року №Р6-1, від 26 червня 2020 року №Р6-2, від 06 липня 2020 року №Р6-3, від 10 липня 2020 року №Р6-4, від 17 липня 2020 року №Р6-5, від 28 липня 2020 року №Р13-4, від 04 серпня 2020 року №Р13-5, від 23 червня 2020 року №Р3-1, від 25 червня 2020 року №Р3-2, №Р3-3, від 26 червня 2020 року №р3/4, від 30 червня 2020 року №Р3-5, від 01 липня 2020 року №Р3-6, від 06 липня 2020 року №Р3-7, від 10 липня 2020 року №Р3-8, від 13 липня 2020 року №Р3-9, від 17 липня 2020 року №Р3-10, від 21 липня 2020 року №Р3-11, від 23 липня 2020 року №Р3/12, від 04 серпня 2020 року №Р3-14.

Відповідно до приписів абз. 2 п. 44.6. ст. 44 ПК України, якщо платник податків після, закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, контролюючий орган, в порушення вимог приписів, абз. 2 п. 44.6. ст. 44 ПК України, жодним чином не врахував під час розгляду заперечення та не надав жодної оцінки поданим позивачем документам, що підтверджується листом ГУ ДПС у Київській області про результати розгляду заперечення від 12 квітня 2021 року № 3257/12/10-36-07-15.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач за 2020 рік здійснив придбання плит багатопустотних та плит пустотних в загальній кількості 150 шт., перемичок залізобетонних в кількості 185 шт., водночас походження 108 шт. плит перекриття та 278 шт. перемичок залізобетонних податковим органом не встановлено. Крім того апелянт зазначив, що акти прийому-передачі будівельних матеріалів, що надані позивачем містять інформацію про передачу підряднику лише 234 шт. плит перекриття та 8 шт. перемичок залізобетонних, що не враховано судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами податкового органу про те, що згідно з наданими позивачем актами прийому-передачі будівельних матеріалів кількість матеріалів за номенклатурою "перемичка залізобетонна" та "плита перекриття" не відповідає кількості згідно з актами виконаних будівельних робіт, разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з наданими позивачем товарно-транспортними накладними від 14 травня 2020 року № Р31-1, № Р31-2, № Р31-3 від, № Р31-4, від 21 травня 2020 року № Р33-1, № Р33-2, від 25 травня 2020 року № Р33-3, від 17 червня 2020 року № Р3, від 25 червня 2020 року № P6-1, від 26 червня 2020 року № Р6-2, від 06 липня 2020 року № Р6-3, від 10 липня 2020 року № Р6-4, від 17 липня 2020 року № Р6-5, від 28 липня 2020 року № Р13-4, від 04 серпня 2020 року № Р13-5, від 23 червня 2020 року № Р3-1, від 25 червня 2020 року № Р3-2, № Р3-3, від 26 червня 2020 року № Р3/4, від 30 червня 2020 року № Р3-5, від 01 липня 2020 року № Р3-6, від 06 липня 2020 року № Р3-7, від 10 липня 2020 року № Р3-8, від 13 липня 2020 року № Р3-9, від 17 липня 2020 року № Р3-10, від 21 липня 2020 року № Р3-11, від 23 липня 2020 року № Р3-12, від 04 серпня 2020 року № Р3-14 позивачем у період з травня 2020 року по серпень 2020 року включно здійснено перевезення на об`єкт будівництва зокрема перемичок залізобетонних в кількості 388 шт. та плит перекриття в кількості 142 шт.

Крім того наявність розбіжностей в найменуваннях будівельних матеріалів, що зазначені в актах прийому-передачі, факт невиконання ТОВ "ТСК Групп Україна" вимог податкового законодавства щодо подання певної податкової звітності, відсутністю інформації щодо власних та орендованих земельних ділянок та основних засобів, середньооблікової кількості штатних працівників за грудень 2020 року - 8 осіб, не є свідченням безтоварності (фіктивності) господарських операцій між ТОВ "ТСК Групп Україна" та ТОВ "Сіті Стар Груп".

Крім того всі податкові накладні, отримані від TOB "ТСК Групп Україна" були відображені ТОВ "Сіті Стар Груп" в Реєстрі податкових накладних за період, який перевірявся, а суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту.

ТОВ "ТСК Групп Україна" було зареєстровано, як платник ПДВ на момент видачі податкових накладних на користь ТОВ "Сіті Стар Груп". Податкові накладні, на підставі яких ТОВ "Сіті Стар Груп" формував податковий кредит відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК України та підзаконним нормативно-правовим актам.

Згідно витягу з Реєстру платників ПДВ ТОВ "Сіті Стар Груп" зареєстровано платником ПДВ з 01 лютого 2018 року (індивідуальний податковий номер 418600910287), а контрагент ТОВ "ТСК Групп Україна" згідно даних Реєстру платників ПДВ зареєстрований платником ПДВ з 14 травня 2015 року (індивідуальний податковий номер 397048315525).

Щодо не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання від контрагентів постачальників до ТОВ "ТСК Групп Україна", а від останнього до ТОВ "Сіті Стар Груп" згідно даних єдиного реєстру податкових накладних, то висновки Головного управління ДПС у Київській області ґрунтуються виключно на результатах аналізу податкової звітності (даних єдиного реєстру податкових накладних) та не спростовують висновків суду першої інстанції. Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в межах спірних правовідносин перевіряється виконання сторонами договору підряду з будівництва, а не договору поставки.

Щодо проведеного податковим органом аналізу податкової звітності, то сам по собі факт невиконання ТОВ "ТСК Груп Україна" вимог податкового законодавства щодо подання податкової звітності (зокрема, декларації з податку на додану вартість, Додаток № 5 до декларації з ПДВ, фінансових звітів) не є свідченням безтоварності (фіктивності) господарських операцій позивача із спірним контрагентом. Крім того не є підтвердженням безтоварності (фіктивності) господарських операцій відсутність у податного органу інформації щодо джерела походження товару, реалізованого контрагентами, наявності трудових ресурсів вказаних підприємств, необхідних для виконання робіт.

Фактичне здійснення вищевказаних робіт підтверджується первинними документами, які у достатньому обсязі розкривають та підтверджують зміст господарських взаємовідносин з контрагентом.

Щодо доводів апелянта про те, що товарно-транспортні накладні надані позивачем складені з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 2009 року №363, а саме не мають точної адреси пункту розвантаження товару, відсутні дані щодо автомобілю (марка, модель, тип), причепу/напівпричепу (марка, модель, тип) відсутні будь-які розшифрування щодо посади, прізвища, ім`я, по батькові відповідальної особи за отримання товару, інформації щодо довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, печатки підприємства.

Згідно з п.п. 11.1 п. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що деякі з наданих позивачем товарно-транспортних накладних містять певні недоліки, водночас наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 12 червня 2018 року у справі №825/3419/14.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що документи, передбачені Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Отже враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних, трудових ресурсів відповідачем не надано. Крім того в акті перевірки відсутнє посилання контролюючого органу на проведені звірки/перевірки TOB "ТСК Груп Україна" та його постачальника, що оформлені відповідними актами перевірок, в яких повноцінно досліджено питання: поставки товарів по ланцюгу постачання та інших необхідних умов для провадження господарської діяльності, водночас суб`єктивні припущення контролюючого органу про невідповідність номенклатури товару по ланцюгу постачання від контрагентів постачальників до ТОВ "ТСК Груп Україна", а від останнього до позивача є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на документально підтвердженій доказовій базі, якою встановлена така невідповідність.

Щодо доводів апелянта про те, що витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 11000,00 грн. не підтверджені належним чином, а розрахунок суми витрат на правничу допомогу значно завищений і є очевидно неспівмірним, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 2040/5858/18.

Як встановлено судом між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Летрадо" укладено договір про надання правової допомоги від 06 травня 2021 року № 06/05, відповідно до п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно з п. 5.1 цього Договору. Клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу та оплатити гонорар за її надання на умовах та в порядку, який визначений цим Договором.

Згідно з 5.1. договору Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: здійснює аналіз законодавства, судової практики та документів, наданих Клієнтом, за збір доказової бази, підготовки позову до суду, підготовку до участі та/або участь у судовому засіданні в суді першої інстанції по справі за позовом Клієнта до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 квітня 2021 року № 7116/0715 та № 7117/0715, що винесені на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сіті Стар Груп" (код ЄДРПОУ 41860097) з питань щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість від 10 березня 2021 року № 3060/10-36-07-16/41860097.

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. Договору за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у наступному розмірі та строки: за здійснення аналізу законодавства, судової практики та документів, наданих Клієнтом, за збір доказової бази, підготовки позову до суду, підготовку до участі та/або участь у судовому засіданні в суді першої інстанції по справі за позовом Клієнта до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 квітня 2021 року № 7116/0715 та № 7117/0715, що винесені на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сіті Стар Груп" (код ЄДРПОУ 41860097) з питань щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість від 10 березня 2021 року № 3060/10-36-07-16/41860097, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню протягом 3 (трьох) днів з моменту укладення цієї угоди кошти в розмірі 11000,00 грн.

Підпунктом 4.1 п. 4 Договору встановлено, що після надання послуг, зазначених в п. 5.1 Договору, Адвокатське об`єднання надає Клієнту акт про надання правової допомоги, оформлений відповідно до прийнятої форми обліку і вимог чинного законодавства.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 14 травня 2021 року згідно з договору №06/05 про надання правової допомоги від 06 травня 2021 року Адвокатським об`єднанням надано наступні види правової допомоги: аналіз документів, законодавства та судової практики - 10 год.; збирання доказової бази - 2 год.; написання адміністративного позову - 12 год.; підготовка позовних матеріалів для подачі до суду - 5 год.

Згідно з рахунком на оплату від 06 травня 2021 року №06/05 вартість послуг згідно з договору про надання правової допомоги від 06 травня 2021 року №06/05 становить 11000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 11 травня 2021 року №1353 позивачем перераховано кошти на рахунок АО "Летрадо" в розмірі 11000,00 грн. призначення платежу: за надання адвокатських послуг за рахунком від 06 травня 2021 року №06/05.

Також до матеріалів справи надано ордер від 06 травня 2021 року серія КС №875666 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ВН №000471.

Отже позивачем підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11000,00 грн.

Щодо доводів апелянта про те, що розмір витрат є очевидно неспівмірним з обсягом витраченого адвокатом часу та складністю справи, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 14 травня 2021 року Адвокатським об`єднанням витрачено 29 годин для збирання доказів, підготовки та подання позовної заяви. Крім того ціна позову складає 173715,00 грн., водночас гонорар адвоката в розмірі 11000,00 грн. складає 6,3 % від ціни позову.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку