Рішення

від 04.05.2023 по справі 386/335/23

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/335/23

Провадження № 2/386/121/23

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2023 року

Голованівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Червоненка Д.В.

за участю: секретаря судового засідання Фенюшиної Ю.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Трача О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Голованівськ Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання договору емфітевзису недійсним, скасування державної реєстрації,

встановив:

Представник позивача адвокат Конякін Михайло Сергійович, звернувся до суду з позовом, яким просить визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) площею 3,359 га за кадастровим № 3512485800:02:000:0051, укладений 03.07.2015 року між ОСОБА_3 та АФ «Хлібороб» ТОВ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 24699550 від 23.09.2015 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Голованівського районного управління юстиції Кіровоградської області Топольник О.М. на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) укладеного 03.07.2015 року між ОСОБА_3 та АФ «Хлібороб» ТОВ, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після йогосмерті залишилосьспадкове майноу виглядіземельної ділянки№ НОМЕР_1 ,площею 3,3590га,в межахзгідно планудля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,яка знаходитьсяна територіїНаливайківської сільськоїради (Голованівськоїселищної ради),Голованівського району,Кіровоградської області,кадастровий номер3521485800:02:000:0051. Згідно витягуіз технічноїдокументації знормативно грошовоїоцінки земельнихділянок вартістьданої ділянкистаном на09.03.2023року становить116042.97грн. Згідно свідоцтвапро правона спадщинуза заповітомвід 24вересня 2020року спадкоємцемдо зазначеногомайна покійного ОСОБА_3 є ОСОБА_2 . Після того, як позивач оформив належним чином свої спадкові права він поцікавився у відділі держгеокадастру,яким чиномвін можесамостійно оброблятидану ділянку. Позивача проконсультувалипро те,що післязакінчення договоруоренди землі,який бувукладений між ОСОБА_3 та Агрофірмою«Хлібороб» ТОВ25.03.2010року,зареєстрований 27.07.2020року,терміном дії10років,тобто фактичнодо 27.07.2020року тау разіне продовженняданого договорувін можесамостійно оброблятидану ділянку. Вважаючи,що договірнівідносини орендизакінчились намомент оформленнясвого прававласності, ОСОБА_2 звернувся доземлевпорядної організаціїз питаннямвиносу межовихзнаків внатурі.Але згодомйому повідомили,що вреєстрі речовихправ таїх обтяженьміститься інформаціяпро зареєстрованийдоговір емфітевзисувід 03.07.2015року,який зареєстрований23.09.2015року ,рішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень,індексний номер:24699550від 23.09.2015року,строк діїдоговору до31.12.2035року. ОСОБА_2 намагався знайтипримірник даногодоговору тав листопаді2022року вінз поміжінших документів ОСОБА_3 знайшов його. Вважає, що договір емфітевзису укладений та зареєстрований в порушення діючого законодавства на момент укладання та реєстрації, як наслідок має бути визнаний судом недійсним, а рішення про державну реєстрацію скасовано.

18.04.2023 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_4 , у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що 25 березня 2010 р. між ОСОБА_3 та Агрофірмою «Хлібороб» ТОВ було укладено договір оренди землі на належну Орендодавцеві земельну ділянку площею 3,36 га. Державна реєстрація правочину була проведена Голованівським реєстраційним офісом КРФ ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 р. за № 04:10:368:00039. В 2015 році сторони, а саме власник та орендар домовились про зміну форми орендних відносин та погодивши основні умови, без зміни сторін таких відносин, 03 липня 2015 року уклали договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Щодо посилання позивача стосовно відсутності розірвання землі від 25 березня 2010 року та укладення Договору емфітевзису від 03 липня 2015 року зазначає, що п. 1.4.1. Договору емфітевзису визначає, що сторона Землевласника засвідчила, що проміж іншого, відносно земельної ділянки не укладено будь-яких договорів щодо користування з іншими особами (в даному випадку іншими мається на увазі третіми особами відмінним від сторін правочину). Крім того, враховуючи наявні попередні відносини по Договору оренди, сторони проговорили/засвідчили припинення таких відносин (мається на увазі зміна умов користування) та пописали таку зміну в п. 8.2 Договору емфітевзису. Так згідно п. 8.2 зазначається, що сторони дійшли взаємної згоди про те, що із дня набрання чинності цим договором (із дня державної реєстрації права емфітевзису) усі раніше укладені між сторонами даного договору угоди (договори), предметом яких є зазначена в цьому договорі земельна ділянка або її частина, втрачають юридичну силу для сторін, а відносини сторін будуть регулюватись виключно положеннями даного договору. Пункт 8.3 Договору емфітевзису говорить, що сторони підтверджують, що цей Договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину. Сторони свідчать, що цей Договір укладено ними не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин при повному розумінні значення Сторонами своїх дій та змісту даного правочину та правових наслідків, які несе для Сторін факт його укладення. Наведене свідчить, що ті ж сторони маючи домовленості про користування одним і тим самим предметом при повному розумінні своїх дій вчинили Договір емфітевзису та розуміли в момент його вчинення про закінчення орендних відносин на попередніх умовах згідно Договору оренди, які втрачали юридичну силу. Також відповідач вважає, що підстави для визнання Договору емфітевзису недійсним відсутні, адже під час укладення договору емфітевзису від 03.07.2015 року між ОСОБА_3 та Відповідачем додержано усіх необхідних вимог встановлених ст.ст. 407-412 Цивільного кодексу України та ст. 102-1 Земельного кодексу України для подібного роду Договорів (зокрема тих, що встановлені ЦКУ). Так, зміст не суперечить ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а договір був спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Також звертає увагу, що Договір емфітевзису пройшов належну державну реєстрацію в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовної заяви про визнання недійсним оспорюваного Договору емфітевзису, який повністю відповідає встановленим до нього вимогам чинного законодавства України та скасування його державної реєстрації. Крім того звертає увагу, що зі змісту позовної заяви представника Позивача стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 власник земельної ділянки ОСОБА_3 помер. Відповідно до наданого свідоцтва про право на спадщину за заповітом власником земельної ділянки, що належала ОСОБА_3 став ОСОБА_2 . Згідно Інформаційної довідки, інформацію про зміну власника було внесено до Державного реєстру 24.09.2020 року приватним нотаріусом Захаренко В.В. Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54237100 від 24.09.2020 року. Враховуючи наведене вище спадкоємець набув прав та обов`язків після померлого ОСОБА_3 стосовно земельноїділянки зкадастровим номером3521485800:02:000:0051.Відтак Позивачу з 23 вересня 2020 року було відомо про наявні договірні відносини та обтяження на підставі Договору емфітевзису. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку, а відтак позивач не виконав покладений на нього обов`язок, передбачений частиною третьою статті 148-1 ЗК України, не повідомив Відповідача права власності на спірну земельну ділянку із зазначенням: кадастрового розташування та площі земельної ділянки; прізвища, ім`я, по батькові нового проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси та інше.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав з тих же підстав, що викладені в позовній заяві, просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні позову з підстав, що викладені у відзиві на позов.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Троянської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, актовий запис №2.

Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 3,3590 га, в межах згідно плану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Наливайківської сільської ради (Голованівської селищної ради), Голованівського району, Кіровоградської області, кадастровий номер 3521485800:02:000:0051.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24.09.2020 року, виданим приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренком В.В., спадкоємцем зазначеного майна покійного ОСОБА_3 є ОСОБА_2 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 24.09.2020 року приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренком В.В. внесено відомості про власника ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки до Державного реєстру, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54237100 від 24.09.2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що 25 березня 2010 року між ОСОБА_3 (Орендодавець) та Агрофірмою «Хлібороб» ТОВ (Орендар) було укладено договір оренди землі на належну Орендодавцеві земельну ділянку площею 3,36 га строком на 10 років.

Державна реєстрація правочину була проведена Голованівським реєстраційним офісом КРФ ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 р. за № 04:10:368:00039.

03 липня 2015 року ті ж сторони уклали договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Згідно п. 1.3 Договору емфітевзису Товариству було передано право користування земельною ділянкою площею 3,36 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю Ш-КР № 022048 від 20.12.2001 року.

Державна реєстрація речового права була проведена 23.09.2015 року державним реєстратором Топольник Оксана Михайлівна, Реєстраційна служба Голованівського районного управління юстиції Кіровоградської області. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24699550 від 23.09.2015 р. Номер запису про інше речове право: 11305236. Вказана інформація отримана згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номером 328090121 від 05.04.2023 року.

Відповідно до статті 148-1 Земельного кодексу України, до особи, власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Враховуючи наведене вище спадкоємець ОСОБА_2 набув прав та обов`язків після померлого ОСОБА_3 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3521485800:02:000:0051.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Спір стосується правочину, вчиненого сторонами під час дії іншого правочину, укладеного між тими ж сторонами.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України).

Вирішуючи питання про визнання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) 03 липня 2015 року недійсним, необхідно враховувати вимоги статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд має встановити, чи дійсно право орендодавця було порушено та з`ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 15 грудня 2013 року у справі № 6-94 цс 13, від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849 цс 15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512 цс 16, однією обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення, у зв`язку з його укладенням, прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно п. 8.2 договору емфітевзису від 03 липня 2015 року сторони дійшли взаємної згоди про те, що із дня набрання чинності цим договором (із дня державної реєстрації права емфітевзису) усі раніше укладені між сторонами даного договору угоди (договори), предметом яких є зазначена в цьому договорі земельна ділянка або її частина, втрачають юридичну силу для сторін, а відносини сторін будуть регулюватись виключно положеннями даного договору.

Пункт 8.3 Договору емфітевзису говорить, що сторони підтверджують, що цей Договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину. Сторони свідчать, що цей Договір укладено ними не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин при повному розумінні значення Сторонами своїх дій та змісту даного правочину та правових наслідків, які несе для Сторін факт його укладення.

Наведене свідчить, що ті ж сторони маючи домовленості про користування одним і тим самим предметом при повному розумінні своїх дій вчинили Договір емфітевзису та розуміли в момент його вчинення про закінчення орендних відносин на попередніх умовах згідно Договору оренди, які втрачали юридичну силу.

Враховуючи, що осопорюваний договір укладено за взаємною згодою сторін, жодна зі сторін проти цього не заперечувала, суд доходить висновку про те, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про недійсність укладеного договору емфітевзису та порушення прав орендодавця при укладенні оспорюваного правочину.

Факт реєстрації двох договорів, оренди і емфітевзису, які укладено між тими самими сторонами, не свідчить про недійсність оспорюваного договору, не свідчить про подвійність реєстрації права користування, так як вони укладені не з іншою особою, яка є відмінною від попереднього користувача.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі № 177/31/21 (провадження № 61-4702 св 22).

Виходячи зі встановлених обставин, оцінивши надані сторонами докази та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому, суд не бере до уваги посилання у позовній заяві на постанови Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19 та від 24 червня 2020 року у справі № 229/4059/19, оскільки висновки у зазначених справах стосуються інших фактичних обставин, у тому числі щодо суб`єктного складу договорів, у порівнянні зі справою, що розглядається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Агрофірми «Хлібороб» у формі у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання договору емфітевзису недійсним, скасування державної реєстрації.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 12.05.2023 року.

Суддя: Д. В. Червоненко