Постанова

від 10.05.2023 по справі 916/2803/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2803/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця адвокат Котовська Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2023

у справі №916/2803/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестколіяпроект

до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 479335,48 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестколіяпроект звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 479335,48 грн., з яких: 431086,68 грн. основного боргу, 227,94 грн. 0,1% річних та 48020,86 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на виконання робіт в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача, зокрема, 16586 грн. 28 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за договором щодо повної та своєчасної сплати грошових коштів позивачу за виконані ним роботи за укладеним договором, що відповідно є підставою для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд зазначив, що заявлені позивачеві судові витрати складаються з гонорару за правову допомогу згідно додатку №1 в загальному розмірі 7000 грн. (попереднє опрацювання матеріалів, консультація клієнта, розробка та узгодження парової позиції - 2 години, 1400 грн.; підготовка позовної заяви - 8 годин, 5600 грн.) та гонорар успіху згідно додатку №2 в розмірі 9586,28 грн, що загалом складає 16586,28 грн.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є співмірним з обставинами розглянутої судом справи та з огляду на задоволення позовних вимог позивача, а також те, що заявлені позивачем до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та доведеними, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивача на заявлену суму.

Не погодившись з даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 року по справі №916/2803/22 змінити в мотивувальній та резолютивній частині, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково, стягнути з АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ТОВ «Інвестколіяпроект» 7000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу та в решті вимог про стягнення витрат у розмірі 9586,28 грн, як гонорару успіху відмовити.

Скаржник зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині стягнення витрат на правничу допомогу, а саме - гонорару успіху у розмірі 9586,28 грн, вважає його в цій частині необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129, ст. 236 ГПК України, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, враховуючи наступне.

Так, на переконання апелянта, судом першої інстанції помилково встановлено, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є співмірними з обставинами розглянутої судом справи, обґрунтованими та доведеними.

Зокрема, як стверджує скаржник, дана справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, правова допомога, згідно з наданого розрахунку судових витрат, складалась з попереднього опрацювання матеріалів, консультації, розробки та узгодження правової позиції, на що було витрачено 2 години, а також підготовка позовної заяви (враховуючи наявність беззаперечних доказів на користь позивача) з відповідним розрахунком - 8 годин, за що сторони передбачили оплату у розмірі 7000,00 грн (погодинна оплата 700 грн./год.).

Виходячи з положень чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, апелянт вважає, що заявлена додаткова сума до стягнення у розмірі 9586,28 грн, як гонорар успіху, не вбачає підстав щодо її фактичності, неминучості та обґрунтованості.

Апелянт звертає увагу на ст. 30 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність», відповідно якої гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При цьому, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Будь-які додаткові види гонорару, як гонорар успіху у зв`язку з вирішенням справи у суді на користь клієнта, чинним законодавством не передбачено.

Отже, на переконання апелянта, додаткова винагорода адвокату у вигляді гонорару успіху за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору в розумінні ст. 632, 903 ЦК України та ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Зазначені обставини, як вважає апелянт, не були з`ясовані та дослідженні судом першої інстанції, та як наслідок не були прийняті до уваги під час вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, всупереч ст. 236 ГПК України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №916/2803/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 та призначено справу до розгляду на 10.05.2023.

Під час судового засідання від 10.05.2023 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестколіяпроект у судове засідання не з`явився, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованим повідомленням, яке було вручено товариству 04.04.2023.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведені законодавчі приписи, а також доводи та вимоги за апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення лише в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 244 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Статтею 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Статтею 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Згідно з статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, звертаючись із позовом до суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестколіяпроект у позовній заяві зазначило, що понесло витрати на сплату гонорару за правову допомогу та представництво в суді першої інстанції у розмірі 7000 грн, а також розрахунок витрат на професійну правничу допомогу включає відшкодування гонорару успіху, який має бути сплачений позивачем в разі прийняття судом рішення на користь позивача в розмірі 9586,28 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав до суду першої інстанції, зокрема, договір про надання правової допомоги №22 від 13.09.2022.

Так, 13.09.2022 між адвокатом Печерицею Вітою Петрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестколіяпроект (позивач, клієнт) укладено договір №22 про надання правової допомоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язується здійснити представництво клієнта в Господарському суді Одеської області (перша інстанція) на умовах і в порядку, визначених договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п.2.1 договору в об`ємі обов`язків, передбачених цим договором, адвокат виконує взяті на себе зобов`язання. Адвокат зобов`язується неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства; надавати правові послуги з питань, згідно предмета договору; використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів клієнта; інформувати клієнта про хід виконання доручення; зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, з яких клієнт звернувся до адвоката, суть консультацій, порад, роз`яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов`язків; не використовувати свої повноваження на шкоду клієнту.

Згідно з п.п. 3.1-3.3, 3.5 договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. Гонорар адвоката визначається додатками до договору. Протягом п`яти днів з моменту укладення даного договору, клієнт здійснює попередню оплату всієї суми гонорару, визначеної в додатку №1 до договору. За результатами розгляду справи клієнт сплачує адвокату гонорар успіху в сумі, що обумовлена додатком №2 договору, в разі прийняття судом рішення на його користь. При цьому, термін оплати гонорару успіху настає протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту фактичного отримання клієнтом коштів згідно із судовим рішенням.

Додаток №1 гонорар адвоката від 13.09.2022 до договору №22 від 13.09.2022 визначає, що сторони договору про надання правової допомоги дійшли згоди про те, що адвокат зобов`язується надати, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити правову допомогу за представництво клієнта в Господарському суді Одеської області (перша інстанція) стосовно стягнення заборгованості з АТ Українська залізниця за договором №ОД/НХ-21-894НЮ від 16.12.2021 на користь клієнта. Вартість гонорару адвоката складає 7000 грн.

Додаток №2 гонорар успіху від 13.09.2022 до договору №22 від 13.09.2022 визначає, що сторони договору про надання правової допомоги дійшли згоди про те, що в разі прийняття судом рішення на користь клієнта, клієнт крім суми гонорару, зазначеної в додатку №1 договору, сплачує адвокату гонорар успіху. При цьому, строк оплати гонорару успіху настає протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту фактичного отримання клієнтом коштів згідно із судовим рішенням. Розмір гонорару успіху адвоката, що підлягає сплаті клієнтом, складає 9586,28 грн. - без урахування суми гонорару згідно додатку №1 до договору.

В матеріалах справи наявний розрахунок судових витрат за надання професійної правничої допомоги позивачу у розмірі 16586,28 грн., відповідно до якого:

- гонорар за правову допомогу згідно додатку №1 в загальному розмірі 7000 грн. (попереднє опрацювання матеріалів, консультація клієнта, розробка та узгодження парової позиції - 2 години, 1400 грн.; підготовка позовної заяви - 8 годин, 5600 грн.);

- гонорар успіху згідно додатку №2 в розмірі 9586,28 грн.

У відповідності до платіжного доручення №919 від 10.10.2022 ТОВ Інвестколіяпроект було перераховано на користь адвоката Печериці В.П. грошові кошти у розмірі 7000 грн на виконання умов договору про надання правової допомоги №22 від 13.09.2022.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 позов ТОВ Інвестколіяпроект було задоволено в повному обсязі.

Відтак, згідно з погодженими ТОВ Інвестколіяпроект та адвокатом умовами договору про надання правової допомоги, товариство має сплатити адвокату гонорар успіху, який складає 9586,28 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ТОВ Інвестколіяпроект було надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Разом з цим, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у даному випадку скаржником не було надано доказів, які б свідчили про необґрунтованість та непропорційність витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем.

Судова колегія вважає, що у даному випадку з огляду на надані адвокатом послуги (складання позовної заяви, відповіді на відзив, інших заяв по суті справи, участь у судових засіданнях), а також враховуючи ціну позову (479335,48 грн) та задоволення судом першої інстанції позовних вимог у повному обсязі, витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу не є завищеними щодо іншої сторони спору, є співмірними та цілком обґрунтованими.

Щодо передбаченого договором про надання правової допомоги гонорару успіху у разі прийняття судом рішення на користь клієнта (ТОВ Інвестколіяпроект), колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".

Велика Палата Верховного Суду у названій постанові дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Колегія суддів зазначає, що "гонорар успіху" не залежить від обсягу та складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо, а залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою та не може встановлюватися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 11.11.2021 у справі № 873/137/21 та від 18.08.2022 у справі № 873/33/22.

Суд зазначає про те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що погоджений сторонами розмір гонорару успіху є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу/надані послуги.

У даному випадку, "гонорар успіху", погоджений у Додатку №2 від 13.09.2022 до договору №22 від 13.09.2022 під відкладальною умовою (в разі прийняття судом рішення на користь клієнта), є складовою частиною гонорару адвоката, погодженого у сторонами у договорі. Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 5.46. постанови від 12.05.2020 р. у справі №904/4507/18, відповідно до якого відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою (прим.: гонорар успіху), є складовою частиною гонорару адвоката.

З огляду на наведене колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє твердження скаржника з приводу того, що судом першої інстанції безпідставно покладено на відповідача судові витрати понесені позивачем, зокрема й гонорар успіху адвоката, оскільки такі витрати є дійсними, обґрунтованими, співмірними та узгоджуються з вищенаведеними приписами чинного законодавства та висновками Верховного Суду.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 по справі №916/2803/22 в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 по справі №916/2803/22 в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.05.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.