Рішення

від 12.05.2023 по справі 908/821/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/85/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2023 Справа № 908/821/23

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянувши у письмовому провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/821/23

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі», ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (юридична адреса: бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр мембранних технологій», ідентифікаційний код юридичної особи 30837317 (вул. Патріотична, буд. 32, м. Запоріжжя, 69035)

про стягнення 3 000 грн 00 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр мембранних технологій» 3 000 грн 00 коп. заборгованості за відпущену теплову енергію в період з лютого 2012 по квітень 2012 в приміщення за адресою: вул. Патріотична, буд. 32, м. Запоріжжя.

Позов заявлено на підставі договору від 01.06.2008 р. № 201851 та Закону України «Про теплопостачання».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2023 справу 908/821/23 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 у справі № 908/821/23 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення.

05.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на арифметичні помилки у розрахунку позивача, не надання доказів своєчасного направлення рахунків та актів на адресу споживача та пропущення строку позовної давності.

У відзиві відповідач заявляє про застосування загального строку позовної давності.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності позивача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією».

В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Між Концерном «Міські теплові мережі» (Теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та Приватним підприємством «Магістраль Юг» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр мембранних технологій») (Споживачем, відповідачем у справі) 01.06.2008 укладено договір № 201851 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за діючими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до Договору визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об`єкту, що зазначені в додатку 1а Договору (далі - об`єкт теплопостачання).

На виконання умов Договору позивач відпустив теплову енергію в період з лютого 2012 по квітень 2012 в приміщення з адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, будинок №32 (прим. ХХІІІ) на загальну суму 15 777,43 грн.

Угодою від 01.05.2012 сторонами розірвано Договір в частині відпуску теплової енергії з 01.05.2012, а в частині проведення розрахунків за відпущену теплову енергію в сумі 8 169 грн 62 коп. станом на 01.05.2012 до повного погашення заборгованості.

Як зазначає позивач, відповідач за вказаний період здійснив часткову оплату за надану теплову енергію у розмірі 12 777,43 грн. Заборгованість в розмірі 3000,00 грн за період: лютий 2012 квітень 2012 залишилась не сплаченою.

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр мембранних технологій» на користь Концерну «Міські теплові мережі» 3 000 грн 00 коп. заборгованості за відпущену теплову енергію в період з лютого 2012 по квітень 2012 в приміщення за адресою: вул. Патріотична, буд. 32, м. Запоріжжя було предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, правовідносини сторін врегульовані договором № 201851 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.06.2008.

Із змісту ч. 3 ст. 24, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» вбачається, що основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з частиною другою статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Об`єкт надання послуг знаходиться у житловому будинку, який обладнаний системою централізованого опалення, тож факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону за період 2012-2013 відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжя.

Відповідно до умов Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Розрахунковим періодом між сторонами є розрахунковий місяць, а підставою для розрахунків між Концерном «Міські теплові мережі» та Споживачем є рахунок та акт приймання - передачі теплової енергії.

Згідно п. 6.7. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.

Споживач, згідно п. 6.7.1. Договору, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання.

В разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.7.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому період (п. 6.7.2. Договору).

Доказів звернення Споживача до позивача за рахунками та актами, надання заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Концерну «Міські теплові мережі», повернення належним чином оформлених актів приймання - передачі теплової енергії за спірний період матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди.

Концерном «Міські теплові мережі» були зроблені відмітки на актах, отже оформлені таким чином акти вважаються погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Згідно Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов`язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до Правил користування теплового енергією, Споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

На підставі п. 6.4. Договору Споживач зобов`язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Позивач надсилав на адресу Відповідача вимогу щодо погашення суми заборгованості. Однак, сума заборгованості у добровільному порядку погашена не була.

Невиконанням своїх грошових зобов`язань Споживач порушив вищевказані вимоги законодавства й умови діючого Договору.

Згідно з положеннями статей 73, 74, 76 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі фактично встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов до висновку, що позивачем підтверджено надання відповідних послуг та їх споживання та наявність простроченого боргу у розмірі 3000 грн 00коп. за заявлений період.

При цьому суд враховує, що позивачем наданий відповідний розрахунок суми боргу, в якому зазначені акти, рахунки та нараховані суми, а також посилання на платіжні документи, за якими, у т.ч. частково погашався відповідний борг, а залишок суми, за результатами відповідного часткового зарахування, склав 3000 грн 00 коп.

Відповідачем, в свою чергу, докази в підтвердження арифметичних помилок у розрахунку позивача не надано, як і доказів погашення заявленого до стягнення боргу чи інших зарахувань сплачених платіжними дорученнями від 2015 року коштів.

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджується борг відповідача перед позивачем у розмірі 3 000 грн 00 коп.

Однак, при цьому, слід зазначити, що відповідачем заявлено про пропущений позивачем строк позовної давності у три роки, встановлений ст. 257 ГПК України, у зв`язку з чим, відповідач заявив про застосування строку позовної давності.

Згідно зі 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 259 ЦК України: позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Договором чи іншими угодами між сторонами позовна давність не продовжувалась.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Стаття 263. Зупинення перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

2. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Стаття 264. Переривання перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

2. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, позивач дізнався про порушене право на отримання оплати за поставлену теплову енергію відповідачеві за лютий 2012 21 березня 2012, за березень 2012 21.04.2012, а за квітень 2012 22.06.2012.

Угодою від 01.05.2012 сторонами розірвано Договір в частині відпуску теплової енергії з 01.05.2012, а в частині проведення розрахунків за відпущену теплову енергію в сумі 8 169 грн 62 коп. станом на 01.05.2012 до повного погашення заборгованості.

Отже, загальний строк позовної давності в три роки, навіть з урахуванням переривання строку здійсненими частковими платежами 01.04.2015 -06.10.2015, сплив.

Претензія № 588/05-юр про сплату боргу надіслана позивачем відповідачеві лише 08.04.2021.

Позов подано до суду 15.03.2023 року.

Підстави для продовження відповідного строку, у зв`язку з внесенням змін у ЦК України щодо того, що у період дії карантину в Україні чи воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, виникли лише у 2020 та 2022 роках.

Отже, суд не вбачає правових підстав вважати пропущений позивачем строк позовної давності зупиненим, перерваним чи продовженим, або ж пропущеним з поважних причин.

Будь-яких обґрунтувань чи доказів з питання строку позовної давності за цим позовом позивач не надав.

Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України.

1. Особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи пропуск позивачем при зверненні з даним позовом до суду строку загальної позовної давності, заяву відповідача у даному спорі, зробленою до винесення рішення, сплив позовної давності, в даному випадку, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за позовом відноситься на позивача.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 12.05.2023.

Суддя А.О. Науменко