Рішення

від 02.05.2023 по справі 910/2013/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2023Справа № 910/2013/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/2013/23

За позовом Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Лай-спеції"

до Приватного підприємства "Металекспортімпорт"

про стягнення 2729915,40 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідачів: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю «Лай-спеції» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Металекспортімпрот» про стягнення 2729915,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №ДГ-ЛС00114 від 01.11.2016 не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 2729915,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 відкрито провадження у справі №910/2013/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.03.2023.

У судовому засіданні 21.03.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про встановлення учасникам процесуальних строків для подання заяв по суті спору та відкладення підготовчого засідання на 13.04.2023.

У судовому засіданні 13.04.2023, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 02.05.2023.

У судове засідання 02.05.2023 представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В свою чергу, відповідач взагалі в судові засідання не з`являвся, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Так, частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З аналізу приписів частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України вбачається, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами абзацу 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про відкриття провадження у справі та повідомлення про дату, час та місце розгляду справи були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02141, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А.

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду, які направлялися за адресою місцезнаходження відповідача, були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, дні проставлення у поштових повідомленнях відміток "адресат відсутній за вказаною адресою", вважаються днями вручення відповідачу відповідних ухвал суду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду ані відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

В нарадчій кімнаті 02.05.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2016 року між Спільним українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю «Лай-спеції» (далі - продавець) та Приватним підприємством «Металекспортімпорт» (далі - покупець) укладено договір ДГ-ЛС00114 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язується поставляти, а покупець - приймати і вчасно оплачувати товар, вид, кількість, вартість, а також умови постачання яких визначаються відповідно до порядку, передбачено положеннями даного договору.

Суттєві умови договору та/або кожної окремої угоди (поставки) можуть фіксуватися в додаткових угодах та/або в специфікаціях та/або інших товаросупроводжувальних документах, норми яких будуть мати перевагу над конкуруючими нормами договору, або будуть доповнювати умови договору в разі відсутності в ньому конкуруючих норм. Товар, що поставляється за цим договором не знаходиться під тягарем заборон, відчуження, арешту, інших обтяжень, не є предметом застави та іншим способом забезпечення виконання зобов`язань, а також не є предметом будь-якого іншого обмеження, передбаченого чинним законодавством України (пункти 1.2 та 1.3 договору).

За умовами пункту 2.1 договору товар - це речовини, інгредієнти, технологічні компоненти, спеції, конкретні види (асортимент), кількість та ціна яких у кожній партії визначається в товаросупроводжувальних документах, додаткових угодах та/або в специфікаціях.

Якість, комплектність, упакування та маркування товару, що постачається відповідно до даного договору, повинна відповідати вимогам, що пред`являються до нього відповідно до діючого законодавства України, або окремим вимогам покупця, якщо такі вимоги встановлені письмовою угодою сторін. Підтверджуватися відповідність товару буде сертифікатами якості або іншими відповідними документами, виданими продавцем та/або виробником товару та/або іншим вповноваженим на це видавцем. Покупець самостійно, до укладення договору приймає рішення про відповідність запропонованого товару своїм внутрішнім вимогами та умовам, після чого оформлює замовлення партії товару (пункти 2.2 та 2.3 договору).

Умови та порядок постачання товару визначено розділом 3 договору.

Так, відповідно до пункту 3.1 договору, продавець буде поставляти товар покупцеві окремими партіями на базових умовах DDP (склад покупця в місці поставки згідно замовлення покупця). Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. Партія товару - це сукупність товару, що направляється одному покупцю за одним комплектом товаросупроводжувальних документів.

Кількість товару, що поставляються в складі кожної окремої партії, його вартість, буде визначатися відповідно до товаросупроводжувальних документів, що будуть оформлятися продавцем на постачання такої партії (пункт 3.2 договору).

Пунктами 3.3 та 3.4 договору визначено, що сторони можуть узгоджувати всі істотні умови поставки кожної партії товару в усній формі. В такому випадку додаткова угода та/або специфікація не складається, а товар приймається покупцем відповідно до товаросупроводжувальних документів (видаткових, товаротранспортних накладних, рахунків-фактур, інших документів). В будь-якому випадку, факт засвідчення без заперечень покупцем накладних, засвідчує відповідність попереднім домовленостям сторін здійсненої продавцем поставки (її умов щодо асортименту, кількості, ціни, строків і таке інше), навіть у випадку, якщо дані в підписаних покупцем товаросупроводжувальних документах не співпадають з даними специфікацій.

Погоджена відповідно до цього договору вартість товару буде вказуватися в товаросупроводжувальних документах, що оформляються продавцем на кожну партію товару (пункт 4.1 договору).

За умовами пунктів 4.2 та 4.3 договору оплата вартості поставленого товару буде здійснюватися покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок продавця. Порядок оплати кожної партії товару: повна вартість оплачується покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Зобов`язання покупця по оплаті вартості поставленого товару будуть вважатися виконаними належним чином з моменту зарахування на банківський рахунок продавця суми коштів, що покриває загальну вартість такого товару (пункту 4.4 договору).

З аналізу приписів пунктів 6.3 та 6.4 договору слідує, що покупець має право відмовитися від приймання та оплати товару, поставленого з порушенням строку понад 15 календарних днів без поважних причин або від приймання та оплати неякісного товару.

Цей договір набуває чинності з дати укладання та діє до 31.12.2016 року. Якщо до спливу строку дії договору жодна із сторін не заявить про своє бажання припинити його дію, то договір буде автоматично продовжений на невизначений термін та буде діятти безстроково. В такому випадку будь-яка із сторін може припинити дію договору в будь-який час, попередивши про це іншу сторону належним чином (пункти 9.1 та 9.1.1 договору).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення до спливу строку дії договору будь-якої із сторін про своє бажання припинити дію договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір був автоматично пролонгованим у відповідності до пункту 9.1.1 договору.

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 2750789,40 грн, що підтверджується видатковими накладними №2423 від 05.09.2017 на суму 590235,00 грн, №2908 від 20.10.2017 на суму 716414,40 грн, №3241 від 29.11.2017 на суму 508560,00 грн, №3408 від 19.12.2017 на суму 449376,00 грн та №3517 від 29.12.2017 на суму 486204,00 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень і скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки товару.

Позаяк, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару за вказаними видатковими накладними виконав лише частково у розмірі 20874,00 грн за платіжною інструкцією №10 від 22.03.2018, у зв`язку з чим виник борг в сумі 2729915,40 грн, що не заперечується відповідачем та визнано ним шляхом підписання акту звіряння взаємних розрахунків за період 2019 року.

16.01.2023 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №6497-06/01, в якій просив сплатити протягом 7 календарних днів суму заборгованості у розмірі 2729915,40 грн, яка залишена відповідачем без відповіді та реагування, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вищевказаної статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами пункту 4.3 договору передбачено, що повна вартість оплачується покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині оплати отриманого товару у встановлений договором строк в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, частина 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 2729915,40 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не скористався своїм правом на подання відзиву, як і не надав доказів які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІІШИВ:

1. Позовні вимоги Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Лай-спеції» до Приватного підприємства «Металекспортімпорт» про стягнення 2729915,40 грн задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Металекспортімпрот» (02141, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6-А, ідентифікаційний код 32947224) на користь Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Лай-спеції» (02141, м. Київ, вул. О. Мишуги, буд. 2, офіс 401, ідентифікаційний код 24585755) основний борг у розмірі 2729915 (два мільйони сімсот двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 40948 (сорок тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн 73 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.05.2023.

Суддя Т.В. Васильченко