Ухвала

від 12.05.2023 по справі 388/796/23

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/796/23

УХВАЛА

Іменем України

"12" травня 2023 р. м. Долинська

Суддя Долинського районного суду Кіровоградської області Баранський Д.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Розглянувши подану позовну заяву, дійшов до висновку про залишення її без руху з таких підстав.

Позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом поданого позиву є такі вимоги: 1) стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 42643,42 грн; 2) стягнення середнього заробітку за весь період затримки в сумі 161153,19 грн; 3) стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн.

Отже, поданий позов з його предметом є позовом майнового характеру.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом чч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлений на 2023 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року 2684 грн.

Подана позовна заява містить три вимоги майнового характеру, про що зазначалось: 1) стягнення належних до виплати сум при звільненні з роботи; 2) стягнення середнього заробітку за весь період затримки; 3) стягнення моральної шкоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тобто законом звільнено від сплати судового збору позивачів з такими вимогами: 1) про стягнення заробітної плати; 2) поновлення на роботі.

Отже, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення заборгованості із заробітної плати.

У рішенні у справі № 8/568 від 12 травня 2020 року, Верховний Суд зазначив про таке.

Згіднозі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100зі змінами, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згіднозі ст. 34 Закону України «Про оплату праці»встановлена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація у праві - є формою фінансового відшкодування збитків за порушення прав.

Тобто, це є збитки, а не основна заробітна плата, термін якої визначеност. 1 Закону України «Про оплату праці», а структура заробітної плати встановлена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Вказані норми права не встановлюють належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з п. 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з приписамист. 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме, в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівникам вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП Українизаробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу. Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно дост. 117 КЗпП України, не відповідає цим ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 у справі № 761/9584/15-ц.

З огляду на вищезазначене, оскільки середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, відповідно позивачка згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не звільнена від сплати судового збору за таку вимогу.

Отже, позивачкою ОСОБА_1 не додано до позовної заяви документа про сплату судового збору в розмірі 1 процент від суми середнього заробітку за весь період затримки та моральної шкоди, що становить 2111,53 грн (161153,19 + 50000 = 211153,19) (рахунок для сплати судового збору: UA178999980313131206000011525, код: 37983323, одержувач: ГУК у Кіровоградській області, код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищезазначене, позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення ОСОБА_1 недоліків, шляхом подання супровідним листом через канцелярію суду заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданням документа, що підтверджує сплату судового збору у вищевказаному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі виконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, її позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання. Інакше заява вважатиметься неподаною і повернеться.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. М. Баранський