Постанова

від 11.05.2023 по справі 640/15566/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15566/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 17.11.2022) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Еліус Промо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про визнання договорів недійсними, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулося до суду з позовом, в якому просить:

- визнати договори поставки №ЧРК20-36633 від 16 червня 2020 року, №ЧРК20-35680 від 14 травня 2020 року, № ЧРК20-36269 від 02 червня 2020 року, № ЧРК20-35552 від 05 травня 2020 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Еліус Промо» на загальну суму 27 799 987,20 грн недійсними;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Еліус Промо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» 27 799 987,20 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» на користь державного бюджету 27 799 987,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що господарська операція за договорами поставки №ЧРК20-36633 від 16 червня 2020 року, №ЧРК20-35680 від 14 травня 2020 року, № ЧРК20-36269 від 02 червня 2020 року, № ЧРК20-35552 від 05 травня 2020 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Еліус Промо» на загальну суму 27 799 987,20 грн фактично не відбулась, що є підставою для визнання таких договорів недійсними та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Еліус Промо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та в подальшому до державного бюджету коштів в сумі 27 799 987,20 грн.

Відповідач у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначив, що факт виконання господарських операцій за договорами поставки №ЧРК20-36633 від 16 червня 2020 року, №ЧРК20-35680 від 14 травня 2020 року, № ЧРК20-36269 від 02 червня 2020 року, №ЧРК20-35552 від 05 травня 2020 року, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Еліус Промо» підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що жодна з товарно-транспортних накладних не містить підпису, прізвища та посади відповідальної особи вантажоодержувача - ТОВ «Кернел-Трейд» на зворотньому боці ТТН. Зазначає про відсутність авто з відповідними номерними знаками. Вказує про наявність кримінального провадження стосовно ТОВ «Добро Логістик», який був залучений відповідачем в якості перевізника. Звертає увагу на відсутності будь-яких банківських розрахунків між контрагентами по всьому ланцюгу господарських операцій. На переконання апелянта, ТОВ «ФГ «Еліус Промо» надає суперечливі відомості та документи, що не відповідають один одному.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Кернел-Трейд» укладено з ТОВ «Фермерське господарство «Еліус Промо» договори поставки №ЧРК20-36633 від 16 червня 2020 року, №ЧРК20-35680 від 14 травня 2020 року, № ЧРК20-36269 від 02 червня 2020 року, № ЧРК20-35552 від 05 травня 2020 року (т. 1 а.с 14-35), які є ідентичними за змістом та якими передбачено наступне.

Пунктом 1.1 Договорів передбачено, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, урожаю 2019 року (надалі - Товар), на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник здійснює поставку Товару - мобільним транспортом на умовах DAT (місце поставки: СП ТОВ «Трансбалктермінал», розташований за адресою Україна, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська 58) (надалі - «Портовий елеватор») за вибором покупця, розвантажений з транспортного засобу постачальника згідно з «Інкотермс-2010».

Згідно з пунктом 2.4 Договору при поставці Товару постачальник забезпечує: 1) надання покупцю оригіналу рахунку; оригіналу видаткової накладної (виписується поставки Товару); належним чином оформленої товарно-транспортної накладної; копії реєстру Портового елеватору про прийом Товару на особовий рахунок покупця; копію свідоцтва платника ПДВ або копію витягу з реєстру ка ПДВ; 2) реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у відповідності до вимог податкового законодавства, в тому числі про складанні податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної обов`язково вказує не менше перших 4 цифр коду УКТ ЗЕД у відповідності до пункту 1.2 Договору

В ході виконання зазначених вище договорів ТОВ «Фермерське господарство «Еліус Промо» виписами: видаткові накладні (т. 1 а.с. 83-113), товарно-транспортні накладні (т.1 а.с 259-272, т. 2 а.с. 1-77), податкові накладні (т. 1 а.с. 179-258).

На підтвердження факту оплати придбаних ТМЦ Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Еліус Промо» долучено до матеріалів справи виписки по банківському рахунку (т. 1 а.с. 169-178).

На підтвердження факту приймання товару на зберігання ТОВ «Фермерське господарство «Еліус Промо» надано реєстр отриманої на зберігання сільськогосподарської продукції на квоту замовника ТОВ «Кернел-Трейд» від постачальника ТОВ «Фермерське господарство «Еліус Промо» (т. 2 а.с. 83-85).

Враховуючи, що на думку позивача укладені договори мають бути визнані недійсними, останній звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність наданих позивачем первинних та платіжних документів не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій відповідачів щодо поставки товару.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, зокрема, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Тобто, у разі укладення нечинного правочину, діючим законодавством не передбачено стягнення коштів в дохід держави, а лише сторони повертаються у початковий стан (застосовується реституція).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року та в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», а саме судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (пункт 4). Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним (пункт 5).

Виходячи з системного тлумачення наведених положень вбачається, що контролюючі органи законодавчо уповноважені звертатись до суду з позовами щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними. Водночас, обов`язковою умовою визнання правочину недійним є встановлення обставин вчинення такого правочину.

У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Щодо посилання позивача на рішення № 18130 від 05 червня 2020 року комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення ТОВ «Фермерське господарство «ЕЛІУС ПРОМО» до переліку ризикових платників податку та рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області, якими відмовлено в реєстрації вказаних вище податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року у справі №320/13271/20 задоволено позов ТОВ «Фермерське господарство «ЕЛІУС ПРОМО» до Головного управління ДПС у Київській області як територіальний орган, утворений на правах відокремленого підрозділу, Державної податкової служби України: визнано протиправним та скасовано рішення № 18130 від 05 червня 2020 року комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення ТОВ «Фермерське господарство «ЕЛІУС ПРОМО» до переліку ризикових платників податку; зобов`язано комісію Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, виключити ТОВ «Фермерське господарство «ЕЛІУС ПРОМО» з переліку ризикових платників податку; визнано протиправними та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області №1834721/42220405 від 13 серпня 2020 року, №1834734/42220405 від 13 серпня 2020 року, № 1834733/42220405 від 13 серпня 2020 року, №1834732/42220405 від 13 серпня 2020 року, № 1834729/42220405 від 13 серпня 202 року, №1834736/42220405 від 13 серпня 2020 року, № 2155947/42220405 від 20 листопада 2020 року, № 1834735/42220405 від 13 серпня 2020 року, № 1834728/42220405 від 13 серпня 2020 року, №2155949/42220405 від 20 листопада 2020 року, № 1834723/42220405 від 13 серпня 2020 року, № 2155948/42220405 від 21 листопада 2020 року, № 1834726/42220405 від 13 серпня 2020 року, № 1834727/42220405 від 13 серпня 2020 року, № 1834722/42220405 від 13 серпня 2020 року, №1834725/42220405 від 13 серпня 2020 року, № 1834724/42220405 від 13 серпня 2020 року; зобов`язано Держану податку службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «Фермерське господарство «ЕЛІУС ПРОМО» №18 від 08 травня 2020 року, № 8 від 09 травня 2020 року, № 9 від 10 травня 2020 року, № 10 від 11 травня 2020 року, № 11 від 12 травня 2020 року, № 12 від 13 травня 2020 року, № 13 від 14 травня 2020 року, № 15 від 16 травня 2020 року, № 17 травня 2020 року, № 1 від 07 червня 2020 року, № 2 від 09 червня 2020 року, № 3 від 10 червня 2020 року, № 4 від 11 червня 2020 року, № 5 від 12 червня 2020 року, № 6 від 13 червня 2020 року, № 7 від 15 червня 2020 року, № 8 від 16 червня 2020 року, № 14 від 16 травня 2020 року, № 16 від 17 травня 2020 року датою їх фактичного подання.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року у справі №320/13271/20 набрало законної сили 01 вересня 2022 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо посилання позивача на те, що надані відповідачами товарно транспортні накладні мають ознаки підроблення, колегія суддів зазначає, що на підтвердження таких доводів позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу (висновок експерта, судове рішення у кримінальній справі).

Щодо посилання позивача на матеріали кримінального провадження №3201910000000227 від 18 березня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що ТОВ «Добро Логістік» налагодило канал ввезення на митну територію України товарів по значно заниженій митній вартості. При цьому, ТОВ «Фермерське господарство «ЕЛІУС ПРОМО» залучено ТОВ «Добро Логістік» у якості перевізника на користь ТОВ «Кернел-Трейд»

Колегія суддів наголошує, що посилання представника позивача на наявність кримінального провадження стосовно контрагента є необґрунтованими, оскільки такі матеріали жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом відсутності реального характеру господарських взаємовідносин між товариством та контрагентами, оскільки доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду, який на час вирішення даної справи відсутній.

Відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 статті 77 КАС України, таких доказів як вироки надано не було.

При цьому, сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених товариством та його контрагентом, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій.

Отже, не є належним доказом на підтвердження позовних вимог посилання позивача на матеріали кримінального провадження №3201910000000227 від 18 березня 2019 року.

Крім того, у вказаному кримінальному провадженні як станом на час звернення до суду так і станом на час розгляду справи відсутній вирок або інше судове рішення.

Щодо доводів податкового органу про відсутність транспортних засобів, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17, висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Також апелянт звертає увагу на відсутності будь-яких банківських документів на підтвердження розрахунків між контрагентами по всьому ланцюгу господарських операцій та зазначає це, як підтвердження нереальності господарських операцій.

Разом із тим, сам апелянт вимагає стягнути кошти з продавця на користь покупця, а з останнього на користь державного бюджету. Однак, при цьому, не надає жодних доказів стосовно стану розрахунків між відповідачами за поставлені ТМЦ, а також наявності чи відсутності взаємних заборгованостей.

Заявляючи позовні вимоги щодо визнання договорів недійсними та стягнення коштів в дохід державного бюджету, позивачем взагалі не проведені перевірки покупця та продавця, перевізника, контрагентів по ланцюгу постачання. Позов заявлений та обґрунтований виключно наявною податковою інформацією інформативних баз та наявність певних кримінальних проваджень, фігурантами у яких відповідачі у справі не є.

Колегія суддів звертає увагу, що суду до розгляду не подано зібраних, опрацьованих, систематизованих та допустимих доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що в даній справі позивач є суб`єктом владних повноважень, на нього покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, однак апелянтом такий обов`язок не виконано.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи докази, а також недоведеність належними доказами податковим органом своєї позиції не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій ТОВ «Фермерське господарство «Еліус Промо» з ТОВ «Кернел-Трейд» щодо поставки товару.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11.05.2023.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна